Український інфопростір охопив масовий психоз, де Трампа змальовують навіть більшим ворогом, ніж Путіна. У поточній кампанії влада України діє на боці Демпартії США – проти Дональда Трампа та Ілона Маска, а також проти компанії «Палантір», Пітера Тіля, Алекса Карпа та інших технологічних правих.

Париж палає. Так само і Марсель. І Ліон. І Лімож. І Мілан в Італії. Справа не в «політиці в галузі освіти». Справа не в «скороченні соціальних програм». Справа в людях, які хочуть знищити Захід. Крапка.

Подивіться, що в Америці подешевшало протягом останніх 25 років: телевізори, телефони, софт, одяг, іграшки. А тепер подивіться, що подорожчало в рази: навчання у коледжах, медицина, догляд за дітьми, житло. У чому різниця між цими двома списками? Перший існує за умов відкритої ринкової конкуренції. Другий – це ті сфери, куди найглибше запустила руки держава.

Кревна спорідненість людей в сучасному світі продовжує відігравати принципово важливу роль. Ми найбільше любимо своїх дітей – нашу кров і плоть. За всіх обставин дбаємо про своїх батьків. Закон про спадкування майна після смерті людини чітко визначає порядок такого спадкування іншими людьми в залежності від рівня їх спорідненості з померлим. Потужним мотиватором наших вчинків є відчуття приналежності до великої спільноти людей, пов’язаної кревним родством, що називається етносом.

Американська історик та публіціст Енн Епплбаум охарактеризувала Росію як згасаючу колоніальну державу та економічного васала Китаю, який становить системну тоталітарну загрозу завдяки експорту технологій цифрового контролю. Але Європа починає брати на себе стратегічну відповідальність за безпеку континенту на тлі кризи американського лідерства.

Великі виборчі кампанії розробляються за універсальними шаблонами. Існує 10 принципів побудови стратегічних комунікаційних кампаній. Серед них – наявність провідного рушія, прихованого задуму і таємного керівного центру. Вирішальне значення має раптове застосування «секретної зброї» напередодні голосування. У ці жовтневі дні ми перебуваємо в інформаційному штормі напередодні вибухової фази війни за мізки американського електорату. Але «трясе» не лише американців, а й українців, адже з початку 2022 року перебіг російсько-української війни міцно прив’язаний до американських виборчих циклів. У поточній кампанії влада України діє на боці Демпартії США – проти Дональда Трампа та Ілона Маска.

Домовленість із Путіним, яку Трамп спочатку розраховував записати собі в актив, принесла йому більше мінусів, ніж плюсів. 95% американців з більш ніж 60 тисяч тих, хто проголосували, сказали, що вони проти угоди.

Ці конфлікти завдають шкоди насамперед самій Україні. Трамп перебуватиме в Білому домі ще два роки, маючи у своїх руках усі важелі для формування зовнішньої політики. Майбутнє української держави полягає в непорушному стратегічному альянсі з Америкою, а не в дріб’язкових політичних суперечках.

Якщо Зеленський відмовиться добровільно виконати роль викривача Демпартії, антикорупційна система зробить це за нього, перетворивши президента України зі свідка на співучасника.

7 жовтня 2026 року держсекретар США Марко Рубіо виголосив у Афінах, біля підніжжя Афінського акрополя (на пагорбі Пнікс, де збиралася давньогрецька екклесія), велику промову про «оновлення Заходу» та майбутнє трансатлантичного альянсу.

Еліти застосовують атеїстичний соціалізм-комунізм для знищення традиційних цінностей. Зіштовхуються дві кардинально різні економічні та політичні системи – глобалізм із його транснаціональними елітами та глобальними банками, штаб-квартири яких розташовані в Європі та США, та націоналізм, втілений американською системою за президентства Трампа, що прагне національного суверенітету, традиційних цінностей та самоврядування.

Кулуарні домовленості між США та Китаєм за спиною Росії не обіцяють Кремлю нічого доброго. Пекін готовий прагматично обговорювати з американцями архітектуру глобальної безпеки, виходячи з власних інтересів.

На Генасамблеї ООН має бути поставлена ​​крапка в історії, яка почалася два роки тому (насправді більше 100 років тому), перетворившись «по ходу п'єси» на великий скандал. Слід зауважити, що скандальне сприйняття цієї історії – чергова «заслуга» преси, яка, як відомо, за рахунок скандалів (нерідко вигаданих) найчастіше й годується. Йдеться про Гренландію.

Александр Лукашенко опинився між двох вогнів. Попри економічну залежність від РФ та розміщені у Білорусі російські війська, він усіляко опирається вимогам Путіна вступити у війну. Щоб балансувати, Мінськ вимикає станції для дронів на вимогу Києва й терміново заручається дипломатичною підтримкою Китаю, для якого суверенна Білорусь залишається ключовим логістичним хабом до Європи.

Особливість цієї війни у тому, що справжня перемога в ній – це не капітуляція Росії. Це – революційні зміни в Україні. Це перетворення нашої держави з електоральної монархії на справжню Res Publica – вільну країну відповідальних громадян.