Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Чому москалі перекручують українські топоніми

Знову щодо питання українських топонімів на Донбасі. Усі ці “пЄскі”, “слАвінскі”, "снєжнОє" замість нормальних Пісків, Слов’янська та Сніжного. Головний аргумент адептів “пЄсок” такий: “Мєстниє так називают”. Так, погоджуюсь, що “мєстниє” саме так і називають, хоча на географічних картах, вивісках та офіційних документах написано зовсім не так.

Але звідки взялись там ті “мєстниє”, що почали так дико перекручувати цілком нормальні й зрозумілі українські назви? І головне - ЧОМУ вони це роблять?

Для тих, хто знає історію, це було відомо завжди, а багато хто вже зараз дізнався через відомі події, звідки й коли взялася така велика кількість росіян, які зараз населяють індустріальну частину Донбасу (30%, що десь втричі перевищує середню кількість росіян на решті територій України, крім Криму).

Масове заселення росіян на Донбас відбувалося після Голодомору на звільнені від українців землі, та після 2-ї Світової. Відомо, що навіть під час війни Донецьк, приміром, був ще переважно україномовним містом. В інтернеті існує інфоґрафіка, яка наводить дані, скільки конкретно ешелонів росіян з яких саме регіонів Росії було завезено в які області України в 30-40-х роках.

Так от саме ці “мєсниє” тепер називають Піски “пЄскамі”, а Слов’янськ “слАвінском” тощо.

Сумніваєтесь, що таке можливо? Тоді подивіться, як росіяни сприймають наші назви.

Нещодавно прочитав на ФБ чергову історію українця, який з’їздив до родичів в Крим. Він наводить свідчення, що росіяни, коли купують відому українську мінеральну воду “Моршинську” кажуть: “Маршанку дайте мне”. От здавалося б - написано: “Моршинська”. Читати ти вмієш, абетка майже та сама. Звідки “маршанка” взялась? Написано ж - “Піски” (або навіть “Пески”), це ж нормальне слово навіть для росіянина. Чому, блін, “пЄскі”?! Або ж той же Слов’янськ. Ну називай його російською - “Славянск”. Є ж таке слово російське! Нє! “СлАвИнск”.

А штука тут в тому, що росіяни, хоч і балакають зараз мовою, що має слов’янські корені, геть не звикли до нормальних слов’янських географічних назв. Статистика свідчить, що 80% топонімів навіть в центральній Росії мають неслов’янське походження (а угро-фінське або тюрксько-татарське, бо саме ті етноси там споконвічно мешкали й мешкають).

Отже, росіяни все життя живуть в оточенні різних диких і незрозумілих з точки зору російської (чи будь-якої іншої слов’янської мови) назв. Басманка, Измаилово, Арбат, Таганка, Гиреево, Черкизово, Карамышево, Яуза, Чечёра, Ичка, Чура, Сетунь, Мамыри, Кура-Цеце та багато інших подібних…

На теренах України все навпаки - 80-90% топонімів мають слов’янське коріння і в більшості легко пояснюються з точки зору української та інших слов’янских мов. Але наші північні “брати” до такого не звикли. Вони не можуть повірити, що Піски - то просто піски, а Слов’янськ то щось слов’янське. Ну не може з точки зору московита селище чи річка так просто й зрозуміло називатися! От і перекручує. Щоб якомога загадковіше було. Щоб все, як вдома.

P.S. До речі, навіть на перший погляд слов'янські назви в Росії в реальності часто мають неслов'янське походження. Наприклад, "Царское Село". Ну от здавалося б! А насправді початково (з початку 16-го століття) це поселення мало фіно-угорську назву «Сарица». Пізніше воно трансформувалося в «Сарскую мызу», потім у «Саарское село», і нарешті (вже десь у 18-му чи навіть 19-му ст.) стало "Царским Селом". 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Homo triplex. Спогади про майбутнє: трипільська ультранація

Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)

Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Про схильність московитів до мімікрії йшлося на фесті у Східниці (див. відео, слухай аудіо).

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Про схильність московитів до мімікрії йшлося на фесті у Східниці (див. відео, слухай аудіо).

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)