Також з’явилися нові можливості. А влада має зробити висновки. Україна має достойних і фахових спеціалістів для подальшого ведення переговорів, які були відсунуті на другий план під час правління Єрмака.
Володимир Зеленський та Андрій Єрмак. Фото 2020 р.
28 листопада Андрій Єрмак подав у відставку з посади керівника Офісу Президента України Володимира Зеленського через кілька годин після того, як антикорупційні слідчі провели у нього обшук. Гіршого моменту й не придумаєш, вважає Богдан Нагайло, головний редактор Kyiv Post, британсько-український журналіст.
У своїй статті на Kyiv Post він пише, що зауважує, що Єрмак був другою найвпливовішою фігурою в Україні, і саме він очолював українську делегацію на критично важливих мирних переговорах зі Сполученими Штатами, коли вибухнув скандал. Його відхід створює вакуум влади в центрі українського уряду в, можливо, найнебезпечніший момент з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії, вважає журналіст.
Єрмак створив в Україні паралельний уряд, який торкнувся всіх важелів влади, констатує Богдан Нагайло і нагадує, що Єрмак став керівником Офісу Президента в лютому 2020 року і він здобув величезну владу, поширивши свій вплив на парламент, Кабінет міністрів та інші державні інституції. Міністри розуміли, що доступ до Зеленського і їхнє політичне виживання залежить від підтримання добрих відносин з Єрмаком.
Основні рішення щодо військової стратегії, економічної політики та дипломатичних ініціатив проходили через нього. Він став тим, кого один європейський чиновник у приватній розмові назвав “людиною Зеленського”, а точніше, його сірим кардиналом – сторожем, з яким усім доводилося мати справу, хотіли вони того чи ні.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, створені після Майдану 2014 року, довели, що вони можуть розслідувати справи навіть проти найвпливовіших осіб. Протягом багатьох років скептики сумнівалися, що ці органи не будуть захоплені політичними інтересами. Справа Єрмака дає переконливу відповідь, зауважує автор статті.
На міжнародній арені для України це має величезне значення. ЄС чітко дав зрозуміти, що Україна має відповідати високим стандартам врядування, щоб претендувати на членство в ЄС. Антикорупційні реформи є необхідною умовою. Конгрес США, який повинен регулярно затверджувати військову допомогу, назвав корупційні проблеми причиною своїх вагань.
Демонстрація того, що Україна буде розслідувати і карати високопосадовців, навіть якщо вони зачіпають найближче оточення президента, безпосередньо знімає ці побоювання.
Але відставка Єрмака, на думку автора статті, також створює небезпеки. Його гіперцентралізована структура влади, хоч і проблематична для демократії, забезпечувала певну стабільність у воєнний час. Він був посередником між конкуруючими угрупованнями, керував напруженістю між цивільним і військовим керівництвом і утримував разом складну мережу відносин.
Як говорять українські політичні оглядачі, його відставка означає “тектонічні зрушення”. Грунт під українською політикою рухається. Хто буде координувати дії між президентською адміністрацією та парламентом? Хто керуватиме відносинами між силовими відомствами? Зараз українське керівництво повинно імпровізувати в момент, коли ясність є вкрай важливою.
Єрмак став головним співрозмовником України із Заходом, зокрема, з Вашингтоном, йому було дозволено діяти як де-факто міністру закордонних справ. Він очолював українську делегацію на мирних переговорах у Женеві, слугуючи головним каналом зв’язку між Києвом і США з найбільш чутливих питань війни і миру.
Хоча він не користувався популярністю у Вашингтоні, західні чиновники вважали його людиною, яка може авторитетно говорити від імені Зеленського і орієнтуватися в складній внутрішній політиці України.
Його відставка сталася в той час, коли на Україну чиниться сильний тиск з метою змусити її погодитися на мирне врегулювання з Росією шляхом переговорів. Адміністрація Трампа запропонувала мирний план, який значною мірою відображає російські вимоги, включаючи територіальні поступки та обмеження щодо заходів безпеки України. Деякі західні партнери відчувають “втому від України” – їхні громадяни втомилися від економічних витрат на війну. У деяких столицях зростає відчуття, що війна зайшла в глухий кут, який триватиме доти, доки Трамп і Путін тягнутимуть час.
Існує також проблема довіри. Коли головний переговірник країни йде у відставку на тлі корупційного скандалу, це ставить під сумнів стабільність уряду. Це дає зброю скептикам, які стверджують, що Україна не готова до членства в ЄС чи НАТО. Це може підбадьорити Росію зайняти більш жорстку позицію, вважаючи, що політична нестабільність в Україні створює можливості для експлуатації.
Тиск щодо відставки Єрмака чинили не лише опозиційні партії, а й представники коаліції самого Зеленського. Депутати парламенту, які спочатку підтримували президента, почали висловлювати занепокоєння щодо домінування Єрмака, побоюючись, що концентрація такої великої влади в руках однієї людини створить єдину точку провалу. Те, що внутрішні розбіжності зберігалися і врешті-решт призвели до відставки Єрмака, свідчить про стійкість демократичної культури в Україні навіть у воєнний час.
Президент Зеленський спочатку відмовлявся звільнити Єрмака, незважаючи на зростаючий тиск, що свідчить про глибину їхніх стосунків. Те, що він врешті-решт прийняв відставку, демонструє, що навіть величезні повноваження президента у воєнний час мають свої межі.
Зараз Україна стоїть перед випробуванням: чи зможе вона показати, що відставка Єрмака що відставка Єрмака є проявом відповідальності, а не хаосу? Це означає прозоре розслідування справи “Енергоатому”, чітку комунікацію щодо реформ управління та призначення гідної довіри фігури для заповнення дипломатичного вакууму – і все це в умовах жорстокої війни проти набагато сильнішого супротивника.
Україна має достойних і фахових спеціалістів для подальшого ведення переговорів, які були відсунуті на другий план під час правління Єрмака, констатує Нагайло і зазначає, що Зеленський зараз опинився ще більш самотнім і обложеним. Але, можливо, уроки були засвоєні, і це дає можливість для нового підходу.
Війна в Україні – це надпотужний каталізатор, що прискорює розпад неефективної етатичної диктатури та сприяє народженню республіки – народної держави. У республіці джерелом влади є «демоси» –...
Владний брокер України впав – це може бути тим поштовхом, потрібним політичній та фінансовій системі України
Світ:
Також з’явилися нові можливості. А влада має зробити висновки. Україна має достойних і фахових спеціалістів для подальшого ведення переговорів, які були відсунуті на другий план під час правління Єрмака.
25112902.jpg
28 листопада Андрій Єрмак подав у відставку з посади керівника Офісу Президента України Володимира Зеленського через кілька годин після того, як антикорупційні слідчі провели у нього обшук. Гіршого моменту й не придумаєш, вважає Богдан Нагайло, головний редактор Kyiv Post, британсько-український журналіст.
У своїй статті на Kyiv Post він пише, що зауважує, що Єрмак був другою найвпливовішою фігурою в Україні, і саме він очолював українську делегацію на критично важливих мирних переговорах зі Сполученими Штатами, коли вибухнув скандал. Його відхід створює вакуум влади в центрі українського уряду в, можливо, найнебезпечніший момент з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії, вважає журналіст.
Єрмак створив в Україні паралельний уряд, який торкнувся всіх важелів влади, констатує Богдан Нагайло і нагадує, що Єрмак став керівником Офісу Президента в лютому 2020 року і він здобув величезну владу, поширивши свій вплив на парламент, Кабінет міністрів та інші державні інституції. Міністри розуміли, що доступ до Зеленського і їхнє політичне виживання залежить від підтримання добрих відносин з Єрмаком.
Основні рішення щодо військової стратегії, економічної політики та дипломатичних ініціатив проходили через нього. Він став тим, кого один європейський чиновник у приватній розмові назвав “людиною Зеленського”, а точніше, його сірим кардиналом – сторожем, з яким усім доводилося мати справу, хотіли вони того чи ні.
Каталізатором його падіння став скандал навколо “Енергоатому”, вважає автор статті.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура, створені після Майдану 2014 року, довели, що вони можуть розслідувати справи навіть проти найвпливовіших осіб. Протягом багатьох років скептики сумнівалися, що ці органи не будуть захоплені політичними інтересами. Справа Єрмака дає переконливу відповідь, зауважує автор статті.
На міжнародній арені для України це має величезне значення. ЄС чітко дав зрозуміти, що Україна має відповідати високим стандартам врядування, щоб претендувати на членство в ЄС. Антикорупційні реформи є необхідною умовою. Конгрес США, який повинен регулярно затверджувати військову допомогу, назвав корупційні проблеми причиною своїх вагань.
Демонстрація того, що Україна буде розслідувати і карати високопосадовців, навіть якщо вони зачіпають найближче оточення президента, безпосередньо знімає ці побоювання.
Але відставка Єрмака, на думку автора статті, також створює небезпеки. Його гіперцентралізована структура влади, хоч і проблематична для демократії, забезпечувала певну стабільність у воєнний час. Він був посередником між конкуруючими угрупованнями, керував напруженістю між цивільним і військовим керівництвом і утримував разом складну мережу відносин.
Як говорять українські політичні оглядачі, його відставка означає “тектонічні зрушення”. Грунт під українською політикою рухається. Хто буде координувати дії між президентською адміністрацією та парламентом? Хто керуватиме відносинами між силовими відомствами? Зараз українське керівництво повинно імпровізувати в момент, коли ясність є вкрай важливою.
Єрмак став головним співрозмовником України із Заходом, зокрема, з Вашингтоном, йому було дозволено діяти як де-факто міністру закордонних справ. Він очолював українську делегацію на мирних переговорах у Женеві, слугуючи головним каналом зв’язку між Києвом і США з найбільш чутливих питань війни і миру.
Хоча він не користувався популярністю у Вашингтоні, західні чиновники вважали його людиною, яка може авторитетно говорити від імені Зеленського і орієнтуватися в складній внутрішній політиці України.
Його відставка сталася в той час, коли на Україну чиниться сильний тиск з метою змусити її погодитися на мирне врегулювання з Росією шляхом переговорів. Адміністрація Трампа запропонувала мирний план, який значною мірою відображає російські вимоги, включаючи територіальні поступки та обмеження щодо заходів безпеки України. Деякі західні партнери відчувають “втому від України” – їхні громадяни втомилися від економічних витрат на війну. У деяких столицях зростає відчуття, що війна зайшла в глухий кут, який триватиме доти, доки Трамп і Путін тягнутимуть час.
Існує також проблема довіри. Коли головний переговірник країни йде у відставку на тлі корупційного скандалу, це ставить під сумнів стабільність уряду. Це дає зброю скептикам, які стверджують, що Україна не готова до членства в ЄС чи НАТО. Це може підбадьорити Росію зайняти більш жорстку позицію, вважаючи, що політична нестабільність в Україні створює можливості для експлуатації.
Тиск щодо відставки Єрмака чинили не лише опозиційні партії, а й представники коаліції самого Зеленського. Депутати парламенту, які спочатку підтримували президента, почали висловлювати занепокоєння щодо домінування Єрмака, побоюючись, що концентрація такої великої влади в руках однієї людини створить єдину точку провалу. Те, що внутрішні розбіжності зберігалися і врешті-решт призвели до відставки Єрмака, свідчить про стійкість демократичної культури в Україні навіть у воєнний час.
Президент Зеленський спочатку відмовлявся звільнити Єрмака, незважаючи на зростаючий тиск, що свідчить про глибину їхніх стосунків. Те, що він врешті-решт прийняв відставку, демонструє, що навіть величезні повноваження президента у воєнний час мають свої межі.
Зараз Україна стоїть перед випробуванням: чи зможе вона показати, що відставка Єрмака що відставка Єрмака є проявом відповідальності, а не хаосу? Це означає прозоре розслідування справи “Енергоатому”, чітку комунікацію щодо реформ управління та призначення гідної довіри фігури для заповнення дипломатичного вакууму – і все це в умовах жорстокої війни проти набагато сильнішого супротивника.
Україна має достойних і фахових спеціалістів для подальшого ведення переговорів, які були відсунуті на другий план під час правління Єрмака, констатує Нагайло і зазначає, що Зеленський зараз опинився ще більш самотнім і обложеним. Але, можливо, уроки були засвоєні, і це дає можливість для нового підходу.
Аналізуємо і прогнозуємо. Також нічого не забуваємо. У липні 2022 року ми писали, що конгресвумен США Вікторія Спартц зауважила, що Андрій Єрмак створює власну диктатуру під маскою війни. В грудні 2022 року ми писали, що в Україні не залишилося жодного органу влади, на який не впливає Єрмак. У 2023 році американське видання Business Insider назвало Андрія Єрмака серед тих, хто сприяє зародженню "нової олігархії". У 2024 році ми писали, що Єрмак остаточно поглинув Зеленського. Нагадаємо, що Єрмак став керувати Зеленським у 2020 році після його поїздки в Оман. Американська розвідка запідозрила Зеленського в подвійній грі. Тоді Зеленський звільнив офіцерів зовнішньої розвідки України за викриття співпраці Єрмака з РФ.
Зверніть увагу
Архаїчні демоси – самокеровані групи «своїх людей»: від священного ладу Трипілля до сучасної республіки та копного права 2.0