Корупція в сучасній Україні – це не побічний ефект, а фундаментальна основа влади. Вона спеціально створена, щоб «п’ять-шість менеджерів» та інші вищі чиновники були абсолютно лояльними до лідера, адже їхній добробут повністю залежить від його волі. Боротьба з корупцією для чинної влади означала б знищення самої себе.
Модель державного устрою проста й ефективна:
– лідер (цар, вождь племені).
– вузьке коло наближених («п’ять-шість менеджерів»).
– суспільство, яке тримають у страху і коштом якого живе верхівка.
Історичним прикладом такої системи є модель, створена Іваном IV Грозним, – «кормлєніє». Суть її в тому, що керівник дає чиновнику «на кормління» певну територію чи сферу. Чиновник отримує неформальне право вимагати з підконтрольних людей ресурси, забирати все, що вважає «зайвим», монетизувати це, залишати собі значну частину і передавати решту «на гору».
Такий підхід дозволяє утримувати абсолютно лояльний апарат без необхідності платити великі офіційні зарплати. Адже, як зауважує Бригінець, уявити собі, яку зарплату треба офіційно платити, наприклад, Єрмаку, щоб він був першою-другою людиною в Україні, неможливо. З державного бюджету такі гроші не виділиш. Цей механізм характерний для тоталітарних та автократичних держав, які часто не є багатими, але знаходять спосіб забезпечити лояльність еліт.
Корупція як система, а не злочин
Фундаментальна відмінність корупції в Україні від того, як її розуміють на Заході, полягає в її меті. У демократичних країнах корупція – це прихований хабар. Чиновник боїться викриття з боку керівництва, опонентів чи суспільства. Отримані гроші він намагається не афішувати.
У системі «кормління» корупція – це відкритий механізм. Її мета – не просто особисте збагачення, а створення надійної опори для «вождя».
Таким чином, корупція в сучасній Україні – це не побічний ефект, а фундаментальна основа влади. Вона свідомо створена, щоб чиновники та ті самі «п’ять-шість менеджерів» були абсолютно лояльними до лідера, адже їхній добробут повністю залежить від його волі.
Як підкреслює Бригінець, ці люди, які в десятки разів, можливо, розумніші за Зеленського, корчать із себе дурників і вихваляють до небес «найвеличнішого» тільки тому, що вони за це отримують шалені гроші.
Загроза більша, ніж від Путіна
Головна думка Олександра Бригінця полягає в тому, що становий хребет нинішньої влади – це корупція, яка є системним інструментом для забезпечення лояльності, а не просто способом наживи.
Саме тому українці, як зазначає аналітик, інтуїтивно відчувають, що небезпека від корупції більша, ніж від Путіна. Адже вона веде до прямого обкрадання Збройних Сил, провалів у будівництві фортифікаційних споруд та ослаблення держави зсередини. Корупціонери підтримують владу, бо це їм вигідно, а влада платить їм можливістю збагачуватися.
Це не просто соціальна фантастика. Це продовження саги про фріменів – вільних людей, які формують новий світ. Згідно з історичною логікою, їхнім наступним і неминучим кроком стане творення вільної...
Психопатична вертикаль: який насправді в Україні державний устрій – Олександр Бригінець (+відео)
Світ:
Корупція в сучасній Україні – це не побічний ефект, а фундаментальна основа влади. Вона спеціально створена, щоб «п’ять-шість менеджерів» та інші вищі чиновники були абсолютно лояльними до лідера, адже їхній добробут повністю залежить від його волі. Боротьба з корупцією для чинної влади означала б знищення самої себе.
251107-bryginec.jpg
Концепція «кормління»
Модель державного устрою проста й ефективна:
– лідер (цар, вождь племені).
– вузьке коло наближених («п’ять-шість менеджерів»).
– суспільство, яке тримають у страху і коштом якого живе верхівка.
Історичним прикладом такої системи є модель, створена Іваном IV Грозним, – «кормлєніє». Суть її в тому, що керівник дає чиновнику «на кормління» певну територію чи сферу. Чиновник отримує неформальне право вимагати з підконтрольних людей ресурси, забирати все, що вважає «зайвим», монетизувати це, залишати собі значну частину і передавати решту «на гору».
Такий підхід дозволяє утримувати абсолютно лояльний апарат без необхідності платити великі офіційні зарплати. Адже, як зауважує Бригінець, уявити собі, яку зарплату треба офіційно платити, наприклад, Єрмаку, щоб він був першою-другою людиною в Україні, неможливо. З державного бюджету такі гроші не виділиш. Цей механізм характерний для тоталітарних та автократичних держав, які часто не є багатими, але знаходять спосіб забезпечити лояльність еліт.
Корупція як система, а не злочин
Фундаментальна відмінність корупції в Україні від того, як її розуміють на Заході, полягає в її меті. У демократичних країнах корупція – це прихований хабар. Чиновник боїться викриття з боку керівництва, опонентів чи суспільства. Отримані гроші він намагається не афішувати.
У системі «кормління» корупція – це відкритий механізм. Її мета – не просто особисте збагачення, а створення надійної опори для «вождя».
Таким чином, корупція в сучасній Україні – це не побічний ефект, а фундаментальна основа влади. Вона свідомо створена, щоб чиновники та ті самі «п’ять-шість менеджерів» були абсолютно лояльними до лідера, адже їхній добробут повністю залежить від його волі.
Як підкреслює Бригінець, ці люди, які в десятки разів, можливо, розумніші за Зеленського, корчать із себе дурників і вихваляють до небес «найвеличнішого» тільки тому, що вони за це отримують шалені гроші.
Загроза більша, ніж від Путіна
Головна думка Олександра Бригінця полягає в тому, що становий хребет нинішньої влади – це корупція, яка є системним інструментом для забезпечення лояльності, а не просто способом наживи.
Саме тому українці, як зазначає аналітик, інтуїтивно відчувають, що небезпека від корупції більша, ніж від Путіна. Адже вона веде до прямого обкрадання Збройних Сил, провалів у будівництві фортифікаційних споруд та ослаблення держави зсередини. Корупціонери підтримують владу, бо це їм вигідно, а влада платить їм можливістю збагачуватися.
Негайно змінювати цю владу!
Зверніть увагу
«Великий Вулик» Френка Герберта – етномережа вільних людей у фантастичному романі «Вулик Геллстрома» (+відео)