Аналітичний канал MixNews розказує у своєму відео про перехід цієї війни у фазу технологічної асиметрії, де Україна протиставляє масованим ударам російських КАБів власну стратегію дистанційних ударів середнього радіуса. 

ЗСУ планомірно знищують ворожу систему ППО, створюючи прогалини в радіолокаційному полі для подальшого ураження стратегічної логістики. Завдяки застосуванню важких дронів-камікадзе та високоточних засобів ураження, українські військові виводять із ладу нафтобази, штаби та транспортні вузли глибоко в тилу окупантів. 

Така тактика спричиняє логістичний колапс, знекровлюючи фронтові підрозділи агресора та змушуючи Росію обирати між захистом економічних об'єктів і прикриттям власних військ. 

Масштабування виробництва таких систем є критичною відповіддю на кількісну перевагу російської авіації. Системний тиск на інфраструктуру вже призводить до дефіциту пального в окупованому Криму та підриває здатність ворога до масштабних операцій.

Українська концепція Middle Strike – це застосування ударних безпілотних систем оперативно-тактичного радіуса, що докорінно змінює логістику російських окупаційних військ, перетворюючи її на «снігову кулю» проблем, яку ворогу важко зупинити.

Українські сили використовують дрони з бойовими частинами від 65 до 105 кг, які здатні вражати цілі на глибині понад 250 км. Це дозволяє виводити з ладу об'єкти, що раніше вважалися безпечними, а саме транспортні вузли – удари наносяться по залізничних станціях, тепловозах, електровозах та портових кранах (зокрема, в Бердянську).

Масовані атаки на нафтобази, трансформатори та паливні термінали призводять до дефіциту пального навіть за наявності його надлишку в самій Росії. Наприклад, у Криму через розірвану логістику вже вводять ліміти на пальне (20 л в одні руки). 

Middle Strike змушує російське командування приймати критичні рішення щодо розташування ресурсів. 

Ворог змушений переносити склади на сотні кілометрів від лінії фронту. 

Через збільшення відстані перевезень катастрофічно швидко спалюється моторесурс вантажівок (наприклад, КАМАЗів), а проблеми з імпортозаміщенням запчастин під санкціями поглиблюють цю кризу.

Нездатність забезпечити стабільні поставки на дивізійному та армійському рівнях унеможливлює проведення великих загальновійськових операцій. 

Перед ударами по логістиці Україна здійснила планомірну «різанину» російської ППО ближнього радіуса (ЗРК «Тор», «Панцир», РЛС), що обвалило суцільне радіолокаційне поле ворога. Це поставило російських генералів у ситуацію «епічного шпагату» – вони не можуть одночасно захистити і стратегічні об'єкти в глибокому тилу (нафтопереробні заводи, аеродроми), і логістичні вузли в оперативному тилу, і безпосередньо лінію фронту.

Перекидання ППО на фронт залишає беззахисними об'єкти, що наповнюють бюджет РФ, а захист тилу робить фронтову логістику легкою здобиччю для важких нічних дронів типу «Вампір».

Постійні прильоти по стратегічних аеродромах змушують росіян не просто відтягувати борти далі, а постійно їх тасувати між запасними смугами. Це призводить до передчасного зносу двигунів літаків через постійні перельоти, що додатково обтяжує систему технічного обслуговування авіації.
 

Фото: Герман Сметанін. Ракети-дрона "Пекло"