Краще б цицьки показували в знак протесту – як колись українські FEMEN. А ці зовсім не шанують мистецтво. Що не кажіть, а в Україні все красивіше і гуманніше.

Я не раз спостерігала за собою, якщо багато зайвих речей, то я їх ніяк не можу впорядкувати і це мене напрягало. Коли без жалю позбувалася мотлоху, то легше дихати ставало.

Після слів

 дуже ймовірно, що цей термін («скромність») був у внутрішній мові, якою передавалося Вчення – йдеться про сакральну мову, якою родина Ісуса та його учні-галілеяни спілкувалися між собою і якою Ісус заговорив перед смертю на таврі.

так надіявся почути розгадку на кшталт "Лельо, лельо! Лем в мя ся остані!" !!!!!!!

Насправді ж остання фраза Ісуса звучала так: «Лельо, Лельо, лем в мя ся остані» (буквально «Тато, Тато – лише в мені останься»). Цей фразеологічний зворот (ідіому) можна перекласти як «Тату, тепер лише на Тебе моя надія». Ці слова були сказані галльською мовою, якою Марія розмовляла зі своїм Сином від самого Його народження. Для тодішніх юдеїв, які прийшли подивитися на розп’яття Ісуса, ці слова були абсолютно незрозумілими. Натомість вони зовсім не потребують перекладу навіть для теперішніх українців карпатського регіону, звідки галілеяни переселилися в Палестину. Правильність саме такого, «західноукраїнського» перекладу підтверджується євангелістом Лукою, який дає грецький еквівалент згаданого гальського фразеологічного звороту: «Отче, у Твої руки віддаю дух Мій!» (Лк 23.46), тобто «Тату, тепер все у Твоїх руках!»

(Джерело — КАГАНЕЦЬ Ігор Володимирович. Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень. – К.: Агенція релігійної інформації (АРІ), видавництво «Мандрівець», 2007. – 590 с. Видання друге, уточнене й доповнене. ). С. 63.