Важливість: 
5

Категорія:

Ріхард Яри – агент Сталіна, засновник бандерівської ОУН, багатий землевласник (відео)

У минулих передачах ми говорили про технологію перехоплення управління державною політикою на прикладі двох найбільших сталінських агентів – Мартіна Бормана і Еріха Коха. Проте їхня підривна діяльність не була б такою успішною без Ріхарда Яри – засновника бандерівської ОУН. 

2018-10-13rihardyaryfoto2.jpg

В складній історії все стає на свої місця. В студії Intermarium.TV

Учасники: 

  • Ігор Каганець – футуролог, письменник. Коло інтересів: еволюція, постіндустріальний перехід
  • Володимир Федько – директор НДІ Третього Райху, військовий історик, генерал-майор. Коло інтересів: політична історія, ідеологія, екологія.  

У всіх трьох головних «кротів» Сталіна – Бормана, Коха і Яри – є спільні риси:

  1. Свою кар’єру вони розпочали у 20-х роках – на ранньому етапі формування німецького націонал-соціалістичного і українського націоналістичного руху.
  2. Починали з посад «казначеїв» і «завгоспів».
  3. Конфліктували з іншими членами організації у боротьбі за владу і ресурси.
  4. Під час війни були високопоставленими діячами ворожих до СРСР організацій.
  5. Заохочували «радикальні дії», закликали до крайнощів.  
  6. Попри усе це після війни спокійно жили у комфортних умовах на підконтрольній Москвою території і померли своєю смертю. 

 

 

1. Свою кар’єру вони розпочали у 20-х роках...

Своє розслідування щодо особи Ріхарда Яри провів тодішній шеф розвідки ОУН – Федір Яцура. Він встановив, що «Німці звільнили Львів від большевиків. Щойно недавно зголосилися до нашого Проводу два українці, що були колись комуністами, а тепер досить мали уже большевизму й були щасливі, що вирвалися звідти з цілою шкурою. Розказували вони багато зо своєї давнішої діяльности — вони були кур'єрами Комінтерну — між іншим подали, що контактувалися і з Ярим і з жінкою Ярого, що жінка Ярого була агенткою Комінтерну ще від 1924 року, а через неї дібралися большевики і до Ярого, що став таким же агентом від 1926 року» (Зиновій Книш. Розбрат. Спогади й матеріали до розколу в ОУН у 1940-1941 роках. – Срібна Сурма. Торонто, 1960. – Розділ 11).

2. Починали з посад «казначеїв» і «завгоспів».

Служив в Українській Галицькій Армії. Був під слідством за спекуляції кіньми. У 1922 р. одружився з єврейкою на ім’я Рейзель Шпильфогель. Вступив до УВО, у 1923 р. переїхав у Берлін. Забезпечував зв’язок УВО-ОУН з німецькими військовими, через його руки йшло німецьке фінансування. Монополізував своє становище посередника і згодом став «незамінним». Підозрювався у присвоєнні значних сум.

3. Конфліктували з іншими членами організації у боротьбі за владу і ресурси.

Викликав підозри і роздратування своїм багатством невідомого походження, коли всі інші члени ОУН жили скромно і навіть бідно.  

Ось що пише про нього Микола Сціборський у «Білій Книзі ОУН»: «Після І Конґресу Українських Націоналістів, механічно станув членом ОУН, хоч по істоті своїй нічого спільного з українським націоналізмом не мав, його не знав і не виявляв до нього жодного глибшого інтересу... Відчуваючи хиткість своїх позицій у Русі, Ярий з тим більшою настирливістю й систематичністю намагався їх скріпити — ввесь час витворюючи ситуації, розв'язка яких обов'язково вимагала б його безпосередньої співучасти, а одночасно враження, ніби він незаступний на своєму пості.

Для того він віддавна застосував методу відсепарування від акції, а то й цілковитої ліквідації тих членів ОУН, прикмети й дані яких давали йому підставу до побоювання, що вони можуть бути видвигнені організацією на його місце. Водночас з тим старався підбирати собі людей, матеріяльно узалежнюючи їх від себе і послуговуючися ними в своїх цілях не так у характері членів ОУН, як своїх особистих аґентів».

Дуже подібно на поведінку Бормана.

4. Під час війни були високопоставленими діячами ворожих до СРСР організацій.

У реальній ієрархії ОУН Ріхард Яри був другою людиною після Євгена Коновальця.

У квітні 1940 року була створена ОУН(б) – бандерівці. Членом РПОУН(б) і керівником зовнішньополітичної референтури став Ріхард Яри. Ключову роль у новій організації відігравали 4 особи: «Бандері припало "очолення", цебто загальне ведення і репрезентація. Ріхард Ярий перебрав зовнішні справи, що в конкретному випадку і в даному часі зводилися до німецьких зв'язків. Роман Шухевич став властивим інженером — організатором кадрів диверсії, а на долю Стецька припало ідеологічне підмурування всієї акції»(Зиновій Книш. Розбрат).

