Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 20
  • Переглядів: 20

Націоналізм, етатизм, лібералізм: виправлення імен, порівняльний аналіз (+відео)

Майбутнє України пов’язане з формуванням масового руху середнього класу на основі ідеології сучасного націоналізму з такими його аспектами як ідеалізм, солідаризм, традиціоналізм, консерватизм.    

161223diduh.jpg

Дідух - символ націоналізму
Дідух - символ націоналізму
Цзи-лу запитав Конфуція:
– Учителю, з чого почати реформування держави?
– З виправлення імен.
– До чого тут імена?
– Якщо імена неправильні, то слова не мають під собою підстав. Якщо ж слова не мають під собою підстав, то справи не можуть здійснюватися.

Ідеологія – це світогляд, пристосований для практичного використання. Світогляд визначає мету, а ідеологія – стратегію її досягнення.

Праві та ліві

Почнімо з того, що ідеології розділяються на «праві» і «ліві». Зрозуміло, що йдеться не про положення у просторі – ці терміни застосовуються в їх первинному, істинному сенсі:

  • «правий» – правильний, правдивий, прямий;
  • «лівий» – брехливий, збочений, кривий.

Оскільки «правда» – це інформація, яка веде до мети, то праві ідеології ведуть правильним шляхом. Натомість ліві ідеології ведуть на манівці або взагалі у протилежному напрямку від декларованої мети. Всі ідеології виголошують щастя і добробут, але не всі до них ведуть.  

– Які конкретно ідеології є лівими, а які правими?

Усе ідеологічне розмаїття зводиться до трьох базових ідеологій:

  • націоналізм (національний солідаризм, республіканізм, традиціоналізм, консерватизм, фашизм, націонал-соціалізм);
  • етатизм (соціал-демократія, соціалізм, комунізм);
  • лібералізм (лібертаріанство, анархізм, анархо-капіталізм).

Правою ідеологією є націоналізм, а лівими – етатизм і лібералізм.

– Чому кожна з цих трьох ідеологій має кілька назв?

Різні назви роблять наголос на різних аспектах тієї ж самої ідеології.

Скажімо, солідаризм звертає особливу увагу на принцип національної солідарності, традиціоналізм – на повагу до знань і досвіду предків, консерватизм – на збереження позитивних набутків минулого, фашизм – на єдність, націонал-соціалізм – на ту ж саму національну солідарність (тут слово «соціалізм» вживається в його первинному сенсі – як солідаризм).

Подібним чином, соціалізм – це перехідний етап до комунізму,  лібертаріанство – це доведений до логічного завершення лібералізм, анархізм – це той же лібералізм, але з наголосом на запереченні держави.

Коли праві стають лівими

Головний критерій поділу на «лівих» і «правих» – це рух до декларованої мети або від неї. При цьому важливим є не лише рух у правильному напрямку, а й швидкість і послідовність цього руху. Все має бути своєчасним. Важливими є не лише мета, а й процес.

Наприклад, якщо хтось бажає зібрати урожай, то це треба робити саме тоді, коли він дозріє – не раніше і не пізніше. Якщо пшениця дозріває у серпні, то правим шляхом є проведення жнив саме у серпні. Якщо ж хтось закликає збирати урожай на місяць раніше, то це лівий шлях.

У всьому має бути міра, тож коли «праві» порушують правильні пропорції, вони стають «лівими».

Екстремізм – це порушення міри, тому всі екстремісти є ліваками, незалежно від того, ким вони себе вважають.

Порушення міри – це головний метод підривної роботи. Історія переконує, що для розбалансування, саботажу і руйнування правого руху найпростіше знайти неврівноважених правих і посилити їхню неврівноваженість, перетворюючи їх на «лівих» – тобто тих, які тягнуть убік. Саме так працює Москва з українським правим рухом – див. Трансформагенти, або Корисні ідіоти – головний інструмент гібридної війни.

А тепер погляньмо, чим по суті відрізняються згадані вище ідеології – в чистому, концентрованому вигляді їхнього вчення.

Джерело влади: громада, бюрократія, особа

Кожна з трьох базових ідеологій має з цього питання свій погляд.

Згідно з націоналізмом (від лат. Natio — рід, народ), джерелом влади є громада – соціальний організм, спільнота ближніх, де всі знають всіх. Мінімальною громадою є село, бізнесова корпорація чи духовне братство, максимальною – нація як об’єднання споріднених громад. Націоналізм тяжіє до гармонії з законами природи, тому визнає той факт, що еволюційною одиницею людства є не окрема людина, і навіть не сім’я, а популяція – народ, natio. Народ може перебувати або у стані аморфного етносу, або у стані структурованої нації з власною державною організацією – державою громад. Згідно з націоналізмом, саме громади вибудовують органи державного управління – знизу догори.

Згідно з етатизмом (від фр. État – держава), джерелом влади є державна бюрократія. Саме вона формує органи державного управління згори донизу і керує народом на власний розсуд.

Згідно з лібералізмом (від лат. Liber – вільний), джерелом влади є окрема людина. Зокрема, людина є власником свого тіла і може робити з ним що завгодно – аж до продажу на органи для трансплантації. Люди можуть створювати ситуативні об’єднання, а держава їм взагалі не потрібна.    

Класові інтереси

Націоналізм захищає інтереси середнього класу, тобто самостійних людей, які живуть власним розумом і власною працею.

Етатизм захищає інтереси державної бюрократії, яка опирається на підтримку залежних від неї (і маніпульованих нею) бюджетників та пільговиків.

Лібералізм захищає інтереси олігархату, адже пропагований ним безконтрольний «дикий капіталізм» неминуче веде до формування монополій та олігархічного паразитування.

Ставлення до власності

Націоналізм підтримує існування приватної, громадської і державної власності.

Етатизм визнає тільки державну власність і придушує будь-яку іншу.

Лібералізм визнає тільки приватну власність.   

Спроможність людей до самоорганізації

Націоналізм вважає, що всі люди різні, відтак їхня спроможність до  самоорганізації перебуває в широкому діапазоні: одні не здатні організувати навіть себе, другі можуть керувати громадою, треті – державою. Націоналізм підтримує розвиток громад та їхню взаємодію.

Етатизм вважає, що люди від природи не спроможні до самоорганізації – для керування народом потрібна спеціально навчена бюрократія. Етатизм виступає проти громадської самоорганізації, в якій бачить свого конкурента і ворога.  

Лібералізм вважає, що ВСІ люди від природи спроможні до самоорганізації: кожен може бути підприємцем і паном-господарем свого життя. Лібералізм допускає об’єднання громад в горизонтальну мережу, але без формування ієрархії.

Це важливий момент. Згідно з етатизмом люди від природи соціально безпомічні, згідно з лібералізмом навпаки – якщо людям дати свободу, вони природно самоорганізуються. Націоналізм заперечує ці помилкові крайнощі, стверджуючи, що люди від природи схильні розвиватися і висувати лідерів, спроможних діяти на вищих організаційних рівнях. 

Ставлення до батьківщини

Націоналізм – це завжди жертовний патріотизм. Націоналізм завжди ідеалістичний. Для нього Батьківщина – це рідні люди серед рідної природи. Батьківщина – це жива особистість, Велика Матір, Ненька. 

Етатизм вважає батьківщиною ту територію, на яку поширюється його влада.

Лібералізм вважає батьківщиною ту країну, де краще жити.  А все тому, що капітал не знає ні кордонів, ні батьківщини: для вільного пересування грошей і робочої сили він зацікавлений у стиранні державних кордонів і самих національних держав.

Ставлення до природи

Для націоналізму жива природа – це продовження самої людини, частина спільного організму Нації. Націоналізм завжди екологічний.

Для етатизму природа – це ресурс.

Для лібералізму – локальний ресурс. Стане погано в одному місці – переїдемо в інше.

Ставлення до свободи

Націоналізм визнає свободою сукупність законів, правил і звичаїв, прийнятних у громаді. Якщо людині не подобається громада, вона йде в іншу або створює власну.

Етатизм вважає свободою те, що відповідає державним законам.

Лібералізм вважає свободою відсутність втручання в особисте життя людини. Апофеозом ліберальної «свободи» є повна байдужість людей один до одного.

Ставлення до виборності

Націоналізм передбачає традиційну багаторівневу систему виборів («копне право»), коли вибрані у громадах особи створюють громади вищого рівня, обираючи лідерів зі свого середовища – аж до формування загальнодержавної влади.

Етатизм передбачає імітацію виборності шляхом ілюзії «прямих виборів», коли виборцям пропонують «вибір» з переліку наперед узгоджених кандидатів. Виборці персонально не знайомі з цими кандидатами, а тому неспроможні до компетентного вибору. Вони голосують не за реальних людей, а за створені політтехнологами «іміджи» політичних лідерів.

Хоча лібералізм не визнає державу, він підтримує ту ж саму модель ілюзорних виборів, аби лише вони були «прозорими і чесними».   

Ставлення до еволюції

Для націоналізму еволюційний розвиток людини і спільноти, причому в єдності з рідною природою, є пріоритетним завданням.

Етатизм не зацікавлений в еволюційному розвитку суспільства, його інтерес в ослабленні спільнот, для чого активно використовуються інформаційне забруднення, наркотизація, вакцинації, корупція.

Лібералізм вважає приватною справою кожної людини як еволюціонувати, так і деградувати.   

Реалізація ідеологій

Націоналізм історично реалізувався у вигляді республік (від лат. res publica — справа громади). В українській традиції ця форма державного правління називалась «со-купія» (скуфія, скіфія), а відповідна їй правова система називалась «копне право» (від «копа» – громада, зібрання, купа).

Етатизм державно реалізувався у вигляді диктатур, тобто відвертого чи прихованого владарювання панівного класу. Відвертими диктатурами були і є Росія, КНДР, Китай. Прихованими бюрократичними диктатурами є майже всі країни «західної демократії» з їхніми системами прямих виборів.

Лібералізм ніколи не мав державної реалізації, оскільки засадничо заперечує існування держави. Через це лібералізм іноді взагалі не розглядається як політична ідеологія.  Фактично, лібералізм – це ідеологія руйнування будь-яких держав (як диктатур, так і республік).   

Прямий шлях і збочення

Описані вище відмінності трьох базових ідеологій підтверджують попередній висновок, що лише націоналізм пропонує шлях розвитку і процвітання, натомість етатизм і лібералізм є двома різновидами збочення, розбалансування, екстремізму.

Головним чинником популярності лівих ідей етатизму і лібералізму є спокушування народних мас легкими шляхами: державна опіка, безмежна свобода, швидкі результати, прості рішення, «все спільне», «відібрати і поділити», «скасувати податки», «отримати інвестиції», «увійти в Євросоюз».

Етатизм і лібералізм можуть гостро критикувати один одного, проте їх об’єднує панічний страх перед націоналізмом. Прикладом полюбовного єднання етатизму і лібералізму є сучасна Україна, яка являє собою бюрократично-олігархічну диктатуру. Неофіційною ідеологією цієї прихованої диктатури є псевдонаціоналізм у формі лівацької «бандерівщини». 

Майбутнє України пов’язане з формуванням масового руху середнього класу на основі правої ідеології сучасного націоналізму з такими його аспектами як ідеалізм, солідаризм, традиціоналізм, консерватизм.     

Продовження: 

 

(Відео) Праві та ліві: базові політичні ідеології та їх порівняльний аналіз

Сенс націоналізму, фашизму, соціалізму, лібералізму, анархізму та їх перспективи в постіндустріальному суспільстві. Ці питання досліджували футуролог Ігор Каганець і політолог Богдан Бень в оновленій студії Intermarium.TV. 

 

 

Наші інтереси: 

Наводимо лад в базових поняттях. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Визначаємо формування прекрасних світів! (Джерело Повноти)

Перехід-IV, або палінгенезія: сім кроків до Homo triplex і універсальної нації нового циклу

Добра Новина дає дороговказ для заснування нового світу та переходу в режим керованої молодості – «вічного життя», по-науковому – біологічного безсмертя. Починати треба вже сьогодні, а діяти...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Дещо треба пояснити щодо громад. Кожна з трьох ідеологій розуміє це поняття по-своєму.

Етатизм називає громадами установлені владою адміністративні одиниці. Як оце недавно зробили в Україні.

Лібералізм називає громадами групи за інтересами зі слабкими внутрішніми зв’язками і невтручанням членів цих громад у життя один одного без його згоди.

Націоналізм розглядає громаду як велику сім’ю, як цілісний соціальний організм з власним егрегором, керуванням, економікою. Члени таких громад зобов’язані втручатися в життя один одного, тому що "люблять ближнього свого як себе самого". У націоналістичних громадах люди вимогливі не лише до себе, а й до своїх ближніх.

В етатизмі громади є підрозділами держави.

В лібералізмі громади є локальними утвореннями, не спроможними до утворення великих об’єднань.

В націоналізмі громади можуть об’єднуватися у великі багаторівневі структури - аж до формування повноцінної держави.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Це важлива стаття. Я до неї йшов багато років. Чимало всякого перечитав і переслухав, аж поки політологічний хаос набув ясних обрисів.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Віктор Макаренко.
0
Ще не підтримано

Згоден, що це більше ніж просто чергова стаття. Є над чим подумати.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Чудова стаття! Лаконічно і чітко визначені основні поняття!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Дещо треба пояснити щодо громад. Кожна з трьох ідеологій розуміє це поняття по-своєму.

Етатизм називає громадами установлені владою адміністративні одиниці. Як оце недавно зробили в Україні.

Лібералізм називає громадами групи за інтересами зі слабкими внутрішніми зв’язками і невтручанням членів цих громад у життя один одного без його згоди.

Націоналізм розглядає громаду як велику сім’ю, як цілісний соціальний організм з власним егрегором, керуванням, економікою. Члени таких громад зобов’язані втручатися в життя один одного, тому що "люблять ближнього свого як себе самого". У націоналістичних громадах люди вимогливі не лише до себе, а й до своїх ближніх.

В етатизмі громади є підрозділами держави.

В лібералізмі громади є локальними утвореннями, не спроможними до утворення великих об’єднань.

В націоналізмі громади можуть об’єднуватися у великі багаторівневі структури - аж до формування повноцінної держави.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

Дякую за дуже потрібну статтю.
Із етатизмом і лібералізмом наче зрозуміло.
Що є втручанням у випадку націоналізму?
Чи є межі втручання зовнішні, адже внутрішні межі встановлені творцем?
Може я і не правий, але втручаюся у випадку безпосередньої загрози життю чи здоров'ю, якщо йдеться про примус. Навіть під час керування підлеглими волів просити, слухалися добровільно.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Зазвичай це мотивація, заохочення, умовляння, упоминання, картання. Якщо людина не реагує, значить вона не є ближнім, а тому виключається з громади.

Юр Цікавий каже:
Дякую за дуже потрібну статтю.
Із етатизмом і лібералізмом наче зрозуміло.
Що є втручанням у випадку націоналізму?
Чи є межі втручання зовнішні, адже внутрішні межі встановлені творцем?
Може я і не правий, але втручаюся у випадку безпосередньої загрози життю чи здоров'ю, якщо йдеться про примус. Навіть під час керування підлеглими волів просити, слухалися добровільно.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Ще варто додати, що в етатизмі народ є об’єктом керування з боку держави, яка є суб’єктом цього керування (диктатором). У слово "диктатор" не вкладається негативний чи позитивний сенс, воно означає лише "той, хто диктує свою волю". Головний принцип стосунків в етатизмі - зовнішній примус (відвертий чи прихований у вигляді маніпуляцій).

У лібералізмі взагалі нема зовнішнього керування, хіба що самоврядування на рівні локальних утворень. Врешті-решт з’являються приватні охоронні структури, які беруть на себе функції керування, в результаті чого отримуємо ту ж саму етатичну диктатуру. Головний принцип стосунків у лібералізмі - взаємна байдужість, на зміну якій приходить той самий зовнішній примус.

У націоналізмі громада сама виступає сувереном, тобто суб’єктом управління. Тому демоси - це самокеровані громади (від демено - стерно, кермо). Головний принцип стосунків у націоналізмі - взаємна підтримка, в тому числі взаємна мотивація і взаємна вимогливість.
Тому що у громаді діє принцип "Люби ближнього свого, ЯК СЕБЕ САМОГО", тож якщо ми вимогливі до себе (а це головна ознака шляхетної людини), то маємо бути вимогливими і до ближніх.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Звернімо увагу, що націоналізм є найдавнішою ідеологією. Ліберальна і комуністична пропаганда стверджує, що націоналізм з’явився лише в 19 столітті. Проте погляньмо на давню історію Скуфії, Геллади чи Риму: всі описані в ній народи (нації) були націоналістами. І абсолютно точно, не комуністами і не лібералами.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Найближчим до слова Natio (нація, нашія - наші, рідні) є слово Natura (природа). Нації - це природні соціальні структури, націоналізм - це вчення про відповідність природному порядку.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

З погляду лібералізму, для самореалізації людині треба звільнитися від зовнішніх втручань.

З погляду націоналізму, для самореалізації людині треба влитися у відповідну існуючу громаду або створити нову.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Сьогодні на Intermarium.TV записали передачу з обговоренням основних ідеологій. Досить цікаво і повчально. За кілька днів викладемо на НО.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Екологія - це вчення про плекання такого природного довкілля, яке найбільше сприяє розвитку нації.

Найближчим до слова Natura (природа) є слово Natio (нація, народ). Нації – це природні соціальні структури, а націоналізм – це вчення про відповідність людини природному соціальному порядку.

Екологія - це підрозділ націоналізму.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Якщо вдуматися, то в сучасній Україні нема націоналізму. Він закінчився з діяльністю митрополита Андрея Шептицького - див.

Як будувати рідну хату: 25 тез Андрея Шептицького для постіндустріального перетворення України

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Природа (NATura) - це дім, у якому живе нація (NATio).
Рідна природа - це продовження колективного тіла нації.

Дослідженням взаємодії нації і природи (NATio + NATura) займається екологія (від гелл. слова οἶκος - дім, житло, майно).

Сам термін був введений німецьким зоологом-еволюціоністом Ернстом Геккелем (1866) у книзі "Загальна морфологія організмів". Е. Геккель дав своє визначення екології як науки:

"Під екологією ми розуміємо загальну науку про взаємодію організмів з навколишнім середовищем, куди ми відносимо в широкому сенсі всі умови існування. Вони частково органічної, частково неорганічної природи; але як ті, так і інші ... мають досить велике значення для форм організмів, так як вони примушують їх пристосовуватися до себе.

До неорганічних умов існування, до яких пристосовуються все організми, по-перше, відносяться фізичні та хімічні властивості їх середовища існування: клімат (світло, тепло, вологість і атмосферна електрика), неорганічна їжа, склад води і ґрунту і т. д.

В якості органічних умов існування ми розглядаємо загальні відносини організму до всіх інших організмів, з якими він вступає в контакт і з яких більшість сприяє його користі або шкодить.

Кожен організм має серед інших своїх друзів і ворогів, таких, які сприяють його існуванню, і таких, що йому шкодять.

У будь-якому разі організми, які служать їжею іншим або паразитують в них, належать до цієї категорії органічних умов існування".

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Екологія вивчає взаємодію не окремих особин, а популяцій (від лат. populus - народ).

Саме популяція є первинною одиницею еволюційного процесу.

Очевидно, що популяціями, які найактивніше впливають на природу, є нації.

З точки зору популяційної генетики популяція - це група особин, в межах якої ймовірність схрещування у багато разів перевершує ймовірність схрещування з представниками інших подібних груп.

Основні показники популяції:

  • Народжуваність - кількість нових особин, які з'явилися за певний проміжок часу.
  • Смертність - кількість особин які померли (загинули) у популяції за певний проміжок часу.
  • Густота (щільність) - це середня кількість особин у популяції на одиницю площі;
  • Чисельність - це кількість особин у популяції на обмеженій території;
  • Приріст популяції - різниця між народжуваністю і смертністю.

Популяції притаманні:

  • спільність еволюційної долі;
  • здатність до невизначено тривалого (в еволюційному масштабі часу) існування;
  • наявність займаної території;
  • формування генетичної системи, що характеризується вільним, заснованим на випадковому, рівноможливому поєднанні всіх типів гамет, схрещування особин всередині популяції (панміксія), значна ізольованість від інших популяцій;
  • адаптивне реагування на зовнішні впливи як цілого;
  • наявність специфічного екологічного гіперпростору (екологічної ніші).

Очевидно, що народи (етноси і нації) - це популяції.
Народи є первинними (базовими) одиницями людської еволюції.
Найактивнішими з них є нації - народи, які перейшли зі стану аморфного етносу в стан державно структурованої нації.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Націоналізм можна визначити як теорію і практику відновлення зв’язку між людиною і її соціальною природою. Тобто націоналізм - це повернення людини до свого природовідповідного стану.

Націоналізм пропонує природовідповідну структуру людства - у вигляді націй. Нації є головними чинниками людської еволюції. Деградація націй означає деградацію людства.

Тому націоналізм є правою ідеологією, тобто такою, яка веде до розвитку і процвітання.

Етатизм і лібералізм спрямовані на руйнування націй, тому вони є лівими ідеологіями, тобто такими, які заважають еволюції і ведуть до деградації та вимирання.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Націоналізм відновлює зв’язок між людиною і її соціальною природою.
Релігія - це загальне відновлення зв’язків:

  • зі своєю божественною сутністю (внутрішнім богом);
  • зі своєю духовною сутністю;
  • зі своєю плоттю;
  • зі своїми ближніми (однодумцями, рідним народом);
  • з навколишньою природою;
  • зі своєю техносферою.

Релігія – це відновлення зв’язків
Відтак націоналізм - це підсистема релігії.

Це підтверджується тим, що противники націоналізму зазвичай є противниками релігії.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Нині все частіше розглядають екологію як науку про закономірності формування, розвитку та сталого функціонування біологічних систем різного рангу в їхніх взаємодіях з навколишнім середовищем.

За такого підходу екологія включає в себе всі три рівні організації біологічних систем: організменний, популяційний і екосистемний.

Якщо застосувати цю ієрархію до людини, то їй відповідає тріада "індивідуум - народ - людство".

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Ознакою правих є прагнення керувати тим, що ти сам сотворив. З цим тісно пов’язана прихильність націоналістів до еволюційних процесів.

Націоналісти творять націю, а нація творить державу. Це власна, народна держава. По-справжньому керувати можна тільки тим, що сам створив.

На відміну від них, активність лівих спрямована не на творення свого, а на перехоплення управління тим, що створене іншими. Звідси прагнення лівих до революцй з їх головним гаслом: "Відібрати і поділити".

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Ось приклад правого (націоналістичного) погляду на життя:

"Перемога партії - це зміна уряду... Перемога світогляду - це революція, яка глибоко перетворює становище народу".
(Адольф Гітлер, промова 19 березня 1934 г.)
***
"Революція - це не перманентний стан; революція - не самоціль. Революційний потік, що вирвався на свободу, повинен бути спрямований в надійне русло еволюції".
(Адольф Гітлер, промова 6 липня 1933 року в Берліні)
***
"Революції лише усувають політичні режими. Але кардинально змінити сам стан речей може лише еволюція!"
(Прокламація НСДАП 5 вересня 1934 в Нюрнберзі)
***
"Революція не може бути перманентним станом. Потік революції необхідно направляти в спокійне русло еволюції ... Особливо важливо підтримувати порядок в економічному апараті ... тому що економіка є живий організм, який не можна перетворити одним махом. Вона будується на первинних законах, глибоко укорінених в людській природі".
(Адольф Гітлер, 6 липня 1933 г. З виступу на конференції керівників Третього Райху.)

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Ія Подолянка.
0
Ще не підтримано

Ігор з твоїх коментарів щонайменше можна ще одну статтю злагодити.