Міністр оборони Німеччини Боріс Пісторіус заявив про вирішальну фазу російсько-української війни і назвав головну потребу України

Війна Росії проти України вступила в потенційно вирішальну стадію, і міжнародні партнери мають обов'язково скористатися цим імпульсом. Україні зараз передусім потрібні гроші для нарощування власного виробництва озброєнь, а не лише постачання готової зброї від західних партнерів. 

Про це заявив міністр оборони Німеччини Боріс Пісторіус в інтерв'ю Spiegel.

Міністр заявив, що спільною відповідальністю союзників є продовження стабільної підтримки та збереження темпів надання допомоги Києву. Зараз важливо не допустити послаблення підтримки України, оскільки саме в такі моменти вирішується, чи зможе вона утримувати ініціативу і посилювати тиск на російську армію.

Він окремо підкреслив, що наразі Україні гостро потрібні кошти для фінансування та розвитку власного виробництва озброєння всередині країни, а також для захисту від російської агресії. Ці тези прозвучали в контексті підготовки до саміту НАТО, де планується затвердити великий фонд підтримки України обсягом 40 мільярдів євро, з яких Німеччина планує виділити близько 12 мільярдів євро.

Пісторіус також вказав, що Німеччина вже робить ставку на більш тісну оборонну співпрацю з Україною. Берлін раніше оголошував про фінансування виробництва далекобійних систем озброєння безпосередньо в Україні. Такий підхід має прискорити постачання, задіяти українські виробничі потужності та зменшити залежність України від класичних постачань зі складів союзників.

За даними Міноборони Німеччини, прямі інвестиції в українську оборонну промисловість мають допомогти активувати невикористані потужності, а перші системи, виробництво яких фінансує Берлін, можуть бути застосовані вже цього року.

Для України такий підхід має принципове значення: власне виробництво озброєнь дозволяє швидше закривати потреби фронту, масштабувати випуск дронів, боєприпасів і далекобійних засобів, а також знижувати ризик затримок через політичні рішення в країнах-партнерах.

Для Німеччини та інших союзників це також означає зміну моделі допомоги. Замість окремих постачань готової техніки дедалі більшу роль отримують інвестиції в українську оборонну індустрію, спільні проекти та виробництво зброї з урахуванням досвіду реальної війни.