Євангеліє – це послання в сьогодення. У ньому йдеться і про шляхи виходу з системної кризи, в якій майже століття проживають земляни. А ключ до автентичного прочитання Доброї Новини – Туринська Плащаниця... Ці й інші сенсаційні положення містяться в книзі директора Інституту метафізичних досліджень "Перехід-IV" Ігоря Каганця "Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень". Автор стверджує, що на підставі дослідження канонічних текстів Євангелія і Туринської плащаниці він відтворив первинний текст у його реальній послідовності... Минулого тижня Ігор Каганець побував у Тернополі і дав ексклюзивне інтерв'ю "Номер один".
– Як з'явилася ідея написання "Пшениці без куколю"?
– Головна проблема була в подоланні психологічного бар'єру. Я виховувався як християнин, вважаючи, що Біблія – це істина в останній інстанції, що там кожна кома стоїть на своєму місці. Мене цікавило питання самовдосконалення. Вважав, що людина, яка вивчатиме Боже слово, буде змінюватися в кращий бік. Почав читати більш серйозну літературу. Є дві поважні книжки: "Новий заповіт з коментарем" під редакцією кардинала Любачівського, авторитетна в католицькому світі, і 12-ти томник "Тлумачна Біблія" під редакцією професора Лопухіна, авторитетна в православних. Коли їх почав читати, то був здивований. Виявляється, про деякі моменти в Євангелії відверто говориться, що це пізніші вставки. Наприклад, половина останньої глави Євангелія від Марка вважається пізнішою вставкою.
Я почав аналізувати, порівнювати, взяв оригінальні текси, написані на гелленській (давньогрецькій) і виявив шокуючи речі. Наприклад, читаємо: "І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи по синагогах їхніх". Тоді беремо найповніший словник гелленської мови – Дворецького. Там на слово "синагога" дається 11 значень. Перше – це громада, друге – збори громади, третє – це приміщення для зібрання громади... І тільки останнє значення, яке використовувалося значно пізніше, – це іудейська громада або приміщення для її зібрань. Тобто Ісус ходив по громадах, а не по синагогах. З цього все й почалося, а коли зачепиш одне, то починаєш копати далі.
До того ж, я звернув увагу на пророчу євангельську притчу про пшеницю й кукіль, яка застерігає, що з початку проповіді Євангелія (щойно "чоловік посіяв добре зерно") з'являться ті ("ворог"), що на полі Божого слова таємно ("коли люди спали") посіють брехню ("кукіль"). Та настане час ("жнива"), і люди за Божим наказом очистять Євангеліє від шкідливих вставок і відкриють для себе істинні знання, завдяки яким торуватимуть шлях до Царства Божого. Сучасне прочитання Плащаниці вказує: жнива Господні вже розпочалися, а ми – нинішні Хрестові послідовники – женці на Його ниві... Це й послужило стимулом до тієї роботи, внаслідок якої з'ясувалося, що Євангеліє містить 50% фальшивих вставок, зроблених до 70 року н. е.
– Чому фальшування здійснювалося саме великою кількістю вставок?
– Бо існував лише один спосіб зупинити поступ Доброї Новини у світі – заглушити її. Тому єрусалимська верхівка ухвалила таємне рішення розтиражувати "доповнене" видання Євангелій. Розрахунок був простий: якщо до читача потраплять два різні варіанти одного тексту – коротший (оригінал) і довший (фальсифікат), то людина вирішить, що в першому втрачено частину інформації, тому постарається доповнити його нібито відсутніми фрагментами. А щоб ширший варіант сприймали з довірою, він містив оригінальний текст з мінімальними змінами.
– Як ви ставитеся до книни Дена Брауна "Код Да Вінчі"?
– Наскільки я розумію, Ден Браун поставив собі за мету створити бестселер, заробити гроші та славу, використавши для цього вічну тему Ісуса Хреста. Тема дуже гостра й актуальна, тож коли він ще закрутив це в детективний сюжет, то досягнув своєї мети. З другого боку, цю книгу треба сприймати виключно як художню літературу, без претензій на достовірність, оскільки там занадто багато домислів, вигадок. Навіть не хочеться казати, що це брехня, оскільки це художня література. Хіба ми можемо звинувачувати письменника-фантаста в тому, що він збрехав? Він просто вигадав. До цієї книжки так і треба ставитися. Але… Навколо цієї книжки почалося багато дискусій, люди почали досліджувати, цікавитися. Браун підняв інтерес до теми християнства – і це позитивний момент.
