Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Купівля агентів впливу – основне завдання російських спецслужб за кордоном. Яка різниця між шпигунами і агентами впливу

Категорія:

Світ:

Спецтема:

Російська еміграція в Європі була вкрай сприятливим середовищем для діяльності агентів ОГПУ-НКВС-КДБ. Сьогодні ситуація повторюється ще більш успішно. 
 

Дмітрій Хмельницький – історик, публіцист, дослідник теми російських агентів впливу за кордоном. У 1987 році емігрував з Радянського Союзу до Німеччини, де і живе в даний час. Автор наукових книг, монографій і безлічі публікацій про радянське і пострадянське суспільство. Публікувався у французькій, німецькій, ізраїльській пресі. В інтерв'ю Cyprus Daily News він зауважив, що ще не можна говорити про спад інтересу до теми агентів впливу Росії в західному суспільстві.

Він займається цією темою з 2005 року. Тоді знайомі німецькі журналісти попросили його уточнити інформацію про одну підставну гебешну «академію», яка активно діяла в Німеччині. Тобто після розслідування з'ясувалося, що вона гебешна. А на перший погляд виглядала цілком нешкідливо. Після викривальних публікацій в німецькій пресі все закінчилося розпуском цієї «академії» в Москві. З тих пір він зацікавився темою російських агентів впливу і почав систематично нею займатися.

Різкий сплеск російської агентурної активності стався у 2014 році, коли на додаток до вже існуючих по всьому світу почали масово розмножуватися фіктивні громадські організації з московськими корінням. Їх головною метою тоді була пропагандистська підтримка анексії Росією Криму. І з тих пір це все наростає і наростає.

Борис Райтшустер також займався цією темою – випустив одну або дві книги на цю тему, зауважив Хмельницький. Є ще кілька людей, які цим систематично займаються, але іншими аспектами. Наприклад, зв'язком путінського режиму з організованою злочинністю, відмиванням грошей і таке інше. 

Купівля агентів впливу ще для радянських спецслужб була найважливішим завданням з початку 20-х років. Тоді ОГПУ (як згодом НКВД) займалося масовим вербуванням західних політиків, письменників, літераторів, науковців - кого завгодно. Мета - обробка західної громадської думки на свою користь і шпигунство. Людей, типу Ромена Роллана, Джеймса Олдріджа, «Кембриджської п'ятірки». Ну і російська еміграція в Європі була тоді вкрай сприятливим середовищем для діяльності агентів ОГПУ-НКВС-КДБ. Вона була ними наскрізь пронизана. Сьогодні ситуація повторюється у ще більш успішному вигляді.  

Провести межу між діяльністю агентів впливу і шпигунством фактично неможливо. Припустимо, у агента впливу з'являється якийсь доступ до секретної інформації, якщо він, наприклад, політик, або задіяний у громадську діяльність на високому політичному рівні. Або інженер, наприклад, фізик-атомник. За допомогою таких людей свого часу для Сталіна у американців була вкрадена технологія виробництва атомних бомб. Причому шпигунами в прямому сенсі слова ці люди не були. Вони були агентами впливу.

Те ж саме і зараз відбувається. Спіймати людину на шпигунстві дуже складно. Періодично це трапляється, але рідко. Для цього потрібно піймати шпигуна «на гарячому», на крадіжці або купівлі секретних матеріалів, на спробі вербування якогось політика чи вченого. Таких - одиниці. А агентів впливу сотні тисяч, і вони не порушують ніяких законів. Німеччина, де, як і на Кіпрі, високий відсоток вихідців з СРСР і Росії, просто покрита такими перехресними мережами агентури впливу, кожна з яких працює на свою цільову групу.

"У мене є приблизний список такого роду організацій, він просто величезний, - каже Дмітрій Хмельницький.- Існує, наприклад, організований на найвищому урядовому рівні Німецько-російський форум (Deutsch-Russisches Forum e.V.) Він просто сповнений німецькими агентами впливу з політичних кіл, починаючи з екс-прем'єр-міністра Бранденбурга Матіаса Плацека.

«Русскій мір» зі своїми культурними організаціями займається патріотичною обробкою російських емігрантів за кордоном, як першого покоління, так і їхніх дітей та онуків. Більш, ніж успішно. Є організації, які працюють з правими німецькими партіями - дрібними і великими. Паралельно існують групи, які працюють з лівими німецькими партіями. Є групи, які спеціально обробляють студентів. Є літературні об'єднання, керовані з російських посольств. Є численні псевдонаукові «інститути» і «академії» з міжнародними філіями і специфічним персоналом. Є псевдо-правозахисні організації. Є спортивні організації, наприклад, клуби бойових мистецтв з явними російським гебешним або гереушним корінням, яких зараз по всьому світу виникло безліч. Є німецькі об'єднання ветеранів радянсько-російських і гедеерівських військ спецпризначення, наприклад, десантників. Є закордонні об'єднання колишніх студентів радянських вузів. Скажімо, в Німеччині (як і в багатьох інших країнах) є клуб випускників МДІМВ. Зрозуміло, що іноземці, які навчалися за радянських часів в МДІМВ, не могли не бути своїми людьми для КДБ. Потім вони роз'їхалися по своїх країнах в якості агентів спецслужб. Не думаю, що сьогодні ситуація з іноземними студентами російських вузах інша.

Є спеціальні організації, які об'єднують російських вчених, які емігрували і опинилися на хороших місцях на Заході. Зрозуміло, що у професора якогось великого західного університету, якому пропонують лабораторію в Росії, де два місяці в році він веде дослідження на хороших умовах і навчає аспірантів, не буде секретів від російських роботодавців. Ще є колишні співробітники спецслужб НДР, які ніколи не переривали зв'язків з Москвою і маскують свою діяльність, наприклад, під приватні детективні агентства або охоронні підприємства. Перераховувати такі організації можна дуже довго".

- Що ви скажете про організації, пов'язаних з культурою? Ті ж художники або артисти кажуть, мовляв, а що такого, якщо ми беремо участь в якихось заходах культурних центрів? Ми їм не потрібні, нас не можна використовувати або завербувати. Навіщо «русскому міру» художники або учасники якогось поетичного клубу? Яку умовну користь вони можуть принести?

 Літературні організації складаються з людей, які пишуть і зацікавлені у фінансуванні своїх публікацій. При необхідності вони будуть писати те, що треба, говорити, що треба, брати участь в промосковських конгресах і конференціях, які проводяться на Заході. З художниками те ж саме. Будь-який культурний захід на гроші Москви має на меті проникнення у  відповідні кола - це зустрічі, знайомства, контакти. Це можливість для вербування.

Наприклад, на відкриття виставки або презентацію якогось невинного мистецького заходу приходять різні люди. І політики теж. Це ще один крок углиб західного суспільства. Творчі люди даремно думають, що їх не завербують. Їх вже завербували. У той момент, коли вони взяли гроші і беруть участь в цьому заході, вони вже є безпечними для російської сторони. Вони вже ніколи не виступлять проти. Це така форма вербування, успішний спосіб здійснення впливу на західне і емігрантське культурне середовище. І ось ті незліченні листи протесту, петиції, які зараз підписує опозиційна Путіну творча інтелігенція з різних приводів, ці люди вже підписувати не будуть. Це - вербування.

Кіріл Хенкін, який свого часу написав блискучі книги «Росіяни прийшли» і «Мисливець догори ногами», колишній співробітник НКВС, який емігрував свого часу Ізраїль, висловив тверду впевненість, що так звана «Єврейська еміграція» в кінці 60-х і в 70-ті роки була дозволена радянським урядом спеціально. Мета - створити на Заході середу, сприятливу для діяльності радянської розвідки за кордоном. Ходили чутки, що близько 50% відсотків емігрантів, які виїжджали в Ізраїль, давали підписку про співпрацю ще до виїзду. Я сам виїжджав з СРСР таким чином і готовий в це повірити.

Зараз у світі багато мільйонів емігрантів з колишнього СРСР і відсутня «залізна завіса», так що можливості московських спецслужб різко посилилися. Головне, що під виглядом культурних товариств за допомогою «русского міра» просувають російську мову за московськими програмами, успішно виховуються нові покоління патріотів-путіноїдів.

- Величезна кількість росіян, колишніх радянських громадян, які переїхали на Захід, в Америку або Канаду, користуються усіма благами демократичних країн, соціальними гарантіями, мають роботу, нерухомість, вчать дітей в університетах, але при цьому безмежно люблять Путіна, люблять Росію, ходять на паради 9 травня і подібні заходи. Як це можна пояснити?

На мій погляд, це дуже легко пояснити. Я 32 роки тому виїхав з Радянського Союзу з думкою, що нарешті буду жити серед нормальних людей і всю гидоту радянську забуду. Але ця гидота наздогнала мене в XXI столітті. Її раптом виявилося в Німеччині неймовірно багато. А пояснення, я думаю, таке. Дисидентів, людей, які їхали, бо їм не подобався радянський режим і за радянських часів, було дуже мало. Їхали, в основному, щоб поліпшити своє матеріальне становище, щоб їздити по світу, заробляти і так далі. Це були звичайні радянські люди, у яких не було інших мотивів залишати країну, якби не з'явилася можливість жити краще.

Те ж саме і зараз. Емігранти, які люблять Путіна, - не політичні емігранти, вони не розуміють, чому Радянський Союз був поганий. І вони не розуміють, чим погана нинішня Росія. Вони не розуміють, чим демократичні країни від неї відрізняються. Вони абсолютно впевнені, що в Росії все нормально. Вони користуються благами демократичної системи, не розуміючи, що це за система.

- Скільки часу має пройти, щоб ця зараза з мізків вивітрилася? Скільки поколінь має змінитися?

Думаю, що три-чотири. Тому що, насправді, асиміляція нікуди не дівається. Друге емігрантське покоління, як правило, у великій мірі російське. І по культурі, і за ментальністю, і по домашній мові. Третє вже не так, а четверте буде вже, швидше за все, в масі своїй більш-менш нормальним, західним. Як це сталося з першою російською еміграцією 20-х років (минулого століття). Її третє покоління вже практично не було радянським, російським. Але діватися нікуди, треба з цим боротися і чекати.

- Чи є в якихось країнах Європи політичні партії, організовані російськомовними? Ви стикалися з таким явищем?

 Стикався, звичайно. Це були досить невдалі спроби. Наприклад, ще в 2004 році була спроба створити «Російську партію Європи», яка існує нині у вигляді так званого громадського руху «Європейський Російський Альянс». Була мертвонароджена «Партія Нових Європейців». Була дуже смішна спроба створити в Німеччині партію з російських німців під назвою «Єдність» ( «Die Einheit»). Головою її був явний гебешний агент з «російських німців». Думаю, у всіх країнах були спроби зробити такі речі, але не виходило. Їхнім стратегічним завданням було прорватися до Європарламенту.

У Німеччині зараз набагато успішніше пішов інший напрямок. Дуже велику підтримку серед емігрантів отримала крайнє-права партія «Альтернатива для Німеччини». Вона проросійська, вона ультраправа, і підтримка серед росіян у неї дуже велика. Двоє російських депутатів, представлених у Бундестазі, - це расисти з «Альтернативи для Німеччини». АдН зараз чи не третя за величиною партія в Німеччині і знаходиться на підживленні у Москви. Там прямі зв'язки з Москвою на рівні керівництва партії. Як і у партії «Лівих» ( «Die Linke»). У Німеччині нова російська партія не має шансів закріпитися, тому вони діють через дружні партії. В інших країнах, де багато росіян, відбувається приблизно те ж саме.

- А спецслужби західних країн знають про агентів впливу, вони оцінюють ступінь їхньої небезпеки? 

 Спецслужби Німеччини обслуговують уряд і працюють на його замовлення. І якщо уряд не замовляє їм виявляти російську агентуру впливу, то вони цього і не роблять. Крім того, їхнє завдання - тільки збір інформації. Це ж не поліція. У Німеччині спецслужби нікого заарештувати не можуть. Вони можуть тільки отримувати і збирати інформацію, можуть розмовляти з людьми, які їх цікавлять, але неофіційно. 

У Німеччини інша проблема: служба, яка займається безпекою держави і захистом конституції, дуже маленька. Просто непорівнянна за чисельністю з тими, з ким вона повинна боротися. І борються вони в основному з тими, хто може призвести до фізичних ушкоджень і кого можна в результаті заарештувати: реальними терористами, організованою злочинністю, шпигунами.

А ось агенти впливу... Вони ж нічого не порушують. Стеження за ними вимагає гігантських зусиль і великої кількості людей, а в результаті не дає практичного результату.

А чому спецслужби не займаються аналітикою, я не знаю. Тут, в Німеччині, я переконався, що ЗМІ в багатьох випадках більш впливові і можуть зробити набагато більше, ніж спецслужби. Тому що спецслужби збирають інформацію, передають її уряду, але не мають права нічого публікувати. Тому іноді важлива інформація передається ними в пресу. ЗМІ вже далі самі починають шукати, проводити власні розслідування. Саме публікації в пресі і можуть цю систему зруйнувати. На моїй пам'яті кілька разів німецькі ЗМІ досягали великих успіхів і наносили сильні удари по організаціям московських спецслужб, просто публікуючи свої розслідування і називаючи імена високопоставлених агентів впливу.
 

Наші інтереси: 

Розуміти небезпеку російських агентів впливу. Росія -- це той самий СРСР, який тримався на КДБ, а міжнародну політику проводив через своїх шпигунів.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Визначаємо формування прекрасних світів! (Джерело Повноти)

Перехід-IV, або палінгенезія: сім кроків до Homo triplex і універсальної нації нового циклу

Добра Новина дає дороговказ для заснування нового світу та переходу в режим керованої молодості – «вічного життя», по-науковому – біологічного безсмертя. Починати треба вже сьогодні, а діяти...

Останні записи