Submitted by Олена Каганець on 21 June, 2025 - 13:18
Ось, що написав Євгеній Вольт, доброволець батальйон "Донбас": "Армія — дуже консервативна структура. Вона пронизана традиціями, неформальними правилами поведінки, зв’язками. На жаль, «совковість» у ній зберігається і передається у спадок. Що я маю на увазі під «совковістю»? Передусім — традицію окозамилювання, коли результат «підганяють» під очікування керівництва. У звітах — усе добре, а в реальності — повний провал. По-друге, ставлення до людей: «Баби ще народять». Колись я служив разом із молодими офіцерами, які тільки рік-два тому випустилися з військових вишів. Дехто з них (справді найкращі) зараз командують бригадами або є начальниками штабів бригад. Знаєте, що мене неприємно здивувало у спілкуванні з ними? Навіть найкращі переставали сперечатися з керівництвом, відстоювати свою позицію, щось доводити. Система «Я — начальник, ти — дурень» у них вбивалася ще під час навчання. Вони намагалися й мене «просвітити»: «Що ти хочеш довести? Це марно. У тебе не та посада, щоб щось змінити». Система вчить молодих офіцерів думати: «Той, хто вище за посадою, знає краще. А якщо й не знає — все одно нічого не доведеш». Так, армія будується на єдиноначальності та підпорядкуванні, але прислухатися до думки інших необхідно. Більшість полковників і генералів настільки «забронзовіли», що вважають нижче своєї гідності слухати підлеглих.
Більшість перевірок за скаргами закінчуються нічим, а скаржника ще й карають. Ще одна погана "совкова" традиція — зневажливе ставлення до підлеглих, хамство. У цивільному житті це вже рідкість, а у війську — майже норма. Багато командирів дозволяють собі відверте хамство, приниження. І зрештою, людина, над якою знущалися у ВНЗ, потім на службі, засвоює цю модель поведінки й починає поводитися так само. Думає: «А що тут поганого? Я це терпів — і загартувався. Став генералом. Тепер їхня черга терпіти». Це і є та сама «совкова» традиція, яка пережила сам Совок і зараз псує наше військо".
Більше говорить про добре, ніж про погане. Оптиміст. Його життєва філософія: «Краще пройти життєвий шлях не плачучи, а сміючись». Вірить у щасливу зірку для себе й своїх близьких. Любить галасливі компанії, де можна повеселитися досхочу. Йому подобається бути в гущі людей і в центрі їхньої уваги.
Не може сидіти без діла, постійно готовий до дій, весь час у русі. На будь-яку спробу зовнішнього тиску і замаху на його інтереси відповідає енергійною відсіччю.
Вибачливість і люб’язність, товариськість і комунікабельність – ось основне, що характеризує людей цього типу. Їхня увага найперше спрямована на конкретні подробиці діяльності як всієї організації, так і конкретних людей. Щедрі на зовнішні знаки уваги і підтримку, керівники цього типу пам’ятають дні народження всіх своїх підлеглих і намагаються прикрасити роботу приємними дрібничками.
Вам не потрібно гадати, подобається щось людям цього типу чи ні, – всі емоції відобразяться на їхньому обличчі, навіть якщо не буде промовлено жодного слова. Люди цього типу охайні і дуже працездатні, вони вміють турбуватися про навколишніх.
Ще у 2011 році натрапив на книжку Дуґласа Ріда "Суперечки про Сіон". Там якраз йдеться про те, як і хто привів (двічі) Вудро Вільсона в президенти. А також як демократична партія вже тоді використала "метод отримання голосів нових імігрантів з числа "іноземців" шляхом впливу на їхні національні та расові відчуття і властиві їм емоційні реакції". Такий собі Едвард Мендель Гауз (відомий під ім'ям "полковника Гауза", хоча ніколи не був військовим)і був тією "темною конячкою".
Дякую, за цікаву статтю Ігорю!
Коли читаєш про такі речі, то думаєш, що таке просто неможливо. Що це все відбувається в іншій реальності. Але, це тільки на перший погляд. Коли дивишся на деталі, тобі відкривається реальна картина, а вона лякає. Людьми правлять психопати, які захоплюють владу, це наша реальність.
Що цікаво, що психопати працюють по одному й тому ж шаблону по захопленні влади, "приклеюючись" до своєї жертви. Після досягнення влади, психопат утримує її будь якою ціною, а наслідки їх діяльності ми самі бачимо.
Submitted by Андрій Гарас on 19 June, 2025 - 14:56
Зовсім протилежний приклад - діяльність святого Йосипа. Він був високопосадовцем, радником, але діяв тихо, без жодного шуму. Був біля Пилата, ймовірно, наставляв його на ельфійську стежку. Тому так сміливо ввійшов до нього і попросив забрати Ісусове тіло.
Гарна стаття. З задоволенням прочитав би і наступні. Чекатиму на них.
Ось, що написав Євгеній Вольт, доброволець батальйон "Донбас": "Армія — дуже консервативна структура. Вона пронизана традиціями, неформальними правилами поведінки, зв’язками. На жаль, «совковість» у ній зберігається і передається у спадок. Що я маю на увазі під «совковістю»? Передусім — традицію окозамилювання, коли результат «підганяють» під очікування керівництва. У звітах — усе добре, а в реальності — повний провал. По-друге, ставлення до людей: «Баби ще народять». Колись я служив разом із молодими офіцерами, які тільки рік-два тому випустилися з військових вишів. Дехто з них (справді найкращі) зараз командують бригадами або є начальниками штабів бригад. Знаєте, що мене неприємно здивувало у спілкуванні з ними? Навіть найкращі переставали сперечатися з керівництвом, відстоювати свою позицію, щось доводити. Система «Я — начальник, ти — дурень» у них вбивалася ще під час навчання. Вони намагалися й мене «просвітити»: «Що ти хочеш довести? Це марно. У тебе не та посада, щоб щось змінити». Система вчить молодих офіцерів думати: «Той, хто вище за посадою, знає краще. А якщо й не знає — все одно нічого не доведеш». Так, армія будується на єдиноначальності та підпорядкуванні, але прислухатися до думки інших необхідно. Більшість полковників і генералів настільки «забронзовіли», що вважають нижче своєї гідності слухати підлеглих.
Більшість перевірок за скаргами закінчуються нічим, а скаржника ще й карають. Ще одна погана "совкова" традиція — зневажливе ставлення до підлеглих, хамство. У цивільному житті це вже рідкість, а у війську — майже норма. Багато командирів дозволяють собі відверте хамство, приниження. І зрештою, людина, над якою знущалися у ВНЗ, потім на службі, засвоює цю модель поведінки й починає поводитися так само. Думає: «А що тут поганого? Я це терпів — і загартувався. Став генералом. Тепер їхня черга терпіти». Це і є та сама «совкова» традиція, яка пережила сам Совок і зараз псує наше військо".
Думаю, Надю, що так, інакше нащо нам їх показали?
Все починається з Любові.
До речі, Джилл Байден належить до соціотипу Етико-сенсорний екстраверт (ЕСЕ, Популяризатор). Ось дещо з характеристики цього соціотипу:
Більше говорить про добре, ніж про погане. Оптиміст. Його життєва філософія: «Краще пройти життєвий шлях не плачучи, а сміючись». Вірить у щасливу зірку для себе й своїх близьких. Любить галасливі компанії, де можна повеселитися досхочу. Йому подобається бути в гущі людей і в центрі їхньої уваги.
Не може сидіти без діла, постійно готовий до дій, весь час у русі. На будь-яку спробу зовнішнього тиску і замаху на його інтереси відповідає енергійною відсіччю.
Вибачливість і люб’язність, товариськість і комунікабельність – ось основне, що характеризує людей цього типу. Їхня увага найперше спрямована на конкретні подробиці діяльності як всієї організації, так і конкретних людей. Щедрі на зовнішні знаки уваги і підтримку, керівники цього типу пам’ятають дні народження всіх своїх підлеглих і намагаються прикрасити роботу приємними дрібничками.
Вам не потрібно гадати, подобається щось людям цього типу чи ні, – всі емоції відобразяться на їхньому обличчі, навіть якщо не буде промовлено жодного слова. Люди цього типу охайні і дуже працездатні, вони вміють турбуватися про навколишніх.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Яку мають причину боголюди перідично змінювати стать? Оновлювати своє тіло - зрозуміло, а чим їм боло погано у первинній статі, це така гра?
Все починається з Любові.
Але ж я не народний депутат. А з цією постановою і мій статус узаконюється... Чи ні?
Si vis pacem, para bellum
Ще у 2011 році натрапив на книжку Дуґласа Ріда "Суперечки про Сіон". Там якраз йдеться про те, як і хто привів (двічі) Вудро Вільсона в президенти. А також як демократична партія вже тоді використала "метод отримання голосів нових імігрантів з числа "іноземців" шляхом впливу на їхні національні та расові відчуття і властиві їм емоційні реакції". Такий собі Едвард Мендель Гауз (відомий під ім'ям "полковника Гауза", хоча ніколи не був військовим)і був тією "темною конячкою".
Si vis pacem, para bellum
Дякую, тепер ясніше!
Творимо разом Ельфійську Вільну Церкву!
Дякую, за цікаву статтю Ігорю!
Коли читаєш про такі речі, то думаєш, що таке просто неможливо. Що це все відбувається в іншій реальності. Але, це тільки на перший погляд. Коли дивишся на деталі, тобі відкривається реальна картина, а вона лякає. Людьми правлять психопати, які захоплюють владу, це наша реальність.
Що цікаво, що психопати працюють по одному й тому ж шаблону по захопленні влади, "приклеюючись" до своєї жертви. Після досягнення влади, психопат утримує її будь якою ціною, а наслідки їх діяльності ми самі бачимо.
Вір у себе!
Зовсім протилежний приклад - діяльність святого Йосипа. Він був високопосадовцем, радником, але діяв тихо, без жодного шуму. Був біля Пилата, ймовірно, наставляв його на ельфійську стежку. Тому так сміливо ввійшов до нього і попросив забрати Ісусове тіло.
У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!
Pages