– Серед фахівців ви також відомі своїми історичними дослідженнями та теоріями. Розкажіть про них.
– Український народ розвивається на цій землі вже давно. Найдавніші знахідки датуються 25 тисячоліттям до нової ери, взяти хоча б “Мізинський браслет". Він зроблений з кістки мамонта і вкритий меандровими узорами. Цей меандр (ламана під прямим кутом лінія) проходить через всю історію українського народу. Його ми бачимо на вишиванці, на писанках, в архітектурі.
Україна розвивається у пульсуючому режимі. У неї, як і в людини, є день і ніч. Доба України складає 532 роки – сонячно-місячний цикл. Це відкриття зробив професор Микола Чмихов. Він довів, що певні природні процеси збігаються з соціальними. Кожні 532 роки плюс-мінус 10-20 років на нашій землі формувалася нова державна система і український народ оновлювався. Ситуація цікава тим, що зараз закінчується черговий цикл, і після двох століть ночі настає ранок. Україна прокидається – і ми це бачимо. Нас цікавлять закономірності цього пробудження. Якщо поглянути в минуле, то 532 роки тому виникла Запорізька Січ, ще віднімемо 532 роки – побачимо Київську Русь часів реформ княгині Ольги. Ще один цикл – слов'янський Антський союз. Далі – Сарматія, Скіфія, Кімерія… і так до народження Арійської раси у 55 ст. до н.е., залишки існування якої лежать в нашій землі. Їх називають трипільською археологічною культурою.
– Що треба робити?
– Спочатку мені здавалося, що для виправлення ситуації треба змінити економіку. Пізніше зрозумів, що це мало що дасть – необхідно міняти суспільно-політичну систему, потрібна нова державна модель. Переконаний, держава може взяти багато корисного з досвіду глобальних корпорацій. У кожної корпорації є статут (аналог конституції держави), мета, відповідальний керівник (якого можна запитати за кінцевий результат), наглядова рада (яка виробляє стратегію), ревізійна комісія (незалежний контролюючий орган). Коли ж ми подивимося на нашу державу, то будемо здивовані: у нас немає мети, тому незрозуміло, для чого взагалі ця держава існує. Одне діло, якщо її мета – очищення України від українців, – тоді уряд працює чудово. Якщо ж метою є зробити українців багатими, здоровими і щасливими, то все робиться навпаки.
Окрім сформульованої мети, має бути повноважний керівник – Президент чи Гетьман, який відповідатиме за результати своїм майном і своєю свободою. А після "політреформи" взагалі невідомо, хто за все це відповідає і з кого запитати. Немає відповідальності, тому влада безконтрольна, безкарна і неефективна. А відповідальність буває лише персональна, бо там, де відповідає більше одного, не відповідає ніхто.
– Яка нам потрібна держава?
– Вона повинна будуватися на основі українських традицій і управлінської науки. Ми її називаємо Третім Гетьманатом. Два попередні були засновані Богданом Хмельницьким та Павлом Скоропадським. Українці люблять число три, бо й Бог любить трійцю. Ця ідея знаходить все більше прихильників.
Пасіонарний спалах 2004 р. показав, що ми позбулися страху і здатні до опору. Люди позбавилися певних стереотипів і міфів. Зокрема про доброго царя, який все за нас зробить. Не зробить. Потрібно кожному працювати, вдосконалюватися, оздоровлюватися, дбати про дітей, природу. Якщо хочеш змінити навколишній світ, змінися сам. У Нагірній проповіді є фраза, яку зазвичай перекладають"блаженні плачучі, бо вони втішаться". Це неточний переклад. В гелленському оригіналі – "щасливі незадоволені існуючим станом, бо вони отримають допомогу". Українці зрозуміли, що потрібні зміни, їх не задовольняє нинішній стан – значить, Україна отримає допомогу. А перший патріотичний обов'язок українця – бути здоровим. Бо для здійснення перетворень потрібні люди сильні та просвітлені.
Розмовляв Володимир Кузик
Повну версію читайте в номері від №12 (77) від 21 березня 2007 року
--------------------------------------------
В тему:
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Ігор Каганець: “Євангеліє містить 50% фальшивих вставок”
Світ:
– Як з'явилася ідея написання "Пшениці без куколю"?
