Спецтема:

П'ять причин, через які нам не слід поспішати з євроінтеграцією

Я не проти Євросоюзу і євроінтеграції. Я за те, щоб відносини України із західними партнерами будувалися на паритетних засадах, а не перетворювалися на відвертий пресинг. Але ретельний аналіз виявляє причини, за якими Україні в даний момент краще продовжити переговорний процес, а не задовольнятися тим, що їй диктують. Курс на розумну, осмислену, покрокову євроінтеграцію є єдино вірним - з точки зору національних інтересів України.

1. Якщо не пом'якшити умови Угоди про асоціацію, великі транснаціональні корпорації Заходу витіснять з ринку вітчизняний малий бізнес, що неминуче призведе до зростання безробіття і загострення соціально-політичної напруги в суспільстві.
 
Європейські стандарти в області практики оптово-роздрібної торгівлі і ставлення до дрібного бізнесу зводяться до того, що добропорядного бюргера-крамаря витісняє мережа транснаціональних корпорацій: понатикали гіпер- і супермаркетів по периметру мало-мальськи помітних населених пунктів. Ощасливлений євроінтеграцією колишній підприємець в кращому випадку працевлаштовується касиром / продавцем / охоронцем / вантажником / натирачем підлоги. Наприклад, чеське містечко Граніце (Hranice) з населенням 19 тис. мешканців обслуговується німецькими мережами Kaufland, Peni, Dm, Lidl, нідерландською Albert, австрійської Billa, французькою Intermarshe. Чеських національних мереж майже немає. Спостережливі люди вже вивели формулу: один гіпермаркет замінює тисячі дрібних підприємців.  

Також варто зупинитися на досить поширеній омані: "Європейський великий бізнес - краще, ніж вітчизняний!" А ось і ні! Господарі українського виробництва змушені піклуватися про дотримання соціального балансу - інакше їм доведеться покривати витрати на боротьбу зі злочинністю, соціальні допомоги безробітним і т.д. Іноземному бізнесу це все - байдуже.
 
2. Якщо не пом'якшити умови Угоди про асоціацію, європейські стандарти аграрного виробництва та квотна політика в найближчій перспективі призведуть до краху вітчизняної аграрно-промислової інфраструктури.
 
Який сенс вирощувати дешеву і якісну пшеницю, якщо її все одно не можна буде продати? Якщо не вірите, можете поцікавитися в угорців, як "продрозверстка навпаки", здійснена відповідно до євростандартів, змусила вирубувати токайські виноградники - на думку страсбурзьких комісарів, нема сенсу робити угорське вино, якщо є французьке та італійське.
 
Зняття мит на сільськогосподарську продукцію також не є визначальним для забезпечення прийнятного торгового балансу: більшість квот для українських аграріїв буде збережено. Наприклад, європейські партнери готові звільнити від мита лише 400 тисяч тон кукурудзи (з нинішніх 6 млн. тонн на 1,5 млрд дол.) - правда, протягом п'яти років готові збільшити квоту до 650 тисяч тонн. Іншими словами, безмитно в Європу буде ввозитися не більше 10% від нинішнього обсягу українського експорту кукурудзи.
 
Заборона продажу продукції, вирощеної на власних присадибних ділянках, стане вельми болючим заходом для мешканців сіл і передмість. А класичні сільгоспринки стануть історією.
 
3. Якщо не пом'якшити умови Угоди про асоціацію, український економічний потенціал буде масштабно використовуватися для вирішення проблем Євросоюзу, що виникли не з вини України.
 
Поговоримо про чужі борги, які можуть стати нашими. За великим рахунком, пора зрозуміти, що позірна благовидність Євросоюзу - це не порядок, а високохудожнє вміння вчасно перекласти свої проблеми на чужі плечі. Ви хочете підставити свої? Розберемо ситуацію на прикладі боргової кризи Європи.

Картину наочно демонструє відношення заборгованостей до власного капіталу (Debt to Equity Ratio) нефінансових корпорацій по країнах Євросоюзу:
 
Португалія 145 %
Італія 135 %
Ірландія 113 %
Греція 218 %
Іспанія 152 %
Великобританія 89 %
Франція 76 %
Німеччина 105 %
 
Іншими словами, борги корпоративної Європи в півтора-два рази перевищують їхні активи. Людина з мінімальним рівнем економічної освіти знає, як називається така ситуація: потенційне банкрутство! У "класичної" Європи вже власних ресурсів не вистачає, і нині там не соромляться до Норвегії за фінансовим ресурсом звернутися чи від Китаю допомогу прийняти. 
 
Відповідно, нам на повному серйозі пропонується висока честь приєднатися до клубу гасителів чужих боргів. 

4. Якщо не пом'якшити умови Угоди про асоціацію, українська промисловість незабаром буде змушена витратити величезні кошти на впровадження часто надмірно жорстких технологічних стандартів.
 
Економічних "плюсів" від нинішнього варіанту Угоди про асоціацію небагато. По-перше, українська економіка повинна в максимально стислі терміни модернізуватися, щоб стати конкурентоспроможною. Це можливо шляхом введення європейських стандартів якості, енергоефективності та екологічності, сучасних методів управління. По-друге, українські експортери будуть економити деякі суми внаслідок зменшення ввізних мит (до 487 млн ​​євро). Однак це не компенсує:
 
✓ загальні втрати української промисловості від появи на її ринку дешевих і якісних європейських товарів;
✓ введення з боку Росії обмежень для української продукції (очікувані мінімальні втрати від санкцій - 3 млрд доларів щорічно);
✓ збереження торгових бар'єрів з боку ЄС для продукції базових галузей української економіки: металургії, хімії, машинобудування.
 
Незважаючи на очевидну привабливість європейських технологій і стандартів у галузі виробництва, Україні необхідний досить тривалий перехідний період, протягом якого модернізація виробничої інфраструктури здійснювалася б не авральними темпами, а покроково.
 
5. Якщо не пом'якшити умови Угоди про асоціацію, огульне впровадження європейських норм моралі та політичної практики призведе до зростання конфліктних настроїв в українському суспільстві та втручання у внутрішні справи нашої держави.
 
Про стандарти в галузі демократії та прав людини Євросоюзу краще взагалі промовчати. Їх глашатаї ниють про те, що "за економічні прорахунки політики мають нести не кримінальну, а суто політичну відповідальність". У сенсі, ВОНИ накрадуть, а як покарання їх на наступні вибори зроблять не владою, а "всього лише" опозицією.
 
Очевидно, що вказувати нам, українцям, кого допускати до виборів, а кого - ні, не зовсім коректно. Ми ж не диктуємо Франції вимогу в обов'язковому порядку виставити на президентських виборах кандидатуру Домініка Стросс-Кана, чи не так? Не подобається паралель?  Згоден, не зовсім коректно: зі Стросс-Кана всі звинувачення зняті, а от щодо Юлії Тимошенко доказова база нікуди не випарувалася - на відміну від грошей на боротьбу з шкідливими випарами, отриманими в рамках Кіотського протоколу. Німеччина, наприклад, здивувалася б, якби з Митного союзу надійшла рекомендація повернути любителя халявних кредитів Крістіана Вульфа на пост бундеспрезидента.
 
Можливо, я можу здатися ксенофобом, але висловлю впевненість, що "райдужна толерантність" норм нової європейської моралі знаходиться в різкому дисонансі з менталітетом середньостатистичного українця. Ну не готове ще наше суспільство до того, щоб віддавати дітей в школи, де викладають гомосексуалісти, лесбіянки або педофіли! Ну не можемо ми огульно схвалити усиновлення українських дітей одностатевими "сім'ями"! Характерно, що українську традиційну ментальність схвалюють в будь-якому сегменті українського політикуму - як у владному, так і в опозиційному.
 
Якщо відволіктися від барвистих проспектів і вогнів реклами старенької Європи і проаналізувати ситуацію хоча б на рівні порівняння основних акцентів зарубіжної преси та спогадів про економічні пертурбації в Східній Європі, то стає очевидним: курс на розумну, осмислену, покрокову євроінтеграцію є єдино вірним - з точки зору національних інтересів України.

Текст угоди про асоціацію читайте ТУТ (сайт Верховної Ради України). 

Гравець: 
Олена Каганець
2344

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка