Народний Оглядач

Гіперборією називалась післяпотопна Україна, тобто Оу-країна – країна яйце, країна зародок, серцевинна земля, Гартленд. Гіперборійська (Арійська, Трипільська) цивілізація була заснована святим Ноєм (він же – Тот, Гермес, Ману, Рама, Їма, Зіасудра). Згідно з античними авторами, гіперборійці були святими і безсмертними.

З української землі походить традиція досягнення фізичного безсмертя, яка є найважливішим компонентом Гіперборійської (Арійської) традиції. Саме тому Гермес Трісмегіст, даючи настанови з досягнення безсмертя, закликав: «Шукай спочатку таємниці Серця Землі!»  

Оскільки людина є триєдиною істотою (має дух, душу і плоть), то для досягнення фізичного безсмертя треба здійснити перетворення усіх цих трьох компонентів. Необхідною умовою перетворення плоті та підвищення її рівня вібрацій є споживання високо вібраційної їжі.

Найвищими вібраціями володіє жива рослинна їжа. Гіперборійська традиція особливо виокремлює зелень (кріп, петрушка, м’ята, капуста, шпинат, щавель, кропива, кульбаба, подорожник та багато іншого), мак, яблука, а також мед.

На першому місці стоїть зелень: їй присвячене найбільше свято – Зелена Неділя (Трійця) – і цілий тиждень Зелених свят.

Можливо, зелень така корисна тому, що містить хлорофіл – особливий пігмент, що надає рослинам зелене забарвлення і є найважливішим елементом у процесі фотосинтезу. Тому хлорофіл ще називають «рідким сонцем» – за унікальну здатність вбирати енергію сонячного світла. Хімічний склад хлорофілу являє собою атом магнію, оточений атомами водню, азоту, кисню і вуглецю. Хлорофіл подібний до гемоглобіну, який надає крові червоне забарвлення, тільки тут з’єднання будується не навколо атома магнію, а навколо заліза. Зелений пігмент ще називають «кров'ю рослин». «Зелена кров» і «червона кров» – головні символи життя.

Отже, зелень у Гіперборійській традиції є головною стравою. Прадавнє слово «страва», можливо, походить від «з трави» – їжа, приготована з зелені.

Особливе значення маку, меду і яблук в Гіперборійській традиції зафіксоване у святкуванні Маковія, Медового Спаса і Яблуневого Спаса.

Слово «спас» має два значення:

1) те, що веде до спасіння, тобто досягнення боголюдського стану – стану фізичного безсмертя;

2) той, хто вже досягнув боголюдського стану, відповідно, своїм прикладом вказує шлях до спасіння.

У першому випадку йдеться про головні священні страви, вживання яких сприяє руху до безсмертя: мак, мед, яблука.

У другому випадку слово «спас» є синонімом  термінів «боголюдина», «хрестос», «безсмертний», «мамай». Тому в Гіперборійській традиції Ісуса називають Спасом. У давнину чимало аріянських храмів присвячувалося Святому Спасу – Ісусу Хресту, наприклад, базиліка Хреста Спаса в Равенні (Північна Італія, 6 ст.), церква Святого Спаса у Чернігові (11 ст.)

Мед не є рослиною, проте збирається з рослин і вважається корисним продуктом, що веде до спасіння. Як відомо з Євангелія, святий Іван Хреститель харчувався тільки плодами ріжкового дерева і диким медом. Також знаємо, що воскреслому Ісусу апостоли дали стільника медового (Лука 24.42): вважалося, що найкращий делікатес для боголюдини – свіжий мед.  

Сучасні дослідження свідчать про те, що найкориснішою для людини є зелень. Для Європи яблука, будучи дуже корисними, є найдоступнішим фруктом. Мед з маком є головними природними делікатесами; вони особливо корисні на перехідному етапі від мертвої до живої їжі – і далі до пранаріянства.

Оскільки Гіперборійська традиція фізичного безсмертя приділяє особливу увагу описаним вище продуктам, доцільно активніше їх застосовувати для оздоровлення, омолодження, досягнення активного довголіття з перспективою досягнення фізичного безсмертя – головної релігійної мети аріянства.