Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
556

Чому просльозився Ісус?  – досліджуємо Добру Новину

Спецтема:

Важливість: 
5

Про цей епізод розповідає євангеліст Іван Заведей – найголовніший апостол, головний редактор Чотириєвангелія, двоюрідний брат Ісуса Хреста.

151225-isus.jpg

Радіймо, арії!
Радіймо, арії!

«Хворий Лазар умирає

Був один недужий – Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. Марія, якої брат Лазар був хворий, була та, що пізніше миром була помазала Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Послали сестри до Нього сказати Йому: Господи, ось той, кого Ти любиш, хворіє. Почувши те, Ісус мовив: Недуга ця не на смерть, але на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився. Любив же Ісус Марту, і її сестру, і Лазара. Як почув, що цей хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. По тому мовив до учнів: Ходімо знову в Юдею. Учні йому казали: Учителю, оце недавно юдеї Тебе хотіли каменувати, і Ти знов туди йдеш? Відповів Ісус: Чи не дванадцять годин у дні? Коли хто ходить удень, не спотикається, бо бачить світло світу цього. Сказавши це, мовив до них: Лазар, наш приятель, спить; але Я піду збуджу його. Учні Йому кажуть: Господи, коли спить, видужає. Ісус казав про його смерть; вони ж гадали, що Він казав про спочинок у сні. Тоді Ісус каже їм одверто: Лазар помер, і Я за вас радію, що Мене там не було, щоб ви увірували. Та ходімо до нього. Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: Ходімо й ми з Ним, щоб разом умерти.

«Я – воскресіння і життя»

Прибувши, Ісус застав його вже чотириденним у гробі. Була ж Витанія недалеко від Єрусалима, стадій з п’ятнадцять, і багато з юдеїв зійшлось до Марти та Марії, щоб їх розважити по братові. Марта, почувши, що Ісус наближається, кинулась Йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті. Заговорила Марта до Ісуса: Господи, якби Ти був тут, мій брат не вмер би! Та й тепер знаю, що все, що Ти попросиш у Бога, Бог дасть Тобі. Ісус їй каже: Твій брат воскресне. Каже до Нього Марта: Знаю, що воскресне в останній день. Ісус відповів їй: Я – воскресіння і життя. Віриш тому? Каже йому: Так, Господи, вірую, що Ти – хрестос, син Божий, який гряде у світ цей.

Ісус просльозився

Сказавши це, пішла й покликала свою сестру Марію й каже пошепки: Прийшов Учитель і тебе кличе. Як тільки вона те почула, встала хутко і пішла до Нього. Ісус ще не ввійшов був у село, Він був на тому місці, де Його зустріла Марта. Юдеї, що були з нею в хаті та її розважали, побачивши, що Марія встала хутко й вийшла, пішли за нею, бо думали, що вона йде до гробу, щоб там плакати. Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус і, побачивши Його, впала Йому до ніг і сказала йому: Господи, якби Ти був тут, мій брат не вмер би! Ісус, побачивши, що вона плаче, і що юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і, зворушений, спитав: Де ви його поклали? Кажуть йому: Іди, Господи, і подивись. Просльозився Ісус. Тоді юдеї стали казати: Бач, як Він його любив! А деякі з них мовили: Чи цей, що зробив зрячими сліпого очі, не міг так учинити, щоб і той не помер?

«Лазаре, вийди сюди!»

Ісус знову розжалобився й пішов до гробу. Була то печера, і на вході був камінь. Ісус сказав: Відкотіть камінь. Марта, сестра померлого, каже Йому: Господи, вже чути запах, бо четвертий день уже. Озвався Ісус: Хіба Я не казав тобі, що, як увіруєш, побачиш славу Божу? І відкотили камінь. Ісус звів очі вгору й мовив: Отче, дякую Тобі, що вислухав єси Мене. Промовивши те, скликнув на весь голос: Лазаре, вийди сюди! І мертвий вийшов з обв’язаними крайкою руками й ногами, та з лицем, обмотаним хусткою. І сказав їм Ісус: Розв’яжіть його і пустіть, хай іде».

Читаємо про це в Євангелії від Івана 11.1–44.

Поставмо собі запитання: Чому Ісус просльозився?

– Тому, що йому стало сумно від смерті свого друга Лазара. Коли люди переживають негативні емоції, вони можуть плакати. Сльози – це природний механізм позбавлення стресу.

– Навіщо Ісусу було сумувати, якщо Він якраз збирався воскресити Лазара? Сам цей намір, вочевидь, супроводжувався позитивними емоціями.  

– Значить, відбулось психологічне зараження: негативні емоції присутніх там людей передалися Ісусу.

– Це також неймовірно, адже Ісус був боголюдиною, перебував у Царстві божому – просторі позитивних подій і, відповідно, позитивних емоцій. Він володів незламною волею і абсолютно позитивним мисленням, до того ж збирався ощасливити всіх присутніх чудом воскресінням і перебував у передчутті цієї світлої події. Пам’ятаєте? «Лазар помер, і Я за вас радію, що Мене там не було, щоб ви увірували».

– Тоді чому Ісус просльозився?

– Кожен знає, що в людей з’являються сльози як від негативних, так і від позитивних емоцій. Наприклад, сльози радості, звідси «сміятися до сліз».

– Навряд чи Ісус просльозився від сміху...

– Є ще одна ситуація, в якій людина можна просльозитися. В деяких людей навертаються на очі сльози у стані розчу́лення, тобто приємної схвильованості, зворушеності. Такий стан зазвичай виникає тоді, коли духовно розвинена, чутлива людина спостерігає високі почуття, бачить шляхетні вчинки, істинну красу, чує божественну музику, спілкується з прекрасними людьми, дотикається до чистого і святого.

Саме це й відбулося з Ісусом. Його зворушила щира, чиста, самовіддана любов сестер Марії і Марти до свого брата Лазара.

Зі своїх спостережень можу сказати, що подібне зворушення найчастіше відбувається з людьми, які належать до соціотипу етико-інтуїтивний інтроверт (псевдонім – «Миротворець»). Найімовірніше, що Ісус належав саме до цього соціотипу. До речі, ЕІІ – це також соціотип Тараса Шевченка та інтегральний соціотип України.

Радіймо!       

Наші інтереси: 

Досліджуємо Добру Новину, пізнаємо себе. 

Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.

Розчулення, зворушеність - це емоції, які йдуть від нашої втіленої духовної сутності, з самого "серця" (серце - символ духовного центру людини).

Зворушеність - це емоції нашого духовного Я.

Все, що робиться з власної волі, - добро!

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Це стосується як інтро-, так і екстравертів, мабуть... ЕІЕ я...

Ігор Каганець каже:
Розчулення, зворушеність - це емоції, йдуть від нашої втіленої духовної сутності, з самого "серця" (серце - символ духовного центру людини).
Зворушеність - це емоції нашого духовного Я.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Оксана Колосовська.

О, точно! Я ЕІІ "Миротворець" за соціотипом. Плачу з будь-якої причини. Іноді самій із себе смішно стає: розказують про хвору людину - плачу, "Голос діти" - я теж плачу від цих співаючих діток.
А вже про фільми на кшталт "Хатіко" або "Білий Бім Чорне Вухо", нема що казати –
просто ридаю. Мене чомусь собаки більше розчулюють, ніж люди.
Буває ж таке!

Зображення користувача Арсен Дубовик.

...сьогодні просльозився слухаючи пісню "Плакала калина"

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Зоріна Небокрай.

Може в Ісуса виступали сльози як знак єднання з силою любові. Він єднався і це був знак, що під'єднаний до джерела і тоді він набував могутності першоджерела для воскресіння інших.
Ще почула, що потужність вібрації любові має 250 одиниць, позитив має 40 одиниць, а негатив має 4 одиниці.
Тому людей, як носіїв величезної потужності, тримають в негативі, бо інакше зникне вся нечисть, коли вони увімкнуть свій реактор.
Доповнюючий варіант, коли появляються сльози. Власний досвід.
Це входження в особливий стан, відчуття любові всередині себе, поза зовнішніми подіями. Можна співчувати і виступають сльози як взаєморозуміння, що сам пережив щось подібне, але це неправильно, бо тоді втрачається сила, відтік енергії. А можна відчувати заглиблений стан любові в собі і сльози течуть як омивання в спокої. Наприклад, гладите свої руки, плечі чи ноги і течуть сльози, а ви в цю мить в блаженному стані, без думок, я би сказала, перебуваєте в іншому вимірі. Можна не торкатись тіла, робити рухи на відстані, а сльози течуть всеодно.
Ніби такий зв'язок, як розуміння тіла чи звернути увагу на нього, поза хвилюванням. Як єднання з чимось невидимим, як непохитна віра, що це невидиме існує поряд і ти щасливий. Цей стан чутливий, але беземоційний. Як би відчувати свою силу любові настільки єдиною з усім, що появляються сльози, хоч ці відчуття не відносяться до жалості. Сльози течуть, а в голові поро жнина, жодних думок, емоцій, а ви в блаженстві.

Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!

Зображення користувача Арсен Дубовик.

"В тему" ще одна цитата із "Дюна". Даруйте за аналогію...

"- Я був другом Джаміса, - прошепотів Пол. Він відчув, що сльози обпалюють йому очі, і постарався вкласти в свій голос побільше сили. - Джеміс навчив мене тому, що ... коли вбиваєш ... то платиш за це. Я хотів би пізнати Джеміса краще.
   Нічого не бачучи навколо, він повернувся на своє місце і опустився на кам'яну підлогу.
   Чийсь голос прошепотів:
   -- Він плаче...
   У колі людей піднявся шепіт:
   - Усуль дає воду мертвому!
   Він відчував, як пальці торкалися його вологих щік, чув повний благоговіння шепіт.
   Джессіка, чуючи голоси, всім своїм єством відчула, якою строгою повинна бути тут заборона на сльози. Вона зосередилася на словах "Він дає воду мертвому". Це був дар миру тіней - сльози. Вони, поза всяким сумнівом, повинні вважатися священними."

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Зоріна Небокрай.

Арсене, хотіла галити 10, але не зуміла і вийшло 1, а ти приймай іще і нуль )))

Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Головне, я побачив, що цитата влучила в ціль ))
Дякую, Вдячний Читальнику! :-)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Ія Подолянка.

Я по життю твердосльоза.Коли ж слухаю пісню"Пливе кача по тисині"-сльози ллються градом-сила музики надзвичайна.

Зображення користувача Явсе Світ.

Коли такі як Ісус дивляться на гобітів,важко втримати сльози.

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Бард Рой.

Плакати - кайф!

Хай буде!

Зображення користувача Володимир Самотий.

Сльози це в першу чергу очищення, як інформаційне так і фізіологічне. Дощ це теж небесні сльози які очищують наш простір інформаційно і фізично.

ВС