"Мобілізаційний ресурс", "людський ресурс" показує справжнє ставлення до людей в армії. Зокрема у сухопутці.
До бусифікованих, до мобілізованих ставлення, як до скотини. Режим тюремний. Командири, інструктори - боги, а решта - свині.

Командири у військах несуть відповідальність за виконання бойових задач, часто непродуманих і неорганізованих. Але вони НЕ НЕСУТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЖИТТЯ воїнів своїх підрозділів.

Це те, що видно. Якість командирів відповідає якості поповнення.

В нашій армії, яка зм принципами все більше перетворється на російську, панує рабська парадигма: зверхність та безкарність начальства, відповідно ненависть і страх підлеглих.

Цілком природно, що з бойових посад відбувається перетік на тилові і у СЗЧ.

Люди бачать, що командирам начхати на життя бійців. Це і формує всі інші вектори відтоку людей: бронювання, тиловиків, утікачів із країни.

Ще раз коротко: відсутність поваги до людей є ключовою причиною ситуації в армії. Така відсутність є симптомом рабської психології: ввдчуття зверхності, замість почуття гідності.

Ну і типово: ієрархічна система не дає можливості знати, що робиться всередині. Тому неможлива не лише справедливість, а й елементарне бойове планування і взаємодія.

У структурах давніх держав правителі мали одразу декілька мереж шпигунів, які доносили об'єктивну інформацію поза ієрархією. Царі перевдягалися і таємно йшли в народ - на власні очі побачити що діється насправді.
Цьому навчали спеціально. Почитайте Артхашастру - підручник для царів.

Знову про ключ: повага до людини - основна цінність. Вже потім - спільна мета.

А для командирів всіх рівнів -- відповідальність за людські втрати. І, мабуть, зовнішній контроль за дотриманням прав людини, виконання своїх обов'язків командирами. Зовнішній - це такий, який не підпорядковується військовому керівництву країни

Фрімен, ще й Лакі - щастя!