Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 772
  • Переглядів: 891

Дороговказ для Галілеї: наша стратегія у післякризовому світі (+аудіо)

Категорія:

В Україні розгортається потужний духовний спалах, співвимірний зі спалахом у Галілеї часів Ісуса Хреста. Слово «Галілея» означає «Слава». Разом зі славою в Україну повертається шляхетна Галілея – одухотворена республіка громад Золотої ери.

220926more.jpg

Вперед, до нової Галілеї!
Вперед, до нової Галілеї!
Слухати на Ютубі: https://youtu.be/AtX6yDKH-hk
 
«Це місце, де розгадуються всі загадки. Тут зв'язок між цим світом і наступним»
(Френк Герберт, «Дюна»)

Живемо в надзвичайно цікавий і насичений подіями час: наше покоління стало свідком того, як світ зірвався у штопор кризи, досягнув дна і почав рух угору. Найгострішим моментом був тиждень після 24 лютого 2022 року, а розв’язання кризи відбулося в середині квітня, коли в Білому домі вирішили підтримати Україну і зруйнувати Росію. Ця тема розкрита у статті «Війна в Україні як елемент піар-кампанії корпоративних психопатів» від 4 липня (є озвучення).

Криза («час рішення») існує лише на етапі невизначеності та гострої потреби негайного вибору, скажімо, «ліворуч» або «праворуч» – як на роздоріжжі під час швидкої їзди. Як тільки рішення безповоротно прийнято – по суті криза розв’язана. Далі залишається долати наслідки кризи та творити нове. Попереду ще може бути багато крові, поту і сліз, але розвилку вже пройдено. Обґрунтування факту розв’язання поточної глобальної кризи наведене у статті «Український рубильник і американський бульдозер: пік глобальної кризи пройдено» від 15 вересня.

По-суті, світ уже перебуває в іншій реальності, хоча про це ще мало хто знає. Натомість тим, які знають про факт розв’язання кризи, варто переходити до способу життя, притаманного післякризовому світу. Про це й поговоримо.

Республіка громад

Почнімо з того, що головним наслідком розв’язання нинішньої кризи є звільнення від корпоративних психопатів і формування народних держав – республік, які за самою своєю структурою мають стійкість щодо психопатичного зараження. Антипсихопатична стійкість досягається у той спосіб, що народна республіка являє собою багаторівневу мережу організованих громад, члени яких персонально знайомі одне з одним. В ідеалі це мають бути так звані «демоси»: від українського слова «дéмено» – кермо. Демоси – це громади з традиційним для України органом управління, що складається з п’яти осіб: голова, писар, суддя, осавул, скарбник.

У давнину республіка демосів позначалася словом «Сокупа» (со - купа), тобто «об’єднання громад». Пізніше це слово застосовували у формі «Сокупія», «Скуфія», «Скуфь», «Скіфія», а українців називали «скіфами», по суті – республіканцями. Діяльність цієї об’єднаної мережі громад була основана на українській традиції Копного права, тобто «права громад». Цій темі присвячена стаття «Республіка демосів – зрілий етап волонтерського руху: ідея, організація, колективний розум» та її продовження – «Республіка волонтерів: відродження української традиції – короткий огляд» (є озвучення).

Вочевидь, заснувати таку традиційну державу непросто, адже лише для того, щоб донести до людей цю ідею, необхідні значні фінансові, людські та часові ресурси. Але якщо не працюють звичайні методи, то можна застосувати методи незвичайні.

У нашому випадку «звичайні методи» – це якщо вирішувати завдання у звичному просторі подій – у так званому Просторі боротьби. Проте в цьому просторі згадане завдання взагалі не вирішується – з причини його масштабності, складності та ворожої протидії. Тому на цю безнадійну справу навіть не варто витрачати часу й зусиль. Творення республіки громад треба здійснювати у сприятливому просторі подій.

Простори подій

Нагадаємо, що є чотири простори подій. Це наче чотири поверхи в будинку або чотири паралельні світи в комп’ютерній грі.

Найнижчий і найважчий – Простір страждань. Його можна уявити як болото, в якому майже неможливо щось робити. У цьому просторі можна лише виживати. У традиційних доктринах його позначають терміном «пекельні світи».

