Зображення користувача Володимир Щербина.
Володимир Щербина
256

Хікікоморі – проблема індустріального суспільства, постіндустріальні демоси пропонують рішення

Моя оцінка корисності цієї статті: 
3 - Схоже, що реально працює.

Про проблему хікікоморі в Японії заговорили ще у 1990-х, але раніше було уявлення про значно менші масштаби проблеми. За офіційною статистикою міністерства охорони здоров’я Японії, в країні живе біля 50 тисяч хікікоморі. Проте дослідження останніх трьох років показали, що в Японії їх понад мільйон. І якщо раніше це були переважно молоді люди від 15 до 39 років, то тепер ледь не половину складають люди віком понад 40 років.

Хікікоморі – це відлюдники, які живуть, максимально відгородившись від соціуму. Вони ніде не працюють, не навчаються, не спілкуються. Живуть або з батьками на їхньому повному забезпеченні, або на якусь матеріальну допомогу. Тому хікікоморі як правило живуть у більш-менш заможних родинах. Типові хікікоморі багато сплять, дивляться телевізор, грають у комп’ютерні ігри, “гуляють” по інтернету і буває трохи спілкуються в соціальних мережах, як правило анонімно і з собі подібними. Деякі місяцями, а буває і роками не виходять із квартири. Вони втрачають елементарні соціальні навички. Тож не дивно, що у багатьох хікікоморі присутні суїцидальні настрої, а також бувають несподівані вибухи агресії.

Причини, чому люди стають хікікоморі різні, проте всі причини можна умовно окреслити, як втрата людиною свого “я”, відчуття власної непотрібності та недолугості, страх навколишнього світу. В Японії проблема посилюється особливостями національної культури, коли з одного боку батьки матеріально утримують дітей протягом всього життя, а з іншого – не ризикують винести проблему “з хати”.

Хікікоморі – це японська назва цього явища, але воно під різними назвами і з національними особливостями присутнє в усіх індустріальних країнах.

У США подібних людей називають “basement dwellers” (дослівний переклад “мешканці підвалів”, хоча це насамперед образний вислів). У Британії вживають абревіатуру NEET (Not in Employment, Education or Training, – не на роботі, навчанні або тренінгу). Є подібне явище і в Україні, проте у нас воно зовсім не досліджено.

Взагалі, різні форми самотності, відлюдкуватості,  соціальної відстороненості мають тенденцію до збільшення в умовах індустріального суспільства. Суспільство “великого мурашника”, де роль людини поступово зводиться до звичайного стандартного “гвинтика” або “пісчинки”, сприяє втраті власного “я”.

Проте людина — соціальна істота. І повноцінно жити і розвиватись може лише в соціумі. Тож одним із завдань постіндустріального переходу буде й пошук нових соціальних форм, які дозволять людям зберігати приватність і водночас бути частиною соціуму.

Мережа “Гартленд” пропонує свою модель такого соціального устрою. На відміну від індустріального суспільства великих натовпів, постіндустріальне суспільство є мережею громад-демосів. Основи для об’єднання людей в громади-демоси можуть бути різними:
– територіальна єдність, проживання поряд
– професійні і ділові інтереси
– сімейні та родинні зв’язки
– різні захоплення, спільні духовні прагнення тощо.

Єднає ці всі демоси те, що, по-перше, вони є обмеженими в розмірі. В психології відоме так зване “число Данбара” – скільки людей пересічна людина може тримати в пам’яті як добре знайомих. Це біля півтори сотні осіб. В демосі всі одне одного знають, всі особисто між собою знайомі.

По-друге, демоси є відкритими. Тобто людина може вільно входити і виходити з демосу, підтримувати дружні зв’язки з колишнім демосом, рекомендувати різні демоси своїм знайомим.

По-третє, саме демоси є соціально-політичними структурами суспільства. Самокеровані демоси, де кожен знає кожного, делегують своїх членів у структуру більш високого рівня, де так само кожен має знати кожного, і тільки після цього така структура вже зможе делегувати своїх членів у структуру наступного рівня. Таким чином відбувається створення системи влади знизу вгору, від мережі демосів і до верховної влади. Справжня Res Publica, “спільна справа”. На відміну від індустріальної імітації демократії, коли спритні ділки примудряються  ошукувати великі натовпи.

В ідеалі в постіндустріальному суспільстві демосів кожна людина є членом якогось демосу, або навіть кількох: територіального, професійного, родинного. В демосі, в середовищі близьких людей людина почуватиме себе комфортно, відчуватиме свою потрібність, матиме гарне середовище для самовдосконалення.

В одній з наших передач я якось порівняв індустріальне суспільство з величезним конвеєром, де велика кількість безликих “гвинтиків” є просто механічним придатком, а постіндустріальне суспільство – з асоціацією високотехнологічних майстерень. В майстерні невеликий колектив, всі одне одного знають, працюють разом на результат. Саме така соціальна структура є для людини комфортною і сприятливою для розвитку.

 

Наші інтереси: 

Людина є соціальною істотою. Тож проблема хікікоморі, як і інших форм самотності та відлюдності, загрожує розвитку людства і має бути вирішеною.

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.

Несподіваний аспект необхідності соціального переструктурування! Чудово, що у нас пішла якісна аналітика!

Зверну увагу, що головна особливість демосів - наявність власної ієрархічної структури самоуправління.

Демоси Ісуса Хреста: брахмани, кшатрії, господарі

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Найголовніша властивість демосів полягає в тому, що вони є джерелом влади. Це єдине істинне джерело влади, доступне людям.

Нагадаю, що етатизм вважає джерелом влади державу (маскуючись "владою народу"), а лібералізм - окрему людину. Це все лівацькі збочення.

Влада - це спроможність наводити лад, тобто гармонію. Для цього творець ладу сам має бути гармонійним. Таким творцем може бути або боголюдина, або правильно організована громада, що дотримується настанов боголюдини.

Про це у статті: Правова система аріянства: походження, структура, розвиток

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Віктор Макаренко.

Хороша стаття! А можеш пригадати де і коли ти "В одній з наших передач я якось порівняв індустріальне суспільство з величезним конвеєром, де велика кількість безликих “гвинтиків” є просто механічним придатком..."?

Зображення користувача Ігор Каганець.

Справді, це треба вказувати, адже "у нас всі ходи записані" :)

Віктор Макаренко каже:
Хороша стаття! А можеш пригадати де і коли ти "В одній з наших передач я якось порівняв індустріальне суспільство з величезним конвеєром, де велика кількість безликих “гвинтиків” є просто механічним придатком..."?

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Володимир Щербина.

Ось в цьому відео з моменту 5:24 (гіперпосилка саме на цей момент)
https://youtu.be/SuBiXcWnkxc?t=324

Творю, отже існую.

Зображення користувача Віктор Макаренко.

Дякую!

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Радіймо! Одним із відлюдників був Нео (х/ф "Матриця")!

Цитата:
...різні форми самотності, відлюдкуватості, соціальної відстороненості...

Його "відлюдькуватість" дозволила йому вирватися з лабет індустріальної Матриці!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Арсен Дубовик.

"Механічний придаток" чи "природовідповідність"?
Де викривлення? Викривлення тут - керівництво країни має бути не артистичне (охлократія), а аристократичне (демосократія).
Бо: "...Не можна, щоб усі оті люди вважали себе невдахами. Вони прагнуть здобути фах, і тим чи іншим шляхом здобувають його. Кожен може додати до свого ім’я слова: "дипломований такий-то чи така-то". Так чи інак, кожен посідає своє місце в суспільстві. Це необхідність." (Айзек Азімов, Фах)
Як за Григорієм Сковородою - "Нерівна всім рівність" -
Природні здібності дає кожному з нас Бог: царство Боже є в нас, до цього внутрішнього голосу і треба прислухатися, коли обирають собі працю, та не братися за те, до чого нездатний. Усі стани, всі посади серед суспільства гарні, коли за них беруться відповідно до здібностей. Бог нікого не ображає і не обділяє, надає кожному якусь можливість, закликаючи до єднання, соборності кожного.
Сковорода змальовує це такими словами: “Бог подібний до багатого водограю (фонтану), що заповнює різні посудини за їх розміром. Над водограєм напис: нерівна всім рівність. Течуть із різних трубок різні струмені у різні посудини, що стоять навкруг водограю. Менша посудина менше має, але в тому є рівна великій, що однаково, як і та, повна” [Сковорода Григорій. Разговор, называемый алфавит, или букварь мира // Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозовіпереклади. Листи. К., 1983. С. 200–249., С. 223].

Цитата:
...індустріальне суспільство з величезним конвеєром, де велика кількість безликих “гвинтиків” є просто механічним придатком...

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)