Важливість: 
5
Анатолій Висота: Очищення Доброї Новини - Диво на наших очах

Шановне товариство! Я публікую у січні 2015 р. на Народному Оглядачі цю свою рецензію 7-річної давності. Вона тоді мала назву: "Сила у вірі й науці". Її довелося суттєво скоротити, зважаючи на нові дані… Пишіть коментарі, хто  вже прочитав ПШЕНИЦЮ БЕЗ КУКОЛЮ, а хто не читав - беріть в руки цю книгу - вона змінить ваше життя на краще.

book-3-rgb-100-.jpg

Обкладинка книги Ігора Каганця "Пшениця без куколю" 2006 р.
Обкладинка книги Ігора Каганця "Пшениця без куколю" 2006 р.
                                                                              
Пізнаєте правду і правда визволить вас. 
                                                                               (ІСУС Галілеянин)

Світогляд людини складається з ідей

І ці ідеї й формують спосіб її життя. Світогляд є ніби "географічною мапою" з допомогою якою мандрівник мандрує по власному житті. Якщо в такій мапі є помилки і шляхи вказано невірно і вони не відповідають дійсності, то блукання для людини забезпечене. Адже кожна ідеологія чи релігія ставлять свого прихильника у певні рамки, які не дозволяють йому вийти хоч би думкою за їхні межі.

Як уважно й ще раз уважно я не перечитував Біблію, але мій розум не сприймав і не міг розшифрувати символізму тої книги в частині світобудови. Водночас я сприймаю і серцем, і розумом моральні Божі настанови, викладені і в 10 заповідях, і в Нагірній проповіді Ісуса Галілеянина.

Вже давно я висловлював здогад про те, що діюча влада у всі віки і у всі часи ніяк не могла пустити на самоплив формування ідеології, духовних основ життя народів і наводив деякі приклади. Я допускав, що сучасний текст Біблії спотворений прислужливими редакторами. А Ігор Каганець доводить у своїй праці “Арійський стандарт”(2003-2005 р.р.), що таке спотворення, а іноді й замовчування має характер  д у х о в н о ї  війни проти сучасного і майбутнього людства.

Якщо людина щира душею і почуття справедливості глибоко лежить в її серці, то вона чує і бачить та сприймає наше, наскрізь просякнуте фальшю, сучасне життя як шлях за спотвореними орієнтирами до  з а г и б е л і. Така людина без доказів ладна сприймати Добру Новину як мала дитина. Однак наше технократичне суспільство, озброєне науковим методом пізнання світу, в основі якого покладений експеримент і практика як критерій істини, сумнівається у всьому. Сучасну людину можна переконати в чомусь, застосовуючи потужну наукову доказову базу. ...З одним застереженням: якщо це “щось” не суперечить її світогляду.

Ігор Каганець приступив до зміни світогляду

...і українців і значної частини людства - приступив до завдання, яке можна виконати лише з Божою допомогою. Ось переді мною його вагома синя книга з жовто-гарячими словами: “ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Євангеліє без вставок і спотворень” (вид. “Мандрівець”, Тернопіль, 2006, 560 с.). Цей невідомий для більшості українець провів ретельний логіко-лінгвістичний аналіз канонічних текстів Євангелій, співставив це з інформацією із Туринської плащаниці і на основі сучасного розуміння психоінформаційних процесів здійснив очищення Доброї новини від юдейських вставок.

Важко було йому це зробити, а ще важче багатьом з нас це збагнути, зрозуміти й переконатися. Щоб полегшити нашу роботу в пізнанні нового, І. Каганець підготовляє нас, розглядаючи невідомі, нові й призабуті поняття й ідеї. Ось перше - метафізичні архетипи (метафізичний архетип - це системоутворююче ядро світогляду чи ідеології групи людей, яким вони жорстко керуються в житті):

  • Архетип “Біоробот”.
  • Архетип “Надлюдина”.    
  • Архетип “Матерія”.    
  • Архетип “Боголюдина”.

Основою цього світогляду є визнання Бога-Отця як Творця неба і Землі, Вишнього і Святого, де Бог є соборною особистістю і складається з Божествених істот, які перебувають між собою у стані любові й гармонії. Частина богів втілилася у фізичному світі і стала людьми. Пізнання людиною своєї духовної і божественої природи дозволяє їй долучитися до Бога-Отця. У такої Бого-Людини з’являється здатність творити через Віру, тобто завдяки суперпереконаності у неминучому і негайному здійсненні задуманого і прореченого словом. Цей архетип (архетип “Боголюдина”) реалізувався в земний період життя Ісуса ним і його учнями і проявлявся у масовому зціленні людей та в чудотворенні (індикатор - “творення вірою”).

Далі Каганець “виправив імена” і стало ясно, що Ісус -  означає Ясний, що Хрістос - означає Месія, Помазаник, Раб Єгови, а ХРЕСТОС - означає БогоЛюдина, Син Божий. Вилучення з Євангелії імені Хрестос і заміна на Хрістос - це один з кроків у фальсифікації ідеології.

Новий Заповіт і Договір (Беріт)

Треба знати, що метою Доброї Новини є заснування нової духовної спільноти людей з оновленою свідомістю і новим способом життя. Євангеліє ще називають Новим Заповітом, бо Ісус сказав: “...Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного" (Ів. 13, 34). А в юдеїв був Договір Авраама (беріт, іврит) з Єговою з чіткими зобов’язаннями сторін: “Ви Мене обираєте єдиним Богом і на знак чого обрізуєте свою крайню плоть, а Я вас забезпечу плодючістю, владою, дам вам чужу заселену землю і взагалі покладу ворогів ваших підніжком до ніг”. Як не погодитися з І. Каганцем, що між Новим Заповітом Ісуса і Договором Авраама з Єговою нема нічого спільного. І це найменування Договору Старим Заповітом є ще одним кроком у фальсифікації Євангелії Ісуса.

Українці - сучасні арії

Мало хто знає, що корені європейської цивілізації знаходяться в землях сучасної України. Приблизно сім з половиною тисяч років тому після затоплення прісноводного тоді Чорного моря солоними водами Середземного моря (Циркумпонтійська катастрофа) місцеві жителі відступили на північ і утворили Трипільську цивілізацію. У цьому "расотворчому казані" і утворилася арійська раса білих людей - аріїв (сонячних). Саме із земель теперішньої України поширилися білі люди у всіх напрямках, заполонивши Європу, північну Африку, дійшовши до Індії, Ірану і північної Америки.

Суперетнос галлів-кельтів народився на території Правобережної України у 12 ст. до н. е.
І вже на початку першого тисячоліття до н. е. галли - вихідці з нинішньої Галичини, оволоділи майже всією Європою, дійшовши до Іспанії. І. Каганець відмічає, що їхньою характерною особливістю були: “високий зріст, біла шкіра, розвинені м’язи, русяве волосся, довгі козацькі вуса, розвинена музично-пісенна культура...”. Вони майстерно володіли сокирою і в своїх родових маєтках і в бою. Вихідцями з України були і пелазги - родоначальники гелленів, а потім греків. Як і етруски - прабатьки римлян, а потім італійців...

Із сказаного варто запам’ятати, що вихідці із України галли-геллени були аріями. А також те, що галілеяни і галати є ще одною гілкою аріїв - вихідців з території сучасної України, які оселилися на землях Близького Сходу, близьких до Східного Середземномор’я.

Внаслідок переміщення народів по Землі змінюються і самі народи, і Земля. І ми - українці, є спадкоємцями Трипільської цивілізації - колиски сучасних аріїв, на чому й наголошує І. Каганець.

Чотири пояснення 

Перш ніж перейти до дослідження текстів чотирьох Євангелій І. Каганець ще доводить: що Ісус був за народженням галілеянином, а не юдеєм; що палінгенезія або реінкарнація (“пакібитійо” на ст. сл. мові), сповідувалася хрестиянами до 553 р. н.е.; що “добре зерно”- це вчення Хрестове про Царство Боже, а “кукіль” - це брехня, дезінформація; що Хрестос воскрешає живих, які через реінкарнацію перетворюють своє фізичне тіло у тіло з вищим рівнем функціонування, коли Боголюдина вже діє без фізичних обмежень і інше.

