Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
1616

Критичне видання Майн Кампф і офіційний початок постіндустріальної формації

Категорія:

Спецтема:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
5 - Наша стратегія

Видання в Німеччині двотомника «Hitler, Mein Kampf. Eine kritische Edition» – вперше з часів Другої світової війни – започатковує розчищення авгієвих стаєнь історичної брехні. Дослідження німецькими вченими правдивої історії німецького національного соціалізму заохочує українців дослідити історію українського націоналізму.

160116-meinkampf-2.jpg

Книга Адольфа Гітлера «Майн Кампф»
З 8 січня 2016 р. на книжкових полицях магазинів Німеччини уперше за 70 років з'явилася книга Адольфа Гітлера «Майн Кампф»

Осмислення сукупності знакових подій, що відбулися в Україні і світі протягом 2015 року, дозволяє розглядати завершення 2015 і початок 2016 року як водорозділ між індустріальною і постіндустріальною формаціями.

З одного боку, у 2015 році яскраво проявили себе зародки нових технологій і нової геополітики, наприклад:

З другого боку, у 2015 році ми залишили пережитки старої формації, несумісні з нової епохою людства.  До таких пережитків належить офіційна чи неофіційна заборона на наукові дослідження, передусім у сфері історії та гуманітарних наук.

Одним з таких пережитків є негласна заборона на дослідження реальної історії Української цивілізації, українського націоналізму і Другої світової війни. Ця заборона тісно пов’язана з історією німецького національного соціалізму і Третього райху.

А все тому, що у Другій світовій війні німецькі націонал-соціалісти використовували сваргу – прадавній український символ,  а Україна в особі українських націоналістів ОУН під проводом Євгена Коновальця і Андрія Мельника була союзником Третього райху.

Для розвалу цього українсько-німецького союзу у 1940 році Москва створила альтернативну націоналістичну організацію ОУН(б) під керівництвом агента НКВД з 1926 року  Ріхарда Яри і офіційним проводом Степана Бандери (після 1941 року організацією керував Микола Лебідь). Починаючи з 1941 року  ОУН(б) знищила багатьох чільних керівників ОУН (Миколу Сціборського, Омеляна Сеника, Романа Сушка), а у 1943 перехопила керування Українською Повстанською Армією, знищивши багатьох бойових командирів. 

Уся ця історія ретельно приховувалась – не менш ретельно, ніж  історія Другого гетьманату Павла Скоропадського і Голодомору.

З одного боку, Москва боялася організованого українського націоналізму, натомість підтримувана нею «бандерівщина» блокувала творення політичної організації, зводила націоналістичний рух суто до діяльності бойовиків, а відтак штовхала його на самознищення.

З другого боку, таємний інструментарій, задіяний Москвою у другій світовій війні, досі перебуває в активному стані, спецоперація «Проект Бандера» триває. Завдяки їй Москві та її агентурі в Україні вдалося:

– не допустити формування новітньої політичної організації українських націоналістів – і в такий спосіб залишити пасіонарний спалах 2014–2015 років «без голови», тобто без політичного проводу;

– ефективно використати пропагандистський образ «бандерівців-бандитів-правосеків» для глобальної інформаційної війни, зокрема, для залякування населення Європи і РФ та його консолідації навколо Кремля;

– дискредитувати український націоналізм, представивши його агресивним, фанатичним, антиінтелектуальним, нецікавим і нетворчим.

Цьому мимоволі посприяли українські організації, які стоять на позиціях бандерівщини (а це майже всі), – але тільки тому, що нічого іншого просто не знають. А не знають тому, що «інший націоналізм» (небандерівський) активно заглушується масовою пропагандою і представляється як «фашизм», тобто жахливе інфернальне вселенське зло.

Видання в Німеччині двотомника «Hitler, Mein Kampf. Eine kritische Edition» (Гітлер, Майн Кампф. Критичне видання) започатковує розчищення усіх цих авгієвих стаєнь історичної брехні. Ця видатна наукова праця здійснена Інститутом новітньої історії (Мюнхен), що його фінансують федеральний уряд Німеччини та уряди федеральних земель.


Важливий не сам текст книги Адольфа Гітлера, адже її й раніше можна було придбати (книга не була заборонена), а наявність наукового коментаря. Це означає, що німецька держава офіційно зняла табу на цю тему і започаткувала нормальне наукове обговорення, а отже – колективне осмислення історії XX століття. 

