Тотальна освіта: Навчайся працюючи! Працюй граючись! Усі навчають усіх!

НЕСПРОМОЖНІСТЬ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Сучасна система освіти була сформована у 19 столітті для обслуговування потреб індустріальної цивілізації. Згідно з нею, людина формується як елемент соціальної мега-машини, звідси наголос на стандартизацію, усереднення, засвоєння загальноприйнятних норм і здатність до їх точного відтворення. На перше місце висувається ерудиція – оперування накопиченими знаннями, натомість здатність до творчості переважно сприймається як відхилення від бажаної норми.
Ця система безнадійно застаріла, не відповідає духу часу, а тому прискорено деградує. Характерною ознакою є те, що існуюча освіта стає чимраз дорожчою, натомість користі від неї дедалі менше. Серед іншого, наявність диплому чи наукового звання вже мало що говорить про реальні можливості людини, тому в найпередовіших галузях, передусім інформаційних, на ці формальні атрибути «вченості» уже взагалі не звертають уваги. Більшість видатних звершень нашого часу робляться особистостями, які розвиваються всупереч прийнятій системі освіти: зазвичай це ентузіасти, які навчаються за власною програмою самоосвіти.

Нинішня система освіти переживає розпад. Його проявами є ліквідація у школах ручної праці, військово-патріотичної підготовки, гуртків за інтересами і спортивних секцій. Школа-тюрма засмоктує здорових, життєрадісних і творчих дітей, які після десяти- чи п’ятнадцятирічної «відсидки» виходять на свободу переважно фізично хворими, духовно зламаними і дезорієнтованими. Врешті-решт, нинішня система освіти створювалась «тюрмою народів» для продукування слухняних рабів без національної гідності, самоповаги і волі до життя. Школа залишається ключовим інструментом політики «звільнення України від українців», тобто геноциду корінного народу.

• Робота українських учених націлена на продукування паперу 
• Чверть роботодавців не цікавляться освітою працівників 
• Чим більше у нас професорів та дисертацій, тим менше у нас науки - Дацюк 
• 9 найбагатших ІТ-підприємців у віці до 30 років 

ГОЛОВНА ЗАГРОЗА ІСНУВАННЮ ЛЮДСТВА

А тепер перейдімо до конкретики «тюремної педагогіки»: кілька принципових особливостей, які роблять сучасну освіту інструментом поневолення.
1. Ненормований робочий день учнів
Зі всіх соціальних груп тільки школярі з 6-річного віку мають ненормований щоденний двозмінний робочий день тривалістю від 9 до 17 годин, часто без повноцінних вихідних, сну і відпочинку. Відомо, що наявність Кодексу законів про працю примушує працедавців підвищувати продуктивність праці шляхом введення нових технологій. У сфері освіти застарілі підходи і недоробки вчителів компенсуються збільшенням робочого дня школярів.
2. Репресивні методи навчання
Навчання відбувається під примусом, воно монотонне і не цікаве. Суцільний потік стресів, породжений екзаменами, викликами до дошки, записами в щоденниках, вчительськими і батьківськими санкціями, у багатьох дітей викликає жах, відразу і ненависть до навчання, бажання втекти в іншу реальність. Шкільний клас – це, по суті, замкнений колектив тюремного типу: дітей там тримають насильно, вони вимушені спілкуватися один з одним.

• За 20 років незалежності ми свідомо і добровільно вбили 40 мільйонів дітей - глава УГКЦ
• Кен Робінсон про те, як школа вбиває творчість

3. Непорушне сидіння в школі та вдома

Протягом 11-15 років більшу частину свого робочого дня учні змушені непорушно сидіти на шкільних уроках (парах) і вдома над домашніми завданнями. Уроки фізкультури, які проводяться раз на тиждень, скасовуються при першій необхідності як необов’язкові, танці взагалі відсутні. Така протиприродна відсутність руху радикально руйнує здоров’я, особливо в учнів молодших класів.
4. Вікова сегрегація
Від народження в пологовому будинку і протягом всього перебування в яслах, дитячому садку, середній і вищій школі сучасна людина проходить через два десятки одновікових, ізольованих одна від одної і дорослого світу інкубаційних груп. В результаті відсутнє нормальне спілкування між дорослими і дітьми, блокується обмін життєво важливою інформацію, не набувається досвід життя в реальному колективі, не виробляються навики взаємодії зі старшими і опіки над молодшими.
Ще ніколи за всю історію людського роду підростаюче покоління не вирощувалося у такий потворний і протиприродний спосіб. Завжди діти народжувалися вдома, у грудному віці були невідлучно з мамою і годувалися її молоком, виростали в різновіковому, багатодітному, люблячому оточенні рідних людей, у спільній з ними продуктивній праці.
5. Прірва між навчанням і виробництвом
Навчання перетворилося на засвоєння суто теоретичних дисциплін, відірваних від реального життя і виробництва. Ситуація остаточно доведена до абсурду скасуванням ручної праці і лабораторій для навчальних експериментів. Приходячи на виробництво, випускники змушені все вивчати з нуля.
6. Поверховість і предметний калейдоскоп
На кожному уроці чи лекції вивчається інший предмет. У результаті увага постійно переключається, неможливо заглибитися бодай в один предмет і щось у ньому зрозуміти. Натомість для опанування якогось предмету потрібне багатоденне занурення в нього. Чергувати треба не предмети, а розумову та фізичну активність.
7. Пасивність учнів на уроках
Під час уроків чи лекцій в поті чола працює вчитель, натомість учні пасивно за ним спостерігають. У результаті дорогоцінний навчальний час просто втрачається. Нерідко корисніше і цікавіше просто почитати підручник, лежачи вдома на дивані.

• Уроки літератури збуджують негативні емоції і нагнітають депресію

Ситуація погіршується низьким рівнем підготовки педагогів, адже через низькі зарплати і непрестижність вчительської праці максимально знижені вимоги вступу до педагогічних вузів. Тому, за винятком ентузіастів педагогіки, на вчителів переважно учаться ті, кому не вдалося вступити до інших вузів.

8. Безстатеве навчання
Між чоловіками і жінками існують фундаментальні відмінності, натомість хлопці й дівчата навчаються разом. У результаті ні одні, ні другі не отримують специфічні знання, які найбільше й потрібні людині для самореалізації – чоловіком або жінкою.
Згадана деформація посилюється тим, що у школах майже не залишилося чоловіків – через низькі зарплати, що не дають можливість прогодувати сім’ю. Тому учні сприймають переважно жіночий стереотип поведінки, що згодом стає перешкодою для налагодження нормальних стосунків між чоловіками і жінками.
9. Розрив між школою і сім’єю
Сім’я фактично не бере участі в навчальному процесі і не впливає на нього. Здебільшого, взаємодія сім’ї зі школою зводиться тільки до періодичної грошової підтримки «на ремонт». Знання батьків здебільшого залишаються недоступними для дітей, адже для грунтовного батьківського навчання вже немає ні сил, ні часу – все забирає школа.
10. Ерудиція замість мислення
Освіта орієнтована на засвоєння учнями великого набору фактів і норм, що призводить до інформаційного перенавантаження. Натомість вона не навчає логічно мислити, фільтрувати інформацію та організовувати її в знання, розрізняти суттєве і неважливе, правду і обман.
Велика кількість інформації, запропонована учням, взагалі непотрібна. Водночас немає життєво важливої інформації: як знайти своє покликання, як створити сім’ю, як спілкуватися з психологічно різними людьми, як організувати роботу в колективі тощо.
11. Орієнтація на слабких
Школа не дає можливості розкритися талановитим учням, оскільки вчителі завжди орієнтуються на найбільш слабких. Розвинені учні можуть набагато швидше (у 5–10 разів) самостійно вивчити ті шкільні предмети, що їх цікавлять.
12. Навчання без виховання
Між сучасним вихованням, яке безнадійно відстало, і сучасними засобами навчання, які швидко розвиваються, виникла величезна прірва. В результаті кожне нове покоління, отримуючи все більше знань, творить за їх допомогою все більше зла. Це дозволяє стверджувати, що сучасна система освіти є головною загрозою для існування людства.

ДО НОВОЇ ОСВІТИ

Новий світ починається з нової освіти. З погляду трьох головних чинників життєспроможності, освіта повинна давати:
СВЯТІСТЬ, що формується цілісним, а тому життєрадісним світоглядом, який є основою виховання правильних духовно-вольових якостей;
ОЗБРОЄНІСТЬ, що формується через оволодіння необхідним інструментарієм – знаннями і технологіями;
ПЛОДЮЧІСТЬ, що формується правильним способом життя, якісним генофондом і расовою свідомістю нових людей.
На цих «трьох китах» основується здатність енергійно і гармонійно творити новий світ, поширювати його і захищати.

СВЯТІСТЬ: Життя як божественна гра

Людина є втіленою божественною сутністю, що розвивається шляхом реінкарнації (палінгенезії), тобто багаторазового втілення. Багато мільярдів років тому ці божественні сутності створили земний світ. Божественну цивілізацію творців прийнято позначати збірним словом Творець, а також Бог-Отець, Брахма, Сварог.
Земне життя створене божественними творцями як досконала ГРА. Цьому поняттю на мові Сенсар (давньоукраїнській «мові сонця») відповідає корінь *люд, звідки латинське «ludus» – гра, «ludo» – грати. Цим же збірним словом «люд» позначаються гравці – втілені божественні сутності, «люди». Один гравець називається «людина» (суфікс «ин» вказує на одиничність, конкретність), латинською ludens – «гравець».
Це вказує на те, що глибинний сенс існування людини – бути гравцем. Гра є найприроднішим способом життя людей.
Обов’язковими складовими будь-якої гри є добровільність, чітке дотримання правил, змагальність між командами гравців, радісний ігровий азарт, ризик і непередбачуваність результату – невідомо, яка ігрова команда переможе.
Частина божественних істот увійшла в простір Гри, частина за нею спостерігає із-зовні. Завдяки цій радісній «грі в життя» божественні сутності відкривають для себе нові можливості навчання, творення, вдосконалення – дещо подібно до гравців комп’ютерної гри.
Гра в життя одночасно відбувається на двох рівнях – у «світі духів» і у «світі людей». Тобто божественна сутність спочатку набуває ігрову духовну оболонку і стає «духом», а потім цей «дух» втілюється і стає «людиною». У кожний конкретний період Гри активність гравця здійснюється або на рівні духів, або на земному рівні. Коли дух втомлюється, він «засинає» і втілюється в людській оболонці, а після її земної смерті дух знову просинається і в бадьорому стані продовжує Гру. Наші предки це добре знали, тому казали: «Смерть – це середина життя».
Цей метафізичний відступ нам знадобився для того, щоб показати, що гра – це природний стан людини. Істинна людина – це гравець за визначенням. Тому чим більше в житті людей буде гри, тим більше вони будуть людьми. Ідеалом і вершиною людського розвитку є боголюдина – людина, яка УСВІДОМЛЮЄ себе втіленим божественним гравцем.
Відповідно, завдання нової освіти полягає в тому, щоб сформувати спільноту, для якої перебування у стані гри буде природною і звичною нормою. Цей світлий стан божественної гри й називається СВЯТІСТЮ.
Очевидно, що нинішня система освіти в цілому є запереченням духу гри, вона антиігрова, а тому антиприродна і антилюдяна.
Відхилення від установлених Творцем правил і природних законів називається гріхом: саме слово гріх означає «похибка», «відхилення», «збочення». Тому ця система освіти є гріховною.
Противник Творця називається дияволом або сатаною (арамейською "сатана" - "противник", "той хто чинить опір"). Нинішня протиприродна система освіти в цілому є сатанинською.

ОЗБРОЄНІСТЬ: ігрові технології миру і війни

Найкраще у живих істот виходять ті справи, які відповідають їхній природі. Оскільки людина за своєю природою є гравцем, то її природний стан – гра. Найкраще це видно на прикладі дітей: вони ще близькі до природного стану (поки їх не зламала школа), тому визнають тільки одну форму діяльності – ігрову. Тільки вона приносить їм справжню радість, а це індикатор того, що людина займається своєю справою і діє згідно з природними законами Творця Всесвіту. Цю тему гарно висвітлив Григорій Сковорода у своєму славетному трактаті «Розмова, названа алфавіт, або буквар миру» (1775).
З одного боку, гра приносить людині радість і задоволення. Ці позитивні емоції є наслідком того, що у грі людина творить. Тобто гра відкриває людині найкращі можливості для творчого самовираження, а це ж і є головним сенсом «гри в життя» втілених божественних сутностей. У грі людина відкидає всі зовнішні умовності, вона розкріпачується і стає вільною істотою, яка уподібнюється Творцю Всесвіту і від цього відчуває істинну радість – радість творчості.
З другого боку, гра є найефективнішою формою продуктивної діяльності. Найкращі результати в будь-якій галузі досягаються саме у формі гри – це аксіома. Тому коли треба вирішити якусь складну технічну, екологічну, гуманітарну чи іншу проблему, то зазвичай оголошують конкурси, а це не що інше, як гра. Коли людина весело і невимушено досягає гарних результатів, то кажуть, що вона діє «граючись». Гра – це ідеальний варіант роботи, це свята праця. Вона не виснажує людину, а розвиває її, робить сильнішою й досконалішою.
Ця істина здавна відома українцям, тому вони все намагалися робити весело – і обробляти землю, і плекати дітей, і толокою будувати хати, і воювати. «Що вони роблять?!» – запитували здивовані чужинці. «Співають і танцюють!» – так характеризували мандрівники і прадавніх гіперборіїв, і їхніх прямих нащадків – народ козаків.
До гри не можна примусити, інакше це не гра. Люди добровільно погоджуються дотримуватися чітких правил і слідкують за їх виконанням. Гра – це яскрава змагальність, однак без конфронтації, з доброзичливістю і повагою до всіх гравців. Це також ясна погоджена мета (напр., забити найбільше голів) та чіткі кількісні індикатори наближення до неї (бали, очки, метри, кілограми тощо).
Якщо підсумувати, то ГОЛОВНИМИ СКЛАДОВИМИ ГРИ є:
1. Місія (сенс гри), мета, критерії виконання місії та наближення до мети.
2. Чіткі і зрозумілі правила гри. Гравці свідомо дотримуються цих правил, а порушники караються або видаляються з гри.
3. Виокремлений ігровий простір (фізичний чи віртуальний).
4. Добровільне входження в гру і добровільний вихід з неї.
5. Відповідальність перед членами своєї команди і глядачами.
6. Святковий настрій, стан радісного збудження, дух і естетика карнавалу, доброзичливе ставлення учасників один до одного.
7. Невизначеність результату і ризик: невідомо, хто переможе, а хто програє, кожен індивідуальний або колективний учасник (команда) має шанс перемогти.
8. Здорова змагальність, прагнення стати кращим і здобути славу, отримати суспільне визнання, здивувати інших, перевірити себе. Чим вища репутація гравця, тим цікавішими можуть бути його наступні суперники й ігри.
9. Максимально активна творчість, напруження всіх сил на межі своїх можливостей.
10. Популяризація гри, поступове розширення кола її учасників: активних гравців «на полі», вболівальників, прихильників, організаторів, тренерів, аналітиків, меценатів, музикантів, модельєрів, художників, фотографів, поетів тощо.
У давнину вважалося, що гра є єдино можливим способом життя шляхетної людини, яка все робить тільки добровільно і займається тільки тим, що її цікавить.
Найцікавішою грою завжди вважалася війна, бо тут найвища ставка – життя або смерть, відповідно, найвищий ризик, найбільше напруження, найгостріші відчуття. Тому ми й досі говоримо «виграти війну» чи «програти війну».

• Чому трипільці були озброєні до зубів

У наш час війни залишаються найцікавішою грою, при цьому активність бойових дій чимраз більше переноситься на інформаційний і духовно-світоглядний рівень. Тож ми живемо у світі надзвичайно гострих, цікавих і динамічних війн – економічних, інформаційних, світоглядних.

З цього природно випливають головні технологічні вимоги до сучасної освіти.
1. Освіта повинна відбуватися у формі гри. Відсутність або слабкість ігрового елементу вказує на некомпетентність вчителя. Реалізації ігрової освіти доцільно розпочати з дослідження українських народних ігор і давніх пластів українського Звичаю, який на початку був суцільною грою. Чим молодші учні, тим більше в їхньому навчанні має бути руху і позитивних емоцій.
2. Освіта повинна формувати людину-гравця, спроможну будь-яку продуктивну діяльність, будь-який бізнес перетворити на різновид гри. Яскравий приклад перетворення нудної, а тому важкої роботи на цікаву й продуктивну гру описав Марк Твен у «Пригодах Тома Сойєра». Пам’ятаєте? Коли треба було пофарбувати довжелезний паркан, винахідливий Том перетворив цей процес на захоплюючу гру. Діти відчули себе творцями і отримали задоволення від роботи, Том отримав купу подарунків, а паркан було пофарбовано з небаченою якістю. Вищий пілотаж менеджменту!
3. Ігровою має бути вся нова Українська держава. Її прообразом можна вважати Запорізьку Січ, яка була суцільною традиційною грою з повним «ігровим набором»: окреслена територія, вільні вхід і вихід, тверді внутрішні правила, напружене життя, сповнене пригод і небезпек, радісна творчість, різка відмінність в одязі та звичаях. Яка чарівна сила тягнула українську молодь на Січ? Передусім – радісний дух Гри! Військово-чернечий орден січовиків пропонував людині сповнений ризику й пригод шлях саморозкриття. Польський історик XVI століття Папроцький свідчив: «багато бездоганних молодих людей з Польщі їдуть до України... повчитися лицарських діл – порядків і чуйностей лицарських».
За історично короткий час січову козацьку школу в більшій чи меншій мірі пройшли сотні тисяч представників найактивнішої частини населення. Внаслідок цього Україна майже цілковито «покозачилась» – народився новий етнос, що називав себе козаками, а свою державу – Військом Запорозьким на чолі з виборним гетьманом.

ПЛОДЮЧІСТЬ: зовнішня експансія

Мається на увазі плодючість в широкому сенсі – від демографічного зростання оновлених людей до просування своїх світогляду, культури, торгівлі, способу життя на весь навколишній світ.
Землю України не захистять ніякі кордони і ніяка армія, доки українці не будуть мати демографічну перевагу, тобто вищу народжуваність в порівнянні з навколишніми народами. Чим більше води дає джерело, тим воно чистіше. Чим плодючіша раса, тим чистіша її родова колиска. Відтворення плодючості означає, що народження жінкою протягом свого життя 10–15 дітей має бути бажаною нормою, активно підтримуваною державою і всім суспільством.
Головними чинниками, які сьогодні підривають плодючість українців, є неправильне виховання, низькоякісне харчування, нездоровий спосіб життя, цілеспрямовані заходи зі скорочення населення (вакцинації, аборти, просування алкоголю, тютюну, розпусти), екологічне забруднення, брудні та агресивні засоби масової інформації, штучна бідність, нестача простору в містах для плекання дітей.
Всі ці проблеми можна вирішити в процесі освоєння вільного життєвого простору за межами міст – шляхом створення у сільській місцевості «точок росту» нової цивілізації. Кожна така «точка росту» – це нова Січ, сучасний український ігровий майданчик, простір творення нової української людини.
Центром такої січі має бути «вара» – захищена автономна садиба з навколишніми будівлями, яка одночасно є вузлом зв’язку, культурним і діловим центром місцевої громади, міні-готелем «зеленого туризму». Вара – це сучасний постіндустріальний монастир, в якому поєднуються робота, навчання і оновлення. Творення кожної нової січі (поселення нових людей) починається зі створення вари, навколо якої будуються садиби «січовиків».
Постіндустріальна цивілізація буде ігровою мережею таких січей, пов’язаних одна з одною духовно, інформаційно, економічно і генетично – кровно-родинними зв’язками. Саме тут – у варах та січах – і буде формуватися освіта Вишньої Борії, нова за змістом і за формою. Саме звідси буде поширюватися на весь світ нова людина, сотворені нею духовні вартості і передовий спосіб життя.

• Живе Слово в демографічній стратегії Третього Гетьманату 
• Жінки з Тернопільщини народжують щороку 
• Жінки можуть народжувати до самої старості

ЗМІСТ НОВОЇ ОСВІТИ

Освіта повинна давати людині все, що необхідне для її особистісного розвитку і розвитку всього народу.
Життя окремої людини і всієї спільноти відбувається на 7 рівнях буття. Перерахуємо їх від найпростішого (базового) до найскладнішого:
1. Фізичний: поточна життєдіяльність і самозахист.
2. Економічний: господарювання і бізнес.
3. Генетичний: продовження роду, вдосконалення генофонду.
4. Організаційний: стиль життя, державний устрій.
5. Інформаційний: адекватне уявлення про поточну реальність.
6. Хронологічний: зв’язок з предками, підключення до їхньої енергетики.
7. Світоглядний: метафізика, воля, магічне перетворення реальності.
Оскільки життя – це божественна гра, то еволюційна змагальність між командами (етносами, націями, корпораціями) відбувається у всіх семи ігрових площинах.
Найгострішою формою змагальності є війна – спроба змінити поведінку противника найбільш рішучими діями. Одночасні координовані воєнні дії на всіх семи рівнях називаються тотальною війною (тобто цілісною війною, від лат. totus – увесь, цілий). Сучасні війни здебільшого носять тотальний характер. Характерним прикладом є тотальна війна Московії проти України, яка триває ще з часів Богдана Хмельницького.
Оскільки гра в життя є тотальною, то такою має бути й освіта, яка готує новий народ до перемог у цій еволюційній грі. Тому сім рівнів гри стають організуючим каркасом для тотальної освіти. Стисло опишемо їх.
1. Фізичний рівень
Особиста гігієна, здоровий спосіб життя, харчування, фізична культура, танці, пісні, ручна праця, безпека життєдіяльності, елементарна медична допомога і самодопомога, здатність захистити себе, військово-патріотична підготовка, робота з сучасною технікою (напр., водіння автомобілів, засоби зв’язку, плавання і стрибки з парашутом), практика виживання на природі тощо.
2. Економічний рівень
Вміння мислити логічно, читати, писати і рахувати, вести домашнє господарство, знати і застосовувати економічні закони, купляти і продавати, вести облік, працювати в компанії або створювати власний бізнес, будувати хати і автономні поселення.
3. Генетичний рівень
Уявлення про реінкарнацію і втілення духу в фізичній оболонці, знання про генофонд і продовження роду, шляхи поліпшення якості генофонду, знання про расову однорідність і проблеми міжрасових гібридів, уявлення про напрямок еволюційного розвитку людського роду, расова самосвідомість.
4. Організаційний рівень
Форми суспільної організації, громада і лідер, ієрархічні і мережеві структури, українська традиція обрання кращих, арійські варни і рівні розвитку людини, психотипи і психологічна сумісність, соціон і квадри, держави-корпорації, наука управління і практика організації: вара, січ, гетьманат.
5. Інформаційний рівень
Інформаційна культура, безпека в інтернеті, використання і розробка інформаційних продуктів (графіка, аудіо, відео, програмування), медіа-віруси, створення власних інформаційних проектів, інформаційні мережі, приватні віртуальні мережі, загальна українська етномережа.
6. Хронологічний рівень
«Пуп Землі» і «Ноїв ковчег», Український геосоціальний організм, етногенетика, українські етноси, нації і держави, українознавство, походження мов та їхній розвиток, Звичай і його розвиток на сучасному етапі, етнічні егрегори та їх структура.
7. Світоглядний рівень
Теоретична і практична метафізика, структура Всесвіту, духовний і фізичний рівень, людина як гравець, екологічне (цілісне) мислення, люди і тварини, чотири простори буття, практика входження у простір волі, Живе Слово, самозцілення і дистанційне зцілення ближнього, методики психофізичного вдосконалення.

Описані вище сім тематичних блоків окреслюють знання, які необхідні кожній сучасній людині. Це напрямні стрижні ширшої системи освіти. При необхідності для глибшого розуміння зазначених тем долучаються спеціальні знання з математики, фізики, металургії, астрономії, біології, психології та інших наук.
Зазвичай навчання здійснюється одночасно на всіх 7 рівнях, проте головний наголос (50-70% уваги) поступово зміщується з першого на вищі рівні.
Це стосується змісту освіти, а тепер перейдімо до форми.

МЕРЕЖА ГУРТКІВ САМООСВІТИ

Почнемо з того, що людина найкраще вивчає те, що її реально ЦІКАВИТЬ (вміння зацікавити – це ключовий елемент нової освіти). Тоді вона починає активно займатися САМООСВІТОЮ, чому надзвичайно сприяють сучасні засоби комунікацій, передусім Інтернет. Зазвичай така самоосвіта орієнтована на ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ, більше того – практичне втілення засвоєних знань стає потужним стимулом для ще активнішого навчання.
Самоосвітою можна займатись індивідуально, проте набагато краще це робити з ГУРТОМ таких самих ентузіастів. До того ж це здешевлює навчання, зокрема, через особистий обмін здобутими за гроші знаннями та навиками. Зокрема, такий гурток може спеціально запросити консультанта, або разом поїхати за досвідом в якусь компанію. Гурток може бути РІЗНОВІКОВИМ, головне – це зацікавленість предметом навчання.
Такого роду робота апріорі передбачає ЗАГЛИБЛЕННЯ у вивчення конкретного предмету, тобто протягом певного часу вивчається тільки один предмет. При цьому потрібно ЧЕРГУВАТИ ФІЗИЧНУ І РОЗУМОВУ ПРАЦЮ. Це значить, що якщо основний предмет вимагає розумового навантаження, то його потрібно доповнювати фізичною активністю, і навпаки.
Школа є організацією освіти всієї ГРОМАДИ, тому членом гуртка може бути будь-який її член. Зокрема, членами гуртків можуть бути і діти, і їхні БАТЬКИ, які можуть дати учням багато корисних знань та навиків, і самі можуть навчитися (відомо, що наявність учнів є потужним чинником самовдосконалення майстра).
Кожен учень сам ВИБИРАЄ гуртки, які його цікавлять. Якщо є час і бажання, він одночасно може навчатися в кількох гуртках.
Широко застосовується ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА, очні СЕМІНАРИ і періодичні виїзні ПОВНІ ЗАНУРЕННЯ в предмет.
Навчання ПЛАТНЕ, тобто члени гуртків (самі або їхні батьки) фінансують необхідні витрати на навчальні посібники, обладнання, консультантів, приміщення, транспорт, харчування, інфраструктуру тощо. Оплачуються РЕАЛЬНІ ВИТРАТИ, які можуть бути різними для різних гуртків. Частину інфраструктурних витрат беруть на себе ГРОМАДИ і МЕЦЕНАТИ.
В ідеалі гурток – це БІЗНЕСОВА СТРУКТУРА, яка в процесі освіти виробляє товари та послуги і на цьому заробляє.
Якщо учні об’єднуються для спільного навчання і ведення бізнесу, то така структура називається ОСВІТНЯ КОМПАНІЯ. Нею керує виборне керівництво. При необхідності запрошуються вчителі, консультанти, тренери.
Якщо майстер сам набирає собі учнів, то така структура називається ОСВІТНЄ ПІДПРИЄМСТВО. Такою організацією керує лідер-засновник, який здійснює навчання за системою «майстер-учень», яка концептуально відрізняється від шкільної чи університетської:

• - один майстер (а не 20 учителів-«предметників»)
• - навчає невелику кількість учнів (а не по 30-40 в кожному класі)
• - він робить (не «читав в книжці», не «учив у вузі», а саме «робить»)
• - учить на практиці (теорія – в міру необхідності)
• - прагне щоб його учні змогли робити те ж саме не гірше за нього (а не щоб вони «опанували знання в обсязі, визначеному програмою»).

Кожна компанія або підприємство має ОСВІТНІЙ ФОНД, який приймає пожертви на розвиток основної діяльності гуртка.
МЕРЕЖА такого роду гуртків самоосвіти – компаній і підприємств, які перебувають в одному інформаційному просторі, користуються спільною інфраструктурою і допомагають один одному (на платній або безоплатній основі) – це і є ТОТАЛЬНА ОСВІТА (ТО).
ТО поєднує:

• вроджену допитливість учнів і орієнтацію на практичний результат,
• індивідуальні захоплення і колективну роботу в різновікових групах,
• перевірений життям досвід батьків і пошукову динаміку молодості,
• правильну взаємодію зі старшими і опіку над молодшими.

ТО стирає різницю між грою, роботою і навчанням, реалізуючи відомий педагогічний принцип «Навчайся працюючи!» Оскільки головне завдання гри – це навчання, творення і вдосконалення, то згаданий принцип набуває завершеного вигляду у формулі «ПРАЦЮЙ ГРАЮЧИСЬ!»
ТО миттєво і гнучко реагує на суспільні тенденції і потреби громади, а також на духовні та матеріальні запити учнів.
ТО гармонійно ПОЄДНУЄ ВИХОВАННЯ і НАВЧАННЯ, вона спрямовує вивільнений творчий потенціал в конструктивне русло формування досконалішої людини і досконалішої цивілізації.
Чим складнішу роботу виконує гурток, тим вищі вимоги до його членів. Одні гуртки прийматимуть до себе всіх бажаючих, інші – тільки тих, хто володіє необхідним рівнем підготовки. Тому існуватиме умовна градація гуртків – від найпростіших (ПОЧАТКОВА ОСВІТА) до складніших (СЕРЕДНЯ ОСВІТА) і найскладніших (ВИЩА ОСВІТА). Освіта в гуртках вищого рівня може бути добре оплачуваною роботою.
Фінансування ТО здійснюється завдяки пожертвам, а також у вигляді оплати за надані мережею послуги (приміщення, транспорт, обладнання, харчування, одяг, спеціальні навчальні курси, екскурсії тощо).
Для розгортання ТО потрібні мінімальні ресурси. Кожен гравець будь-якого віку (від дитини до старця) може заснувати освітній гурток у формі компанії або підприємства, що входять у ТО і працюють за її стандартами.

Як це реалізується практично

Якщо гравець знаходить цікаві для нього гуртки (компанії чи підприємства), то приєднується до них на запропонованих гуртками умовах (оплата, вікові чи статеві обмеження, наявність потрібної техніки чи оснащення, вміння плавати тощо).
Якщо ж не знаходить задовільного варіанту, то засновує свій гурток або дає оголошення про пошуки однодумців для заснування нової компанії чи підприємства, або запрошує майстра, який міг би очолити таке підприємство. Діти можуть засновувати гуртки самостійно або за допомогою дорослих – батьків, родичів, друзів.
Початкова освітня компанія – це просто група ентузіастів, які разом займаються самоосвітою, наймають викладачів та консультантів, спільно купляють необхідне обладнання тощо. Якщо знаходиться майстер, якому засновники бажають доручити керування гуртком, то компанія реорганізується в освітнє підприємство. Так само підприємство може перетворитися на освітню компанію.
Гуртки Тотальної Освіти можуть:

• допомагати один одному,
• вести змагальність (правильну конкуренцію),
• об’єднуватися в навчально-виробничі корпорації,
• влаштовувати між собою турніри, ігри, змагання,
• їздити один до одного в гості,
• разом організовувати окремі навчальні курси,
• зустрічатися на танцях,
• влаштовувати один для одного концерти чи гастролі,
• проводити спільні фестивалі,
• торгувати товарами і послугами,
• надавати в оренду приміщення і техніку тощо.
   

В тему:

• Індустріальна хвиля: як з’явилися масова освіта і лінійний час – Елвін Тоффлер
• Постіндустріальний вітер волі, або Як звільнити дітей з індустріальної клітки
• Постіндустріальне суспільство, або Яку державу ми будуємо
• Козак Мамай у пошуках Грааля
• Вінець демократії – посередність
• Інформаційне перенавантаження
• Вітчизняні освітні технології в контексті Болонського процесу
• Яка система виховання-освіти нам потрібна: погляд інакодумця
• Виховання: проблема наступних поколінь
• Інформаційна війна в сучасній літературі
• Долю народів визначають університети, а не партії і уряди
• Україна - творче суспільство. Так чи ні?