Важливість: 
5
Структура україномовного простору: чому нема націоналізму?

Відсутність націоналізму в сучасній Україні має об’єктивні історичні причини. Патріотизм є, а націоналізму нема. Патріотизм – це емоції, натомість націоналізм – це доктрина. Кожен націоналіст є патріотом, натомість не кожний патріот є націоналістом.

191201amerykanskinacionalisty.jpg

Так починався американський націоналізм: Написання Декларації незалежності США, 1776 - художник Жан Леон Жером Ферріс (англ. Jean Leon Gerome Ferris, 1863 - 1930)
Так починався американський націоналізм: Написання Декларації незалежності США, 1776 - художник Жан Леон Жером Ферріс (англ. Jean Leon Gerome Ferris, 1863 - 1930)
Попередні статті:

Як ми вже з’ясували, російськомовний інформаційний простір в Україні має три головні інформаційні потоки:

1) генерована Москвою антиукраїнська пропаганда;

2) генерована українськими патріотами антиросійська пропаганда;

3) генерована етнічними росіянами в Україні пропаганда «російської України» («іншої Росії», «Росії без Путіна»).

Індикаторами цього третього інформаційного потоку є те, що він принципово російськомовний, антинаціоналістичний і антитрампівський.

У цій статті розглянемо структуру україномовного інформаційного простору в Україні.

Патріотизм і непатріотизм

Головною структуруючою ознакою для україномовного простору в Україні є наявність або відсутність українського патріотизму.

Патріотизм – це любов до своєї батьківщини та її звичаїв. Патріотизм належить загалом до сфери почуттів і є природним проявом любові до свого, звичного, рідного.  Український патріотизм – це любов до України, її мови, звичаїв, культури. Він є проявом української етнічної самосвідомості.

Відповідно, відсутність патріотизму називається непатріотизмом. Відсутність українського патріотизму може виражатися у формі ворожості до української справи або байдужості до неї. До непатріотичного україномовного інформаційного потоку відносимо переклади на українську мову проросійської пропаганди, генерованої як у Москві (п. 1), так і в Україні в рамках проекту «російська Україна» (п. 3).

Усі інші україномовні джерела відносимо до українського патріотичного сегменту, адже сам факт застосування української мови в умовах деколонізації і гібридної війни вже є проявом патріотизму.

Ідеологічна структура патріотизму

Патріотизм має певну вертикальну структуру – він може бути 1) побутовим, 2) економічним і 3) політичним. Так що маємо три поверхи патріотизму.

Розвинена політична діяльність потребує ідеології, тому на рівні політики патріотизм зазнає ідеологічного структурування «по горизонталі».

Отже, переходимо до ідеологій. Ідеологія – це систематизований світогляд, пристосований для практичного використання. Світогляд визначає мету, а ідеологія – стратегію її досягнення.

Як ми вже знаємо, є три базові ідеології – націоналізм, етатизм і лібералізм. З цієї основи виростає чимало відгалужень та історичних реалізацій.

Націоналізм: солідаризм, національний солідаризм, консерватизм, традиціоналізм, республіканізм, фашизм, національний соціалізм (тут слово «соціалізм» вживалося в його первинному сенсі – солідаризм).   

Етатизм: соціал-демократія, соціалізм, комунізм, маоїзм.

Лібералізм: лібертаріанство, анархізм, анархо-капіталізм.

Фундаментальна відмінність між цими ідеологіями закладена в уявленні про джерело влади (носія суверенітету):

в націоналізмі – самоврядна громада (багаторівнева мережа громад формує державу);

в етатизмі – владна верхівка (державний апарат, керівна партія), яка керує населенням держави;

в лібералізмі – окрема людська особистість.

Якщо копнути ще глибше, то націоналізм опирається на природні і соціальні закони, на поступовість і спадкоємність розвитку. Натомість етатизм і лібералізм пропонують спокусу обдурити природу, обійти її закони, «взяти небеса штурмом», здійснити «великий стрибок», почати «з чистого аркушу» і отримати «все і негайно».  

З цієї причини націоналізм є правою ідеологією (в первинному розумінні слова «правий» – як прямий, правильний, «той, що прямо веде до мети»).

Натомість етатизм і лібералізм є лівими ідеологіями (в первинному розумінні слова «лівий» як облудний, брехливий, кривий, «той, що веде на манівці»).

Будучи природною і правою (прямою, центральною) ідеологією,  націоналізм виступає за збалансовану взаємодію особистості, народу, держави і бізнесу.

Дві інші ідеології пропонують екстремальне відхилення «вліво» від центральної лінії: етатизм – в бік державної машини, лібералізм – в бік окремої особистості.

Ставлення до влади: мудрість, сила, багатство

Красномовним прикладом є ставлення цих трьох ідеологій до структури влади. Як відомо, є три головні інструменти влади: мудрість, сила, багатство.

У націоналізмі на вершині ієрархії влади перебуває мудрість (знання):

  • Мудрість
  • Сила
  • Багатство

Етатична (соціалістична, комуністична, «азійська») піраміда влади, характерними прикладом якої є Росія і Китай, виглядає так:

  • Сила
  • Багатство
  • Мудрість

Лібералізм – це влада грошей. Все купується і продається, в тому числі державні посади, тіла і душі. Ліберальна піраміда влади виглядає так:

  • Багатство
  • Сила
  • Мудрість

У лібералізмі відбувається повне перевертання природного порядку, суспільство втрачає цілісність, держава руйнується. Тому лібералізм не має державної реалізації – це завжди розпад; історія не знає держав, основаних на лібералізмі.   

Обидві ліві ідеології – етатизм і лібералізм – є проявами екстремізму. Займаючи полярні позиції, вони поборюють одна одну. Етатисти справедливо звинувачують лібералів в егоїзмі, поширенні соціальної нерівності і руйнуванні держави. Ліберали так само справедливо звинувачують етатистів в пригніченні індивідуальних свобод, зрівнялівці і паразитуванні на державному бюджеті.

Це нагадує суперечку двох хворих про те, хто з них у гіршому стані. Про здоров’я вони не говорять, бо не знають, що це таке.  

А де тут націоналізм?

У патріотичній українській спільноті на «третьому поверсі» (політика) мав би бути націоналізм, але його там нема. Всі ідеологічні дискусії в Україні зводяться до протистояння двох різновидів лівацтва – етатистів і лібералів. Критика існуючої постсовкої етатичної держави відбувається з позицій лібералізму, а критика ліберального «дикого капіталізму» – з позицій етатизму.

Куди ж подівся націоналізм? На території, підконтрольній екстремально етатичній Московії, український націоналізм було зруйновано і фундаментально зачищено разом з усіма його носіями. Спочатку на нього було навішано ярлик «буржуазний націоналізм», а від часів Сталіна і донині його називають «фашизмом» і «нацизмом». Ці слова перетворено на ультра-образливі ярлики, які прийнято вживати тоді, коли когось хочуть принизити і залякати репресіями.

Після руйнування СРСР до лютого цькування націоналізму долучилися ліберали. Відтак ідеологія націоналізму перетворилася на найбільш приховувану таємницю нашого часу. Українцям так глибоко переформатували свідомість, що вони бояться навіть запитувати, що таке націоналізм.

Бандерівщина – лівий екстремізм

До розпаду СРСР про український націоналізм не можна було навіть згадувати. Було накладено табу на імена Андрея Шептицького, Євгена Коновальця, Миколу Сціборського, Омеляна Сеника, Андрія Мельника та багатьох інших діячів українського націоналізму.  

Після розпаду СРСР націоналізм було підмінено бандерівщиною – етатичним екстремізмом. Бандерівці вважали, що націоналісти з ОУН занадто консервативні і не достатньо революційні. Тому почали свою «революційну» діяльність у 1940 році з терору проти ОУН: протягом року убили близько чотирьох сотень активістів ОУН – бандерівці це називали «полюванням на старих полковників». У 1941 році бандерівці вбили Сеника і Сціборського, 1943 році взяли під свій контроль УПА, боролись проти Андрея Шептицького і його Церкви, виступали проти створення дивізії СС «Галичина», руйнували українсько-німецький союз і де-факто сприяли перемозі Сталіна – див.: Проект «Бандера» і Як бандерівці знищили УПА.

Характерно, що коли в липні 1941 року бандерівці захопили владу у Бродах на Львівщині, то одразу ж видали наказ, щоб громадяни міста під загрозою смертної кари негайно здали особисту зброю. Роззброєння власного населення є маркером етатичних режимів, натомість націоналісти і ліберали виступають за право громадян на особисту зброю.  

Усе це важливо розуміти ще й тому, що підривний проект «Бандера» далі працює і використовується Москвою в гібридній війні проти України – див.: Трансформагенти, або Корисні ідіоти – головний інструмент гібридної війни. Його головна мета – блокування теорії і практики українського націоналізму в умовах величезного соціального запиту на націоналістичну політику. Хай там як, але це зроблено – націоналізм в Україні успішно підмінений бандерівщиною.

Таким чином, відсутність націоналізму в сучасній Україні має об’єктивні історичні причини. Патріотизм є, а націоналізму нема. Тому що патріотизм – це емоції, натомість націоналізм – це свідомо сформована раціональна доктрина. Націоналізм виростає з патріотизму. Кожен націоналіст є патріотом, натомість не кожний патріот є націоналістом. Патріотизм загальнонародний, націоналізм – елітарний.

Англійський історик Ілія Кедорі писав, що патріотизм належать загалом до сфери почуттів, тоді як націоналізм – це суто ідеологічний феномен. «Патріотизм, – зауважує вчений, – відданість певній країні, групі чи інститутам, готовність захищати їх, – це почуття відоме всім людям». Ані ксенофобія, ані патріотизм не потребують теоретичного підґрунтя і відповідної політики. Націоналізм, на відміну від них, – це цілісна доктрина, яка веде до певного типу політики, – пише історик.

Через власну аморфність і емоційність патріотизм може бути всяким – правильним і збоченим, правим і лівим, поміркованим і екстремальним, гнучким і фанатичним. Натомість націоналізм – це завжди правий рух: він збалансований, раціональний і продуктивний як сама природа.  

Де зберігся націоналізм?

Націоналізму вдалося найбільше зберегтися в США – завдяки першій поправці до Конституції, яка захищає свободу слова. Понад те, в Конституції США зафіксовані засадничі принципи націоналізму:

1. Вільний розвиток людини і суспільства, недопущення жодних обмежень.
2. Опора на власні зусилля, життя власною працею.
3. Чесність.
4. Солідарність, поєднання особистого і спільного блага.
5. Виборність і суспільний контроль.
6. Справедливість.
7. Захищеність життя і власності, в тому числі силою власної зброї. 

Народ США розглядається як колективна особистість, солідарна спільнота, єдиний соціальний організм, тому Конституція написана від першої особи і починається з прембули: «Ми, народ Сполучених Штатів, щоб створити досконаліший союз, установити правосуддя, забезпечити внутрішній спокій, запровадити спільну оборону, сприяти загальному добробуту та убезпечити нам самим і нашим нащадкам блага свободи – видаємо і встановлюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки».  

Американський націоналізм існує під назвами «консерватизм» і «республіканізм». Він живе, хоча й зазнає шалених нападок з боку американських етатистів (зосереджених у демократичній партії) і лібералів (транснаціональних корпорацій і всіляких «соросів»).

Президентство Дональда Трампа сприяє відродженню націоналізму як в США, так і всьому світі. Сам він відверто називає себе націоналістом: «Знаєте, є слово, воно в деякому роді стало старомодним, це слово "націоналіст". І я кажу: нам, начебто, не слід використовувати це слово. Але знаєте, хто я? Я – націоналіст, окей? Я націоналіст. Націоналіст. Використовуйте це слово».

Навіщо Україні націоналізм?

Тому що тільки націоналізм дає Україні шанс вистояти у смертельній війні з Мордором. Ця війна надовго, можливо – на кілька поколінь. Для перемоги в цій війні українцям треба створити власну державу постіндустріальної формації.

Щоб сформувати проект передової Української держави і його реалізувати, необхідний масовий націоналістичний рух. Націоналізм – це теорія і практика перетворення аморфного етносу на організовану націю з власною етнічною державою.

Попри величезний соціальний запит в Україні на націоналізм, його розвиток заблоковано. Причина блокування в тому, що ворог нав’язав українцям глибоко деформований світогляд, в якому нема місця націоналізму. А як тільки він з’являється, то тут же на нього навішують ярлики «фашизм» і «нацизм» – і українці в переляку розбігаються до ліваків.

Тавро - Фашист

Застосована ворогом шахрайська схема описана в культовому фільмі «Револьвер» (2005): «Чим масштабніша афера і чим вона давніша, тим легше її провернути: людям здається, що афера не може бути такою прадавньою і такою масштабною, бо не могла ж така кількість людей повестися на неї».

Для тих, хто бажає вивести шахраїв на чисту воду, у цьому ж фільмі даються важливі підказки:

1. Найбільший ворог сховається там, де ти найменше будеш його шукати. 

2. Його схованка буде там, куди тобі найменше схочеться йти.

3. Найбільша афера диявола полягає в тому, що він тебе переконав, наче він – це ти, отже, знищуючи його, ти знищуєш себе.     

Зміна свідомості і звільнення від облудних стереотипів – це непростий шлях. Але українці мусять ним пройти – і обов’язково пройдуть.

– Наскільки глибока ця нора?

Вона дуже глибока. Хто цікавиться, може почати з варіанту «лайт»:

А ось це вже «хардкор», який перевертає совкові уявлення про націоналізм:

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
 
Наші інтереси: 

Розвиваємо націоналізм - ідеологію українського націотворення і державотворення. 

Гравець: 
Ігор Каганець
 
Форум Підтримати сайт Довідка