Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
1061

5 обов’язкових ознак націоналізму і три закони життя (+ аудіо)

Категорія:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
5 - Наша стратегія

Націоналізм, будучи ідеологією, є продовженням світогляду і релігії. Кожен націоналіст є патріотом, але не кожний патріот є націоналістом. Патріотизм – це почуття, націоналізм – це доктрина.

190127-ekodyzayn-2.jpg

Екодизайн: в житті природи - наше життя
Екодизайн: в житті природи - наше життя

Аудіоверсія статті 5 обов’язкових ознак націоналізму і три закони життя

Очевидно, що в ідеології націоналізму центральним поняттям є «нація». Що це таке? Як відомо, народ може перебувати у двох станах – як аморфний етнос, і як політично структурована нація. Про це писав ще у 1932 році український соціолог і політолог Ольгерд Бочковський: «Народ — це націотворчий сирівець, з якого може розвитися нація. Народ — це етнографічна, національно не викристалізувана ще маса. Нація ж — масово усвідомлений й організований колектив. Народ — це етногенний розчин; нація — це викристалізуваний суспільний агрегат». Націоналізм – це теорія і практика перетворення аморфного етносу на структуровану і самокеровану націю.

Отже, етнос і нація – це народ. Тож почнімо з дослідження поняття «народ».

1. Природовідповідність: народ і три арійські закони життя

Народ – це людська спільнота, яка відрізняється від інших цілісним комплексом якостей і спроможна до стійкого відтворення цього комплексу в наступних поколіннях.

Саме народи є базовими одиницями людської еволюції. Народи – це природні колективні організми, соціальні істоти. Націоналізм починається з визнання факту існування народів як біосоціальних організмів.

Народи – це природні утворення. Вони живуть серед природи, перетворюють природу і самі є продовженням природи. Головна ідея народу – природовідповідність. Слова «народ» і «природа» мають спільний корінь «род». Тому природовідповідність – це фундамент націоналізму. Націоналізм не може суперечити природі – він її розвиває, окультурює, одухотворяє.

Одна з головних властивостей природи – це поступовість, еволюційність. Відповідно, для націоналізму властиві еволюційність (поступовість), а не революційність (перевертання).

Природні форми зазвичай плавні, заокруглені. Тому для націоналізму характерний біогенічний дизайн. Прикладом такого дизайну є автомобіль «Фольксваген Жук» (1938) – народний автомобіль Третього Райху. Сучасним прикладом є ретро-автомобіль Chrysler PT Cruiser компанії «Крайслер».

Chrysler PT CruiserChrysler PT Cruiser

Протилежністю до природовідповідної поступовості є лівацька революційність (простіше кажучи – нарваність) під гаслом «Все і негайно!» Такого роду екстремізм неприродний, а тому несумісний з націоналізмом.

Отже, перша ознака націоналізму – природовідповідність, звідси його еволюційність, екологічність, консерватизм, традиціоналізм, релігійність, тяжіння до поступовості та своєчасності, прагнення вписатися у природні ритми, а не йти проти них.

Тому націоналізм – це права ідеологія. Натомість екстремізм і збочення – це лівий шлях. Правого екстремізму не існує: «ультраправі» – це ліві.

Практичним проявом природовідновідності в націоналізмі є виконання трьох арійських законів життя:

  • 1. Рухатися власним шляхом (бути собою, виконували своє призначення).
  • 2. Жити власною силою (покладатися на плоди своєї праці, не допускати паразитизму).
  • 3. Прагнути до загального блага (знаходити нових друзів і їх підтримувати).

2. Самобутність: етнос і його ідентичність

Етнос – це народ у його первинному, аморфному стані. Він ще не має загальнонародного органу управління, він довірливий і несамостійний. Сила, на якій тримається живучість етносу, – це ідентичність, українською – самобутність. Це те, що дозволяє чітко розрізняти «своїх і чужих», «наше і не-наше». Врешті-решт, гелленське слово «етнос» етимологічно виводиться від  «група своїх людей», «наші». Завдяки сильній самобутності етнос може виживати навіть без власної держави.

Як навчав Платон, народ – це «велика людина». Вона багато в чому подібна до «малої людини», тобто окремої людської істоти. Відповідно етнос, як соціальний організм, має плоть, душу і дух. Відтак етнічна ідентичність тримається на трьох складниках:

1. Притаманний народу антропологічний тип, расова основа. Це те, що дозволяє впізнавати своїх з першого погляду.

