Гіперборією називалась післяпотопна Україна, тобто Оу-країна – країна яйце, країна зародок, серцевинна земля, Гартленд. Гіперборійська (Арійська, Трипільська) цивілізація була заснована святим Купалом, він же Аполлон, Гермес, Ману, Рама, Їма, Зіасудра, Таргітай, Крішна. Згідно з античними авторами, гіперборійці були святими і безсмертними.

З української землі походить традиція досягнення фізичного безсмертя, яка є найважливішим компонентом Гіперборійської (Арійської) традиції. Саме тому Гермес Трісмегіст, даючи настанови з досягнення безсмертя, закликав: «Шукай спочатку таємниці Серця Землі!»  

Оскільки людина є триєдиною істотою (має дух, душу і плоть), то для досягнення фізичного безсмертя треба здійснити перетворення усіх цих трьох компонентів. Необхідною умовою перетворення плоті та підвищення її рівня вібрацій є споживання високо вібраційної їжі.

Найвищими вібраціями володіє жива рослинна їжа. Гіперборійська традиція особливо виокремлює зелень (кріп, петрушка, м’ята, капуста, шпинат, щавель, кропива, кульбаба, подорожник та багато іншого), мак, яблука, а також мед.

На першому місці стоїть зелень: їй присвячене найбільше свято – Зелена Неділя (Трійця) – і цілий тиждень Зелених свят.

Можливо, зелень така корисна тому, що містить хлорофіл – особливий пігмент, що надає рослинам зелене забарвлення і є найважливішим елементом у процесі фотосинтезу. Тому хлорофіл ще називають «рідким сонцем» – за унікальну здатність вбирати енергію сонячного світла. Хімічний склад хлорофілу являє собою атом магнію, оточений атомами водню, азоту, кисню і вуглецю. Хлорофіл подібний до гемоглобіну, який надає крові червоне забарвлення, тільки тут з’єднання будується не навколо атома магнію, а навколо заліза. Зелений пігмент ще називають «кров'ю рослин». «Зелена кров» і «червона кров» – головні символи життя.

Отже, зелень у Гіперборійській традиції є головною стравою. Прадавнє слово «страва», можливо, походить від «з трави» – їжа, приготована з зелені.

Особливе значення маку, меду і яблук в Гіперборійській традиції зафіксоване у святкуванні Маковія, Медового Спаса і Яблуневого Спаса.

Слово «спас» має два значення:

1) те, що веде до спасіння, тобто досягнення боголюдського стану – стану фізичного безсмертя;

2) той, хто вже досягнув боголюдського стану, відповідно, своїм прикладом вказує шлях до спасіння.

У першому випадку йдеться про головні священні страви, вживання яких сприяє руху до безсмертя: мак, мед, яблука.

У другому випадку слово «спас» є синонімом  термінів «боголюдина», «хрестос», «безсмертний», «мамай». Тому в Гіперборійській традиції Ісуса називають Спасом. У давнину чимало аріянських храмів присвячувалося Святому Спасу – Ісусу Хресту, наприклад, базиліка Хреста Спаса в Равенні (Північна Італія, 6 ст.), церква Святого Спаса у Чернігові (11 ст.)

Мед не є рослиною, проте збирається з рослин і вважається корисним продуктом, що веде до спасіння. Як відомо з Євангелія, святий Іван Хреститель харчувався тільки плодами ріжкового дерева і диким медом. Також знаємо, що воскреслому Ісусу апостоли дали стільника медового (Лука 24.42): вважалося, що найкращий делікатес для боголюдини – свіжий мед.  

Сучасні дослідження свідчать про те, що найкориснішою для людини є зелень. Для Європи яблука, будучи дуже корисними, є найдоступнішим фруктом. Мед з маком є головними природними делікатесами; вони особливо корисні на перехідному етапі від мертвої до живої їжі.

Оскільки Гіперборійська традиція фізичного безсмертя приділяє особливу увагу описаним вище продуктам, доцільно активніше їх застосовувати для оздоровлення, омолодження, досягнення активного довголіття з перспективою досягнення фізичного безсмертя – головної релігійної мети аріянства.