Ініційований німецькою владою процес відновлення історичної справедливості розпочався 1 січня 2016 року, адже 31 грудня 2015 року закінчився термін охорони авторських прав, що раніше належали уряду федеральної землі Баварія. Останні 70 років місцева влада категорично відмовлялася санкціонувати перевидання роботи. Однак з 1 січня 2016 року права на книги за законами Німеччини перейшли в публічну власність. Сайт Інституту новітньої історії розглядає це видання як важливий внесок у політичну освіту і політичне виховання.

Освітяни планують використовувати публікацію на уроках та лекціях з історії. Директор Інституту новітньої історії Андреас Віршінґ пояснив появу видання «Mein Kampf» науковою необхідністю. На його думку, книга Гітлера є одним із найважливіших джерел історії націонал-соціалізму. Публікація складається з двох томів і налічує близько 2 тисяч сторінок.

Дослідження правдивої історії німецького національного соціалізму заохочує українців дослідити історію українського націоналізму  – об’єктивно, комплексно, без зайвих емоцій, у контексті світової історії.  

Чому це для нас важливо?

Тому що перед сучасними українцями стоїть історичне завдання заснувати новітню українську державу – замість нинішньої пост-УРСР. Саме до цього закликав нас Джо Байден з трибуни Верховної Ради. А щоб це здійснити, треба знати історію українського державотворення, бути знайомими з високо інтелектуальною культурою українською націоналізму, знати і цінувати наших титанів духу – мислителів і воїнів, героїв і святих.  

Головним блокуючим чинником для розвитку української політичної думки  і державотворчої практики є абсолютно спотворене масове уявлення про український націоналізм. Те, що переважна більшість українців вважає націоналізмом, насправді є пропагандистським прикриттям московської спецоперації.  

Перехід України до постіндустріальної формації вимагає вільного поширення інформації, її колективного осмислення, перетворення на знання і застосування. Історична наука дає знання про соціальні закономірності та їх практичну реалізацію у різних умовах. Знання історії допомагає уникати давніших помилок  і правильно застосовувати продуктивні моделі.

Але це ще не все. На нинішній історичній брехні ніколи не створиш постіндустріальну цивілізацію Міжмор’я – Балтійсько-Чорноморську Співдружність.  Хоча б тому, що Москвою здійснені потужні «закладки» взаємної ворожнечі між народами.

Так, поляків і українців розділяє трагедія «Волинської різанини». Це взаємне знищення братніх народів було організоване Москвою за допомогою промосковських «партизанських загонів» і агентури, яка діяла з обох сторін – польської та української.  Істинного винуватця цієї трагедії треба витягнути на світло, тим більше, що Москва далі підтримує цю спецоперацію.

Так само Москва проводить системну політику ширення розбрату між українцями і німцями, адже їхні союзи завжди мали антимосковську спрямованість. Дружні українсько-німецькі зв’язки тривають від Першого гетьманату Богдана Хмельницького і Другого гетьманату Павла Скоропадського до проекту відновлення Української держави у 1941 році. Текст конституції союзної до Третього райху Української держави написав підполковник Микола Сціборський (автор «Націократії» і «Білої книги ОУН про диверсію Яри–Бандера»), головою уряду мав бути сотник Омелян Сеник, а президентом – Андрій Мельник.  

Усе це треба знати. Ми повинні пам’ятати всіх друзів України – всіх, хто нам коли-небудь допомагав: економічно, мілітарно, культурно, морально.  Відновлення історичної справедливості – це вшанування світлої пам’яті наших предків.

Але водночас – це брама у справедливе, здорове, світле майбутнє нової Європи. Його можна побудувати тільки на фундаменті правди.  Будь-яка брехня, яка нині потрапить у цей фундамент, через багато років приведе до руйнівних наслідків.  Правда – це ключова умова існування постіндустріальної формації. Будьмо чесними і справедливими!


Знаменно, що офіційний початок наукового обговорення історії німецького національного соціалізму і Другої світової війни, де-факто проголошений урядом Німеччини, збігся з завершенням 7500-річного природно-історично циклу і календарним початком Золотої ери людства – 1 січня 2016 року.

Хай живе постіндустріальна Європа!

Творімо новий світ! 


Свастичну символіку, вітальний жест, ключові ідеї економічного відродження, євгеніки і расової політики націонал-соціалісти запозичили в США – найуспішнішій країні світу. Гітлер вважав США істинно народною державою і, значною мірою, зразком для Третього Райху. Про це розмовляли футуролог Ігор Каганець і військовий історик генерал-майор Володимир Федько.

