Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 25
  • Переглядів: 29

Постіндустріальна держава громад та її вороги (+аудіо)

Категорія:

Політичні ідеології сьогодення є різновидами єдиної ідеології паразитизму, головним ворогом якої є громадянське суспільство та його держава... Політологічні терміни «демократія» і «республіка» мають суто українські відповідники, які походять із часів Золотої доби Трипілля.

Аудіоверсія: Постіндустріальна держава громад та її вороги

Питання політичної організації суспільства перебувають за щільним туманом замовчувань, перекручень і відвертої брехні. А все тому, що більшість сучасних держав мають паразитичний характер, а паразитування несумісне зі світлом. Сучасна боротьба між політичними ідеологіями – це переважно боротьба паразитичних структур за «доступ до тіла».

Нація – це етнос з власною державою

Почнімо з того, що держава – це організація суспільства, яка охоплює всі сторони його життя. Завдяки державі аморфний етнос стає структурованою нацією. Нація – це державно організований етнос.

Якщо розглядати народ як «велику людину» (Платон), то завдяки своїй державі народ починає усвідомлювати себе, жити своїм розумом за своїми правилами. Ця спроможність жити згідно з власною волею за власними правилами у політології називається суверенітетом. Суверенна держава – це як вільна людина, яка є абсолютним господарем у своєму домі.

У термінах соціології людина, спроможна до самостійного мислення,  називається Гомо дуплекс (Homo duplex), а неспроможна – Гомо сімплекс (Homo simplex).

Якщо продовжити аналогії, то етнос – це Гомо сімплекс (велика людина проста), а нація – це Гомо дуплекс (велика людина подвійна). Завдяки власній державній організації несамостійний етнос перетворюється на суверенну націю.

Республіка або диктатура – без варіантів

Існує тільки дві форми державного правління – або республіка, або диктатура. Третього не дано. Різниця між ними в тому, що за республіки органи управління формуються «знизу» (точніше, із-середини, силами самого народу), а за диктатури – насаджуються «згори» (із-зовні).

Історія свідчить, що республіка має тенденцію вироджуватися в диктатуру, а далі – у тиранію, тобто неприховане насильство. Виродження відбувається тоді, коли народ висуває у владу негідників. Чи можна цього уникнути?

Механізм добору гідних людей працює тільки в демосах – спільнотах персонально знайомих людей чисельністю до 150 членів. Влада демосів називається демократія (точніше «екодемократія» – для уникнення плутанини з псевдодемократією). Щоб республіка не виродилася в диктатуру, ця республіка має бути демократичною.

Одним з індикаторів розрізнення республіки і диктатури є ставлення держави до озброєння населення. Так, США і Швейцарія ще зберігають ознаки республіки, натомість Україна і Росія – це диктатури.

Два шляхи до диктатури: етатизм та лібертаріанство

Етатизм (від фр. État – держава) – напрям політичної думки, що обґрунтовує необхідність домінування державного апарату в економічному,  політичному і культурному житті суспільства. На позиціях етатизму стоять державний соціалізм і державний капіталізм.

ЕТАТИЗМ оснований на уявленнях, що людина є слабкою, несамостійною, ірраціональною істотою, яку легко спокусити і збити з пантелику. Тому в інтересах окремої людини і цілого суспільства є такий стан, коли керуванням займаються спеціально підготовлені чиновники, політики, експерти. Завдяки державному патерналізму в країні підтримуються цілісність, соціальна справедливість, обороноздатність, спроможність до стратегічного планування і здійснення масштабних проектів – стверджують етатисти і наводять вагомі аргументи.

Етатисти не визнають громадянського суспільства як системної самоорганізації народу, відтак протидіють його формуванню. 

Реалізація етатизму неминуче веде до зростання чисельності державного апарату, високих податків, корупції, відриву інтересів панівної верхівки від інтересів народу і переходу до прихованої чи відвертої диктатури.     

На протилежних позиціях стоїть ЛІБЕРТАРІАНСТВО (лібералізм, анархізм) – напрям політичної думки, що просуває ідею індивідуальної свободи та мінімізації розміру державного апарату. Держава має займатися лише захистом трьох основних прав: на життя, власність і свободу. Більшість лібертаріанців виступають за право людини робити з собою та своєю власністю що завгодно, допоки це не заважає здійсненню аналогічного права іншими.

Лібертаріанство основане на уявленнях, що кожна доросла людина спроможна до самостійного і раціонального мислення, тож вона краще знає, що їй треба. Відтак лібертаріанці виступають не лише за зниження податків, а й за вільний продаж наркотиків, легалізацію проституції та гомосексуалізму.

Лібертаріанці є прихильниками спонтанної самоорганізації на рівні локальних і ситуативних проектів – адже всі люди, на їхню думку, від природи є ініціативними і спроможними знаходити найкращі форми об’єднання. Аргументацію своєї теорії лібертаріанці зазвичай базують на успішних прикладах з життя підприємців, винахідників, науковців.

Оскільки лібертаріанці негативно ставляться до держави, то вони  виступають проти будь-якої системної самоорганізації. Спроби заснування держави, тим більше національної, розглядаються ними як «фашизм» і загроза правам людини.

Реалізація лібертаріанства неухильно веде до «дикого капіталізму»,  атомізації та розшарування суспільства, виродження і диктатури. Лібертаріанська диктатура здійснюється переважно економічними методами та інформаційними маніпуляціями (див.: Ліберальний тоталітаризм).

Слабка власна держава робить народ вразливим до агресії – як чужої держави, так і внутрішніх паразитів, зокрема наркоторговців, бандитів і шахраїв. Тому ослаблення держави, за яке виступають лібертаріанці, несе ще більшу загрозу, ніж ослаблення громадянського суспільства, за що виступають етатисти.  

Протилежна риторика, спільний ворог

Етатисти виступають за домінування колективного над індивідуальним, а лібертаріанці – індивідуального над колективним. Підходи діаметрально протилежні, проте наслідок той самий – протидія формуванню громадянського суспільства і його держави (республіки, тобто «суспільної справи»), визискування неорганізованого народу і беззахисної природи. Просто в першому випадку маємо засилля державної бюрократії, а у другому – олігархії та великого бізнесу.

Бюрократія збільшує податки, бо чим більші грошові потоки проходять крізь неї, тим більше «прилипає до рук». Олігархія прагне перемкнути грошові потоки на себе і створити ситуацію, коли все продається і купується.

Обидві конкуруючі системи – етатизм і лібертаріанство – рекламують себе і аргументовано критикують противника, проте їх об’єднує спільне інтерес – утримувати народ у стані «тіла без голови», як біомасу. Хоча риторика різна: етатисти стверджують, що вони самі є цією «рідною головою», а лібертаріанці – що «голова» взагалі не потрібна.

Відтак справжнім ворогом етатистів і лібертаріанців є громадянське суспільство і його держава – республіка. Просто ідею народної держави вони атакують з двох флангів, застосовуючи відому маніпуляцію з серії «вибери менше зло»: або бюрократична тиранія, або розгул «дикого капіталізму». Проте крім вибору «тіло без голови» або «голова без тіла» ще є третій вибір – «тіло з головою».

Як ми вже знаємо, диктатура насаджується або шляхом зовнішнього завоювання, або внутрішньої узурпації влади. Так от, етатизм – це ідеологія зовнішнього завоювання, а лібертаріанство – внутрішньої узурпації.

Логічним завершенням війни обох паразитичних ідеологій проти громадянського суспільства є їх організаційне поєднання у формі олігархічної диктатури, коли державна бюрократія підпорядкована олігархії і обслуговує її інтереси. Таке злиття ще раз підтверджує, що етатизм і лібертаріанство є двома різновидами і двома полюсами єдиної паразитичної ідеології. Між цими двома полюсами перебувають всі інші відомі ідеології індустріальної формації – комунізм, соціалізм, лібералізм, анархізм та інші варіації на ту ж саму паразитичну тему.    