Вище є Простір боротьби. Тут людина постійно перебуває під тиском обставин. Це простір конкуренції та боротьби за існування. Рухатися в ньому – це наче йти лісистими горами, постійно долаючи важкі перешкоди. Коли Сізіф котив угору камінь, то він перебував саме в Просторі боротьби. Оскільки цей простір найпоширеніший, то традиційні доктрини позначають його терміном «земні планети», тобто земні плани (площини) буття. У Євангелії цей простір позначається терміном «світ».

Ще вище розміщується Простір пригод. Рухатися в ньому – це як летіти на повітряній кулі. Куди тебе занесе – ніхто не знає. Цей простір дуже мінливий і швидкоплинний, тому в метафізичних доктринах Простір пригод взагалі не розглядається. Фактично, він виступає лише в ролі індикатора того, що ти або підіймаєшся над Простором боротьби, або опускаєшся до нього.

Найвищим, найкращим і найбажанішим є Простір волі. Рухатися в ньому – це як летіти на чарівному гвинтокрилі, який керується твоїм розумом. У Просторі волі все відбувається легко, швидко, приємно, ефективно і, що найважливіше – згідно з твоєю волею. У традиційних доктринах цей простір позначають терміном «вищі планети». У Євангелії цей простір позначається терміном «Царство боже», адже в ньому людина діє як утілений бог.

Вчення Ісуса Хреста є точним і практичним, тому розглядає лише два простори – Простір боротьби («світ») і Простір волі («Царство боже»). Для досягнення успіху треба вийти з Простору боротьби та піднятися у Простір волі: (цитата) «У світі на вас тиснутимуть. Але дерзайте! Я переміг світ». «Шукайте найперше Царства божого та правди його, і все інше вам додасться».

Наголосимо, що за наявних ресурсів заснування республіки громад у Просторі боротьби є неможливим. Понад те, сама ця думка є шкідливою ілюзією, адже відвертає від реальності. Найгірше – це добре робити те, чого взагалі не треба робити. Реальність полягає в тому, що республіку громад можна заснувати лише у Просторі волі.

Тому перше, що треба робити громадам – це шукати ефективних засобів для піднесення у простір позитивних подій – простір Царства божого. Судячи з Ісусової настанови, навіть сам процес пошуку даватиме нам усе, що треба для заснування республіки громад: «ШУКАЙТЕ найперше Царства божого та правди його, і ВСЕ ІНШЕ ВАМ ДОДАСТЬСЯ».

У цій настанові ще звертає увагу слово «ПРАВДА». Про що йдеться? Первинно, ще у Трипільські часи, це слово звучало як «паравіда», що буквально означає «вищі знання». Тому «правда Царства божого» – це знання про те, що таке Простір волі та як до нього піднестися. Треба сказати, що за двадцять років наших досліджень про це вже накопичено чимало знань. У цій статті зупинимось лише на найважливіших моментах.

Уявний Простір волі

Для реалізації задумів треба поводитися так, наче бажана подія вже відбулася. Про це говорять традиційні доктрини. Про це однозначно висловився Ісус Хрестос: «Коли молитесь і просите, віруйте, наче все вже отримали, і буде вам». Тож якщо ми бажаємо створити республіку громад, то вже сьогодні маємо діяти так, наче республіка існує і ми вже у ній живемо. Причому ця республіка перебуває у Просторі волі, адже її існування можливе тільки в цьому просторі. Відповідно, якщо ми перебуваємо у Просторі волі, то маємо діяти так, як діють у цьому просторі.

Звідси запитання: А як діють люди у Просторі волі?

Хай розквітає тисяча квітів

Вочевидь, у Просторі волі люди діють вільно. Відтак кожна громада сміливо творить те, що любить і у що вірить. Тут діють принципи «Живи сам і дай жити іншим» і «Зі своїм статутом до чужого монастиря не ходять». Різноманітність громад є основою життєспроможності республіки та сили її колективного розуму. Це питання ми вже розглядали у статті «Республіка громад і проект «Аріянська Вільна Церква». Врешті-решт, що різноманітніший світ, то цікавіше в ньому жити.

Світ без конкуренції

У просторі Царства божого нема ні боротьби, ні конкуренції. А все тому, що тут нема за що конкурувати, та й нема з ким конкурувати. Зате в цьому просторі багато приязності та співпраці.

По-перше, Простір волі є простором достатку, тому тут необмежені ресурси. На цю особливість звернув увагу Ісус Хрестос, коли нагодував хлібом п’ять тисяч людей: «Узяв він п’ять хлібів і став роздавати учням. Учні ж роздавали те людям. І їли всі скільки хотіли й наситилися».

