Коли в країні, яка ще не вийшла із зашпорів тоталітаризму, до влади приходить чужинець – це завжди викликає гострий спротив. Чужинець по вірі, по нації, по мові, по ціннісних орієнтирах. Власне, це й закономірно – недарма ми не можемо уявити, щоб, скажімо, у Польщі мером міста, не кажучи про вищі посади, став не поляк. Чи щоб у Ізраїлі – демократична країна, правда ж? – главою держави став не єврей, а наприклад, араб.
