Зазвичай термін «постіндустріальне» сприймається як щось туманне і багатозначне, пов’язане з далеким майбутнім. Насправді йдеться про доволі точний набір параметрів нової формації, яка ЗАКОНОМІРНО настане після нинішньої «індустріальної». До того ж УСІ зародки нового устрою ми вже спостерігаємо в нашому сьогоденні.
Для дослідження «постіндастріалу» (від англ. post-industrial, постіндастріал) застосуємо простий, але ефективний інтелектуальний інструментарій з трьох принципів: 1) протилежності, 2) заперечення запереченого, 3) цілісності.
Кожна нова суспільно-економічна формація є діалектичним запереченням попередньої. Це означає, що деякі принципово важливі якості цивілізації змінюються на свою протилежність. Розуміючи цей принцип перевертання, можна робити раціональні припущення щодо майбутнього. Дію цього принципу посилює те, що стара система у своїх головних проявах доходить до абсурду і перевертає усе з ніг на голову (квінтесенція індастріалу – у фрагменті кінофільму "Samsara" 2011 р.) Тому для вирішення проблем, створених самою ж старою системою, зазвичай досить зробити усе навпаки шляхом перевертання з голови на ноги.
Існуюча індустріальна формація є діалектичним запереченням попередньої – доіндустріальної. Оскільки постіндустріалізм є запереченням індустріалізму, то логічно припустити, що він матиме ознаки доіндустріалізму, звісно, на вищому рівні розвитку. Хочеш побачити те, що буде «завтра»? Поглянь у те, що було «позавчора».
Суспільно-економічна формація є цілісною системою, компоненти якої щільно припасовані один до одного. Наприклад, масове стандартизоване виробництво потребує масової стандартизованої освіти і масового стандартизованого збуту. Розуміння цілісності – це ще один чинник пізнання майбутнього.
Завдяки принципам «протилежності», «заперечення запереченого» та «цілісності» кожний новий «цикл N+1» є запереченням «циклу N» і частковим повторенням «циклу N-1». Звідси й об’єктивно обґрунтоване уявлення про «історичну спіраль».
Описані принципи є потужним інструментом для реконструкції минулого і пізнання майбутнього. Застосуймо їх для пізнання ключових параметрів постіндустріальної формації. Це допоможе діяти свідомо і цілеспрямовано. Нам треба на повну використати закони еволюції для творення цивілізації вищого рівня.
Отже, починаємо опис основ постіндустріалізму, які доцільно одразу ж закладати у проект Вільної Української Держави. Дослідження здійснюємо за схемою: 1) «що було», 2) «що є», 3) «що буде».
«Що було» – це доіндустріальний стан, виразні прояви якого знаходимо ще на початку Трипільської цивілізації.
«Що є» – це сучасні прояви індустріальної формації.
«Що буде» – це те, що вже зароджується, швидко розвивається і протягом одного покоління складеться в цілісну систему.
У доіндустріальну епоху людина могла самостійно збудувати хату і обігріти її, прогодувати себе і сім’ю, обробити льон, виготовити тканину і пошити одяг, народити і навчити дітей, виростити робочу худобу, осідлати коня для подорожей землею і виготовити човна для подорожей водою. Людина була «паном-господарем», відповідальним за свою долю. Головні матеріали: глина для будівництва і кремній для ножів та серпів.
В індустріальну епоху людина втратила колишній універсалізм і стала частиною «великого конвеєра». Умовно кажучи, її життєва спеціалізація нині зводиться до постійного закручування однієї гайки у строго визначеному місці. Вона навіть не може самостійно народити дитину – для цього їй треба йти в лікарню і пологовий будинок. Головні матеріали – залізо і бетон.
Як бачимо, «індастріал» повністю заперечив попередню формацію. Те ж саме з ним нині робить «постіндастріал»: заперечує «великий конвеєр» і повертає людині економічну самодостатність. Проте це не є поверненням у минуле до натурального господарства. Це високотехнологічне неонатуральне господарство постіндастріалу. Ось деякі його складники:
1. Мала енергетика: автономні енергетичні установки, які використовують енергію сонця, вітру, низькотемпературного ядерного синтезу, побутові відходи тощо.
2. Домашнє промислове виробництво: за допомогою 3D-принтерів, а також складання готових виробів з уже готових деталей, наприклад, дешевих електромобілів. Потрібну для виробництва інформацію можна завантажити з інтернету, а деталі замовити в інтернет-крамницях планети з доставкою додому.
3. Домашнє виробництво продовольства: вирощувати їжу можна на невеликих присадибних ділянках, на дахах будинків і навіть у власній квартирі.
4. Повернення до простих конструкцій будинків з підручних матеріалів: глини, піску, соломи тощо. Це знову нагадує часи Трипілля, тільки кремній тепер іде не на ножі та серпи, а на процесори.
