Зображення користувача Оксана Колосовська.
Оксана Колосовська

Чому Німеччина дозволила будівництво "Північного потоку-2"?

Моя оцінка корисності цієї статті: 
3 - Схоже, що реально працює.

В Європі набирають силу дебати про необхідність відмови від російського газу, Америка накладає санкції на будь-які інвестиції в російську газовидобувну галузь, а Німеччина офіційно дозволяє росіянам будувати "Північний потік-2" у своїх територіальних водах. Що це означає для України?

У вівторок, 27 березня, Гірниче управління Штральзунда (Bergamt Stralsund) та Федеральне управління морських сполучень і гідрографії (BSH) підписали всі необхідні папери для того, щоб почати будівництво другої гілки російського газогону "Північний потік-2" у морській акваторії ФРН.

Це – 31 кілометр труб та комунікацій, будівництво яких, за офіційною оцінкою німецьких установ, не заважатиме ні морським сполученням, ані морській екології.

Cхідна Європа – проти

Варто зазначити, що німецький дозвіл – це ще далеко не все, він не означає, що будівництво може розпочатися. Свої дозволи на нього мають надати також Данія, Швеція, Фінляндія та, парадоксальним чином – сама Росія, бо й від її офіційних органів ще не було отримано жодних документів.

Втім, зрозуміло, що остання перешкода – чисто символічна, а російські представники самовпевнено стверджують, що й інші країни з цього переліку теж мають без проблем надати свої дозволи.

Дочірня компанія "Газпрому" Nord Stream 2 заявила про свою готовність розпочати будівництво в німецьких водах, як то кажуть, "просто вчора". Німецька частина траси має скласти 85 кілометрів із загалом запланованих 1200. Закінчити будівництво планується наприкінці 2019 року – і тоді, за планами росіян, до Західної Європи, в обхід України, щасливо полинуть до 55 мільярдів кубометрів російського газу.

Східноєвропейські держави – країни Балтії, Польща, Україна – протестують проти цього будівництва з цілком зрозумілих підстав: вони вважають, що Євросоюз таким чином стане більш залежним від російського газу – газу, який Росія вже не вперше намагається перетворити на геополітичну зброю, на важіль тиску на європейців.

Окрім того, втрачається й вигода від транзиту цього газу через Східну Європу – втім, всі фахівці зазначають, що цілком від цього транзиту Росії відмовитися не вдасться навіть за ідеальних умов.

І навіть у самій Німеччині експерти не розуміють, навіщо Німеччині дозволяти будувати додатковий російський газогін, якщо новий уряд країни у своїй коаліційній угоді записав у якості мети скорочення обсягів використання природного газу, як такого, та поступову відмову від російського газу взагалі?

Business as usual?

Євросоюз також висловлює сумніви в необхідності збудування цього газогону: Єврокомісія вважає, що ці плани суперечать побудові Європейської Енергетичної Унії, яка була замислена саме для того, аби позбавити Європу однобокої залежності від російського газу та вибудувати натомість різноманітні шляхи постачання, аби забезпечити європейську безпеку. Простіше сказати – аби жоден з постачальників і, першочергово – Росія, не мали жодної можливості погрожувати європейцям "закрутити кран".

Втім, німецький уряд від усього цього відмахується: офіційно стверджується, що ніякої політики в дозволі немає, а є лише пошук чисто комерційної вигоди, яка до того ж ще й допоможе розбудові європейської газової інфраструктури. Але і в самій Німеччині голоси супротивників цього будівництва стають дедалі голоснішими.

Лише тиждень тому партія "зелених" передала урядові вимогу зупинити "Північний потік-2", причому, варто підкреслити, не через звичні для цієї партії екологічні побоювання, а саме через політичні контраргументи: будівництво слід зупинити через агресію Росії проти України та Сирії. Ніяких угод із нападниками.

Лідер цієї партії Роберт Хабек, утім, все ж таки усно згадав і про екологічні аспекти:

"Наразі ми вже маємо більше потужностей, аніж потребуємо, і якщо ми насправді хочемо запроваджувати енергетичну реформу, то цей газогін нам ні до чого",
– наголосив він.

За словами політика, цей проект вже зайшов далеко, але німецький уряд має дати Єврокомісії можливість його зупинити.

Також проти його будівництва повстала одна з найбільших організацій природозахисників ФРН: об'єднання NABU (Naturschutzbund Deutschland) оголосило, що подає до суду позов проти надання німецького дозволу на будівництво ПП2.

Ця організація вважає, що експертна оцінка екологічної безпеки була проведена з порушеннями законодавства. Провідний експерт NABU з питань морської фауни Кім Детлофф заявив, що газогін має бути, за планами російських інженерів, прокладений через природозахисні регіони, де мешкають особливо вразливі види морських тварин, а це неприпустимо. Перший позов NABU подала вже на початку березня, а зараз складає судову вимогу про заборону початку будівництва до моменту винесення остаточного вироку.

Щодо "Газпрому", то його речник вже встиг заявити, що всі ці побоювання та позови – суцільна маячня. І газогін буде екологічний-преекологічний, і у зброю російський газ ніхто перетворювати навіть не думає – справді, хіба ж колись Росія намагалася тиснути на Європу таким ганебним чином? Що ви, що ви, ми ж надійні постачальники, то вам ввижається...

Для України – це ще не поразка

Що ж, остаточне рішення з цього приводу має винести суд, але не слід забувати ще кількох обставин.

По-перше, наразі Євросоюз готує до вступу в дію Енергетичну Унію, правила якої фактично відберуть у "Газпрому" можливість розпоряджатися своїми європейськими газогонами – наприклад, "закручувати кран", як заманеться. 

По-друге, саме будівництво потребує чималих вкладень. Зараз росіяни будують його практично власним коштом: з іноземних інвесторів у них є лише дві німецькі компанії – Uniper та Wintershall, а також австрійська OMV. Після того, як США ввели в дію новий пакет санкцій проти Росії, який стосується напряму "Північного потоку-2", ситуація змінилася.

Американці заявили, що під санкції потрапить будь-яка компанія з будь-якої країни світу, яка дасть гроші на цей проект. Після цього свою безумовну участь в будівництві газогону підтвердили лише представники Wintershall – фірми, яка наполовину є "дочкою" німецького концерну BASF, а наполовину... належить "Газпромові". Uniper та OMV, натомість, задумалися та підозріло мовчать.

Тож можна констатувати, що для України та країн Східної Європи рішення німецьких офіційних установ – це, звичайно, прикра подія, але ще далеко не поразка. Цілком можливо, що російським газобудівельникам просто не доведеться скористатися цим щедрим дозволом.

Наші інтереси: 

Не допустити будівництва Північного потоку-2.

 

Підписуюсь на новини