2. Мова народу, яка дозволяє впізнавати своїх з перших слів.

3. Світогляд, віра, звичаї, характер, які дозволяють впізнавати своїх у першій же спільній справі.

Отже, друга ознака націоналізму – це самобутність. Націоналізм прагне посилити народну ідентичність на фізичному, мовному і світоглядному рівнях. Все, що не працює на посилення народної самобутності, не є націоналізмом. Рух, який виступає за расову, мовну або світоглядну уніфікацію чи розмивання народної ідентичності, однозначно є лівим.

3. Елітарність: нація і добір кращих  

Нація – це народ, який має власну систему політичного управління, відтак живе власним розумом і власною волею. Це подібно до людини, яка виробила в собі спроможність до самостійного мислення і «живе власною головою». Для народу такою головою є організована етнічна еліта, виплекана своїм рідним етносом.

Народ, який перебуває у стані етносу, найвище цінує свою родину і сімейні цінності. Натомість народ, який став нацією, на перше місце ставить національний інтерес і загальне благо.

Для того, щоб усвідомити це загальне благо і практично реалізувати національний інтерес, і потрібна організована еліта. Виплекана народом рідна еліта дає своєму народу самосвідомість, розуміння спільного блага, можливість жити власним розумом і діяти власною волею. Це нагадує ситуацію, коли група людей, бажаючи побачити дальші обрії, знаходить поміж себе найбільш прозорливого і піднімає його над собою.    

Отже, обов’язковою ознакою націоналізму є плекання етнічної еліти. Для цього необхідна першочергова підтримка всього найкращого, що є в народі.

Людина цінує тільки те, що отримала своєю працею. Народ цінує тільки ту еліту, яку сформував своїми зусиллями. Маючи довіру свого народу, організована еліта може ефективно управляти народом і проводити в життя національні інтереси. Народ підтримує рідну еліту, еліта підтримує рідний народ.

Нація відрізняється від етносу тим, що масово підтримує свою еліту і свою державу. В результаті швидкість духовного і матеріального розвитку нації на порядок перевищує швидкість розвитку етносу. Подібним чином людина з розвиненою самосвідомістю (гомо дуплекс) розвивається набагато швидше, ніж людина з низькою самосвідомістю (гомо сімплекс).

Таким чином, третьою ознакою націоналізму є елітарність. Натомість ігнорування елітарності і просування ідеї «всезагальної рівності» (егалітаризм), політичної і економічної зрівнялівки – це прояв лівизни, тобто антинаціоналізму.

Ліваки виступають за загальне виборче право і проти недоторканості приватної власності. Їм завжди не терпиться «відібрати і розділити» те, що вони не створювали.  

Натомість націоналісти виступають за те, що хто більше приносить користі, той має більше прав. Чесна приватна власність недоторкана, ганебна власність не допустима.

4. Динамізм: людство і змагальність націй

В ідеалі людство має складатися з вільних націй. Для еволюції людського роду між націями має бути правильна змагальність. Правильна змагальність – це коли перевага досягається посиленням себе, а не послабленням конкурентів.

Звідси четверта ознака націоналізму – постійне прагнення бути досконалішим, сильнішим, розвиненішим, прогресивнішим, культурнішим, шляхетнішим. Цю рису націоналізму ми позначаємо словом «динамізм». Без динамізму нема націоналізму.

5. Доктринальність: націоналізм і патріотизм

Націоналізм – це стан свідомості, властивий для нації. А як назвати стан свідомості, властивий для етносу? Він позначається словом «патріотизм».

Патріотизм – це любов до своєї батьківщини та її звичаїв. Як пояснює американський словник англійської мови Merriam-Webster, патріотизм зазвичай прийнято визначати як «любов до своєї країни» або «відданість своїй країні», у той час, як націоналізм – як «лояльність і відданість нації».

Ми вже говорили, що для нації властиві структурованість і спрямованість в майбутнє, натомість для етносу – аморфність і спрямованість в минуле. Відповідно патріотизм, будучи проявом етнічної свідомості, також є аморфним, зверненим до своєї землі і усталених звичаїв.

В залежності від рівня розвитку етнічної свідомості, патріотизм може обмежуватися власним селом, містом, рідним краєм. В таких випадках говорять про «місцевий патріотизм».

Натомість націоналізм прагне чіткості, наукового фундаменту,  цілісності. Він охоплює всю націю, тому не буває «місцевого націоналізму».

Націоналізм виростає з патріотизму. Кожен націоналіст є патріотом, натомість не кожний патріот є націоналістом. Патріотизм загальнонародний, націоналізм – елітарний.

Патріотизм емоційний, націоналізм – раціональний. Англійський історик Ілія Кедорі писав, що патріотизм належать загалом до сфери почуттів, тоді як націоналізм – це суто ідеологічний феномен. «Патріотизм, – зауважує вчений, – відданість певній країні, групі чи інститутам, готовність захищати їх, – це почуття відоме всім людям; те ж саме можна сказати й про ксенофобію, тобто відразу до іноземця, чужинця, небажання приймати його до своєї групи». Ані ксенофобія, ані патріотизм не потребують теоретичного підґрунтя і відповідної політики. Націоналізм, на відміну від них, – це цілісна доктрина, яка веде до певного типу політики, – пише історик.

Через власну аморфність і емоційність, патріотизм може бути всяким – правильним і збоченим, правим і лівим, поміркованим і екстремальним, гнучким і фанатичним. Натомість націоналізм – це завжди правий рух: він збалансований, раціональний і продуктивний як сама природа.  

Отже, п’ята ознака націоналізму – доктринальність, тобто наявність доктрини, вчення. Націоналізм володіє цілісною і гармонійною системою принципів, поглядів, уявлень, ідей, концепцій, моделей.

Ідеологія – це систематизований світогляд, пристосований до практичного використання. Відтак ідеологія націоналізму виростає з певного типу світогляду і, відповідно, має метафізичний (релігійний) компонент. Тому націоналізм завжди ідеалістичний і релігійний.

Підсумок

Фактично, ми логічно вивели ознаки, без яких ідеологія не може вважатися націоналізмом. Якщо дуже стисло, то кожну ознаку можна виразити одним словом:

1. Природовідповідність: слідування законам природи.

2. Самобутність: плекання власної ідентичності.

3. Елітарність: плекання власної еліти і соціальна різноманітність.

4. Динамізм: прагнення стати кращими, сильнішими, прогресивнішими.

5. Доктринальність: цілісне політичне вчення з метафізичним фундаментом.   

Лише при наявності усіх цих 5 ознак політичну силу можна вважати націоналістичною. Якщо хоча б одна ознака відсутня – це не націоналізм, а щось інше (патріотизм, лібералізм, етатизм, язичництво тощо).  

Розуміння п’яти обов’язкових ознак націоналізму дозволяє об’єктивно аналізувати політичні програми і реальну практику політичних рухів.


Попередня стаття: Азбука націоналізму: народ, етнос, нація

Екодизайн гобітів

Wardruna - Algir - Stien Klarnar

Обговорення цієї статті:

Наші інтереси: 

Вивчаємо Азбуку націоналізму. 

Підписуюсь на новини

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.

Є структуризація для нашої розмови у першому фільмі серії "Азбука націоналізму".

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Додав, що практичним проявом природовідновідності в націоналізмі є виконання трьох арійських законів життя:

1. Рухатися власним шляхом (бути собою, виконували своє призначення).
2. Жити власною силою (покладатися на плоди своєї праці, не допускати паразитизму).
3. Прагнути до загального блага (знаходити нових друзів і їх підтримувати).

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Володимир Федько.

Дуже важливий додаток!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ігор Каганець.

На основі цих ознак націоналізму можна проаналізувати політику Дональда Трампа, Петра Порошенка та інших політиків, а також дослідити, наскільки націоналістичними є організації, які себе такими вважають.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Чітке розуміння відмінності між націоналізмом і патріотизмом дозволяє краще зрозуміти відмінність між аріянами і язичниками. Аріяни - націоналісти, язичники - патріоти.

Те ж саме стосується розділення на аріїв і оріїв. Перші націоналісти, другі - патріоти.

Арії чи орії?

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Найкращий виклад ідеології українського націоналізму здійснив митрополит Андрей Шептицький у богословсько-соціальному трактаті «Як будувати Рідну Хату» (1941 рік).

Як будувати рідну хату: 25 тез Андрея Шептицького для постіндустріального перетворення України

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Три арійські закони життя стосуються не лише народів, а й будь-яких організацій і окремих особистостей:

1. Йди своїм шляхом, реалізуй себе, роби те, що любиш.
2. Живи своїм розумом і своєю працею.
3. Розширюй коло своїх друзів і підтримуй його.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Ігор Каганець.

Трьом Арійським законам життя паразитична антитеза протиставляє свої три закони:

1. Роби все, щоб вижити.
2. Живи чужою силою, паразитуй на чужих ресурсах.
3. Дбай лише про власне благо.

Для кращого розуміння першого закону:

Правий, арійський підхід: "Краще бути мертвим левом, ніж живим псом".
Лівий, паразитичний підхід: "Краще бути живим псом, ніж мертвим левом".

Річ у тім, що після досягнення певного рівня розвитку розумна істота скоріше умре, ніж зрадить свої переконання і втратить честь.

Для примітивніших істот це незрозуміло і видається безумством.

Згідно з арійським світоглядом, лев у наступному житті - в палінгенезії (реінкарнації) - відродиться левом. Якщо ж зрадить собі і стане псом, то народиться псом.

Для тих, хто не визнає реінкарнації, краще стати псом, але бути живим.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Ія Подолянка.

"..Розуміння пяти обовязкових ознак націоналізму дозволяє обєктивно аналізувати політичні програми і реальну практику політичних рухів."Статтю оцінюю на 10 галів А в мене виникло ряд питань .які ніби не мають відношенн до цієї статті . але в той же час ніби імають.А справа ось у чому . Кілька днів тому мені подзвонила однокласниця плачучи .причитаючи що її внук віком 21 рік заявмв .що для нього не має значення національність.Для неї це вселенська катастрофа.Я посумувала разом з нею.Але це не вирішення проблеми.Всі ці дні проблема не дає мені спокою.Це одна ворона гаркнула. чи є їх вже багато .чи ведуться соціологічні дослідження цієї теми (в цьому випадку треба діяти на випередження) Хто винен -батьки чи школа.В цьому випадку думаю.що батьки Хлопець вчився у Польщі .можливо прапра родичі вважалися поляками Найближчим часом я олитаю своїх онуків чимає значення для них національність Прошу гравців висловитись поцьому питанню

Зображення користувача Ігор Каганець.

Додав аудіоверсію цієї статті. Слухайте Радіо Гартленд

Усі канали нашого радіо.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Володимир Федько.

Готуючись до запису першого фільму серії «Азбука націоналізму», я кинув погляд у своє минуле, намагаючись згадати/осмислити, як я прийшов до націоналізму!?

Цікаво, що до усвідомленого націоналістичного світогляду я прийшов через критичне сприйняття навколишньої радянської дійсності; сформування дисидентських, що перейшли в антирадянські, поглядів; сприйняття націонал-соціалістичної ідеології, як світоглядної; а вже на основі цього інформаційного і філософського фундаменту прийшов до націоналізму і національного солідаризму.
***
Я народився в сім’ї українських інтелігентів: мати – вчителька мови і літератури, батько – інженер. Мої батьки були з того покоління, яке пережило Колективізацію, Голодомор і Німецько-радянську війну. Батько – Федько, мати – Костенко.

Батьки не були явними націоналістами, і в хаті не було ні портрета Шевченко, ні ікон. В той же час спілкування в сім’ї було двома мовами – українською і російською, тому я з дитинства знав дві мови. Читати я навчився десь у 5 років, причому читав обома мовами. Можливо б з мене вийшов непоганий лінгвіст, оскільки у мене є унікальна звичка: я думаю на тій мові, на якій мені потрібно говорити.

Коли мені виповнилося 7 років, я пішов в українську школу. Школа №6 була недалеко від нашого будинку, на нинішній Михайлівській площі (зараз там Дипломатична академія).

В класі було 35 хлопчиків і дівчаток, з яких тільки нас троє вміли читати і писати. Всі інші були повністю безграмотні. Оскільки нам було нудотно на уроках, коли всі інші вчаться читати по складах, то нашу трійцю посадили разом у дальній куток і дозволити читати книжки, які ми приносили з дому. Казки, книжки і журнали про подорожі були нашим чтивом протягом майже року.

Як нас приймали в жовтенята, а потім і в піонери – не запам’яталося. Активістом я не був. Якщо від мене щось вимагалося на ниві громадської роботи, то тоді виконував. Головним заняттям, на ниві громадської роботи, у нас був збір металолому і макулатури. На кожного піонера була обов’язкова норма здачі вторинної сировини і ланковими вівся персональний облік.
***
Рік 1961-й запам’ятався подіями як у власному житті, так і в житті країни. Мені виповнилося 14 років і нас усім класом прийняли в комсомол.
Як зараз пам'ятаю посиденьки «кандидатів» до пізнього вечора – «вивчення» декількох робіт Володимира Ульянова-Лєніна, історії та статутів РКСМ / РЛКСМ / ВЛКСМ / ЛКСМУ і «поточної політичної ситуації»; кілька етапів «перевірки на вошивість» – спочатку в школі дурні питання задавали, потім в міському комітеті. Нарешті видали квиток та значок, і дві копійки в місяць членських внесків «віддай і не гріши».

Комсомол, як і піонерська організація, був наступною частиною системи промивання мізків радянській людині, що робила її рабом комуністичної ідеології і системи.
***
17 жовтня 1961 року в Москві відкрився XXII з'їзд КПРС, що продовжився до 30 жовтня. Він став одним з найвідоміших в історії СРСР. У своїй доповіді перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов оголосив, що до 1980 року в країні буде побудований комунізм. Крім того, він заявив, що з 1965 року податки з населення будуть скасовані.

Серед прийнятих делегатами документів можна виділити: Статут КПРС, який, зокрема, містив Моральний кодекс будівника комунізму; Третю програму КПРС. У тексті програми містилася фраза «Партія урочисто проголошує: нинішнє покоління радянських людей житиме при комунізмі».

Після цього нас в школі заставляли вивчати напам’ять «Моральний кодекс будівника комунізму», читати пропагандистські брошури і писати твори на тему «Як я буду жити при комунізмі».
***
Але вже у 1964 році в Києві почалися труднощі з купівлею білого хліба, молока, м’яса, ковбас.

Зняття М.С. Хрущова з посади Першого секретаря ЦК КПРС, різка критика на його адресу, невиконання партією обіцянки відмінити податки з населення, труднощі з продовольством… поклали край ілюзіям, що «нинішнє покоління радянських людей буде жити при комунізмі»!

Згадую анекдот тих часів:
«Хрущов помер, постав перед Господом з архангелами. Ті вішають йому значок з буквами "ТК" і відпускають погуляти поки до судилища. Йде Хрущов, назустріч йому Маркс із позначкою на грудях "ТК". Хрущов задер ніс, випнув груди, йде далі, зустрічає Леніна, у того теж значок "ТК". Хрущов задер ніс ще вище, груди колесом, зустрічає Гітлера, у того теж значок "ТК"
Хрущов у непорозумінні звертається до архангелів за роз'ясненнями.
– "Що означає значок ТК у Маркса?".
– "Теоретик комунізму".
– "А у Леніна?"
– "Творець комунізму".
– "А у Гітлера?".
– "Тиран комунізму".
Хрущов (випнувши груди і задерши носа): "А у мене?"
– "Тля кукурудзяна".

В цей час, маючи вже 17-18 років від народження, я вже не мав ілюзій щодо радянської влади і перспектив розвитку країни.
***
1965-й став вирішальним для формування мого світогляду дисидента і антирадянщика!

В цей рік на екрани кінотеатрів вийшли три фільми:

  • «Попіл і діамант» Анджея Вайди (Popiół i diament /польск./, «Пепел и алмаз» /рос./);
  • «Ніхто не хотів вмирати» Вітаутаса Жалакявічюса (Niekas nenorėjo mirti. /лит./, «Никто не хотел умирать» /рос./);
  • «Звичайний фашизм» Михайла Ромма («Обыкновенный фашизм» /рос./).

Хоча на той час я мало що знав про національний соціалізм, який був у Третьому Райху, саме фільм Ромма дав мені сприйняття націонал-соціалістичної ідеології, як світоглядної.

На той час від родичів я вже мав певні знання про каральну систему СРСР, ГУЛАГ і психлікарні для інакомислячих, агентуру спецслужб, тому своїми поглядами я ні з ким не ділився.
***
Восени 1966 року я був призваний до лав Радянської Армії і направлений в учбову дивізію «Десна». У 1967 році, закінчивши вишкільний курс на "відмінно", я отримав військове звання «молодший сержант» і продовжив службу в Республіці Куба.

Спостереження за життям країни і побудовою соціалізму на радянському утриманні в умовах військової диктатури Фідери Кастро, остаточно підтвердили і укріпили мої антирадянські погляди і переконання.
***
Культовий серіал «Сімнадцять миттєвостей весни», який вийшов на телеекран у 1973 році, в черговий раз підтвердив моє позитивне сприйняття як ідеології національного соціалізму, так і Третього Райху.
***
Мій перехід до мислення в дусі національного солідаризму відбувся у 1986 році, після Чорнобильської аварії. Тоді я чітко усвідомив – Україна повинна бути незалежною націоналістичною державою!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!