Яри переконав німецьку військову розвідку у березні–квітні 1941 р. створити батальйони «Нахтігаль» і «Роланд» у складі полку спеціального призначення Абверу «Бранденбург-800». «Нахтігалем» командували з німецької сторони Ганс-Альбрехт Герцнер і професор Теодор Оберлендер, від бандерівців – Роман Шухевич. На чолі «Роланда» стояв колишній підстаршина УГА і капітан польської армії Євген Побігущий, а від бандерівців – вже згадуваний Ріхард Яри.

«Нахтігаль» комплектувався добровольцями тільки з числа бандерівців. Саме Яри проводив переговори з німцями і домігся згоди на створення обох формувань. Пізніше – 5 липня 1941 року – Голова Українського державного правління Ярослав Стецько присвоїв Ріхарду Яри за заслуги в організації Українських збройних сил звання полковника Українських Збройних сил.

5. Заохочували «радикальні дії», закликали до крайнощів.  

У 1932 році відбулась подія, яка фатально змінила долю українського патріота Степана Бандери: під час проходження ним навчання у розвідувальній школі в німецькому місті Данціг (нинішнє польське Гданськ) він особисто познайомився з Ріхардом Яри, який тут проводив заняття з розвідки і контррозвідки. Яри звернув увагу (скоріше всього, за рекомендацією Габрусевича) на амбіційного молодого чоловіка з брендовим прізвищем Бандера, що значить «прапор, стяг, банер». Дослідники вважають, що саме завдяки підтримці 35–річного Ріхарда Яри 24-річний Степан Бандера став головою Крайової екзекутиви в Західній Україні і що саме завдяки його впливу Бандера почав відстоювати внесення такої форми боротьби як терор у програму діяльності ОУН.

У 2003 році Науковий і документальний журнал «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» №1 (20) опублікував статтю Олександра Кучерука «Ще одна версія вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького». У ній наводяться важливі дані для розуміння діяльності Ріхарда Яри – глибоко укоріненого агента НКВД.  

Серед іншого, дослідник цитує документ нацистських спецслужб від 3 вересня 1934 р. під назвою «Доповідна записка про шахрая Р.Ярого в Берліні». У згадуваній «Записці...», – пише О. Кучерук, – на підставі інформації з українського середовища в Данцігу повідомлялося, що «ініціатором Варшавського замаху являється Р.Ярий, він же його і фінансував... Передбачалося кинути бомбу під час публічного виступу міністра Геббельса у Варшаві, щоб убити також і Геббельса».

Миколу Лебедя, який був безпосереднім організатором теракту проти Б. Перацького, О. Кучерук називає людиною Ярого. Ріхард Яри був зверхником Лебедя і дбав про його безпеку.

9-10 лютого 1940 року в Кракові група членів ОУН на чолі з Бандерою проголосила створення Революційного Проводу ОУН (РПОУН), підписавши т. зв. «Акт з дня 10 лютого 1940 року». З 14 підписантів всі були молодими людьми: найстаршому – Ленкавському було на той момент 36 років, наймолодшому – Стецькові – 28. Семеро вийшли з польської тюрми, четверо були помічниками Яри в Німеччині. Яри тоді мав 42 роки, в цій молодіжній компанії він був найдосвідченішим і найхитрішим, на порядок впливовішим і в тисячу разів багатшим. Яри фінансував створену ним організацію, всі її члени були від нього фінансово залежними.

«Водночас на таємному засіданні створюється Служба безпеки ОУН(Б), на яку, зокрема, було покладено виконання смертних вироків бандерівців лідерам мельниківської частини ОУН (ОУН(М)). Головою СБ ОУН(Б) став Микола Лебедь, а його заступником М.Арсенич (1910—1947 рр.).

«В цілому за передвоєнний період жертвами усобиць в ОУН стало до 400 мельниківців і близько 200 членів ОУН(Б)» (Дмитро Вєдєнєєв, Володимир Єгоров (Київ). Меч і тризуб. Нотатки до історії служби безпеки Організації Українських Націоналістів, 1998).

6. Попри усе це після війни спокійно жили у комфортних умовах на підконтрольній Москвою території і померли своєю смертю.

Про те, чим займався Ярий у роки війни, достовірних відомостей нема. Після окупації Австрії військами антигітлерівської коаліції в 1945 році справа Ярого розглядав австрійський народний суд, який він благополучно пройшов, отримав довідку, що є «жертвою нацизму», підтвердження в правах на нерухомість і навіть компенсацію.

Пізніше Ярий оселився в Гльогніце, в садибі площею більше 220 га, де займався господарством, створив конеферму і школу верхової їзди. Помер Р. Ярий в лікарні м. Ноекірхен 20.05.1969 року на 71 році життя і був похований на місцевому кладовищі за римсько-католицьким обрядом».


Докладніше у статтях:

Попередні відеофільми-розслідування:


Над фільмом працювали:

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Знання історії - одна з основ майбутнього

Гравець: 
Віктор Макаренко
589

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка