Національний солідаризм

Тисячі людей взяли участь у марші правих націоналістів під назвою «Об’єднуй Правих» у Шарлотсвіллі, багато з них приїхали з інших міст, щоб протестувати проти знесення пам'ятника генералові військ Конфедерації Роберту Едварду Лі. Влада міста хоче прибрати монумент, оскільки генерал командував силами південних штатів Америки, які в роки Громадянської війни (1861–1865 рр.) виступали за збереження традиційного ладу.

На початку 1930-х років нацистські стратеги черпали натхнення з законів США. А все тому, що після 1918 року США стали найбільшою економічною та культурною державою світу – динамічною, сучасною і багатою. Гітлер та його соратники заздрили їм і хотіли дізнатися їх секрет. Про це стаття американського професора права Джеймса Уїтмена в міжнародному журналі "Aeon Magazine".

Спроба побудови справедливого суспільства в Європі XX століття виявилася передчасною. У тодішніх націонал-солідаристів не вистачило ні повноти знань, ні технологій, ні достатньої міжнародної підтримки. Ці чинники з’явилися тільки після 2015 року.

Для творення постіндустріального суспільства треба об’єднати безпроблемних людей. Якщо ж об’єднати, скажімо, тисячу проблемних, то матимемо тисячу проблем, і тоді партія займатиметься не творчістю, а нескінченним вирішенням цих проблем.

Навколо нас діють люди, які значно розвиненіші за нас і яких ми поки що неспроможні зрозуміти. Проте правильно взаємодіяти з ними треба вже сьогодні.

Найголовніші пункти Конституції США є прагматизованим варіантом еволюційної тріади «Освячуйся! Озброюйся! Плодися!». Їх виконання гарантує динамічний розвиток людини і спільноти.

Якою має бути її структура? Хто може стати її членом? Що робити? Усе це закладено у назві Аріянська Національно-Солідаристська Демосократична Партія.

Уявімо собі, що ельфи вже є і вони метикують над тим, що непогано об’єднатися в політичну партію. Але як її назвати, щоб було зручно, цікаво і по-ігровому весело?

Творцями Сполучених Штатів Америки були емігранти з Великобританії, Німеччини та інших країн Європи. Ними рухало прагнення створити новий світ – без політичних і релігійних переслідувань, без визискувачів і соціальних паразитів. Саме це стало головним чинником формування ідеології вільних, працелюбних, самодостатніх людей.

Загарбання Росією українського Криму – це не лише перегляд кордонів, усталених після Другої світової війни. І не лише початок перегляду всієї історії XX століття. Це початок глобального світоглядного перевороту.

Сенс цієї поширеної фрази в тому, що люди начебто схильні довіряти чужим, а не своїм. Вважається, що це констатація реального стану справ, а тому своєрідна норма нашого життя і дороговказ. Та чи відповідає вона дійсності?

Попри пресинг «політкоректності», феномен німецького національного солідаризму викликає масове зацікавлення з самого моменту його виникнення. Йому присвячена неймовірна кількість літератури і кінофільмів – у сотні раз більше, ніж усім іншим ідеологіям разом узятим.

Національний солідаризм створює синергетичний ефект, різко прискорює розвиток і дає рясні добрі плоди. «Націоналістичний рух» без національного солідаризму є антинаціоналістичним. Завдання нової української еліти полягає в реалізації постіндустріального солідаризму.

Московська пропаганда – від Сталіна до Путіна – перетворила історію Другої світової війни на суцільне мінне поле. Ці міни вибухають донині, передусім тоді, коли народи Центрально-Східної Європи намагаються творити власний геополітичний проект.

Хакери на виборах в США і Франції, теракти у Великобританії, нова соцмережа ukrainians.co. Що спільного між цими подіями? Їх об’єднує системна вразливість – як в інформаційному просторі, так і в реалі.