Постіндустріальна держава: все буде по-іншому

Згідно з принципом протилежності, який чітко працює при переході до нової формації, у постіндустріальному суспільстві буде все навпаки.

В індустріальному суспільстві домінують дві протилежні, але однаково антидемократичні ідеології – етатизм і лібертаріанство. Це значить, що у новій формації домінуватиме ідея демократичної республіки – держави демосів, тобто духовно споріднених спільнот, у яких всі знають всіх.

Згідно з цим підходом, організація суспільства має відповідати природним законам, а державно організований народ розглядається як збалансована екосистема. Тому для політичної ідеології демократичної республіки підходить політологічний термін екодемократія. Як пише дослідник цивілізаційних процесів професор Андрій Тарґовський (Andrew Targowski), «Екодемократія означає, що рівновага влади повинна бути збережена за допомогою вільних виборів і вільної преси, але політики і преса не мають права діяти проти екосистеми. Сьогодні це відбувається через приховане лобіювання політиків і засобів масової інформації» (Cognitive Informatics and Wisdom Development, Hershey, PA. & New York, Information Science Reference, 2011). 

Ідеологія екодемократії випливає з сучасних уявлень про природу людського суспільства, згідно з якими:

1. Людина є носієм волі. Воля – це спроможність до відповідальної творчості.

2. У різних людей вольові якості виявляються в різній мірі. У залежності від рівня самосвідомості соціологія розрізняє Гомо дуплекс і Гомо сімплекс (див. початок цієї статті).

3. У соціумі частка Гомо дуплекс зазвичай не перевищує 5% – саме вони спроможні ставити адекватні цілі і їх досягати. Решта 95% – це Гомо сімплекс, схильні підтримувати чиїсь ініціативи і приєднуватися до більшості. Пропорція 5/95 відповідає пропорції голова – тіло. Такий розподіл є еволюційним пристосуванням, що допомагає соціумам підтримувати консолідацію і бути конкурентоспроможнішими в еволюційній змагальності.

4. Людина може еволюціонувати тільки у складі більш-менш чисельної групи. Природними еволюційними одиницями є демоси (природні громади) – групи чисельністю до 150 осіб, в яких всі знають всіх. Це дозволяє членам демосів адекватно оцінювати один одного, виявляти актуальних або потенційних Гомо дуплекс, висувати їх у керівні органи, підтримувати і контролювати.

5. Постіндустріальний демос («сотня», «екосело») може формуватися на основі спільної території («громада»), спільного бізнесу («проект») або спільного духу («братство»).

6. Керівники демосів можуть об’єднуватися в демоси вищого рівня – полки та коші. Об’єднання кошових демосів означає народження демократичної республіки – «спільної справи» демосів, держави громадянського суспільства, коротко – екодержави. Докладніше: Самоуправління демосів екодержави  

Таким чином, постіндустріальне суспільство формує державу громадянського суспільства (екодержаву, демократичну республіку) на основі ідеології екодемократії, заперечуючи при цьому диктатуру з усіма її паразитичними ідеологіями – від етатизму до лібертаріанства.   

До нової Золотої ери

Згідно з принципом заперечення запереченого, держави постіндустріальної доби відтворюватимуть на вищому еволюційному рівні властивості держав доіндустріальної доби, починаючи з часів Трипільської цивілізації.

Первинні держави післяпотопного світу (тобто з середини 6 тис. до н. е.) формувалися як добровільні об’єднання агроміст, які, у свою чергу,  складалися з демосів – сільських громад. Механізм такої влади демосів, тобто  традиційної демократії, називається «копне право» (купне право, спільне право), а форма державного устрою – «сокупія». Тобто терміни «демократія» і «республіка» мають суто українські відповідники – «копне право» і «сокупія» (сокуфія, скуфія, скіфія, скупщина).

Таким чином, постіндустріальна демократична республіка – це відтворення на вищому рівні доіндустріальної «сокупії» Золотої доби з її «копним правом».  

Україна – найслабкіша ланка індустріалізму

Нинішній практичний етатизм було принесено в Україну у 1919 році на штиках Червоної армії РСФСР. Нинішня держава де-юре і де-факто є продовжувачем маріонеткової УРСР, утвореної Росією після завоювання нею України. Це той випадок, коли диктатура запроваджується загарбником із-зовні.

Після розпаду СРСР на початку 1990-х років в Україні пройшла хвиля «дикого капіталізму», яка привела до формування олігархату. Це той випадок, коли диктатура запроваджується шляхом внутрішньої узурпації.

Обидві антинародні системи організаційно об’єдналися у нинішній олігархічній диктатурі, за якої державний апарат обслуговує інтереси місцевого олігархату.

У результаті такого злиття Україна, володіючи найбільшою у світі концентрацією  природного і людського потенціалу, перебуває на останньому місці в Європі за рівнем життя і одному з перших місць у світі за рівнем корупції.

Це свідчить про те, що в Україні виникли найгостріші суперечності між старою і новою формацією, а отже й найкращі можливості для стрімкого переходу до постіндустріальної держави.   

Радіймо!

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.

Продовження: Постіндустріальний солідаризм – ідеологія творення цивілізації Міжмор’я


У попередніх статтях описані такі ознаки й компоненти постіндустріального суспільства:

Наші інтереси: 

Для творення нової держави треба володіти чіткими уявленнями про форми державного правління і можливості народу висувати власну еліту. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Визначаємо формування прекрасних світів! (Джерело Повноти)

Перехід-IV, або палінгенезія: сім кроків до Homo triplex і універсальної нації нового циклу

Добра Новина дає дороговказ для заснування нового світу та переходу в режим керованої молодості – «вічного життя», по-науковому – біологічного безсмертя. Починати треба вже сьогодні, а діяти...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Сергій Остапенко.
0
Ще не підтримано

Для того, щоб сучасній людині усвідомити все це, їй потрібно вийти із залежності від існуючої державної машини і сформованих стереотипів. Іншими словами - стати вільним.
Вільним на всіх планах бутя.
Зробити це тільки на фізичному рівні майже неможливо… Цей шлях, в звичайному розумінні, взагалі дуже складний.
Існуюча державна машина тривалий час створювала собі багаторівневий захист. Ця штучна система безпеки в даний час і підтримує цю машину шляхом дії на більшість людей на різних рівнях їх буття.
Середньостатистична людина, яка живе в державі і працює найманим працівником знаходиться в повній залежності від держави. Від кількості "зароблених" цією людиною грошових знаків залежить кількість "послуг" які вона може купити в державі: освіта, охорона здоров'я, електроенергія, вода, тепло, газ, зовнішня і внутрішня безпека, продукти харчування, одяг, промислові товари, релігійні «послуги», місце для проживання і навіть дозвіл на саме проживання .... та т.д. Якість цих «послуг» не витримує ніякої критики, але людина просто не знає де взяти кращі. Про те, щоб самому собі це зробити, мало хто навіть думає.
Необхідно знати і пям’ятати життєву формулу: думка – дія - результат.
Необхідно знати і пям’ятати ще і те, що в нижчих просторах буття ця формула теж працює…
Крім того, коли думаєш тільки "мізками" то це зовсім не означає, що "мізки" «надумають» вірно. Вони можуть бути просто "хворими" і замкнутими на самих себе.
Необхідно пам’ятати, що підняття у вищі простори буття залежить тільки від тебе. І утриматися там можливо тільки із власної волі. Це можливо тільки тоді коли Вільний! Вільний, це і незалежний!

Чудо та казка ніколи не виникають самі по собі, а лише тоді, коли ми даємо згоду на те, щоб вони відбулись.

Якось так, із власного досвіду «бовтання» по просторах буття в цьому житті (свідки цього тут присутні).

Хай Буде!

Коментарі

Зображення користувача Аватар Арій.
0
Ще не підтримано

Завжди задавався питанням, чому у ЗДА існує фактично дві партії: демократична і республіканська. В чому між ними різниця? Відповіді не знайшов. Але гадаю, ці дві партії змінюють свою риторику відповідно до того, на які групи виборців вони зорієнтовані. Тобто, з плином часу їхні позиції можуть діаметрально змінитися. ;)

P.S. Колись давно читав коротеньке фантастичне оповідання (вже не пам’ятаю ні автора, ні назви), в якому один мандрівник в часі забув на столі у Лінкольна томік з працями Леніна, а коли повернувся у сьогодення, то виявив, що ЗДА є провідною комуністичною державою, де всім заправляє єдина Демократично-Республіканська партія. ;)))

<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>

Зображення користувача Семен Лагутін.
0
Ще не підтримано

"Обидві антинародні системи організаційно об’єдналися у нинішній олігархічній диктатурі, за якої державний апарат обслуговує інтереси місцевого олігархату."

Автор !Чудова робота !

Зображення користувача Сергій Остапенко.
0
Ще не підтримано

Дуже цікаво ще й те, що так званий "місцевий олігархат" теж не вільний і не незалежний. Цей "місцевий олігархат" знаходиться в прямій залежності від цієї державної машини.

Хай Буде!

Зображення користувача Сергій Остапенко.
0
Ще не підтримано

Для того, щоб сучасній людині усвідомити все це, їй потрібно вийти із залежності від існуючої державної машини і сформованих стереотипів. Іншими словами - стати вільним.
Вільним на всіх планах бутя.
Зробити це тільки на фізичному рівні майже неможливо… Цей шлях, в звичайному розумінні, взагалі дуже складний.
Існуюча державна машина тривалий час створювала собі багаторівневий захист. Ця штучна система безпеки в даний час і підтримує цю машину шляхом дії на більшість людей на різних рівнях їх буття.
Середньостатистична людина, яка живе в державі і працює найманим працівником знаходиться в повній залежності від держави. Від кількості "зароблених" цією людиною грошових знаків залежить кількість "послуг" які вона може купити в державі: освіта, охорона здоров'я, електроенергія, вода, тепло, газ, зовнішня і внутрішня безпека, продукти харчування, одяг, промислові товари, релігійні «послуги», місце для проживання і навіть дозвіл на саме проживання .... та т.д. Якість цих «послуг» не витримує ніякої критики, але людина просто не знає де взяти кращі. Про те, щоб самому собі це зробити, мало хто навіть думає.
Необхідно знати і пям’ятати життєву формулу: думка – дія - результат.
Необхідно знати і пям’ятати ще і те, що в нижчих просторах буття ця формула теж працює…
Крім того, коли думаєш тільки "мізками" то це зовсім не означає, що "мізки" «надумають» вірно. Вони можуть бути просто "хворими" і замкнутими на самих себе.
Необхідно пам’ятати, що підняття у вищі простори буття залежить тільки від тебе. І утриматися там можливо тільки із власної волі. Це можливо тільки тоді коли Вільний! Вільний, це і незалежний!

Чудо та казка ніколи не виникають самі по собі, а лише тоді, коли ми даємо згоду на те, щоб вони відбулись.

Якось так, із власного досвіду «бовтання» по просторах буття в цьому житті (свідки цього тут присутні).

Хай Буде!

Зображення користувача Лада Світло.
0
Ще не підтримано

Творити може людина, яка знаходиться в Просторі Волі. Піднятися і утриматися в цьому просторі зможе тільки вільна і незалежна людина. Отримати Волю і незалежність людина зможе тільки тоді, коли буде бажати цього. Рабів до Раю (Простір волі) не пускають! Творимо!

Зображення користувача Тарнай Стрілець.
0
Ще не підтримано

Чудова праця! Зрозумілі формулювання. Перечитав двічи. Згадав К.Кастанеду. Здається, він добре описав "демос", як "партію нагваля", в алегоричній формі.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Мінімальна чисельність команди Нагваля - 16, оскільки ця соціальна система потребує виконання 16 функцій. Цілком можливо, що команду з 16 осіб можна вважати мінімальним демосом. Але це питання треба дослідити.

Тарнай Стрілець каже:
Чудова праця! Зрозумілі формулювання. Перечитав двічи. Згадав К.Кастанеду. Здається, він добре описав "демос", як "партію нагваля", в алегоричній формі.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

У нашій системі мінімальний демос (сотня) повинен мати не менше 40 членів.

Миро Продум каже:
Мінімальна чисельність команди Нагваля - 16, оскільки ця соціальна система потребує виконання 16 функцій. Цілком можливо, що команду з 16 осіб можна вважати мінімальним демосом. Але це питання треба дослідити.
Тарнай Стрілець каже:<blockquote class="bb-quote-body">Чудова праця! Зрозумілі формулювання. Перечитав двічи. Згадав К.Кастанеду. Здається, він добре описав "демос", як "партію нагваля", в алегоричній формі.</blockquote>

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Чому саме 40?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Тому, що для формування рою потрібно 4 особи (1+3), для обрання сотника - чотири ройових, полковника - чотири сотника, кошового - чотири полковника, гетьмана - чотири кошових. Це у нас така організаційна константа. Докладніше у статті Самоуправління демосів екодержави

Арій Хрестовий каже:
Чому саме 40?

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Володимир Світлий.
0
Ще не підтримано

Дякую!
Я вже давно не дивуюсь у який спосіб я отримую інформацію яка мене і однодумців цікавить. Фундаментальний напрямок це завжди НО. Саме цікаве є те ,що відповідь на тему або запитання я отримую чим далі тим швидше. Іноді достатньо подумати а готовий варіант готовий у НО. Додаткова , уточнююча інформація надходить з джерел сестер і братів з Вишньої Борії або безпосередньо з книжок які написали (на мою думку) вчителі до яких я маю прислухатися.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

Актуально і влучно.
Як завжди.
Вже більше року намагаюся знайти науково-фантастичний твір американського автора про суспільний експеримент під час холодної війни.
Сполучені Штати законом примусили громадянство до мобільного способу життя для зниження можливих втрат на випадок ядерної війни. Замість будинків - трейлери, замість міст - мобільні громади із ладом, аналогічним описаному у статті. Далі еволюція прискорюється, відбуваються дивні речі...
Якщо хтось іще читав, або пам'ятає автора чи назву - буду дуже радий перечитати.
Твір, на жаль, читав в перекладі на російську. Україномовний переклад був би більш бажаним.

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Держава це як людський організм,в якому кожна клітина це окрема людина на котру покладена певна функція для забезпечення життєдіяльності цілого організму..Завдання кожної людини робити свою частину роботи в межах свого маленького клітинного суверенітету,але не виходити за дозволені головою рамки..Якщо певні клітини починають самодіяльність за межами розумного,то на них чекає або відторгнення(автоімунні хвороби),або онкологія..по аналогії сепаратизм..

..сподобався вислів "відповідальна творчість"..

Отже кожен повинен відповідально творити свій квадрат чистоти для загального процвітання..

Таємниці клітини / Secret Universe: The Hidden Life of the Cell (2012

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

Організмом є не держава, а спільнота, суспільство. Держава - це інструмент самоорганізації, самозахисту та самореалізації спільноти і забезпечення самореалізації людини.
Функція "забезпечення життєдіяльності цілого організму" - лише необхідна частка того, що має і може зробити людина. Інша частина - набагато більша.
Якщо "голова" помилилася і не розпізнала вчасно потенціал конкретної людини - це може бути небезпечним не тільки для цієї людини, але і для спільноти. Прикладів безліч.
Людина народжується не випадково, має своє завдання на цьому світі.

Зображення користувача Василь Федорiв.
0
Ще не підтримано

Хай Буде!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Бажано не просто кидати посилання на півторагодинний фільм, а й коротко пояснити, чому на нього варто витратити стільки часу.

Сергiй Михайлiв каже:
Ivan Efremov:
<a href="https://www.youtube.com/watch?v=hqfhEpUEXv0" rel="nofollow">https://www.youtube.com/watch?v=hqfhEpUEXv0</a>

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Додав аудіоверсію цієї статті. Варто послухати!

Все, що робиться з власної волі, – добро!