Важливість: 
3

Категорія:

Постіндустріальна економіка: без реєстрацій і податків

Що абсурднішою стає індустріальна економіка, то раціональнішою буде економіка постіндустріальна. А все тому, що, згідно з законами зміни суспільно-економічних формацій, нова система буде рішучим запереченням старої. 

На самому початку цього циклу статей – у досліджені Постіндустріальне суспільство, або Яку державу ми будуємо – сформульовано три фундаментальні принципи зміни формацій: «Протилежності», «Заперечення запереченого» і «Цілісності».

У їхній дієвості ми вже переконалися, виявляючи особливості постіндустріального суспільства, УСІ зародки якого вже проростають на наших очах:

Настав час дослідити, якою буде постіндустріальна економіка. Щоб побачити її системоутворюючі ідеї, скористаймося перевіреним методом: «щоб побачити завтра, поглянь у позавчора».

Суспільно-економічна циклічність

У ДОІНДУСТРІАЛЬНУ ЕПОХУ (починаючи з Трипільської доби) економічна діяльність була вільною, для її здійснення не потрібно було жодних дозволів. Як це було можливо?  

По-перше, ділова активність була чесною, тому що спроби фальсифікацій швидко виявлялися і ліквідовувалися разом з їхніми авторами. Вироблялося тільки те, в чому була практична потреба.

По-друге, всі угоди між суб’єктами економічної діяльності відповідально виконувалися, а у випадку невиконання – продовжувалися у боргових ямах.

По-третє, економічна діяльність в жодному разі не могла суперечити суспільним інтересам.   

Держави були зацікавлені у розвитку виробництва і торгівлі, тому майже не втручалися в економічні процеси, натомість забезпечували захист торгових шляхів, знищували розбійників, творили справедливий суд. За надані послуги держава отримувала винагороду у вигляді торгового мита.

Система податків була максимально простою. У Давньому Римі в мирний час податків взагалі не існувало. Витрати на управління містом були мінімальні, оскільки обрані магістри виконували свої обов’язки безоплатно – ця робота вважалась дуже почесною.

Італійський теолог Тома Аквінський (13 ст.) вважав податки однією з форм пограбування народу.

За часів Першого Гетьманату члени козацького стану були повністю звільнені від податків. Лише міщани і селяни платили податок на утримання війська, а також сплачували податок з промислових прибутків.

ІНДАСТРІАЛ ТОТАЛЬНО ЗАПЕРЕЧИВ ТАКИЙ СТАН РЕЧЕЙ. Державна бюрократія дедалі більше контролювала економічну діяльність, а великі корпорації зробили цю бюрократію своїм придатком. Як це сталося? Звернімося до трьох згаданих вище пунктів, за якими можна оцінити будь-яку економіку.

По-перше, масове виробництво неминуче призводить до випуску зайвих, непотрібних або шкідливих товарів, а для їх реалізації застосовується масова брехня, до якої залучена величезна армія працівників рекламного і торговельного бізнесу. Одні виробляють непотріб, а інші його збувають.

По-друге, оскільки несправедливість і брехня задля вигоди стали загальною нормою, то перевагу в економічних стосунках отримують підліші й нахабніші. Для компенсації ризиків виконання договорів залучається величезна армія прокурорів, суддів,  адвокатів, спецслужб, приватних охоронних структур, страховиків. Великі корпорації та монополії в союзі з державною бюрократією діють на знищення малого і середнього бізнесу – основи вільного підприємництва і економічного прогресу.

По-третє, корупційний союз корпорацій та бюрократії діє всупереч суспільним інтересам і працює на знищення держав. Транснаціональні корпорації ламають державні кордони, адже їм потрібне безперешкодне пересування товарів, капіталу і робочої сили. Нелегальна міграція використовується не лише як джерело дешевої робочої сили, а й як засіб ослаблення громадянського суспільства, основою якого є середній клас.

Україна – найслабкіша ланка індустріальної формації

Апофеозом корупції, абсурду і паразитизму є економічний устрій сучасної України. Формою державного правління є олігархічна диктатура. Рівень корупції – найвищий у Європі й один з найвищих у світі. Рівень бідності – найвищий у Європі. Починаючи з 2011 року (після прийняття Податкового кодексу) в Україні діє 135 платежів (податків, зборів та ін.), що є найгіршим показником у світі. Податкова система нестабільна і внутрішньо суперечлива, а для успішнішого паразитування щороку змінюється форма податкової звітності.

Це відволікає творчі сили українського бізнесу і вимагає залучення цілої армії додаткових працівників – бухгалтерів, економістів, аудиторів, «податкових юристів» і «податкових адвокатів». За деякими розрахунками, у середньому на податкову звітність та сплату податків українські підприємці витрачають 657 годин на рік (82 робочі дні) – три місяці тупої і безглуздої роботи. Причому навіть повна сплата податків не гарантує захисту від державного рекету.

Уся ця паразитична система глибоко в’їлася в печінки українським підприємцям та їхнім іноземним партнерам і не викликає у них нічого, окрім огиди та ненависті. З цього факту однозначно випливає, що при переході до постіндустріальної економіки нинішній «корупційний гадючник» буде повністю знесений і замінений на свою протилежність – щось надзвичайно просте, зрозуміле, раціональне. Громадяни постіндустріальної держави будуть повністю звільнені від будь-яких податків, подібно до козацького стану в державі Богдана Хмельницького.

Почнімо з того, що ПОСТІНДУСТРІАЛЬНА ЕКОНОМІКА стирає різницю між звичайним громадянином і суб’єктом підприємництва. Кожен громадянин апріорі є підприємцем, а група громадян – бізнесовою компанією. Без жодних державних реєстрацій. Це пов’язане з тим, що у постіндустріальному суспільстві з його індивідуалізованим виробництвом зникає різниця між бізнесом і приватним обміном товарами. Відтак правила чесного бізнесу стають універсальними правилами для кожного громадянина. Що це за правила? Та ми з ними вже знайомі з аналізу доіндустріальної економіки. Сформулюймо їх.

Велика економічна трійця

1. Чесність: Уся поширювана інформація  про економічні суб’єкти (індивідуальні чи групові), їхні товари та послуги має обов’язково бути чесною, без недомовок і маніпуляцій.  

2. Відповідальність: Усі ділові угоди (письмові чи усні) мають точно виконуватися.

3. Суспільна корисність: Жодна діяльність не може суперечити суспільним інтересам – Вектору розвитку суспільства. Його критерії (індекси загального щастя, добробуту, освіти, здоров’я, народжуваності)  чітко фіксує Конституція (Велика Хартія вольностей, Білль про права).   

Якщо економічна діяльність відповідає усім цим трьом правилам, то вона не потребує жодних дозволів і реєстрацій.

Держава гарантує суспільству чесне і точне дотримання цих «правил гри», а також забезпечує право на деякі базові платні послуги, наприклад:  

Вільна самореєстрація, об’єктивний рейтинг, справедливий суд

1. Добровільна самореєстрація у єдиній загальнодержавній базі даних, де кожен підприємець (індивідуальний чи груповий суб’єкт економічної діяльності) у своєму профілі може заявити про себе та свої послуги.

2. Об’єктивний рейтинг у цій базі даних. Рейтинг формується шляхом отримання оцінок (відгуків) від споживачів та партнерів, сертифікатів якості від державних чи приватних сертифікаційних центрів, рейтингових агенцій, незалежних експертів тощо.

3. Справедливий суд. Будь-який суб’єкт економічної діяльності має право судового позову до будь-якого іншого суб’єкта, який порушив хоча б одне правило з описаної вище Великої економічної трійці, і отримання справедливого судового рішення, обов’язкового до виконання. Оплату судових витрат здійснює сторона, яка програла процес. Суддівська система формується громадянами знизу догори, тобто суспільство саме обирає тих, кому довіряє виконання судових послуг.

Замість податків – плата за надані послуги

При переході до постіндустріального суспільства стара примусова податкова система перетворюється на свою протилежність – систему добровільного використання підприємцями платних сервісів, які сприяють їхній діяльності.

1. Плата за використання державної валюти.

Якщо суб’єкти використовують державну систему безготівкових розрахунків, то з кожної фінансової транзакції автоматично знімається фіксований збір (наприклад, до 1%). Оплату збору з готівкових надходжень здійснюють продавці. Максимальний розмір цього збору визначається Конституцією. Для уникнення монополізації (яка завжди гальмує розвиток) і заохочення змагальності, у державі може бути кілька власних валют і розрахункових систем.

2.  Компенсація негативного впливу на здоров’я людей, природу та техносферу.

ЗДОРОВ’Я. Є товари, які користуються попитом, але підривають здоров’я їх покупців, про що має бути прямо сказано в описі цих товарів (алкоголь, тютюн, «хімія» тощо). Компенсація полягає в тому, що за такі шкідливі товари покупці додатково сплачують фіксований обов’язковий внесок, який іде на наповнення місцевого або загальнодержавного фонду оздоровлення.  Відтак ті, які знищують себе і своїх нащадків, водночас підтримують розвиток і розмноження тих, які дбають про своє здоров’я. За такого підходу продаж навіть шкідливих товарів в цілому працює на суспільні інтереси.

Початковий розмір компенсації визначає сам продавець – «на око», на основі замовленої ним експертизи або державної бази судових прецедентів. Будь-який суб’єкт економічної діяльності (громадянин чи компанія) може його оскаржити в судовому порядку. Суд може замовити незалежну експертизу і уточнити мінімальний розмір компенсаційного збору в сторону його збільшення або зменшення.

ЕКОЛОГІЯ. Для компенсації негативного впливу на довкілля, зокрема, через використання земельних ділянок, площа яких перевищує визначений Конституцією безплатний мінімум, здійснюється обов’язковий цільовий внесок в місцевий екологічний фонд. Відтак здійснення негативного навантаження на природне середовище в цілому працює на суспільні інтереси. Якщо розкидаєш сміття, то заплати тому, хто це сміття за тобою прибере. Додамо, що постіндустріальні підходи надають перевагу міні-фабрикам та міні-фермам.

ТЕХНОСФЕРА. Для компенсації негативного впливу на технічну інфраструктуру, сплачується внесок у відповідний місцевий фонд (наприклад, розвитку доріг). Для компенсації негативного впливу на розвиток технічного прогресу (скажімо, через продаж застарілого, енерговитратного обладнання), сплачується внесок у місцевий або загальнодержавний фонд інновацій.  

3. Послуги за перевірку імпортної продукції на відповідність заявленим специфікаціям.

Купляючи імпортну продукцію, підприємець декларує опис її параметрів, які гарантують, що продукція не суперечить суспільним інтересам. Митні служби надають платні послуги з ідентифікації імпортованої продукції та перевірки її відповідності задекларованим параметрам.  

Висновки

1. Постіндустріальна економіка є вільною, тобто безподатковою, демонополізованою і дебюрократизованою. Що не заборонено, те дозволено. 

2. Якщо підприємець не шкодить здоров’ю людей, екології чи техносфері, він діє без жодних обмежень.

3. Якщо економічна діяльність спричиняє збитки здоров’ю людей, екології чи техносфері, то підприємець їх компенсує виплатами у місцеві або загальнодержавні фонди.

4. Монополізація не допускається. Для заохочення прогресу створюються конкуруючі компанії системи.

5. Критерії суспільної користі чітко формулюються у головному законі держави – Конституції.

6. Судова система формується громадянами знизу догори. 

Продовження - Вільна релігія вільних людей: прагматизм, раціональність, краса, позитивні емоції, продуктивність         

Наші інтереси: 

Простота - це потужна продуктивна сила. Усе геніальне - просте. 

Гравець: 
Ігор Каганець
 
Форум Підтримати сайт Довідка