Свастика в США – джерело натхнення для Третього Райху


Гітлер, якого ви ще не бачили: 

 

 

Співає Зоя Ященко (живе у Москві, народилась у Полтаві).

Наші інтереси: 

Пізнання правдивої історії - обов’язкова умова переходу до постіндустріальної формації. 

Коментарі

Зображення користувача Віктор Макаренко.

Шикарна стаття! Давно не читав настільки вчасного і фундаментального матеріалу. І це все в форматі невеликої статті!
Саме спокійне беземоційне вичення власної історії, її аналіз створить фундамент майбутньої України.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Я би ще запропонував розглянути значення цієї події як інформаційного удару по Москві. Адже там, мабуть, не дуже зраділи цьому. Хоча, це, звичайно, не є основною причиною. Просто - час настав!

Головне, щоб тепер не почали робити з Гітлера ікону і молитися йому. Важливо, щоб для німецького націоналізму розставили на свої полички все що було доброго та поганого, а не просто ліпили на нього ярлик "Зло" чи "Добро", як було раніше. І це стосується не тільки націоналізму Гітлера.

Правда не зрозумів з Правим Сектором, адже тут зовсім недавно майже всі активно агітували за нього голосувати, а тепер виявляється - це проект Москви :) Мабуть, щось цікаве пропустив, так як тепер значно рідше заходжу на НО.

Зображення користувача Зір Чіткий.

Може ти пропустив Проект Бандера?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Я це бачив. І завжди вважав Бандеру негативним "героєм". Правий сектор - це, звичайно бандерівці. Мене просто дуже здивував такий поворот думок на НО, від Правого Сектора як організації, яку треба підтримувати, до Правого Сектора як до спецпроекту Москви.

Причому, наскільки пам’ятаю, майже всі тут тоді підтримували ПС, а тепер всі називатимуть його "Злом". Хіба це не схоже на наслідок маніпулювання свідомістю? Мені здається, що люди, які справді мають свою думку, не можуть так різко міняти точку зору, і вчора говорити одне, а сьогодні зовсім інше.

Зображення користувача Миро Продум.

Як тільки було проголошено ПС, під цим брендом об'єдналися найактивніші українці. У різних містах і селах люди проявляли чудеса сміливості, творчості, ініціативності, називаючи себе "Правим сектором".

Підтримуючи морально і матеріально цих людей, ми підтримали свіжий вітер перемін.

При цьому розуміли, що без зміни світогляду є ризик, що ворог усе це загасить і заведе на манівці. Ця загроза була зрозуміла й раніше, тому ще з літа 2013 року почали обговорення Проекту Бандера - зі статті Історія спецслужб – це історія їхніх провалів.

Спроби донести цю інформацію до керівництва ПС у лютому 2014 року нічого не дали - таке враження, що там просто не зрозуміли предмету розмови.

Підтримуючи ПС на виборах, ми підтримали новий козацький етнос. І це було правильно.

Доброслав Велесовий каже:
Я це бачив. І завжди вважав Бандеру негативним "героєм". Правий сектор - це, звичайно бандерівці. Мене просто дуже здивував такий поворот думок на НО, від Правого Сектора як організації, яку треба підтримувати, до Правого Сектора як до спецпроекту Москви.
Причому, наскільки пам’ятаю, майже всі тут тоді підтримували ПС, а тепер всі називатимуть його "Злом". Хіба це не схоже на наслідок маніпулювання свідомістю? Мені здається, що люди, які справді мають свою думку, не можуть так різко міняти точку зору, і вчора говорити одне, а сьогодні зовсім інше.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Олена Каганець.

Протягом 2014-го на ПС були надії та сподівання. Людська природа характеризується емоційністю, вірить у свої ідеали. Але дії і бездіяльність говорять за себе. В нинішніх умовах інформації легше розібратися, ніж у середині минулого століття.

Зображення користувача Ігор Каганець.

Виконавці такого роду спецпроектів зазвичай не знають про них і використовуються втемну. Знають тільки організатори. Виконавці, які неусвідомлено, але щиро працюють на ворожі спецслужби, називаються трансформагентами.

"Трансформагент – будь-яка особа, що прийняла нав'язаний зразок думок і поведінки по сценарію спецслужб у результаті відповідної трансформації системи її ціннісних критеріїв. Це будь-який випадок трансформування менталітету, способу життя, поводження або здоров'я людини на користь спецслужб за допомогою природно сформованих або спеціально створених обставин довкола неї". Національна академія СБУ в війні богів за Україну

У принципі, будь-яку людину можна перетворити на трансформагента. Тому так важливо жити власним розумом і власною волею: "Все, що робиться з власної волі, - добро" (Закони Ману).

Головний захист від маніпуляцій - перебування у Просторі волі.

У чим нижчому просторі подій перебуває людина, тим легше з неї зробити трансформагента.

Класичний приклад - Степан Бандера (див. Метафізичний аналіз «Проекту Бандера»). Вірогідно, що Степан так і не зрозумів, як його використали і що він накоїв.

Для руйнування організації досить просунути в керівництво щиру людину, яка не відповідає поставленим завданням. Наприклад, на фінансиста поставити поета, а на керівника культури - бойовика.

Мистецтво руйнування полягає у деформації правильних пропорцій. Наприклад, спрямувати ресурси організації на корисні речі за рахунок інших корисних речей. Порушується гармонійність, втрачається цілісність, система руйнується.

Виший рівень мистецтва війни - зробити так, що противник сам себе зруйнував - і навіть не зрозумів, що сталося.

Доброслав Велесовий каже:
Правда не зрозумів з Правим Сектором, адже тут зовсім недавно майже всі активно агітували за нього голосувати, а тепер виявляється - це проект Москви :) Мабуть, щось цікаве пропустив, так як тепер значно рідше заходжу на НО.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Явсе Світ.

Архівні документи,що стосуються Другої світової війни і її передумов виникнення будуть під грифом таємниці ще кілька десятиліть..Тоді можливо і складеться Правда про ті події у повну логічну картину..Особисто я думаю,що Друга світова війна була продовженням Першої світової війни із перемир'ям у 20 років..

Думки Гітлера і Генрі Форда записані у їхніх книгах дають можливість поглянути на війни 1914-1945 років під іншим кутом,ніж офіційна історія..Люди повинні знати Правду,щоб не повторювати помилки минулого..

Стаття чудова..Дякую..

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Ія Подолянка.

Правильно було б цю статтю вклеїти в підручники історїї України.негайно.Про ПС знайомі свободівці які майже весь були на Майдані розповідали таке:починається штурм всі біжать на барикади, через кілька хвилин всі зникають залишаються тільки свободівці Повністю підтримую коментар Віктора Макаренка

Зображення користувача Майя Українська.

Пані Ганно. Перечитуючи казково-чарівні коментарі, слухаю передачу на каналі "Культура" на, майже, одному диханні. Ведучий Василь Л і гість - Григорій П. Віра, тобто Сила. Оце б вкласти в вуха кожному. Дякую щиро.

Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!

Зображення користувача Анатолій Вебер.

Ще на початку 2014 року, коли "легітимний" сидів у своєму кабінеті, пан Ярош бігав до нього за консультацією, тоді ще не було ПС, були радикально налаштовані групи людей і от щоб вони не вийшли з під контролю і організували ПС. У витоків був і Корчинський, який фінансується Медведчуком, та багато інших екс ПР з грошима. ПС не був та і не є націоналістичним проектом, переважна більшість російськомовні, багато просто бандитів, яким всерівно по кому стріляти. Щоб розкрутити ПС потрібні були великі гроші та медійні майданчики, у націоналістів на той час цього не було. Після провалу на виборах ПС потихеньку "зливають" і скоро ми про нього забудемо, як про невдалий проект кремля.
А те що кажуть свободівці то правда, сам там був. Тягнибок теж не ідеал і не завжди прості свободівці поділяли його думку і виконували його накази. Тоді "Беркут" виловлював свободівців, щоб можна було "пришити" кримінал і офіційно заборонити партію, вони кореспондентів "Радіо Свобода" захопили, вважаючи їх свободівцями, побили їх, потім зрозумівши, що помилились відпустили. Ось Олег і боявся і за партію і за себе, тому давав накази в сутички не вступати, приходилось без телефонів, документів та інших розпізнавальних знаків бігати :) Ну то таке, що сталось те сталось. Все буде добре!

Зображення користувача Миро Продум.

Думаю, що цей текст доцільно перекласти різними мовами, які підтримуються нашим сайтом.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Сергій Остапенко.

