Богдан Кротевич більше не очолює штаб бригади "Азов". У лютому цього року він звільнився з військової служби, якій віддав понад 10 років, і повернувся до цивільного життя. Точніше звикає до нього.
В інтерв'ю "Українській правді" Кротевич вперше розповів про попередження від Служби безпеки України щодо власної безпеки, поділився своїми оцінками ситуації на фронті, розказав, чим займається у цивільному житті.
Ексначальник штабу "Азов" відверто висловлюється про масову брехню у війську, а також дорікає головкому Сирському через мікроменеджмент і помилкові рішення.
"Наша величезна проблема – це абсолютно ручний контроль Сил оборони"
– На фронті суперскладно. Але до такого довели. Зараз ситуація на фронті така, що в нас бригади, які тримають фронт, на жаль, знекровлені. І розподіл ресурсів, в тому числі людей, абсолютно не адекватний. З тим величезним ресурсом, який росіяни мають, вони обирають стратегічні напрямки наступу. І зараз те, що я бачу, вони обрали два основні напрямки – це Добропільський, і я вважаю, що вони вирішили по-серйозному наступати на Лиманський напрямок, щоб оточити Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ і Слов'янськ. І виглядає так, що вогневим контролем вони майже їх оточили. Тобто, звичайно, вони не захопили територію, але ми знаємо, що траса Ізюм – Слов'янськ уже не проїзна. І вони поступово це все закривають.
"У росіян можна повчитися думати наперед, бо ми взагалі не думаємо наперед", – сказав Богдан в інтерв'ю.
– Нещодавно дійшов до думки, що в нас виключно реакційна поведінка як на фронті, так і в цілому. Тобто ми реагуємо. Ми хочемо зробити щось тут і зараз, у нас тут і зараз перемога, а завтра ми з подивом дивимося, що в нас знищили частину газовидобутку. Ми тут і зараз захоплюємо якесь село, або робимо контрнаступ, а завтра ми: "О Боже, в нас люди закінчилися, а в нас піхоти немає". Це все можна передбачити. Але ніхто цього не робить. Тобто єдине, чого ми можемо повчитися – воювати не лише сьогодні, а передбачати, як воювати, на рік, на два вперед.
– У нас єдина проблема станом на зараз – це абсолютний ручний контроль навіть уже не Збройних сил, а всіх Сил оборони командуванням Збройних сил України. З кожним днем ситуація зі Збройними силами стає все гірше і гірше. Так, є десь якісь хороші моменти, але вони не перекривають того поганого, що відбувається навколо. У мене вже сміх від болю буває, коли читаю інтерв'ю, де безліч командирів, в тому числі головнокомандувач Сирський, кажуть, що у нас проблема з брехнею. А в мене питання: а чому в нас командири бригад брешуть? Хто побудував таку систему? Якщо вони скажуть правду, то що? Службове розслідування, матюки, перевід на якусь посаду, розслідування ДБР і безліч інших моментів.
Тобто ми повертаємося до того, що брехня почалася з головнокомандування. Конкретний приклад – брехня зі створенням корпусів і що вони вже ефективно працюють. Корпуси не працюють. Тобто існує командування корпусів, які керують бригадами, дай Бог, однією-двома своїми та всіма іншими приданими. Так це – не корпус, а командування корпусу, яке керує своїми бригадами, з якими нормального злагодження не було. Тобто не виходили на полігон, не проводили командно-штабні тренування і так далі. Вони в бою на себе прийняли командування.
Далі брехня стосовно того, що коли в нас переводили людей із ППО в піхоту, то Генеральний штаб заявив, що це все існує для ротації підрозділів. От зараз ми людей попереводимо і будемо робити ротації? Або коли кажуть, що корпуси вже працюють – це вже весною говорили. Потім знімають командирів цих корпусів "за недбале управління", якщо офіційно. Але ж, як ти можеш судити про дбале чи недбале управління, якщо вони прийняли бригади, укомплектовані, дай Бог, на 50%, у яких немає сталих систем вогневого контролю, тому що там з артилерією проблеми, всі різні орудія, номенклатура боєприпасів абсолютно різна? Тобто ми воюємо тим, що є.
А з розподілом озброєння так само. Ми ж роздаємо тим, кому хочемо, а не тим, кому треба. А якщо б про це подумали заздалегідь, коли почали нашу державу забезпечувати різними видами як артилерійських систем, так і бронетехніки, то, можливо, було б логічно подумати, що якусь бронетехніку дати на один рід військ, іншу бронетехніку – на інший рід військ, щоб була якась уніфікація. Ні, у нас же може бути в одній бригаді М-113, "Леопард", "Бредлі", "Козак", БТР-4 і ще щось там. І всі воюють солянкою ще й в озброєнні.
То про яку ефективність ми можемо казати? Як ця ефективність взагалі аналізується і вираховується? А якщо ми кажемо про втрати особового складу? Чи ефективний командир, який зачистив по наказу головнокомандувача якийсь населений пункт, який ми віддамо через тиждень, але поклав там 600 чи 800 людей? Цей командир ефективний? На думку головнокомандувача, ефективний. Тобто проблема в брехні самому собі – це і є основна проблема.
Наші інтереси:
Слухати конструктивну критику, аналізувати ситуацію в Армії. Підтримувати нормальних військових, які можуть змінити на краще наше військо.
Це не просто соціальна фантастика. Це продовження саги про фріменів – вільних людей, які формують новий світ. Згідно з історичною логікою, їхнім наступним і неминучим кроком стане творення вільної...
