Важливість: 
5
Націоналізм, етатизм, лібералізм: виправлення імен, порівняльний аналіз

Майбутнє України пов’язане з формуванням масового руху середнього класу на основі ідеології сучасного націоналізму з такими його аспектами як ідеалізм, солідаризм, традиціоналізм, консерватизм, екологізм, еволюціонізм.    

161223diduh.jpg

Дідух - символ націоналізму
Дідух - символ націоналізму
Цзи-лу запитав Конфуція: Учителю, з чого почати реформування держави?
– З виправлення імен.
– До чого тут імена?
– Якщо імена неправильні, то слова не мають під собою основи. Якщо ж слова не мають під собою основи, то справи не можуть здійснюватися.

Ідеологія – це світогляд, пристосований для практичного застосування. Світогляд визначає мету, а ідеологія – стратегію її досягнення.

Праві та ліві

Почнімо з того, що ідеології розділяються на «праві» і «ліві». Зрозуміло, що йдеться не про положення у просторі – ці терміни застосовуються в їх первинному, істинному сенсі:

  • «правий» – правильний, правдивий, прямий;
  • «лівий» – брехливий, збочений, кривий.

Оскільки «правда» – це інформація, яка веде до мети, то праві ідеології ведуть правильним шляхом. Натомість ліві ідеології ведуть на манівці або взагалі у протилежному напрямку від декларованої мети. Всі ідеології виголошують щастя і добробут, але не всі до них ведуть.  

– Які конкретно ідеології є лівими, а які правими?

Усе ідеологічне розмаїття зводиться до трьох базових ідеологій:

  • націоналізм (національний солідаризм, республіканізм, традиціоналізм, консерватизм, фашизм, націонал-соціалізм);
  • етатизм (соціалізм, комунізм);
  • лібералізм (лібертаріанство, анархізм, анархо-капіталізм).

Правою ідеологією є націоналізм, а лівими – етатизм і лібералізм.

– Чому кожна з цих трьох ідеологій має різні назви?

Різні назви роблять наголос на різних аспектах тієї ж самої ідеології.

Скажімо, солідаризм звертає особливу увагу на принцип національної солідарності, традиціоналізм – на повагу до знань і досвіду предків, консерватизм – на збереження позитивних набутків минулого, фашизм – на єдність, націонал-соціалізм – на ту ж саму національну солідарність (тут слово «соціалізм» вживається в його первинному сенсі – як солідаризм).

Подібним чином, соціалізм – це перехідний етап до комунізму,  лібертаріанство – це доведений до логічного завершення лібералізм, анархізм – це той же лібералізм, але з наголосом на запереченні держави.

Коли праві стають лівими

Головний критерій поділу на «лівих» і «правих» – це рух до декларованої мети або від неї. При цьому важливим є не лише рух у правильному напрямку, а й швидкість і послідовність цього руху. Все має бути своєчасним. Важливими є не лише мета, а й процес.

Наприклад, якщо хтось бажає зібрати урожай, то це треба робити саме тоді, коли він дозріє – не раніше і не пізніше. Якщо пшениця дозріває у серпні, то правим шляхом є проведення жнив саме у серпні. Якщо ж хтось закликає збирати урожай на місяць раніше, то це лівий шлях.

У всьому має бути міра, тож коли «праві» порушують правильні пропорції, вони стають «лівими».

Екстремізм – це порушення міри, тому всі екстремісти є ліваками, незалежно від того, ким вони себе вважають.

Порушення міри – це головний метод підривної роботи. Історія переконує, що для розбалансування, саботажу і руйнування правого руху найпростіше знайти «ультраправих» (неврівноважених правих) і посилити їхню неврівноваженість, перетворюючи їх на «лівих» – тобто тих, які тягнуть убік. Саме так працює Москва з українським правим рухом – див. Трансформагенти, або Корисні ідіоти – головний інструмент гібридної війни.

А тепер погляньмо, чим по суті відрізняються згадані вище ідеології – в чистому, концентрованому вигляді їхнього вчення.

Джерело влади: громада, бюрократія, особа

Кожна з трьох базових ідеологій має з цього питання свій погляд.

Згідно з націоналізмом (від лат. Natio — рід, народ), джерелом влади є громада – соціальний організм, спільнота ближніх, де всі знають всіх. Мінімальною громадою є село, бізнесова корпорація чи духовне братство, максимальною – нація як об’єднання споріднених громад. Націоналізм тяжіє до гармонії з законами природи, тому визнає той факт, що еволюційною одиницею людства є не окрема людина, і навіть не сім’я, а популяція – народ, natio. Народ може перебувати або у стані аморфного етносу, або у стані структурованої нації з власною державною організацією – державою громад. Згідно з націоналізмом, саме громади вибудовують органи державного управління – знизу догори.

Згідно з етатизмом (від фр. État – держава), джерелом влади є державна бюрократія. Саме вона формує органи державного управління згори донизу і керує народом на власний розсуд.

Згідно з лібералізмом (від лат. Liber – вільний), джерелом влади є окрема людина. Зокрема, людина є власником свого тіла і може робити з ним що завгодно – аж до продажу на органи для трансплантації. Люди можуть створювати ситуативні об’єднання, а держава їм взагалі не потрібна.    

Класові інтереси

Націоналізм захищає інтереси середнього класу, тобто самостійних людей, які живуть власним розумом і власною працею.

Етатизм захищає інтереси державної бюрократії, яка опирається на підтримку залежних від неї (і маніпульованих нею) бюджетників та пільговиків.

Лібералізм захищає інтереси олігархату, адже пропагований ним безконтрольний «дикий капіталізм» неминуче веде до формування монополій та олігархічного паразитування.

Ставлення до власності

Націоналізм підтримує існування приватної, громадської і державної власності.

Етатизм визнає тільки державну власність і придушує будь-яку іншу.

Лібералізм визнає тільки приватну власність.   

Спроможність людей до самоорганізації

Націоналізм вважає, що всі люди різні, відтак їхня спроможність до  самоорганізації перебуває в широкому діапазоні: одні не здатні організувати навіть себе, другі можуть керувати громадою, треті – державою. Націоналізм підтримує розвиток громад та їхню взаємодію.

Етатизм вважає, що люди від природи не спроможні до самоорганізації – для керування народом потрібна спеціально навчена бюрократія. Етатизм виступає проти громадської самоорганізації, в якій бачить свого конкурента і ворога.  

Лібералізм вважає, що ВСІ люди від природи спроможні до самоорганізації: кожен може бути підприємцем і паном-господарем свого життя. Лібералізм допускає об’єднання громад в горизонтальну мережу, але без формування ієрархії.

Це важливий момент. Згідно з етатизмом люди від природи соціально безпомічні, згідно з лібералізмом навпаки – якщо людям дати свободу, вони природно самоорганізуються. Націоналізм заперечує ці помилкові крайнощі, стверджуючи, що люди від природи схильні розвиватися і висувати лідерів, спроможних діяти на вищих організаційних рівнях. 

Ставлення до батьківщини

Націоналізм – це завжди жертовний патріотизм. Націоналізм завжди ідеалістичний. Для нього Батьківщина – це рідні люди серед рідної природи. Батьківщина – це жива особистість, Велика Матір, Ненька. 

Етатизм вважає батьківщиною ту територію, на яку поширюється його влада.

Лібералізм вважає батьківщиною ту країну, де краще жити.  А все тому, що капітал не знає ні кордонів, ні батьківщини: для вільного пересування грошей і робочої сили він зацікавлений у стиранні державних кордонів і самих національних держав.

Ставлення до природи

Для націоналізму жива природа – це продовження самої людини, частина спільного організму Нації. Націоналізм завжди екологічний.

Для етатизму природа – це ресурс.

Для лібералізму – локальний ресурс. Стане погано в одному місці – переїдемо в інше.

Ставлення до свободи

Націоналізм визнає свободою сукупність законів, правил і звичаїв, прийнятних у громаді. Якщо людині не подобається громада, вона йде в іншу або створює власну.

Етатизм вважає свободою те, що відповідає державним законам.

Лібералізм вважає свободою відсутність втручання в особисте життя людини. Апофеозом ліберальної «свободи» є повна байдужість людей один до одного.

Ставлення до виборності

Націоналізм передбачає традиційну багаторівневу систему виборів («копне право»), коли вибрані у громадах особи створюють громади вищого рівня, обираючи лідерів зі свого середовища – аж до формування загальнодержавної влади.

Етатизм передбачає імітацію виборності шляхом ілюзії «прямих виборів», коли виборцям пропонують «вибір» з переліку наперед узгоджених кандидатів. Виборці персонально не знайомі з цими кандидатами, а тому неспроможні до компетентного вибору. Вони голосують не за реальних людей, а за створені політтехнологами «іміджи» політичних лідерів.

Хоча лібералізм не визнає державу, він підтримує ту ж саму модель ілюзорних виборів, аби лише вони були «прозорими і чесними».   

Ставлення до еволюції

Для націоналізму еволюційний розвиток людини і спільноти, причому в єдності з рідною природою, є пріоритетним завданням.

Етатизм не зацікавлений в еволюційному розвитку суспільства, його інтерес в ослабленні спільнот, для чого активно використовуються інформаційне забруднення, наркотизація, вакцинації, корупція.

Лібералізм вважає приватною справою кожної людини як еволюціонувати, так і деградувати.   

Реалізація ідеологій

Націоналізм історично реалізувався у вигляді республік (від лат. res publica — справа громади). В українській традиції ця форма державного правління називалась «со-купія» (скуфія, скіфія), а відповідна їй правова система називалась «копне право» (від «копа» – громада, зібрання, купа).

Етатизм державно реалізувався у вигляді диктатур, тобто відвертого чи прихованого владарювання панівного класу. Відвертими диктатурами були і є Росія, КНДР, Китай. Прихованими бюрократичними диктатурами є майже всі країни «західної демократії» з їхніми системами прямих виборів.

Лібералізм ніколи не мав державної реалізації, оскільки засадничо заперечує існування держави. Через це лібералізм іноді взагалі не розглядається як політична ідеологія.  Фактично, лібералізм – це ідеологія руйнування будь-яких держав (як диктатур, так і республік).   

Прямий шлях і збочення

Описані вище відмінності трьох базових ідеологій підтверджують попередній висновок, що лише націоналізм пропонує шлях розвитку і процвітання, натомість етатизм і лібералізм є двома різновидами збочення, розбалансування, екстремізму.

Головним чинником популярності лівих ідей етатизму і лібералізму є спокушування народних мас легкими шляхами: державна опіка, безмежна свобода, швидкі результати, прості рішення, «все спільне», «відібрати і поділити», «скасувати податки», «отримати інвестиції», «увійти в Євросоюз».

Етатизм і лібералізм можуть гостро критикувати один одного, проте їх об’єднує панічний страх перед націоналізмом. Прикладом полюбовного єднання етатизму і лібералізму є сучасна Україна, яка являє собою бюрократично-олігархічну диктатуру. Неофіційною ідеологією цієї прихованої диктатури є псевдонаціоналізм у формі лівацької «бандерівщини». 

Майбутнє України пов’язане з формуванням масового руху середнього класу на основі правої ідеології сучасного націоналізму з такими його аспектами як ідеалізм, солідаризм, традиціоналізм, консерватизм, екологізм, еволюціонізм.     


Аудіозапис розмови

Продовження статті: Що таке націоналізм: традиція, сучасний стан, постіндустріальна перспектива

 

Наші інтереси: 

Наводимо лад в базових поняттях. 

Гравець: 
Ігор Каганець
1411

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка