Важливість: 
5
Як сини божі одружувалися з людськими дочками: свідчення археології і антропології

При одруженні ельфів і людей їхні діти отримували більшу масивність і фізичну силу. З погляду ельфів люди були велетнями, відтак людські дочки народжували ельфам силачів.

170422-simpleksidupleks.jpg

Люди і ельфи (гомо дуплекс)
Люди і ельфи (гомо дуплекс)

Ми вже говорили про те, що у книзі «Буття» є оповідання про те, як безсмертні ельфи (боголюди, сини божі) брали за жінок смертних «дочок людських». Внаслідок їх змішування народжувалися смертні богатирі, велетні, силачі. Ось цей текст:

«І сталося, що розпочала людина розмножуватися на поверхні землі, і їм народилися дочки. І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. І промовив Господь: „Не буде Мій Дух зневажатися в людині навіки, – бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ”. За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людський дочок. І вони їм народжували, – то були силачі, що славні відвіку» (Буття 6.1-4). 

Якщо слідувати книзі «Буття», то йдеться про допотопний період. Внаслідок расового змішування ельфів (синів божих) і людей (людських дочок) їхні нащадки втратили безсмертя, натомість стали велетнями.

– Чому діти ельфів і людей стали велетнями?

Ельфи і люди належали до білої раси, проте ельфи були розвиненішими духовно, психічно і фізично. Вищий рівень розвитку формує певну витонченість, мовою антропології і психології – грацильність (лат. gracio — витонченість). Тобто в ельфів була краща координація рухів, вищі гнучкість, швидкість, легкість. Натомість люди були масивнішими, фізично сильнішими, з товстішими кістками і грубішими рисами обличчя.

Якщо ельфи, будучи розвиненішими, керувалися духом, то люди були приземленішими і більше керувалися голосом плоті: «вона тіло» – каже книга «Буття» про людину.   

Подібним чином неоантропи (перші гомо сапієнси) були грацильнішими в порівнянні з неандертальцями (людиноподібними тваринами).  

При взаємодії вищих і нижчих типів неминуче відбувається опускання вищого до нижчого. Ми вже це обговорювали у статті Расове питання в постіндустріальному суспільстві: нова політкоректність. Тому при  одруженні ельфів і людей їхні діти отримали більшу масивність і фізичну силу. З погляду ельфів (а книга «Буття» відбиває ельфійські уявлення) люди були велетнями, відтак людські дочки народжували ельфам велетнів, силачів, богатирів.

– Сини божі – це ельфійські чоловіки і жінки, чи все ж таки тільки чоловіки.

Термін «сини божі» означає ельфійську расу в цілому, тобто синами божими були як чоловіки-ельфи, так і жінки-ельфійки. Проте в даному оповіданні йдеться передусім про чоловіків, адже чоловіки активніші в пошуках подружжя. Наприклад, у традиційному побуті саме хлопці йдуть у сусіднє село в пошуках наречених, а не навпаки.

– Якщо процес змішування ельфів і людей був масовим, то могли б залишитися його археологічні підтвердження.

Вони є, проте стосуються не допотопного, а післяпотопного періоду. У ролі «синів божих» виступають грацильні трипільці, а в ролі «людських дочок» – масивні носії «середньостогівської археологічної культури». Це може означати, що історія міжрасових змішувань, описана книгою «Буття», повторюється в різні епохи, тобто є архетипом.  

Ось що розповідає український антрополог Сергій Сегеда: «Аналіз краніологічних матеріалів із Вихватинського могильника показав, що як чоловічі (5 од.), так і жіночі (6 од.) черепи характеризуються видовженою формою мозкової коробки, середнім нахилом лоба і помірним розвитком м’язового рельєфу, середньою висотою обличчя, ортогнатністю, низьким орбітами і виразним випинанням носа. Разом із тим, між ними простежуються і певні відмінності: чоловічі черепи мають вузьке, а жіночі – доволі широке обличчя, перші – доліхокранні, а другі – мезокранні і мають більшу висоту (рис. 1).

Є істотні відмінності і в розмірах довгих трубчатих кісток і загальних показниках фізичного розвитку: чоловіки відзначались грацильною, а жінки – масивною будовою. Ці відмінності настільки значні, що, на думку Марини Великанової, свідчать про приналежність чоловічої і жіночої вибірок із Вихватинців до різних антропологічних варіантів: перша близька до “класичних” грацильних західних середземноморців, друга тяжіє до носіїв масивних протоєвропеоїдних типів. Згаданий феномен має лише одне пояснення, а саме: він спричинений інтенсивними шлюбними контактами носіїв трипільських культурних традицій зі своїми сусідами-степовиками, в антропологічному складі яких беззастережно домінував масивний протоєвропейський компонент» (Сергій Сегеда. Антропологічні риси творців Трипільської культури. Журнал "Народна творчість та етнографія",  №3, 2005 р.).

Тут варто пояснити, що «протоєвропейський компонент» – це расові ознаки, притаманні кроманьйонцям – людям допотопного, доарійського світу. Нагадаємо, що арійський світ був заснований у 55 ст. до н. е. святим Тотом-Ноєм-Гермесом-Рамою, який зібрав ельфів Атлантиди (Борії) і заснував з ними Трипільську (Арійську, Гіперборійську) цивілізацію. Про це у статтях:

Народження Арійської раси і кам’яні сокири Гіперборії

Вся трипільська (арійська) людність походить від невеликої групи грацильних ельфів, тому всім трипільцям притаманна згадана витонченість. «Близько середини V тис. до н. е. трипільці досягли середньої течії р. Рось, а через сотню-другу років – Дніпра. На той час трипільська ойкумена являла собою одну із найбільших (і найкращих за якістю ґрунтів) територій на континенті. Ця багата земля була володінням нащадків лише одного племені, з якого тисячу років тому все починалося» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. – К.: Наш час, 2007. – С. 69). Додамо, що всі ельфи були грацильними, проте не всі грацильні особини були ельфами.  

Згідно з даними археології, змішування з «протоєвропеоїдами» (кроманьйонцями, білими людьми допотопного типу) відбувалося на пізньому етапі трипільської культури, тобто з початку 3 тис. до н. е. Згадані масивні люди кроманьйонського типу найчастіше є носіями Середньостогівської археологічної культури.

«Середньостогівська і Трипільська культури представляли собою дві найпотужніші сили в історії епохи міді. Обидві культури характеризувалися тенденцією стрімкого поширення на значній території і в процесі своєї експансії як Середньостогівська, так і Трипільська культури продемонстрували, можливо, перший в історії приклад мирної інтеграції, вміння користуватися здобутками одне одного. Це був початок своєрідної спеціалізації і розподілу праці між трипільцями-землеробами і середньостогівцями-скотарями.

Племена цих двох культур налагодили процес товарного обміну, наприклад, необхідну мідь середньостогівці отримували з Балканського регіону та у трипільців. Можна говорити про досить тісні контакти між середньостогівцями і трипільцями, а також припустити появу змішаних шлюбів, про що свідчать матеріали археологічних досліджень.

Кістки трипільців досить грацильні, тонкі, у середньостогівців – дещо масивніші. У деяких пам’ятках кістяки середньостогівців переважають серед жіночих серій могильників (наприклад, Вихватинці на Дністрі – територія Трипільської культури), що говорить про процеси етнічного змішування. Під час аналізу вихватинської серії могильників було з’ясовано, що чоловічі черепи належали трипільцям, а жіночі – середньостогівцям. Такі ж дані дає й аналіз інших пізньотрипільських пам’яток, зокрема, Чапаївського могильника поблизу Києва» (Перші арійські племена Надчорноморських степів).

Описані вище міркування дозволяють краще зрозуміти оповідання книги «Буття» про змішування синів божих і людських дочок в контексті теми безсмертя.     

Мистецтво ельфів Трипілля   

Наші інтереси: 

Пізнаємо свій боголюдський потенціал.

Гравець: 
Ігор Каганець

Новини від RedTram - для популяризації НО

 
Форум Підтримати сайт Довідка