Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець

Як так звана "Антична Греція" перетворилася на "Елладу" і що об'єднує античні кримські міста Херсонес і Пантикапей та середземноморську Спарту

Світ:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
3 - Схоже, що реально працює.

Зі шкільних підручників ми знаємо міф про викрадення еллінським богом Зевсом фінікійської принцеси Європи. А чи знаєте ви, що на європейських мапах XVI-XVII століть Європою позначена лише територія України. А те, що нині називають Європою, називалося Кельтикою?

20062701.jpg

Рис 1. Мапа античного світу. Чорноморсько-Каспійський регіон (Париж, 1792)


Рис. 2. Мапа античного світу. Чорноморсько-Каспійський регіон (Лондон, 1770)


Рис. 3. Мапа античного світу. Європа – колишня Кельтика (Нідерланди, Брабант, 1595)

Історики Священної Римської імперії германської нації, виборюючи для свого начальства титул імператора Риму в Османської імперії, яка в 1453 р. захопила Константинополь, добряче попрацювали над фальсифікацією історії Еллади. 

Напочатку історики Першого германського рейху приписали Грецькій Елладі всі здобутки Української Еллади. Потім написали, що грецька цивілізація трансформувалася в греко-римську цивілізацію. Остання, звісно, породила Священну Римську імперію германської нації.

Що ж стосується здобутків Української Еллади, то тут, справді було за що боротися...

Цивілізаціїні здобутки Еллади вражають. Але вони були досягнені зовсім не греками. Греки як етнос з'явилися лише в ХІХ ст. – напередодні розвалу Османської імперії. Тоді як Причорноморська Еллада проіснувала з VII ст. до н.е. до IV ст. н.е.

Насправді Грецька Еллада була блідою копією Причорноморської Еллади, яку століттями створювали праукраїнські племена пелазгів/лелегів, теукрів/троянців, сумерів/кімерів і спартанців/дорійців.

Одна з останніх хвиль колонізації басейну Середземного моря була представлена носіями Сабатинівської археологічної культури, яка є локальною археологічною культурою Трипільської цивілізації. Ця археологічна культура отримала свою назву від села Сабатинівка, що розташоване на межі Одеської і Кіровоградської областей України.

Як стверджує голова Одеського археологічного товариства проф. Сергій Охотников"Це пов'язано якраз з дорійською навалою. Тому що Грецію, судячи з археологічних даних, наприкінці другого тисячоліття до н.е. захопила навала якихось племен, які прийшли з півночі. Північ від Греції – це наша територія. Саме з наших земель і прийшла ця навала. Їх називали лелегами, пелазгами тощо".

Дорійська хвиля колонізації Середземномор'я здійснювалася під керівництвом царської династії Гераклідів. Нагадаємо, що Геракл, який народився і похований в Українському Криму, вважається прабатьком скіфів/аріїв і спартанців/дорійців. 

Геракл був сином бога Зевса, який, на думку Валентина Даниленка і Миколи Чмихова, мав трипільське походження. Відтак, ми можемо говорити, що нащадки трипільців принесли на Середземномор'я свою високу культуру і створили там Другу Елладу. Водночас вони не могли не враховувати культуру аборигенів Середземного моря, яких вони колонізували.

Як пише Р. Шмідт (1938 р.): "Антична традиція зазвичай говорить про дорійське переселення як про повернення Гераклідів і похід дорійців... В основному повідомляються короткі згадки про прихід до Пелопоннесу дорійців під керівництвом Гераклідів".

Зрозуміло, що праукраїнські племена, які колонізували у ІІІ-ІІ тис. до н.е. нинішні грецькі острови, так чи інакше контактували з місцевими племенами. Останні перебували в той час ще на рівні розвитку кам'яного віку.

І дорійці, щоб тримати під силовим та маніпулятивним контролем тамтешніх аборигенів, не могли не враховувати існування їхніх богів та міфології.

Одним з найбільш популярних еллінських міфів є міф про викрадення богом Зевсом красуні Європи. Верховний олімпійський бог Зевс, якому сподобалася дочка фінікійського царя Фенікса, перетворився на білого бика-тавра, який викрав фінікійську принцесу і перевіз її морем на острів Крит.

На острові Крит Зевс зробив Європу своєю коханкою, котра народила йому трьох дітей. Потім Зевс, покористувавшись Європою, передав її зі свого гарема критському царю Астеріону.

Злі язики кажуть, що це сталося через сварки Зевса з його дружиною – богинею Герою, розлюченою на небесного "гаранта" через його постійні подружні зради.

Критському царю Астеріону, який не мав дітей, було наказано взяти собі в дружини багатодітну Європу (як перехідний футбольний кубок) і віддати її синам владу над островом. Така ось сексуальна політологія, яка потребує додаткового тлумачення.

Ми це зробимо пізніше, а зараз пропонуємо подивитися на мапу античного світу, яка була надрукована в Парижі у 1792 році (Рис.1). Її автор – mapmaker: J. B. C. Delisle de Sale / Жан Батист Делиль де Саль).

Зверніть увагу: на французькій мапі античного світу Чорне море називається Понтом Евксінським, а територія України – ЄВРОПОЮ. А тепер зверніть увагу на мапу, надруковану у Лондоні у 1770 році (Рис. 2). Вона теж називає Античну Україну – ЄВРОПОЮ.

"Ну і що?" – скажете ви. А ми вам відповімо: в античні часи (з VII ст. до н.е. до VI ст. н.е.) ЄВРОПА не була Європою. Вона була – КЕЛЬТИКОЮ! Подивіться на мапу античного світу від 1595 року з архіву канцелярії Брабантського герцогства Нідерландів! Нинішня Європа тут називається CELTICAM VETEREM (Рис. 3).

І це абсолютно не дивує. Археологи стверджують, що в ІІІ ст. до н.е. землі Західної та Центральної Європи контролювалися кельтами і простягалися на 3300 км із заходу на схід – аж до Малої Азії.

У цей же час територія України називалася – ЄВРОПОЮ. То ж коли КЕЛЬТИКА теж стала ЄВРОПОЮ, спитаєте ви...

Судячи з історичних і картографічних джерел, в античні часи Україну називали ЄВРОПОЮ. До неї, зокрема, входили ЕЛЛАДА (Крим і Кубань) та ФІНІКІЯ (Тір/Білгород-Дністровський і Одеса).

Про це пише в V ст. до н.е. "батько історії" Геродот, прив'язуючи ЄВРОПУ до басейну ріки Дністер: "...Ріка Істр бере свій початок у країні кельтів..., тече через усю ЄВРОПУ і вливається в море – Понт Евксін, у тій частині, де розташована Істрія..." [Геродот, с. 33].

Ромейський історик Амміан Марселін (IV ст. н.е.) теж ідентифікує Європу з Україною: "Танаїс (це антична назва річки Дон) ... тече широкими улоговинами і, відокремлюючи Азію від Європи, зникає в Меотійських болотах...". Меотійські болота це сучасне Азовське море.

У цьому зв'язку виникає кілька запитань: "А хто ж вкрав у нас ЄВРОПУ й ЕЛЛАДУ? Навіщо був створений міф про "грецьку колонізацію" Південної України псевдоеллінами із Середземного моря? І що саме відбувалося в ті часи на островах Середземного моря, які в XIX ст. германські історики назвуть "Грецією"?

Як пише скандинавський дослідник Мартін Нілльсон, у першому тис. до н.е. Давня Греція була країною землеробів і пастухів, а так звані грецькі "міста" насправді були великими селами.

Дуже переконливими є й висновки українського філософа Миколи Чмихова, який довів трипільське (а це VI-III тис. до н.е.) походження українського бога Зевса, який був батьком першого царя Трої – Теукра.

Доктор історичних наук Віктор Клочко довів, що Крито-Мікенська цивілізація (ІІІ тис. до н.е.) була дочірньою по відношенню до Трипільської цивілізації, яка старша від Крито-Мікенської щонайменше на 2 тис. років.

Доктори історичних наук Валентин Даниленко і Микола Чмихов довели, що культ еллінського бога Зевса має трипільське походження. Священною твариною у трипільців був бик-тавр, якого елліни вважали уособленням Зевса. Того самого, що вкрав "одеситку" Європу і перевіз до Середземномор'я.

Основними джерелами інформації дописемної доби є дані археології і міфології.

Комплексно розшифровуючи еллінський міф про викрадення Зевсом принцеси Європи, ми можемо зробити висновки про колонізацію островів Середземномор'я племенами Причорномор'я.

Іншими словами, йдеться про колонізацію праукраїнськими племенами з басейну Чорного моря територій басейну Середземного моря, які у XVIII-XIX ст. н.е. назвуть грецькими.

Еллінська міфологія стверджує, що прабатьком дорійців був Дор, син Елліна і німфи Орсеїди. На думку сучасних дослідників П. Гарачука і С. Піддубного, в імені Еллін чується ім'я сонячного бога Аполлона, народженого в українському Криму.

А німфа Орсеїда є усособленням богині Гери – дружини трипільського бога Зевса, яка в українців зветься Орантою.

Християнська Біблія, в якій приховано чимало міфів неоліту, згадує етеокритян, які насправді були теукрами/троянцями.

Пелазги/лелеги, за свідчення дослідників Миколи Суслопарова і Олександра Знойка, після дешифровки писемності трипільців і сумерів/сіверів/кімерів виявилися трипільцями.

Дорійці/спартанці, як довів археолог Віктор Клочко, були представниками Сабатинівської археологічної культури Трипільської цивілізації України.

Усе це дає нам підстави для висновків, що еллінська цивілізація сформувалася на основі цивілізацій: теукрів/троянців (IV-III тис. до н.е.), пелазгів/лелегів (ІІІ тис. до н.е.) і скіфів/дорійців (ІІ тис. до н.е.).

І всі ці цивілізації не мали жодного відношення до греків. Ось що пише у своїй книзі "История Мидии, второго Вавилонского царства и возникновения Персидской державы" (1903) російський історик Зінаїда Рогозіна: "Елліни, яких ми у римлян навчилися називати греками, дробилися на велику кількість племен, дуже обдарованих, які походили від найдавнішого кореня – пелазгів".

Зверніть увагу: З. Рогозіна не вважає греків еллінами і вважає їх видумкою римлян, а родовід еллінів виводить від древнього народу пелазгів.

Римський історик Плутарх у І ст. н.е. писав, що Рим заснували пелазги. Це підтверджує і Тіт Лівій у своїй книзі "Історія від заснування міста" ("Ab urbe condita").

Він пише, що Рим був заснований троянським царем Енеєм, який одружився з дочкою царя Латина – Лавінією. Після смерті Латина його зять Еней став царем троянців і латинян. Тіт Лівій, до речі, вказує, що римляни називали своїх предків-троянців теукрами.

Отже, ні Плутарх, ні Тіт Лівій не знають ніяких "греків" і згадують лише пелазгів і теукрів/троянців.

За свідченням античного автора Лікурга, так звані "греки" нічого не знали про "Іліаду" Гомера. Нічого дивного в тому і немає. Історик ХІХ ст. Алєксандр Вельтман, писав: "... Самі греки кажуть, що "Іліада" спочатку була написана не грецькою мовою..."

Водночас жителі української Ольвії (Миколаївська область) знали цей твір напам'ять. "Батько" європейської літератури Гомер, ймовірно, мав скіфське походження. І писав свою "Іліаду" мовою, якою говорили жителі Української "Еллади". Цілком логічно, що "греки", які говорили іншою мовою, цієї давньоеллінської мови не розуміли.

Справжня еллінська кров у жилах населення Греції, безумовно, є, оскільки в ІІ тис. до н.е. вихідці з Української Еллади колонізували Середземномор'я. Проте варто згадати і О. Висильєва, який писав, що в ХІ ст. н.е. греки у Візантії були напівдикунами. А вся "класична" Еллада – то є чарівна казки епохи Відродження".

Цікавий факт: жителі сучасної Греції, які говорять новогрецькою мовою, майже не розуміють румеїв – еллінів українського Приазов'я. Не розуміють вони і урумів – еллінів Малої Азії, які говорять тюркським діалектом еллінської мови.

І румейська, і урумська мови, судячи з назви, несуть в собі історичну пам'ять держави – Великої Романії, або Ромеї. Столицею Великої Ромеї було місто Константинополь, засноване дорійцями у VII ст. до н.е. як Візантій. В 1453 р. турецькі завойовники перейменували його на Істамбул.

Своєю чергою, германський історик Ієронім Вольф у 1557 р. перейменував Велику Романію на "Візантію". А італійську Рому, яка була провінцією Романії, зробив фейковим "Великим Римом".

Але в історичних маніпуляціях Ієроніма Вольфа, як не дивно, є й позив. Він привернув увагу до Візантії, яка згодом була перейменована на Рим. Візантія була збудована недалеко від Трої. І заснувало це місто українське плем'я антів, які у І тис. до н.е. проживали між Дністром і Азовським морем.

Батько історії Геродот і офіційний історик Рима Тит Лівій називали троянців теукрами! І це кардинально змінює концепцію цивілізаційного походження Римської імперії, яку насправді створили предки українців!

Велика Романія, яка проіснувала з 395 по 1453 рр., в офіційних історичних джерелах того часу іменувалася як Рим або Рум.

Попри це, германські маніпулятори вписали цю державу до так званої Всесвітньої історії під назвою "Візантія", звільнивши назву "Рим" для провінційної італійської Роми.

Так міф переміг реальність. Ви й досі думаєте, що гібридні війни почалися з окупації російськими нацистами Українського Криму?..

Як стверджує кримський історик Лариса Седікова"Самі візантійці себе так не називали. Вони себе називали ромеями. А назва Візантія з'явилася вже в епоху Відродження, на честь першої столиці цієї нової візантійської держави".

Отже, насправді не було такої імперії – Візантії.

Була тисячолітня Романія, збудована троянцями-теукрами на шляху між Європою і Азією. Італійське місто Рома насправді було віддаленою провінцією Романії і ніяк не могло бути столицею Римської імперії. А головною морською базою української експансії в Азію, ймовірно, був кримський Херсонес.

Совєцький історик Ніколай Морозов писав (1932 р.): "... Літературною і офіційною мовою у Великій Ромеї, як називали себе візантійці, і в її столиці Великому Римі..., у перші 350 років його існування, аж до відділення Єгипту і Сирії, була мова сирійсько-єгипетська... А про еллінські полки в імператорській армії ще не проговорився жоден історик".

Отже, Н. Морозов пише, що жителі Ромеї говорили "сирійсько-єгипетською мовою". І що ж це була за мова?.. Такою мовою могла бути лише коптська мова, споріднена до еллінської мови Причорноморської Еллади.

Між іншим, лише в коптській і українській мові є літери Ї, Є, Ж, Ш і Щ. А сучасні єгипетські копти і досі навчають своїх священиків в українських семінаріях у Канаді. Вони це роблять тому, що церковні книги коптів і українців написані спорідненою мовою.

Копти люблять вишивати рушники і сорочки, на яких кодують свою сакральну історію. Головним героєм коптських вишивок (ви не повірите!) є Геракл (https://www.youtube.com/watch?v=JGtvZ-xcDFE&t=278s). Той самий Геракл, який вважається прабатьком скіфів/аріїв і спартанців/дорійців

До речі, у ІІІ ст. патріархом коптської християнської церкви був обраний Геракл Александрійський, що свідчить про велику популярність цього імені серед коптів.


Рис. 4. Геракл. Коптська тканина, ІІІ ст.

Уродженець Причорноморської Еллади Геракл є безумовним лідером серед зображень на коптських тканинах (рис. 4). Понад те, божество великої африканської річки Ніл теж дуже схоже на Геракла (рис.5).

Надзвичайно популярною у коптів була еллінська богиня Афродіта, культ якої зародився в Українському Криму (рис. 6). А ще дуже популярними на коптських тканинах були мотиви "Іліади" великого скіфа Гомера (рис. 7).


Уродженець Причорноморської Еллади Геракл є безумовним лідером серед зображень на коптських тканинах (рис. 4). Понад те, божество великої африканської річки Ніл теж дуже схоже на Геракла (рис.5). Надзвичайно популярною у коптів була еллінська богиня Афро

Рис. 5. Божество африканської ріки Ніл теж має риси обличчя, тотожні рисам обличчя Геракла. Коптська тканина, ІІІ ст.



Рис. 6. Афродіта (ліворуч, еллінська богиня) і Клото (праворуч, мойра, яка пряде нитку долі). Коптська поховальна туніка, 6 ст.



Рис. 7. Пенелопа за ткальним верстатом виготовляє поховальний саван (мотиви "Одісеї" Гомера). Коптська тканина, 3-4 ст. (?)

Особливою популярністю в Елладі користувався герой троянської війни Ахілл (https://www.youtube.com/watch?v=wMApZBiNovE&t=50s). Трохи дивно, але чому елліни обожнили не еллінського, а скіфського царя?..

Ромейський історик Лев Диякон (ХІ ст.), цитуючи Флавія Арріана (ІІ ст.), писав, що Ахілл (http://www.golos.com.ua/article/331375) був скіфом з міста Мірмікон біля Меотського озера (Азовського моря – В.Б.). Він був вигнаний земляками і переселився до Тессалії. Туди, де на горі Олімп жив Зевс зі своїми придворними богами.

Розшифровка цього міфу підтверджує дані археології: скіфи/арії колонізували наприкінці ІІ тис. до н.е. басейн Середземного моря. Ось чому археологи фіксують монети із зображенням Ахілла та щорічні свята на його честь не тільки в причорноморській Ольвії, а й у дорійських містах Середземномор'я: Спарті, Еліді, Аркадії.

Фейкова "грецька цивілізація" була потрібна германським історикам для обгрунтування існування такої ж фейкової "греко-римської цивілізації". З останньої вони виводили її міфічний зв'язок з Римською імперією.

Проте історичні факти свідчать, що ніякої такої "грецької цивілізації" не існувало. Грецька мова (димотика), яка зовсім не схожа на давньоеллінську мову, була офіційно визнана лише в 1818 р. А держава "Греція" з'являється на мапі світу лише в 1830 році – перед розпадом Османської імперії.

Боспорська держава (http://www.golos.com.ua/article/331021) є однією з найдавніших державних утворень на території сучасної України. Історики стверджують, що її об'єднання відбулося навколо храму сонячного бога Аполлона навколишніх скіфсько-еллінських міст.

Цей храм випускав монету "АПОЛ", що підтверджує інформацію про те, що культ Аполлона народився саме на території Української Еллади.

Cонячний культ бога Аполлона був тісно пов'язаний з місячним культом богині Артеміди – сестри Аполлона. Подивіться на жіночі сережки з Пантикапеї із зображенням Артеміди. В руках вона тримає молодий місяць, схожий на скіфський лук.

У Причорноморській Елладі Артеміда була сакральною богинею місяця. А після перенесення цього культу на Середземномор'я, місцеві пастухи сприйняли її як примітивну богиню полювання, що вона тримає в руці не місяць, а мисливський лук.

У Керченському музеї (Рис. 8) ми побачили оригінал статуї Афродіти (ІІІ ст. до н.е.) – богині краси і кохання. Уявіть собі, в Парижі та Афінах експонуються так звані "римські" копії (датовані І ст. до н.е.), а в українській Керчі – оригінал, який на 200 років старший! То ж хто кому еллін?


Рис. 8. Афродіта. Оригінал (Керч, ІІІ ст. до н.е.)

В "Іліаді" Гомера Афродіта – покровителька Трої. За міфами, вона народила троянського царевича Енея, який згодом став засновником Рима.

В "Іліаді" вона згадується, зокрема, як Афродіта Арейя. Арес – бог війни у скіфів/аріїв і спартанців/дорійців. Отже, у Афродіти був скіфський титул.

Але якщо в Українському Криму вона – богиня кохання, то в так званій "Греції" з неї зробили храмову проститутку: в Афінах вона була – Афродіта Гетера, а в Коринфі та Ефесі – Афродіта Порне...

Прабатько скіфів Геракл народився в українському Криму. В Причорномор'ї народився культ бога Аполлона і Артеміди. Герой так званої грецької міфології Ахілл похований разом із своєю коханою Єленою на острові Зміїний, що біля Одеси. Все це лише підтверджує дані археологів та істориків, що справжня Еллада – це Україна.

Отже, на античних картах Україна має назву ЄВРОПА. До її складу входять ЕЛЛАДА і ФІНІКІЯ. Західна Європа в цей час має назву – КЕЛЬТИКА.

В XVI-XVII ст. германські історики крадуть у нас назву ЄВРОПА і приписують її Священній Римській імперії германської нації. Крадуть також назву ЕЛЛАДА і приписують її псевдо-ЕЛЛАДІ – Греції.

Українську ФІНІКІЮ переміщують у район Сирії і Лівану. Столицею нової ФІНІКІЇ оголошують ханаанське місто Тір. З якогось дива, назва цього міста збігається з назвою українського міста Тіра, яке нині називається Білгород-Дністровський.

В VII ст. до н.е., як свідчили Геродот і Пліній, це фінікійське місто називалося Офіузи. Але це тема для іншого дослідження.

 

Автор: Валерій БЕБИК, доктор політичних наук, професор, голова Всеукраїнської асоціації політичних наук

Наші інтереси: 

Цікаво.

Підписуюсь на новини

Коментарі

Зображення користувача Микола Стригунов.

Дуже й дуже цікаво! Та й ця інформація спонукає замислитись над своєю власною спадковістю. Враховуючи палінгезію... То виходять дуже цікаві висновки!

Якщо прагнеш чуда - створюй його!