Ґонор

Походить це слово від імені римського божества, яке уособлювало честь.

Однак, у нашу мову воно потрапило через польську, де вже позначало "перебільшену гордість" – гординю. У літературі дев'ятнадцятого століття ґонором ще означували гідність і честь, але вже з якимось відтінком виставлення напоказ.

З плином часу ґонор став позначати прямо протилежне значення, негативну якість особистості, яка виявляється у зарозумілості, марнославстві, самолюбстві і підвищеній зарозумілості. Можна сказати, що сьогодні ґонор – це зарозумілість, гордовитість, пиху, перебільшене почуття власної гідності. Однак, це визначення повністю не розкриває сам сенс ґонору, тому слід по пунктах розглянути характерні ознаки, які належать ґоноровитій людині.

Ознаки ґонору

Сьогодні виявити зайву пиху в людині можна за такими ознаками:

• людина себе ставить вище всіх, він зарозумілий, гордовитий, самолюбний, егоїстичний;
• не поважає людей, висміює їх;
• виявляє байдужість до думки оточуючих;
• спілкування з "негідними" людьми сприймає, як образу її гідності;
• має на все свій власний погляд, але при цьому висловлює його не звертаючи увагу на почуття оточуючих людей;
• навіть якщо не правий – вибачається рідко або ніколи, він вважає, що це нижчим своєї гідності;
• вираз його обличчя демонструє зневагу, презирство, байдужість.

Звідки виникає ґонор?

Наприклад, у древній Греції вважали, що зарозумілими люди стають випадково, з народження. Причиною хизування і зневаги стають недоліки (наприклад, бідність). Виходить, що він намагається приховати свою закомплексованість, одягаючи маску презирства. Та чомусь більшість людей помилково вважають, що вона (маска) більш властива людям з достоїнствами (красою, багатством, силою, розумом і т.п.), ніж з недоліками.

Проте також ґонор може проявлятися і тоді, коли люди отримують якісь знання і вважають себе найрозумнішим. Така поведінка часто є причиною таланту, майстерності, нерідко зірковою хворобою. Наприклад, нерідко талановиті та відомі актори, видатні спортсмени або художники страждають на зіркову хворобу. Вони вважають, що видатні вміння, якими їх нагородила природа, виділяють їх, як обраних і наділяють правом з ґонором ставитися до звичайних людей.

Однак, слід врахувати, що нерідко оточуючі люди самі розвивають гординю в тих, кого обдарувала Доля. Підлещуються, лестять, догоджають таким людям, потім ті починають думати, ніби-то вони і справді в чомусь кращі за інших. Також часто нехтування зароджується шляхом неправильного виховання. Своїми прикладами, поведінкою батьки вчать, спілкуванню з людьми, а для дітей батьки завжди є прикладами для наслідування. Відповідно, в тих випадках коли мама і тато поводяться зарозуміло по відношенню до оточуючих, то майже напевно і їх дитина стане такою.

У чому шкідливість і небезпеку ґоноровитої поведінки?

Людина з ґонором неприємна оточуючим людям, у неї обмежене коло друзів або їх немає взагалі, колеги в роботі уникають її, особисте життя часто не ЛАДиться … І це цілком зрозуміло, з такими заРОЗУМілими людьми мало того, що неприємно – з ними огидно спілкуватися!

Надмірний ґонор створює перешкоди доброзичливого спілкування, найчастіше він перекреслює абсолютно будь-які позитивні якості. Саме тому, гоніть від себе зарозумілість і задарма не називайте так оточуючих людей.