По-друге, що вищий рівень розвитку людей, то більше вони схильні до співпраці – хоча б тому, що це створює синергетичний ефект, коли один плюс один може давати три, п’ять, десять. Відтак конкуренція у Просторі волі просто втрачає сенс. Тут залишається лише ігрова змагальність, коли люди перевершують одне одного тільки для того, аби приємно здивувати, принести радість, надихнути.

Зона комфорту

Конкуренція властива Простору боротьби. Тут вона корисна, передусім тому, що дає людям зовнішні стимули для розвитку. Натомість люди, які спромоглися піднятися у Простір волі, мають внутрішній стимул для розвитку – вони отримують найбільше задоволення від самовдосконалення і творення краси. Тобто у Просторі волі люди розвиваються не тому, що це необхідно для виживання, а тому, що це приємно.

Часто можна почути, що для розвитку необхідно вийти з зони комфорту. Це правильна думка, але тільки для Простору боротьби. Натомість у Просторі волі найкраще розвиватися саме в зоні комфорту, коли тебе ніщо не відволікає від важливої справи. Комфортний стан свідчить, що ми діємо правильно, натомість дискомфорт сигналізує нам про помилки.

Стратегії та дороговкази

У Просторі волі нема потреби ставити собі жорсткі плани, а потім лізти зі шкіри, аби їх якось виконати. Це погано працює навіть у Просторі боротьби, адже існує надто багато факторів, на які ми не можемо впливати, тому планування, особливо довгострокове, де-факто являє собою різновид фантазування. З цієї причини навіть жартують, що план ведення війни треба викинути у смітник одразу ж після його написання.

Ви запитаєте: А як щодо планування у Просторі волі? Вочевидь, тут більше можливостей для адекватного планування.

Так то воно так, але мінус у тому, що плани описують наші теперішні можливості та уявлення про життя. Якщо ж завтра у нас з’являться нові можливості та вищий рівень свідомості, то вчорашній план буде обмежувати та гальмувати наш сьогоднішній розвиток.

Тому замість планів краще розробляти дороговкази та стратегії. Дороговказ – це приблизна послідовність кроків до мети без точних термінів. Стратегія – це сукупність принципів, які наближають до мети в умовах мінливого життя. Стратегія передбачає здобуття необхідних ресурсів – матеріальних, кадрових, часових – у процесі наближення до мети, а також творче розв’язання проблем у міру їх виникнення. З цього приводу Ісус висловився так: «Не тривожтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити та у що одягнемося? Про все те побиваються неуки. Шукайте перше Царства божого та правди його, і все те вам додасться. Не турбуйтеся, отже, завтрашнім днем, завтрашній день потурбується сам за себе. Доволі дневі його клопотів». Вочевидь, це сказано про Простір волі.

Розвинена стратегія набуває ознак вчення, пристосованого до практичного використання.

Нарешті зауважимо, що в нашому динамічному світі планування непогано працює лише на короткі проміжки, наприклад, на тиждень чи місяць. Якщо ж понад рік, то такий план остаточно втрачає зв’язок з реальністю. Тому активна фаза стратегічних комунікаційних кампаній ніколи не перевищує дев’яти місяців, і це при тому, що завжди треба бути готовим до суттєвих модифікацій початкових планів. Яскравим прикладом докорінного перероблювання запланованого є уже знайома нам стратегічна комунікаційна кампанія «Байден-20».

На підставі сказаного вище наші уявлення про життя у післякризовому світі набувають доволі чітких обрисів.

Вертикальна стратегія

Для переходу від нинішньої етатичної держави до народної республіки громад можна негайно рушити через ліси та гори, тобто діяти у Просторі боротьби. Але ми вже знаємо, що це не лише дуже важко, а й безглуздо. Найімовірніший результат – забуксувати на півдорозі, втратити сили й зірватися в болото Простору страждань.

Тому треба діяти по-іншому. Перед тим, як розпочинати рух по горизонталі, треба піднятися у простір позитивних подій, після чого досягнення бажаної мети відбудеться швидко, легко і невимушено.

Цей ефект описано в євангельському оповіданні про те, як Ісус навчав апостола Петра ходити по воді. Якщо стисло, то Ісус доручив учням перепливти кораблем на іншу сторону моря. Це була дуже важка справа, адже доводилось боротися з хвилями та вітром. Цитата: «Корабель уже був серед моря, і його кидали хвилі. Вже була четверта сторожа ночі, а пропливли всього яких двадцять п’ять чи тридцять стадій, бо дув сильний супротивний вітер. Коли ж побачив Ісус, як вони втомилися, веслуючи, пішов до них по морю. Бачать учні – Ісус іде до них по морю й наближається до човна. Побачивши це, вони були вражені. То привид! – вигукнули. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: Сміливіше – це я. Тоді Петро озвавсь до нього й каже: Господи, коли це ти, вели мені прийти по воді до тебе! Іди! – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув: Господи, рятуй мене! Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: В чому засумнівався? І хотіли його взяти у човен, але човен зараз же причалив до землі, до якої прямували. І як увійшли до човна, вітер ущух. І дуже від надмірного в самих собі дивувались» (кінець цитати).

Отже, на кораблі серед розбурханого моря учні перебували у Просторі боротьби. Коли ж побачили, як Ісус з Петром йдуть по воді, учні дуже здивувалися і зраділи. Вони були в захопленні, тож у цей момент усі «вистрибнули» у Простір волі. А коли Петро злякався, то знову «провалився» у Простір боротьби. Тоді Ісус взяв його за руку і негайно повернув у чудесний Простір волі. І в цю ж мить «човен зараз же причалив до землі, до якої прямували».

Тут про все сказано відверто. Поки учні перебували у Просторі боротьби, вони веслували цілу ніч, але майже не наблизилися до берега. Коли ж піднеслися в Простір волі, то одразу ж досягли мети та причалили до берега.

Подібна ситуація і в нас. Якщо будемо рухатися по горизонталі Простором боротьби, то так і залишимося серед хвиль нинішнього устрою. Якщо ж здійснимо вертикальний перехід у Простір волі, то швидко досягнемо мети – республіки громад. На цьому й основана наша стратегія. Якщо бути максимально стислим, то вона формулюється одним реченням: «Шукайте найперше Царства божого та правди його, а все інше вам додасться».

У цьому просторі людина отримує все, чого лише щиро бажає. «Просіть і дасться вам; шукайте і найдете; стукайте і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, находить; хто стукає, тому відчинять». Це про Простір волі. Хочете в нього потрапити? – запитує Євангеліє. Цікавтесь, досліджуйте, пропонуйте!

Фактично, Євангеліє дає нам готову стратегію у вигляді цілісного вчення. Наше завдання в тому, щоб цю стратегію правильно зрозуміти та творчо застосувати в сучасних реаліях.

Дороговказ до республіки

Як ми вже говорили, дороговказ – це послідовність кроків до мети без точних термінів. Євангеліє описує нам таку послідовність. Про неї ми вже згадували у статті «Республіка громад і проект Аріянська Вільна Церква» (є озвучення). Його можна звести до трьох слів: самовдосконалення, проповідь, церква.

Першим кроком є засвоєння вищих знань, самовдосконалення, здобуття метафізичного досвіду. Людина наближається до Простору волі, проявом чого стають поліпшення здоров’я, омолодження, поліпшення матеріального стану та стосунків з оточенням, підвищення власного енергетичного потенціалу та спроможність застосовувати його для допомоги ближнім. Практиці піднесення у простір позитивних подій присвячена стаття «Як закріпитися у Просторі волі – Царстві божому» (є озвучення).

Другим кроком є проповідь, тобто поширення знань серед зацікавлених людей та підкріплення цих знань практичною допомогою. В ідеалі це мають бути миттєві зцілення та інші чудесні речі.

Чому так важливі знання? Тому що засвоєння людиною знань є ключовою умовою її зцілення. Світогляд, оснований на знаннях, відкриває браму чудес.

Практика проповіді та зцілень сприяє саморозвитку самих проповідників, адже, як кажуть педагоги, якщо сто разів поясниш іншому, то й сам зрозумієш.

Окрім того, завдяки успішній проповіді людина формує навколо себе сприятливе соціальне середовище та здобуває в ньому високий статус – її люблять і поважають.

Природним результатом успішної проповіді стає заснування духовних осередків, адже люди шукають однодумців і прагнуть взаємодіяти з собі подібними.

Третім кроком до Царства божого є формування громад однодумців та їх перетворення на демоси згідно з євангельською моделлю. Організаційну структуру цієї моделі ми вже обговорювали у статті Демоси Ісуса Хреста: брахмани, кшатрії, господарі. Демоси, подібно до магнітів, притягуються одне до одного і невимушено формують духовну мережу – Церкву (від. латинського circus – коло). Її розвиток та кількісне зростання врешті-решт приведуть до формування держави традиційного типу, а саме Церкви-держави. Але це буде не поверненням у минуле, а рішучим кроком у майбутнє. А все тому, що постіндустріальна формація є діалектичним запереченням нинішньої індустріальної формації. Відтак народна республіка громад матиме ознаки доіндустріальної формації, але реалізує їх на новому оберті еволюційної спіралі на вищій світоглядній, організаційній та технологічній базі. Докладніше про це можна прочитати у статті «Сокупія – аріянська Церква-держава: Велике Повернення скіфів і готів» (є озвучення). Так що, друзі, все йде до того, що постіндустріальна республіка громад матиме потужне метафізичне ядро.

Українська Галілея

Судячи з наявних тенденцій, Україна швидко наближається до потужного духовного спалаху, співвимірного зі спалахом у Галілеї часів Ісуса Хреста. Тут виринає в пам’яті відомий афоризм з іудейського Талмуду: «Галілеянин любить честь, а іудей – гроші». Про його сенс ми вже говорили у статті «Головна ознака арійської людини. Хто ти? Три тестові запитання» (є озвучення). Нинішні українці показали цілому світу, що для них воля важливіша за життя, а честь важливіша за гроші. Рух українських волонтерів та добровольців досяг небачених досі масштабів. І світ це побачив. Американські діти граються в українців, адже для них «Українець» – це вже такий самий позитивний герой і приклад для наслідування як «Людина-павук», «Капітан Америка» та «Бетмен». На маніфестаціях в усьому світі підіймають українські прапори як символ волі, честі та слави.

Ви запитаєте: А яке відношення має євангельська Галілея до постіндустріальної республіки громад в Україні?

Річ у тім, що Галілея – квітуча країна на півночі Палестини – у 12 столітті до н. е. була заснована «народами моря», до яких відносять такі племена як «лелеги», «пелазги», «теукри», «дани», «сардани» та інші. Згідно з переконливими даними археології, вони прибули до Середземномор’я з північного узбережжя Чорного моря, зокрема з району Одещини (Сабатинівська археологічна культура). Тобто Галілею заснували українці три тисячоліття тому. Докладніше про все це у статті «Галілея і хрестиянство: українські корені», а також у статті «Галілеяни: походження, імена, мова, український слід» (є озвучення).

За часів Ісуса Хреста Галілея пережила Золоту добу – завдяки масовій проповіді Царства божого, підкріпленій чудесними зціленнями, а також завдяки самоорганізації однодумців у духовні громади. Протягом двох наступних десятиліть ці громади об’єдналися в Церкву з головним центром в Антіохії Сирійській – другому за важливістю мегаполісі Римської імперії. Тут було засновано перший аріохрестиянський патріархат, тут був осередок аріянської філософії динамізму. У середині третього століття тут була реалізована модель аріянської церкви-держави на чолі з Антіохійським патріархом Павлом Самосатським.

Протягом наступних десятиліть аріянство поширилося на всю Римську імперію, а за часів імператора Костянтина Великого та його послідовників на початку четвертого століття набуло статусу державної релігії.

Завдяки готам і гунам аріянство опанувало всю Європу та Північну Африку. Церквою-державою була Русь великих князів Олега Віщого і Володимира Великого. Духовним та науковим ядром цієї держави була Аріянська Церква, підтримувана не лише своїми прихильниками, а й десятиною з державних доходів. «Церква Святої Богородиці» – так звана Десятинна церква в Києві – була головним (соборним) храмом аріянської системи Русі.

Це все вже було. Згідно з принципами постіндустріального переходу, це буде знову відтворено на новому оберті історичної спіралі.

Аріянство – це світогляд шляхетних людей. Україна наближається до творення шляхетної Церкви-держави. Ми це бачимо навколо себе. Найпопулярніші слова – «слава» і «воля», головне привітання й національне гасло: «Слава Україні! Героям слава!». Слово «Галілея» («Гальлея», «Галія», «Глорія») означає «Слава». Тому разом зі славою в Україну повертається євангельська Галілея.

Слава Україні! Слава Ісус Хресту! Радіймо, арії!

Колір Ночі - Слава Україні

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
 

«Українська Галілея» (2009) – науково-популярний фільм ОТБ "Галичина" про заснування святим Пилатом і апостолами Української Галілеї на півдні Тернопільщини.

Наші інтереси: 

Творимо постіндустріальну республіку громад – Церкву-державу нового циклу.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Дякую за статтю! Вона не тільки дарує читачеві візію майбутнього, але й переносить його в це майбутнє. Коли я її читала, в мене було відчуття, що от-от і в світі проявляться люди шостої раси, які, за текстом «Євангелія Ісуса Хреста» «читають думки, ходять по воді, зцілюють тіло і душу, помножують їжу, а при зовнішній загрозі можуть ставати невидимими, або паралізувати волю нападників». Ця стаття посилила мою віру в те, що такі люди вже існують, просто ми їх не бачимо, бо ще недостатньо в це віримо. А вони ходять і діють серед нас, захищаючи і рятуючи людей як у фільми «Невразливий»))

https://uakino.club/filmy/genre-action/463-nevrazliviy.html

Коментарі

Зображення користувача Надія Олегівна.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Я б хотіла допомагати одужувати тим, кого люблю. Сучасній медицині не довіряю. Кожен лікар на одну й ту саму хворобу дає свій рецепт. В аптеках продають в першу чергу дорожчі ліки. Якщо кажеш, що дорого і йдеш геть, то в них раптово з'являється на половину дешевші аналоги. Їм не вигідно мати здорових людей.
Було б добре, якби кожна людина могла зцілюватися.
Такі думки в мене з'явилися під час читання статті.

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Вперед до Царства божого - Простору Волі!

Треба докласти зусиль, але саме це потрібно для схоплення Царства божого!

Кожен повинен проявити силу волі і тоді нам все вдасться.

Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Саме на цьому ми зараз і починаємо концентрувати увагу. Для того, щоб ефективно допомогти людині, наприклад, фізичним дотиком, треба здійснити дві речі. 

По-перше, треба дати їй розуміння, що це можливо. Тобто щоб вона повірила в можливість зцілення і бажала цього.

По-друге, треба самому накопичити достатній енергетичний потенціал, підняти рівень своїх вібрацій, закріпитися у Просторі волі, сформувати віру – духовну силу, основану на переконанні. 

Оскільки криза минула, то тепер можемо менше відволікатися на зовнішні чинники, натомість зосередитися на теоретичній та практичній метафізиці. 

Надія Олегівна wrote: Я б хотіла допомагати одужувати тим, кого люблю. Сучасній медицині не довіряю. Кожен лікар на одну й ту саму хворобу дає свій рецепт. В аптеках продають в першу чергу дорожчі ліки. Якщо кажеш, що дорого і йдеш геть, то в них раптово з'являється на половину дешевші аналоги. Їм не вигідно мати здорових людей. Було б добре, якби кожна людина могла зцілюватися. Такі думки в мене з'явилися під час чита

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Надія Олегівна.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Я, коли йду коридором школи, мушу постійно зупинятися, бо мене маленькі діти перехоплюють і обіймають. Деякі по три рази на день. Де спіймали, там і обійняли. В мене можуть бути руки зайняті, а вони по двоє-троє одночасно обіймають. Навіть ті діти, в яких я нічого не веду.
Вони й раніше підходили, але після війни це стало більш помітним. А з деякими колегами навпаки.

Зображення користувача Микола Стригунов.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Особисто мені дуже сподобались слова"Де спіймали - там і обійняли!":-)

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Діти гарно відчувають носіїв Царства божого, бо самі є його носіями.

Надія Олегівна wrote: Я, коли йду коридором школи, мушу постійно зупинятися, бо мене маленькі діти перехоплюють і обіймають. Деякі по три рази на день. Де спіймали, там і обійняли. В мене можуть бути руки зайняті, а вони по двоє-троє одночасно обіймають. Навіть ті діти, в яких я нічого не веду. Вони й раніше підходили, але після війни це стало більш помітним. А з деякими колегами навпаки.

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Дякую за статтю! Вона не тільки дарує читачеві візію майбутнього, але й переносить його в це майбутнє. Коли я її читала, в мене було відчуття, що от-от і в світі проявляться люди шостої раси, які, за текстом «Євангелія Ісуса Хреста» «читають думки, ходять по воді, зцілюють тіло і душу, помножують їжу, а при зовнішній загрозі можуть ставати невидимими, або паралізувати волю нападників». Ця стаття посилила мою віру в те, що такі люди вже існують, просто ми їх не бачимо, бо ще недостатньо в це віримо. А вони ходять і діють серед нас, захищаючи і рятуючи людей як у фільми «Невразливий»))

https://uakino.club/filmy/genre-action/463-nevrazliviy.html

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

Цікаво, коли люди зрозуміють сенс слів "набути Царство Боже"? Бо, в кожному царстві є лише один найголовніший володар - його цар. Відповідно, найголовнішим володарем Царства Божого є Бог. А, тут хтось набуває Царство Боже собі у власність. Тобто, стає в ньому царем. Це, на перший погляд, є протиріччям. Але, згадаємо, що Бог - це соборна істота, яка складається з богів. Тобто, "набути Царство Боже", означає перетворитись на безсмертного бога, учасника Бога Всемогутнього.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Микола Стригунов.
0
Ще не підтримано

А, люди з буттям рівня волі в сучасному світі звуться не богами, а просто, людьми волі. Люди волі просто втілюють в життя свою волю. Але, до вирішення загальнолюдських проблем людям волі з сучасного людства треба ще багато розвиватись. Нагадаю, що богами звуться ті, хто здатен серійно вирішувати зальнолюдські проблеми.
Ф. Ніцше звав людей волі надлюдьми. А, психопатів - недолюдьми. Як на мене, це досить влучні назви, але, занадто вже промовисті. Вслід за ним, ці позначення були прийняті в Третьому Райху.
Люди волі здатні любити дуже сильно. А, у психопатів відсутня здатність любити взагалі. Так, наразі любов психологи звуть емпатією.

Якщо прагнеш чуда - створюй його!

Зображення користувача Володимир Світлий.
0
Ще не підтримано

Світ побудований ідеально і існує тільки завдяки сталим правилам які не змінюються. Змінитися можуть лише де які форми. Наприклад кристал солі ніколи не еволюціонує у кристал алмазу але можуть мати різні розміри і форми. Життя на землі є симбіозом рослинних і тваринних клітин, при цьому життя одних неможливе без життя інших. Цікаво чи можливе життя без інтелесів на даному відрізку часу. Наприклад: можна стверджувати ,що гермафродит ще на стадії розвитку коли ще не відбулося розділення на чоловіка і жінку або самця і самки. Але цей процес був і не пройшовши його не було б сучасної людини. На мою думку громаду можна створювати на основі економіки (реального виробництва) за новими технологіями які спрямовують науковці через науково-виробничі об'єднання з присутності правника - судді та захисника воїна, і казначея , відповідно. Тобто це широкий продуманий разом з технарями і гуманітаріями крок. Викривлення (відсутність якоїсь ланки) може унеможливити досягнення мети.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.

Зображення користувача Юлія Гаркуша.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Всесвіт і справді прагне рівноваги. Життєва енергія тече крізь кожну істоту, створюючи складну енергетичну мережу. Тому кожний має значення і кожний грає свою роль. Призначення ж людини – усвідомити свою відповідальність за все, що коїться навколо. І сумлінно працювати. Кожному на своєму місці, навчаючись, створюючи і вдосконалюючись. Бо, як бачимо, справа не в кількості психопатів, а в якості людей.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

У творі "Так казав Заратустра" Фрідріха Ніцше, надлюдина – це реалізована людина (арій), а недолюдина – це гобіт (той, якому ще треба стати людиною).

Микола Стригунов wrote: А, люди з буттям рівня волі в сучасному світі звуться не богами, а просто, людьми волі. Люди волі просто втілюють в життя свою волю. Але, до вирішення загальнолюдських проблем людям волі з сучасного людства треба ще багато розвиватись. Нагадаю, що богами звуться ті, хто здатен серійно вирішувати зальнолюдські проблеми. Ф. Ніцше звав людей волі надлюдьми. А, психопатів - недолюдьми. Як на мене, ц

 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Додав озвучення цієї статті. Можна також слухати на Ютубі.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Володимир Світлий.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Дуже не нав'язливо написано. Ігоре, ти справжній письменник.
Що до побудови держави, знання як теорія або аксіома це менша половина шляху. Льотчик не тільки вивчає теорії але і практикується на тренажері ,потім на реальному залізі, потім в реальних умовах і самостійно. Набувши системної практики з часом може творити чудеса в повітрі. Так і в розбудові громад і держав.

Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.