– Головна проблема була в подоланні психологічного бар'єру. Я виховувався як християнин, вважаючи, що Біблія – це істина в останній інстанції, що там кожна кома стоїть на своєму місці. Мене цікавило питання самовдосконалення. Вважав, що людина, яка вивчатиме Боже слово, буде змінюватися в кращий бік. Почав читати більш серйозну літературу. Є дві поважні книжки: "Новий заповіт з коментарем" під редакцією кардинала Любачівського, авторитетна в католицькому світі, і 12-ти томник "Тлумачна Біблія" під редакцією професора Лопухіна, авторитетна в православних. Коли їх почав читати, то був здивований. Виявляється, про деякі моменти в Євангелії відверто говориться, що це пізніші вставки. Наприклад, половина останньої глави Євангелія від Марка вважається пізнішою вставкою.
Я почав аналізувати, порівнювати, взяв оригінальні текси, написані на гелленській (давньогрецькій) і виявив шокуючи речі. Наприклад, читаємо: "І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи по синагогах їхніх". Тоді беремо найповніший словник гелленської мови – Дворецького. Там на слово "синагога" дається 11 значень. Перше – це громада, друге – збори громади, третє – це приміщення для зібрання громади... І тільки останнє значення, яке використовувалося значно пізніше, – це іудейська громада або приміщення для її зібрань. Тобто Ісус ходив по громадах, а не по синагогах. З цього все й почалося, а коли зачепиш одне, то починаєш копати далі.
До того ж, я звернув увагу на пророчу євангельську притчу про пшеницю й кукіль, яка застерігає, що з початку проповіді Євангелія (щойно "чоловік посіяв добре зерно") з'являться ті ("ворог"), що на полі Божого слова таємно ("коли люди спали") посіють брехню ("кукіль"). Та настане час ("жнива"), і люди за Божим наказом очистять Євангеліє від шкідливих вставок і відкриють для себе істинні знання, завдяки яким торуватимуть шлях до Царства Божого. Сучасне прочитання Плащаниці вказує: жнива Господні вже розпочалися, а ми – нинішні Хрестові послідовники – женці на Його ниві... Це й послужило стимулом до тієї роботи, внаслідок якої з'ясувалося, що Євангеліє містить 50% фальшивих вставок, зроблених до 70 року н. е.
– Чому фальшування здійснювалося саме великою кількістю вставок?
– Бо існував лише один спосіб зупинити поступ Доброї Новини у світі – заглушити її. Тому єрусалимська верхівка ухвалила таємне рішення розтиражувати "доповнене" видання Євангелій. Розрахунок був простий: якщо до читача потраплять два різні варіанти одного тексту – коротший (оригінал) і довший (фальсифікат), то людина вирішить, що в першому втрачено частину інформації, тому постарається доповнити його нібито відсутніми фрагментами. А щоб ширший варіант сприймали з довірою, він містив оригінальний текст з мінімальними змінами.
– Як ви ставитеся до книни Дена Брауна "Код Да Вінчі"?
– Наскільки я розумію, Ден Браун поставив собі за мету створити бестселер, заробити гроші та славу, використавши для цього вічну тему Ісуса Хреста. Тема дуже гостра й актуальна, тож коли він ще закрутив це в детективний сюжет, то досягнув своєї мети. З другого боку, цю книгу треба сприймати виключно як художню літературу, без претензій на достовірність, оскільки там занадто багато домислів, вигадок. Навіть не хочеться казати, що це брехня, оскільки це художня література. Хіба ми можемо звинувачувати письменника-фантаста в тому, що він збрехав? Він просто вигадав. До цієї книжки так і треба ставитися. Але… Навколо цієї книжки почалося багато дискусій, люди почали досліджувати, цікавитися. Браун підняв інтерес до теми християнства – і це позитивний момент.
– Серед фахівців ви також відомі своїми історичними дослідженнями та теоріями. Розкажіть про них.
– Український народ розвивається на цій землі вже давно. Найдавніші знахідки датуються 25 тисячоліттям до нової ери, взяти хоча б “Мізинський браслет". Він зроблений з кістки мамонта і вкритий меандровими узорами. Цей меандр (ламана під прямим кутом лінія) проходить через всю історію українського народу. Його ми бачимо на вишиванці, на писанках, в архітектурі.
Україна розвивається у пульсуючому режимі. У неї, як і в людини, є день і ніч. Доба України складає 532 роки – сонячно-місячний цикл. Це відкриття зробив професор Микола Чмихов. Він довів, що певні природні процеси збігаються з соціальними. Кожні 532 роки плюс-мінус 10-20 років на нашій землі формувалася нова державна система і український народ оновлювався. Ситуація цікава тим, що зараз закінчується черговий цикл, і після двох століть ночі настає ранок. Україна прокидається – і ми це бачимо. Нас цікавлять закономірності цього пробудження. Якщо поглянути в минуле, то 532 роки тому виникла Запорізька Січ, ще віднімемо 532 роки – побачимо Київську Русь часів реформ княгині Ольги. Ще один цикл – слов'янський Антський союз. Далі – Сарматія, Скіфія, Кімерія… і так до народження Арійської раси у 55 ст. до н.е., залишки існування якої лежать в нашій землі. Їх називають трипільською археологічною культурою.
– Що треба робити?
– Спочатку мені здавалося, що для виправлення ситуації треба змінити економіку. Пізніше зрозумів, що це мало що дасть – необхідно міняти суспільно-політичну систему, потрібна нова державна модель. Переконаний, держава може взяти багато корисного з досвіду глобальних корпорацій. У кожної корпорації є статут (аналог конституції держави), мета, відповідальний керівник (якого можна запитати за кінцевий результат), наглядова рада (яка виробляє стратегію), ревізійна комісія (незалежний контролюючий орган). Коли ж ми подивимося на нашу державу, то будемо здивовані: у нас немає мети, тому незрозуміло, для чого взагалі ця держава існує. Одне діло, якщо її мета – очищення України від українців, – тоді уряд працює чудово. Якщо ж метою є зробити українців багатими, здоровими і щасливими, то все робиться навпаки.
Окрім сформульованої мети, має бути повноважний керівник – Президент чи Гетьман, який відповідатиме за результати своїм майном і своєю свободою. А після "політреформи" взагалі невідомо, хто за все це відповідає і з кого запитати. Немає відповідальності, тому влада безконтрольна, безкарна і неефективна. А відповідальність буває лише персональна, бо там, де відповідає більше одного, не відповідає ніхто.
– Яка нам потрібна держава?
– Вона повинна будуватися на основі українських традицій і управлінської науки. Ми її називаємо Третім Гетьманатом. Два попередні були засновані Богданом Хмельницьким та Павлом Скоропадським. Українці люблять число три, бо й Бог любить трійцю. Ця ідея знаходить все більше прихильників.
Пасіонарний спалах 2004 р. показав, що ми позбулися страху і здатні до опору. Люди позбавилися певних стереотипів і міфів. Зокрема про доброго царя, який все за нас зробить. Не зробить. Потрібно кожному працювати, вдосконалюватися, оздоровлюватися, дбати про дітей, природу. Якщо хочеш змінити навколишній світ, змінися сам. У Нагірній проповіді є фраза, яку зазвичай перекладають"блаженні плачучі, бо вони втішаться". Це неточний переклад. В гелленському оригіналі – "щасливі незадоволені існуючим станом, бо вони отримають допомогу". Українці зрозуміли, що потрібні зміни, їх не задовольняє нинішній стан – значить, Україна отримає допомогу. А перший патріотичний обов'язок українця – бути здоровим. Бо для здійснення перетворень потрібні люди сильні та просвітлені.
Розмовляв Володимир Кузик
Повну версію читайте в номері від №12 (77) від 21 березня 2007 року
--------------------------------------------
В тему:
РЕФОРМАЦІЯ: 25 ПУНКТІВ
Нова книга І. Каганця «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень»
Текст книги І. Каганця «ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень» (1,3 МВ)
Нова книга Ігоря Каганця “Арійський стандарт”
Текст книги “Арійський стандарт” (без ілюстрацій) – 971 Кб
Як придбати книгу «Пшениця без куколю» через Інтернет
Добра Новина для Четвертого Переходу
У Галілеї неподалік міста Мегідо віднайшли арійський хрестиянський храм
Про книгу «Пшениця без куколю»
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта