Пітер Тіль підтримує заснування альтернативних держав та майбутнє без охлократії: на черзі – Аргентина
Сьогодні новим майданчиком для перемоги здорового глузду стала Аргентина. Чому Тіль перевіз родину до Буенос-Айреса саме зараз? Відповідь криється у його зв’язку з економічним націоналістом президентом Хав’єром Мілеєм, якого він вважає союзником у реалізації своєї «лібертаріанської мрії».
Для пересічного магната переїзд – це фінансова стратегія. Для Тіля – це завоювання майбутнього. Він не просто купив маєток у престижному районі Буенос-Айреса; він перевіз родину та віддав дітей до місцевої школи.
Тіль має рідкісний талант перетворювати капітал на політичний вплив. Свого часу він влив 15 мільйонів доларів у кампанію свого вихованця Джей Ді Венса, фактично проклавши йому шлях до посади віцепрезидента США.
Як власник Palantir – компанії, чиї алгоритми контролюють кордони, розвідку та військові операції – Тіль звик бути частиною «державної прошивки». Тепер він привозить цей досвід до Латинської Америки, де замість лобіювання окремих законів він прагне перебудувати саму архітектуру держави.
Пошуки Тілем «альтернативної держави» почалися не сьогодні. У 2009 році у своєму програмному есе «Освіта лібертаріанця» він відверто заявив: «Я більше не вірю, що свобода та демократія є сумісними».
Ця відмова від демократичного процесу як «глухого кута» призвела до серії показових експериментів. Спочатку був Seasteading Institute – спроба побудувати плавучі міста в міжнародних водах, вільні від податків і регуляцій. Коли Французька Полінезія відмовилася від проєкту, Тіль переключився на «чартерні міста».
Найбільш жорстким досвідом став проєкт Prospera в Гондурасі – напівавтономна зона з власними судами та законами. Аргентина є логічним наступним кроком – тут Тілю не потрібно будувати місто в джунглях, бо він знайшов президента-однодумця.
Сьогоднішній лідер Аргентини Хав’єр Мілей – колишній телевізійний економіст із бензопилою в руках – став ідеальним партнером для Тіля.
Під час їхньої особистої зустрічі Мілей назвав це діалогом «двох анархо-капіталістів». Програма Мілея – ліквідація міністерств, тотальна приватизація та скорочення державних функцій – є втіленням мрій Тіля про державу, яка не заважає творити новий світ. Він нарешті знайшов президента, який справді хоче втілити лібертаріанську мрію.
Уряд Мілея створює те, що можна назвати паралельною правовою реальністю. Головним інструментом став режим RIGI (Режим стимулювання великих інвестицій). Він надає іноземним гравцям надзвичайні гарантії щодо податків, валютного контролю та імпорту. Аргентина перетворюється на головний полігон для ідей, які раніше вважалися маргінальними, і потенційно може стати економічним лідером.
Люди шукають можливості для формування альтернативних суспільств.
Маятник політичної коректності досяг вершини і повертається в протилежний бік. Починається відродження здорового глузду й упізнання справжніх суспільних і людських цінностей, а не вклоніння слабким і нікчемним шляхом знищення західної цивілізації. Привид консерватизму бродить по світу, привид перемоги над ідіотами і дураками, або, як означив їх Ігор Каганець, людиноподібними тваринами.
Коли Пітера Тіля в одному з інтерв’ю запитали, чи хоче він, щоб людство вижило, він зам’явся з відповіддю, і йому не дали відповісти, чому він так зробив. А він би сказав, що НЕ ВСЕ людство він хоче, щоб вижило, лише кращі. Також він і його соратники з Палантиру хочуть перемогти в світі боротьби з неосоціалістами, диктаторами, лівими глобалістами і всією тою нікчемністю, яку зараз називають «глибинним урядом» в США. Тому з Тілем і Палантиром йде війна цілого покоління тих, хто має викривлені мізки і хто хоче знищити існуючу білу цивілізацію, а замість неї створити щось, що вони не знають що, але щоб воно було слабким і нікчемним для всіх порівну.
Пітер Тіль хоче спасти світ від цієї мразі, і йому здається, що найкраще він це зможе зробити в Аргентині як приклад можливого майбутнього кращого суспільства. Чи це йому вдасться — лише час покаже, але його зусилля не пропадуть даром в любому випадку, бо будуть допомагати маятнику консерватизму збільшувати швидкість.