Чудесна стаття і дуже актуальна. Все це відноситься не тільки до ПС, а і до всіх інших новостворених громадських формувань. Досить складно «відстежити» минулі події. Легше справжні, особливо коли приймаєш участь в них особисто. Вважаю, що таких проектів було кілька, в т.ч. самооборона та волонтери. Переважна більшість людей цих організацій-патріоти України, які навіть і не здогадуються про наявні елементи маніпулювання. Тими, хто знає-маніпулювати не можливо. Наприклад неможливо маніпулювати особовим складом Сотні Самооборони Запорожжя.
Щодо ПС:
Це сайт із ідеологією: http://banderivets.org.ua
Це останні події в ПС:
https://www.youtube.com/watch?v=W2oTsn-YmH8&sns=fb
Бачу своїми очима, що відбувається в ПС Запорожжя і тому можу зробити досить точний висновок, який висвітлить існуючу реальність в цьому осередку ПС. Дії ПС України можливо тільки відчувати, аналізуючи: накази по ПС; розмови із людьми яких я знаю; матеріали ЗМІ та соціальних мереж...
Достовірно відомо тільки те, що у разі повномасштабної війни справжні патріоти України будуть захищати Україну разом.

Хай Буде!

Зображення користувача Вишеслава Звенигора.

Перепрошую, але "авгієві стайні" українською буде. Конюшни - це російське слово.

Зображення користувача Миро Продум.

Ста́йня - приміщення для утримування домашньої худоби (будь-якої). Конюшня - приміщення для утримування коней.

"Василь мерщій повів коней у конюшню і сам пішов до приїжджих" (Панас Мирний);

Вишеслава Сонячна каже:
Перепрошую, але "авгієві стайні" українською буде. Конюшни - це російське слово.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Зір Чіткий.

В англійських джерелах вказано, що Авгій був власником найбільшого стада великої рогатої худоби. Тому термін стайня в цьому випадку є доречнішим. Хоча слово конюшня в українській мові є.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Вишеслава Звенигора.

Ви зайдіть на російську вікіпедію зі словом "конюшня" і перейдіть на український відповідник цієї сторінки і побачите, що його переклали словом "стайня". І ось що каже українська вікіпедія - приміщення для утримування домашньої худоби. Здебільшого в них утримують коней. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F

Ось ще одне посилання: http://architect.academic.ru/4984/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F

І у школі ми вчили саме "Авгієві стайні" Я думаю, що якщо в українській мові і поширилося вживання слова "конюшня", то як калька з російської. І тому не варто й надалі поширювати це слово. У нас є гарне слово "стайня". Навіщо уподібнювати свою мову до російської?

Зображення користувача Ігор Каганець.

Дякую, Вишеславо! Вже виправив. Справді, конюшні конюшнями, а в Авгія були саме стайні.

Вишеслава Сонячна каже:
Ви зайдіть на російську вікіпедію зі словом "конюшня" і перейдіть на український відповідник цієї сторінки і побачите, що його переклали словом "стайня". І ось що каже українська вікіпедія - приміщення для утримування домашньої худоби. Здебільшого в них утримують коней. <a href="https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F" rel="nofollow">https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F</a>
Ось ще одне посилання: <a href="http://architect.academic.ru/4984/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F" rel="nofollow">http://architect.academic.ru/4984/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D0%B9%D0%BD%D1%8F</a>
І у школі ми вчили саме "Авгієві стайні" Я думаю, що якщо в українській мові і поширилося вживання слова "конюшня", то як калька з російської. І тому не варто й надалі поширювати це слово. У нас є гарне слово "стайня". Навіщо уподібнювати свою мову до російської?

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Віктор Капінус.

Дякую за статтю !

Віті Да Бгу Да Віта !!!
Viti Da Bhu Da Vita !!!

Зображення користувача Михайло Харачко.

Світлини є доказом того, що Гітлер велику увагу приділяв інвестиціям в молоде покоління. Така ж практика була в Андрія Мельника. Праця з молоддю є тим показником, який відрізняє правильний націоналізм від паразитичного. На прикладі Бандери чи сучасного Правого сектору відсутня праця з молоддю на тривалу перспективу. Їх дія зводиться до вербування і використання людей під маскою націоналізму.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Еней Харалужний.

До речі, може хто хоче мати паперовий варіант «Майн Кампф» (якщо ще не має) в своїй бібліотеці, то можна придбати ось ТУТ. Там є два варіанти, один за 150 грн., другий за 170 грн., і ще є за 90 грн., продовження «Майн Кампф», яка була написана через рік після першої книги, а вперше це праця була опублікована в 1961 році німецькою мовою.

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Зображення користувача Зір Чіткий.

Скоро має бути видання українською мовою, тому краще дочекатись.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Еней Харалужний.

Ну, цих скоро можна чекати не один рік :) Не чув щоб хтось планував видавати на українській мові.

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.