Богдан "Тавр" Кротевич: "У нас єдина проблема станом на зараз – це абсолютний ручний контроль всіх Сил оборони"
Світ:
Богдан Кротевич більше не очолює штаб бригади "Азов". У лютому цього року він звільнився з військової служби, якій віддав понад 10 років, і повернувся до цивільного життя. Точніше звикає до нього.
251015-krotevych.jpg
В інтерв'ю "Українській правді" Кротевич вперше розповів про попередження від Служби безпеки України щодо власної безпеки, поділився своїми оцінками ситуації на фронті, розказав, чим займається у цивільному житті.
Ексначальник штабу "Азов" відверто висловлюється про масову брехню у війську, а також дорікає головкому Сирському через мікроменеджмент і помилкові рішення.
"Наша величезна проблема – це абсолютно ручний контроль Сил оборони"
– На фронті суперскладно. Але до такого довели. Зараз ситуація на фронті така, що в нас бригади, які тримають фронт, на жаль, знекровлені. І розподіл ресурсів, в тому числі людей, абсолютно не адекватний. З тим величезним ресурсом, який росіяни мають, вони обирають стратегічні напрямки наступу. І зараз те, що я бачу, вони обрали два основні напрямки – це Добропільський, і я вважаю, що вони вирішили по-серйозному наступати на Лиманський напрямок, щоб оточити Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ і Слов'янськ. І виглядає так, що вогневим контролем вони майже їх оточили. Тобто, звичайно, вони не захопили територію, але ми знаємо, що траса Ізюм – Слов'янськ уже не проїзна. І вони поступово це все закривають.
"У росіян можна повчитися думати наперед, бо ми взагалі не думаємо наперед", – сказав Богдан в інтерв'ю.
– Нещодавно дійшов до думки, що в нас виключно реакційна поведінка як на фронті, так і в цілому. Тобто ми реагуємо. Ми хочемо зробити щось тут і зараз, у нас тут і зараз перемога, а завтра ми з подивом дивимося, що в нас знищили частину газовидобутку. Ми тут і зараз захоплюємо якесь село, або робимо контрнаступ, а завтра ми: "О Боже, в нас люди закінчилися, а в нас піхоти немає". Це все можна передбачити. Але ніхто цього не робить. Тобто єдине, чого ми можемо повчитися – воювати не лише сьогодні, а передбачати, як воювати, на рік, на два вперед.
– У нас єдина проблема станом на зараз – це абсолютний ручний контроль навіть уже не Збройних сил, а всіх Сил оборони командуванням Збройних сил України. З кожним днем ситуація зі Збройними силами стає все гірше і гірше. Так, є десь якісь хороші моменти, але вони не перекривають того поганого, що відбувається навколо. У мене вже сміх від болю буває, коли читаю інтерв'ю, де безліч командирів, в тому числі головнокомандувач Сирський, кажуть, що у нас проблема з брехнею. А в мене питання: а чому в нас командири бригад брешуть? Хто побудував таку систему? Якщо вони скажуть правду, то що? Службове розслідування, матюки, перевід на якусь посаду, розслідування ДБР і безліч інших моментів.
Тобто ми повертаємося до того, що брехня почалася з головнокомандування. Конкретний приклад – брехня зі створенням корпусів і що вони вже ефективно працюють. Корпуси не працюють. Тобто існує командування корпусів, які керують бригадами, дай Бог, однією-двома своїми та всіма іншими приданими. Так це – не корпус, а командування корпусу, яке керує своїми бригадами, з якими нормального злагодження не було. Тобто не виходили на полігон, не проводили командно-штабні тренування і так далі. Вони в бою на себе прийняли командування.
Далі брехня стосовно того, що коли в нас переводили людей із ППО в піхоту, то Генеральний штаб заявив, що це все існує для ротації підрозділів. От зараз ми людей попереводимо і будемо робити ротації? Або коли кажуть, що корпуси вже працюють – це вже весною говорили. Потім знімають командирів цих корпусів "за недбале управління", якщо офіційно. Але ж, як ти можеш судити про дбале чи недбале управління, якщо вони прийняли бригади, укомплектовані, дай Бог, на 50%, у яких немає сталих систем вогневого контролю, тому що там з артилерією проблеми, всі різні орудія, номенклатура боєприпасів абсолютно різна? Тобто ми воюємо тим, що є.
А з розподілом озброєння так само. Ми ж роздаємо тим, кому хочемо, а не тим, кому треба. А якщо б про це подумали заздалегідь, коли почали нашу державу забезпечувати різними видами як артилерійських систем, так і бронетехніки, то, можливо, було б логічно подумати, що якусь бронетехніку дати на один рід військ, іншу бронетехніку – на інший рід військ, щоб була якась уніфікація. Ні, у нас же може бути в одній бригаді М-113, "Леопард", "Бредлі", "Козак", БТР-4 і ще щось там. І всі воюють солянкою ще й в озброєнні.
То про яку ефективність ми можемо казати? Як ця ефективність взагалі аналізується і вираховується? А якщо ми кажемо про втрати особового складу? Чи ефективний командир, який зачистив по наказу головнокомандувача якийсь населений пункт, який ми віддамо через тиждень, але поклав там 600 чи 800 людей? Цей командир ефективний? На думку головнокомандувача, ефективний. Тобто проблема в брехні самому собі – це і є основна проблема.
Слухати конструктивну критику, аналізувати ситуацію в Армії. Підтримувати нормальних військових, які можуть змінити на краще наше військо.
Зверніть увагу
«Великий Вулик» Френка Герберта – етномережа вільних людей у фантастичному романі «Вулик Геллстрома» (+відео)