Джерела, словники і метод дослідження

Предметом дослідження у І. Каганця є відомі "канонічні" чотири Євангелія: від Матвія, від Марка, від Луки і від Івана. При виконанні цієї роботи він опирався на такі авторитетні джерела:

  •  Толковая Библия. Комментарий на все книги Святого писания под ред. Проф. Богословия Александра Лопухина. Том 2. - Минск: Харвест, 2001. - 1311 с.;
  •  Новий Завіт з коментарем під ред. о. д-ра Мирослава-Івана кардинала Любачівського. - Львів: Стрім, 1994. - 672 с.;
  •  Біблія. Книги священного писання Старого і Нового Завіту у перекладі Патріарха Філарета (Денисенка). - Київ: Вид. Київської Патріархії УПЦ КП. - 2004. - 1416 с.;
  •  Біблія, або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту (у пер. митрополита о. Івана Огієнка). - Москва: Вид. Московського Патріархату. - 1988. - 1528 с.;
  •  Ісус Хрестос, його життя, наука, чуда: Згармонізований переклад чотирьох Євангелій на основі грецького тексту з поясненнями під ред. о. Михайла Кравчука. - Львів, 1934. - 294 с.

Для роботи з текстами, написаними давньогрецькою мовою, дослідник використовував словники:

  •  Греческо-руский словарь Нового Завета: Пер. краткого греческо-английского словаря Нового завета Бакли М. Ньюмана. - М.: Рос. библ.общ., 1997. - 240 с.;                                                                                                               
  •  Древнегреческо-русский словарь И. Х. Дворецкого (под ред. С. И. Соболевского). - Москва: Гос. издат. Иностранных и национальных словарей, 1958.;
  •  Греческо-русский словарь, составленный А. Д. Вейсманом. - Санкт-Петербург, 1899. - 1370 с.;
  •  Електронна християнська бібліотека “Бібліологія 1.0”, створена за участю Одеської богословської семінарії.

Звичайно ж Каганець знає, що прагнення людей, починаючи від Орігена (6 ст. н.е.) і Лукіана, відтворити первісні євангельські тексти привели до формування цілої науки текстології. А текстологи виробили певні правила, наприклад, ось деякі з них (Головащенко С.І. Біблієзнавство. - Либідь, 2001.):

  • дослідник скоріше віддасть перевагу давнішому, аніж пізнішому списку чи варіанту написання та прочитання;
  • коротший варіант розглядається як більш ранній;
  • швидше обирається таке прочитання, з якого не випливає певна  догматична упередженість та однобічне тлумачення;
  • вибирається варіант, словниковий запас та мовні звороти якого ймовірніше відповідають авторові;
  •  для уточнення імовірного первинного тексту використовують стародавні переклади, рецензії, а також цитати ранньохристиянських письменників.

Усі дослідники-текстологи переконані, що Євангелії спотворені ненавмисно внаслідок незчисленного копіювання протягом багатьох століть, тобто спотворення мають технічний характер. І друге їхнє переконання в тому, що їхня праця привела до сьогоднішніх текстів Євангелій, які дуже близькі до оригіналу. Але теологи зустрічаються з непереборними труднощами: євангелії мають внутрішні суперечності, буває суперечать одне одному, історичним реаліям і навіть здоровому глузду. І все це разом доводить, що:

  • або теперішні тексти євангелій не є Богонатхненними, адже Святий Дух не може бути джерелом помилок і неправди;
  • або теперішні тексти євангелій спотворені навмисно і в цій фальсифікованій частині звичайно ж є суперечливими, бо породжені духом злоби і неправди.

Дійшовши до такого висновку, І. Каганцю оставалося: знайти ці вставки (“куколь”), вилучити їх (“пов’язати куколь у снопки”) і укласти єдине Євангеліє (“пшеницю скласти у Батькову клуню”). А “снопки куколю” читачі самі “спалять” у своїй свідомості.

Окремо стоїть питання про авторів фальсифікації, а вірніше сказати, тисячолітньої містифікації. Ця робота, мабуть, була спонсорована Юдейським Синедріоном, який відчув загрозу своїй духовній монополії, і виконана сектою юдохрістиян. Бо нове світоглядне вчення не можна було зупинити ні теологічними диспутами фарисеїв і саддукеїв з Ісусом, ні навіть Його вбивством.

Тому єрусалимська верхівка таємно ухвалила масово розтиражувати “доповнене” видання євангелій. А для того, щоб розширений варіант сприймався з довірою, він мав уміщувати в собі оригінальний текст з мінімальними спотвореннями. Далі переписувачі вже самі доповнювали короткі і справжні тексти євангелій текстами із розширених євангелій... Штучна робота писарів...

Час виконання фальсифікації: з 30-х років до 70 року н. е., тобто до руйнування Єрусалиму.

І от вдумайтеся: цю текстологічну роботу по звільненню Євангелії від фальсифікацій, пророковану Самим Сином Божим, виконав наш сучасник - невідомий для більшості українець Ігор Каганець! Раніше люди цього не зробили, бо не було сучасних комп'ютерних технологій, які допомогли розшифрувати Туринську плащаницю і виконати цю велетенську текстологічну роботу.

Індикатори фальсифікацій

Для виявлення чужорідних вставок в євангеліях І. Каганець застосував такі індикатори фальсифікації:

  1. Різке переривання тексту, порушення логіки викладу або немотивований перехід на іншу тему;
  2. Використання неєвангельської символіки і нехарактерної мови;
  3. Залякування і погрози; 
  4. Багатослівний, туманний, нелогічний, суперечливий, заплутаний, неправдоподібний, беззмістовний виклад, багатократне повторення того самого;
  5. Наявність лаконічніших і чіткіших описів у паралельних місцях інших трьох євангелій (збільшує силу індикатора №4);
  6. Суперечність з іншими трьома євангеліями, зокрема, спотворення послідовності подій;
  7. Суперечність з історичними реаліями.

Сам дослідник знаходив фрагмент тексту, який відповідав індикаторам фальсифікації, заглиблювався в нього і остаточно відкидав його, лише якщо він не відповідав сонячному оптимізму Доброї Новини.

Приклад відновлення первинного тексту

Проілюструємо технологію І. Каганця у відновленні первинного тексту на прикладі “Пояснення притчі про кукіль” (Матв. 13, 36-43). Причому ворожі вставки будуть виділені курсивом:

“36. ...І підійшли до Нього його учні й кажуть: Виясни нам притчу про кукіль, що на полі. 37. Він у відповідь сказав їм: Той, хто сіє добре зерно - Син людський; 38. Поле - це світ; добре зерно - це сини царства; кукіль - це сини лукавого; 39. ворог, що його посіяв -  це диявол; жнива - це кінець епохи; женці - це ангели. 40. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці епохи: 41. Син людський пошле своїх ангелів, які зберуть із його царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42. І кинуть їх до вогненної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють як сонце, в царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає”.

Тепер процитуємо аналіз І. Каганця (с. 149): “38. Насправді, згідно з поясненням  до притчі про сіяча (Мт.13.18-23), “поле” - це серце людини (її свідомість), “добре зерно” - це слово Боже (слово про Царство Боже). Легко здогадатися, що “кукіль” - це протилежність Божому слову істини, тобто брехня, дезінформація. Терміну “сини царства” немає ні в старозавітних, ні в новозавітних текстах. 39. “Ворог” - це людина, ворог Хреста (“ворог-чоловік”, Мт. 13.28), кодло гадюче (Мт.23.33), діти диявола (Ів. 8.44). Кінець епохи в гелленському тексті ( ): кінець еону (епохи,ери, великого циклу). “Женці” - це  Хрестові послідовники”.

Тепер зацитуємо виправлений фрагмент тексту Євангелія від Матвія (с. 400):

36. ... І підійшли до Нього його учні й кажуть: виясни нам притчу про кукіль, що в полі. 37. Він у відповідь сказав їм: той, хто сіє добре зерно - це Син людський; 38. Поле - серце людське; добре зерно - це слово Боже; кукіль - це облуда; 39. Ворог, що його посіяв - це діти диявола; жнива - це кінець епохи; женці - це слуги Господні. 40. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці епохи”.

Пророцтво про ІВАНОВУ ЦЕРКВУ

Після очищення текстів всіх чотирьох євангелій від облуди І. Каганець звів ці оновлені тексти у таблицю, дотримуючись хронології подій і географічних маяків. І стало й мені ясно, що  Божий замисел був у розбивці оповіді про Хреста на чотири частини, які взаємодоповнять одна одну і в майбутньому полегшать дослідникам пошук “куколю”.

Далі наш дослідник звів  чотири виправлені тексти євангелій в одну Добру Новину (с. 469-530), яка складається із 182 розділів, укладених за подіями і смисловими навантаженнями. Відсутність розбивки тексту на традиційні глави і стихи лиш полегшує сприйняття Доброї Новини.

Надзвичайно важливо, що дослідник розшифрував прикінцеві слова з євангелії від Івана, який, певно, і був разом з Ісусом редактором чотириєвангелія. Ось цей текст (Ів. 21.15-23):

“Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: Симоне Іванів! Чи любиш ти мене божественною любов’ю більше ніж оці? Той Йому відповів: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю тебе земною любов’ю. Каже йому: Паси мої ягнята! І знову вдруге каже до нього: Симоне Іванів! Чи любиш мене божественною любов’ю? Відповідає йому: Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе земною любов’ю. І мовить йому: Паси мої вівці! Тоді він утретє  йому каже: Симоне Іванів! Чи любиш мене земною любов’ю? Засмутився Петро, що втретє його питає: чи любиш Мене? - і каже йому: Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я люблю тебе земною любов’ю. Каже йому Ісус: Паси мої вівці! Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодший, підперізувався сам і ходив, куди сам хотів. А як постарієшся, простягнеш свої руки, і інший підпереже тебе і поведе, куди ти не хочеш. 19. І сказав він це, вказуючи, якою смертю прославить Бога. (19. Є не що інше, як вставка). 

Обернувшись, Петро бачить, що за ним іде учень (ІВАН!), якого любив Ісус (божественною любов’ю! - А.В.) і який під час вечері схилився Йому на груди і спитав: “Господи, хто той, що зрадить тебе?” Побачивши його, Петро каже Ісусові: Господи, а цей що? Каже до нього Ісус: Якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? Ти йди за мною! І розійшлося те слово між братами, що той учень не вмре. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: Якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того?”

Варто погодитися з І. Каганцем, що Син Божий, покидаючи Землю, не став би пророкувати долю людини, навіть свого апостола. Він доручає йому опікуватися людьми, навчаючи їх Доброї Новини, що й відбулося в Церкві Петра. Невже Петро боявся смерті? Він справді згодом загинув мученицькою смертю за Вчення Ісусове. Чого Петро не хотів би зробити, то це не виправдати сподівання Ісусове і викривити Його вчення. А це якраз і сталося: у Петровій Церкві (сучасне християнство), коли вона утвердилася і постаріла, то в ній запанувало адміністративно-політичне начало, а Ісусове вчення спотворилося.

І продовження пророцтва: але Іван лишиться, аж поки повернеться Син Божий. Апостол Іван помер, а Церкву Петра оновить Церква Івана, наповнена вже божественною любов’ю (агапе), а не земною (філіо). Грецькі слова: агапе і філіо традиційно перекладають одним словом - “любов”, що теж є спотворенням.

Місця, де я спотикаюся

Мене вражає об’єм фальсифікації: рівно 50% тексту євангелій!

Читаю я Добру Новину без вставок і спотворень і легким та радісним є те моє читання. Бо Євангеліє без вставок і спотворень наповнене сонячним оптимізмом вказує людині шлях до Боголюдського стану, що і є Божим Царством. І все ж я був би нещирим, якби не вказав на ті місця Вчення, де я спотикаюся.

Ось перше: “звітрена сіль” - стає несолоною: (Матв. 5.13) “Ви - сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?...”. Слова ці увійшли без зміни до Очищеного Євангелія (р.13). Гадаю, що слово “звітріє” тут від хибного уявлення юдеїв про те, що сіль (кухонна сіль - натрій хлор) під вітром втрачає свою солоність. Поставте відкриту пачку соли під укриттям від дощу і під вітром за літо кількість її може зменшитися за рахунок сублімації (“вивітрювання”), але те, що остається, так само солоне на смак. Мабуть замість “звітріє” раніше було “знесолоніє”, або “перестане бути солоною”.

Ось друге:  “нове вино не наливають у старі бурдюки”: (Матв. 9.17) “І не вливають нового вина в старі бурдюки, а то бурдюки тріснуть, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають молоде вино в нові бурдюки, і одне і друге збережеться”. Ясно, що “нове вино” - це Добра новина, а “старий бурдюк” або “новий бурдюк” - це форма, через яку знання подається людям. “Старим бурдюком” може бути Єрусалимський храм - ця “печера розбійників”, у якому умилостивляють Бога жертвоприношенням. 

“Одне і друге збережеться” - означає, що і “печера розбійників” і братська “таємна вечеря” є однаково цінними для людей. Каганець залишив у Оновленому Євангелії (р.43) також слова: “І ніхто, що (треба “хто” А.В.) п’є старе вино, нового не захоче, бо скаже: старе ліпше”. Тут прямо віддається перевага Закону юдейському над Доброю Новиною, а це - абсурд. Якби це було так, то Ісус, звертаючись до юдеїв, не наголошував: “у Законі вашім” (Ів.10.34). Пильному досліднику варто було б внести до Оновленого Євангелія варіант від Марка (2. 21), який не містить ні першої ні другої вставки, виділеної вище курсивом.

Ось третє: (р. 20) “коли ж молитесь, не говоріть зайвого, як профани; гадають бо, що за своїм багатослів'ям будуть вислухані. ...Батько ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в Нього”, суперечить рекомендації бути наполегливим і навіть настирливим, і надокучливим у молитві (р. 104). Ось ці слова:”...однак через його настирливість підведеться й дасть, скільки той потребує...”. Це зробить приятель, а тим паче Бог (в контексті). Яка наївність в тому, що Всемогутньому Богові набридне те настирливе стукання і грюкання у двері і він їх відчинить грішнику.

Ось четверте: мені жаль смоківниці без плоду. Вона не заслуговувала на прокляття (р. 120): “нехай ніхто повіки не їсть плоду з тебе!”, бо ще не настала їй пора плодоносити за природовідповідним законом Творця. Це, здається, єдине прокляття “засохнути” живій істоті, навіть рослині, яке ніби прорік Син Божий. Для підкреслення своєї могутності Йому можна було б перетворити у пісок хоч би придорожній камінь, об який спотикаються. Прокляття, як і залякування не властиві милосердному Ісусу Хресту, зате їх аж занадто роздає Єгова юдеїв.

Із свого дослідження І. Каганець робить такі головні висновки:

  1.  Євангеліє  створене за життя Ісуса і написане за його участі;
  2.  Євангеліє адресоване сучасному людству і вказує йому шлях подолання кризи;
  3.  Євангеліє пророкує майбутнє церкви Петра і народження нової церкви Івана, якій обіцяє життєспроможність і силу до наступного втілення Сина Божого.

Де це відбудеться і хто це зробить?

Краще зацитувати І. Каганця - цього світильника в наших сутінках, обдарованого силою знання: “Духовно-світоглядний спалах, який незабаром відбудеться в Україні, швидко пошириться на весь світ, адже все людство шукає вихід з нинішнього глухого кута і гостро потребує Доброї Новини... Так уже було багаторазово, позаяк Україна - це духовний полюс планети Земля. Це місце, де розгадуються всі загадки. Тут зв'язок  між цим світом і наступним.

       Хай же Буде!

П. Н.

Шановне товариство! Я публікую у січні 2015 р. на Народному Оглядачі цю свою рецензію  7-річної давності за побажанням Ігоря Каганця. Вона тоді мала назву: "Сила у вірі й науці". Її довелося суттєво скоротити, зважаючи на нові дані…

Наші інтереси: 

Вгору просування - без краплі вагання! 

Гравець: 
Народний Оглядач

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка