Зображення користувача Володимир Щербина.
Володимир Щербина
666

Тенденція нового часу - sharing economy

Важливість: 
5

“Sharing economy” можна приблизно перекласти, як “економіка вскладчину”, або “економіка взаємообміну”. Ця тенденція потихеньку опановує світом, і деякі експерти побоюються, що це знищить сучасний капіталізм з його корпораціями, банками, логістикою тощо.

Окремі прояви оцієї “економіки вскладчину” були й раніше, коли добре знайомі сусіди обмінювались приладдям, яке дорого коштує і використовується нечасто. Тому хтось один купував собі, скажімо, електричний дриль і позичав його сусідам. А хтось з сусідів при тому мав коптильню для риби, котру так само позичав сусідам, що зібрались на риболовлю.

Подальший розвиток “sharing economy” - це різні невеликі роботи у побуті, ремонті автомобілів та побутової техніки тощо. Їхня особливість в тому, що замовник та виконавець контактують безпосередньо. Без проміжних “Будинків побуту” та посередницьких фірм.

Особливість поточного моменту в тому, що завдяки розвиткові інтернету, соціальних мереж оця “sharing economy” виходить на принципово новий рівень. Різні он-лайн-додатки допомагають знайти супутника у поїздці, або замовити таксі, знайти помешкання, організувати доставку з продуктової крамниці чи найняти майстра для домашніх робіт.

Наприклад, французька компанія BlaBlaCar допомагає знайти супутників на різні міжміські поїздки у багатьох країнах Європи, зокрема й в Україні. Причому, що приємно, в Україні пошук організовано українською мовою (питання мови дико б лунало для інших країн, але у нас така ситуація...).

Також в Києві (а тепер ще й у Харкові та Дніпропетровську) набув популярності сайт “Метнись кабанчиком”, котрий дозволяє знайти виконавців на різні роботи — ремонт автомобіля, разова кур’єрська доставка, вантажоперевезення, роздача летунців (флаєрів), репетиторство, догляд за домашніми тваринами тощо.

З’являються сайти, які допомагають отримати гранти, або позичити гроші напряму у інших користувачів, через що відпадає необхідність у кредиті в банку. Американська ідея “краудфандінгу” (Crowdfunding, crowd — «натовп», funding — «фінансування») в Україні отримала назву “спільнокошт”. Найбільш відомим сьогодні сайтом з цього напрямку є “Народний проект”, що збирає кошти на конкретні проекти допомоги українській армії, фактично поєднуючи в собі ідеї краудфандінгу та економіки дарування.

За оцінками журналу Forbes прибутки “економіки вскладчину” у 2013 році склали біля 3,5 млрд. доларів. Наприклад, під час Світової першості з футболу у Бразилії у 2014 році понад 100 тисяч гостей мундіалю використовували сайти для оренди житла, які напряму зв’язували орендарів та орендодавців.

Само собою, це завдає неспокою структурам, що звикли усе регулювати, адже люди контактують безпосередньо один з одним і просто не сплачують податки за виконані роботи, які б сплачували компанії. Чи не завдасть це нищівного удару сучасній економіці?

Якби там не було, а все більше людей надають перевагу “sharing economy” перед роботою на одному місці у фірмі. Хоча “самозайнятість” була й раніше, проте сьогодні завдяки розвиткові інтернету фрілансери отримують можливість ставати такими собі “нано-робітниками”, котрі переключаються від одного роботодавця до іншого кілька разів на день. При тому ще й обирають собі “портфельну кар’єру”, тобто займаються одразу кількома видами діяльності, котрі їм найбільш подобаються.

Наші інтереси: 

Треба знати сучасні тенденції.

Підписуюсь на новини
Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Володимир Щербина.

До речі, читачам "НО" буде зрозумілим: "АРСА-Тур", "Ярмарок НО", "Вишня Борія" - це все приклади оцієї “sharing economy”.

Є деякі думки щодо розширення/нарощування/зростання ідеї. Цікаво почути й ваші думки.

Творю, отже існую.

Зображення користувача Олена Каганець.

Дякую, Володя, за класну статтю! Також подякувала тобі й галами :-) Добре, що згадав про АРСА-тур. Не підозрювала, що це також приклад “sharing economy”. Приємно, що моє дітище буде тепер мати ще й наукову назву.

Зображення користувача Олена Каганець.

Колись давно, ще у 2010 році мала ідею купувати продукти в селах "під замовлення", а потім розвозити по замовниках. Навіть робили список продуктів харчування з Віктором Макаренком після його блискучої доповіді про кооперативний рух в Дзендзелівці. Тоді ж налагодила зв'язки з виробниками бринзи, меду. Але ідея "померла"...

Зображення користувача Миро Продум.

Зараз настав час для реалізації цієї ідеї. На це є три причини:
1. Ми створили систему Ярмарок, де продавцем і покупцем може стати будь-який акціонер.
2. В Україні вже досить розвинені кур’єрські служби доставки товарів.
3. Ми маємо власну систему платежів галами, яку можна комбінувати з системою зовнішніх переказів.

Олена Каганець каже:
Колись давно, ще у 2010 році мала ідею купувати продукти в селах "під замовлення", а потім розвозити по замовниках. Навіть робили список продуктів харчування з Віктором Макаренком після його блискучої доповіді про кооперативний рух в Дзендзелівці. Тоді ж налагодила зв'язки з виробниками бринзи, меду. Але ідея "померла"...

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Володимир Щербина.

Олено, такі проекти можуть працювати при певних територіальних умовах.

1. Наприклад, привезення продуктів з села може бути реальним лише у компактно-територіальних громадах, скажімо, мешканці одного під’їзду, або будинку, або хоча б кварталу. Тобто, щоб дистанція до активіста з продуктами була би співмірна з дистанцією до найближчого магазину, при тому продукти мають бути або дешевше, або відверто якісніше магазинних (а краще: і те, і те).

2. У більш територіально-рознесених громадах (скажімо, район великого міста, або невелике містечко) можуть працювати “sharing economy” з якимись речами, які є потрібними доволі рідко, і тому їх можна передавати друг другу не обов’язково у той самий день. Скажімо, довідники, цікаві книжки, домашні мініверстати тощо. Також тут можна привозити продукти доволі тривалого зберігання, які можна тримати вдома, причому це запас продуктів на тривалий період. Наприклад, трилитрові банки меду, або цілий ящик банок домашнього соління чи щось подібне.

3. “Вишня Борія” є взагалі екстеріторіальною громадою. Тому тут не працюють проекти типу привезення продуктів, натомість працюють такі речі як “АРСА-тур” (з певними обмеженнями), “Ярмарок НО” і подібні.

Творю, отже існую.

Зображення користувача Миро Продум.

Кур’єрські служби доставляють товари всією територією країни протягом двох діб, причому від дверей до дверей. Це означає, що цілком можна торгувати продуктами, навіть молоком, особливо у холодну пору року.

Система комунікацій робить екстериторіальні громади ефективнішими за територіальні.

Володимир Щербина каже:
3. “Вишня Борія” є взагалі екстеріторіальною громадою. Тому тут не працюють проекти типу привезення продуктів, натомість працюють такі речі як “АРСА-тур” (з певними обмеженнями), “Ярмарок НО” і подібні.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Анатолій Висота.

Українська толока - це теж приклад взаємообміну - лиш тільки працею. Інтернет - це приклад МЕГА-обміну інформацією. Звичайно влада буде опиратися налагодженню між людьми прямих зв"язків. Ми вітаємо все, що робить людину вільнішою. Хай буде!