Як бачимо, перші два принципи – протилежності і заперечення запереченого – чітко працюють. Спочатку була індивідуальна економічна самодостатність, її запереченням став «великий конвеєр» індастріалу, а йому на зміну приходить високотехнологічна самодостатність постіндастріалу.
Суспільно-економічні формації змінюють одна одну як день і ніч, проте кожний раз маємо інший «день» та іншу «ніч». Таке чергування є закономірним, природним процесом. Це означає, що прихід нової формації відбувається незалежно від людської волі. Людина не може скасувати настання нового дня, проте вона може вплинути на те, яким він буде.
А тепер переходимо до перевірки третього принципу – цілісності.
Для того, щоб організувати у себе неонатуральне господарство, людині треба володіти достатнім універсалізмом, мати широкий світогляд і творче мислення. Для формування такої універсальної людини потрібна суттєво інша освіта. Тобто спосіб виробництва і освіта перебувають у нерозривному зв’язку.
У доіндустріальну епоху людина навчалася передусім у своїй родині, а якщо мала бажання і здібності – шукала собі вчителя. Школи водночас були творчими майстернями, де процес навчання поєднувався з практичною діяльністю. Наприклад, у філософських чи художніх школах учитель з учнями жили як одна родина і їли з одного стола. Навчання було індивідуалізоване – пристосоване до здібностей і талантів учня. Робота і навчання мали ігровий характер: від сільських толок до цехових карнавалів.
Індустріалізм повністю заперечив цю форму освіти. Оскільки батьки працюють з ранку до вечора за межами сім’ї, діти навчаються у садках і школах. Навчання обов’язкове і відбувається за стандартними програмами. Школа втратила ігровий характер і перетворилася на заклад примусової праці, шкідливий для психічного і фізичного здоров’я.
Завдання школи – сформувати стандартну людину, спеціалізовану на виконанні простих операцій, потрібних «великому конвеєру». Факт успішного проходження процедури стандартизації засвідчується відповідним документом («дипломом»), що дає допуск до «конвеєра». Все, що виходить за межі визначених норм, вважається шкідливим. Схильність до творчості сприймається з підозрою – як потенційна небезпека для держави і суспільства.
Постіндастріал заперечує «школу-тюрму» і відкриває простір для тотальної освіти. Чимраз більшої популярності набуває безплатна дистанційна онлайн-освіта у провідних навчальних закладах світу (було б лише бажання вчитися), розгортається мода на ігрофікацію освіти, бізнесу і державного управління. Втрачають значення дипломи, натомість цінність працівника визначається спроможністю до творчості та історією його успіхів.
Як бачимо, існує прямий зв’язок між способом виробництва і освітою: неонатуральне господарство вимагає принципового нових підходів. Вже сьогодні майже весь потрібний фактаж людина може взяти з інтернету або від експертів, тому нема сенсу усе це тримати в голові. Натомість критично необхідні такі якості як цілісне мислення, вміння бачити взаємозв’язки, володіти навиками пошуку потрібної інформації та її творчого застосування.
З цього випливає, що головними предметами постіндустріальної освіти будуть філософія, логіка, історія, фундаментальні закони та ефекти фізики, хімії, біології, психології, соціології, екології, управління. Школа має формувати раціональне мислення та інтуїтивне вміння відрізняти істину від брехні. Передовою формою ігрофікованого навчання є викладання фундаментальних знань у формі захоплюючих художніх творів.
Оскільки усі три принципи гарно працюють на прикладі способу виробництва і освіти, то можемо сміло перейти до теми соціальної організації постіндустріального суспільства.
Сенс устрою доіндустріальної формації найвиразніше представлений Трипільською цивілізацію, яка була етнічною мережею дружніх самодостатніх міст-держав. Їх ще називають агромістами, оскільки кожне з них було співдружністю вільних самоврядних аграрних поселень зі спільним адміністративним центром. Базовою соціальною одиницею було село (дем, демос, громада) – духовно споріднена спільнота персонально знайомих людей чисельністю 100-300 осіб (зазвичай – до 200). Якщо розміри села перевищували цей критичний поріг, то воно ділилося на два чи три села («кути») з власним самоуправлінням.
Виборні керівники 4–10 сіл певної території формували «копу» (купу, зібрання) і обирали керівництво другого рівня – волості. Центральне село – місце збору копи – називалося містечком і згодом могло перетворитися на місто («райцентр») з власним самоврядуванням.
Керівники волостей також взаємодіяли між собою і обирали управлінські органи наступного рівня – повіту. Таким чином, державна ієрархія вибудовувалася знизу догори. Вибори відбувалися в середовищі персонально знайомих людей, спроможних адекватно оцінити один одного і обрати кращих.
Така форма державної організації традиційно називалася сокупія (скуфія, скіфія, скупщина), а правила її життєдіяльності називалися «копне право». Залишки копного права проіснували в Україні до 17 століття. Відродженням занепалої сокупії-скуфії-скіфії була козацька держава з її сотенно-полковим устроєм, який опирався на тотальну виборність знизу догори.
Індастріал зламав усю цю виборну систему. Найпоширенішою формою державного правління стала відверта чи прихована диктатура, тобто такий устрій, при якому органи влади вибудовуються згори донизу. Копне право було зруйноване разом з демосами – організованими самоврядними громадами. Структуровані демоси були витіснені аморфними натовпами. Відтак державне управління перетворилося на керування натовпами шляхом маніпуляцій. Причина в тому, що натовпи безмежно довірливі, а тому нахабна брехня об’єктивно є найефективнішим способом керування масами. Передвиборчі обіцянки – це завжди змагання у конкурсі патологічних брехунів.
Постіндастріал заперечує цей хворобливий, протиприродний стан: на зміну державі-диктатурі приходить держава-громада – республіка («суспільна справа»), по-трипільському – сокупія. Терміну «демократія» повертається його істинний сенс – «влада демосів» (див.: Реабілітація демократії).
Зруйнувавши природний механізм обрання кращих, індустріальні держави зупинили людську еволюцію і замінили її деградацією – обранням гірших. Постіндастріал знову вмикає еволюцію, адже демоси – це еволюційні одиниці. Ідея багаторівневих демосів є стрижневою у проекті Вільної Української Держави – першої постіндустріальної республіки. Сучасні інформаційні технології дозволяють розширити уявлення про демоси: до звичних територіальних демосів додаються ділові демоси (проекти) і демоси за інтересами (хопи).
Як бачимо, існує прямий зв’язок між типом суспільно-економічної формації і формою державного устрою. Доіндустріальна формація почалася з еволюційних демосів, індастріал їх зруйнував і оббрехав, а постіндастріал їх відроджує на вищому рівні.
Перехід до постіндустріальної формації є історичною неминучістю. Держава, яка здійснить цей природний перехід, буде непереможною, адже проти природи не попреш.
Переклад статті французькою мовою: Société post-industrielle ou Quel Etat nous construisons
Продовження:
Знаючи постіндустріальні тенденції, можна доволі точно сказати, якою має бути нова українська держава.
Перший тур перетворився на монопольне завоювання нових електоральних ніш і виявлення вертикальної структури суспільства. Другий тур веде до змагання етнічних ідентичностей.
Коментарі
Головні матеріали Трипілля:
Головні матеріали Трипілля: глина для будівництва і кремній для ножів та серпів.
Головні матеріали індастріалу: залізо і бетон.
Постіндастріал повертає глину для будинків, а кремній - для процесорів.
Все, що робиться з власної волі, - добро!
Головний матеріал буде
Головний матеріал буде кремній і багато нових матеріалів з новими невідомими властивостями.
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
Моя бабуля мені говорить,що
Моя бабуля мені говорить,що за Польщі вони вдома самі вирощували і виробляли все,що було потрібно для життя..(окрім залізних знарядь праці..)..
Виходить,що бабуля ще жила в доіндустріальний час...мама із батьком на заводах стали "гвинтиками" індустріального устрою..а мені приходиться бачити зародження постіндустіального,хоча формувало мене ще індустріальне суспільство..в чудовий час живемо друзі..
Вірю в те, що розумію.
Пане Ігоре, все чудово
Пане Ігоре, все чудово викладено, читав із захватом, адже всі риси, що мають бути у людини нової формації мені притамані у повній мірі. То ж, вочевдь, шукати своє місце слід у майбутньому. Як казав сьогодні О. Арестович, риси майбутнього завжди приховані в сьогоденні. То ж, ця розвідка наукова - це відблиск цього часу нового. Дуже точно сказали про брехню і керування натовпом - це суттєві риси псевдо-демократії, що панує в країнах Заходу сьогодні. Згадалася з цього приводу праця Лебона про керування натовпом, від якої в захваті перебував Ленін і його послідовники ідеологічні. Отже - цей рік, як і передбачалося в книзі Арійський Стандарт 2004р. виданя - спалах пасіонарності української нації. Хай буде.
Старий Рокер з Одеси
Розкажи, Ігоре, як появився
Розкажи, Ігоре, як появився задум цієї статті і як швидко вона була написана?
Довго до цього йшов, багато
Довго до цього йшов, багато чого перечитав і передумав.
Остаточну картинку отримав завдяки роману Олександра Розова "XIRTAM. Забыть Агренду".
Рекомендую! Добряче вводить у пригодницький дух творення постіндастріалу.
Все, що робиться з власної волі, - добро!
Додав переклад цієї статті
Додав переклад цієї статті французькою мовою: Société post-industrielle ou Quel Etat nous construisons.
Щира подяка Зірці Вітошинській за велику роботу!
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!