Soumis par Олена Каганець le 29 Mars, 2026 - 17:53
В ніч на 29 березня безпілотники СБУ знову успішно уразили нафтотермінал «Усть-Луга» на Балтиці. Це ключовий морський порт РФ на Балтиці. Через нього здійснюється експорт нафти, у тому числі з використанням суден так званого тіньового флоту.
Про Шлях
Шлях — це не просто дорога впродовж життя. Шлях — це постійний вибір, унікальний вибір — яким відгалуженням йти — зроблений на відчуттях і довірі до Того Хто Веде, Творця.
З погляду іншої особи, Шлях іншого видається правильним (праведним), чи неправильним (неправедним). Однак, Шлях завжди правильний лише для того, хто ним йде. Головне, що ти ним ідеш
("Дорогу долає той, хто ним йде").
У кожного Шлях унікальний.
Але лише нащадки зможуть сказати: "У нього (неї) була така-то доля"
Ми маємо допомогти нащадкам врешті-решт "скласти пазли" про Рід, залишаючи по собі якісь сліди свого Шляху й, разом із тим, не заважати своїм сучасникам чи нащадкам йти своїм Шляхом.
Чи можемо ми з цілковитою упевненістю вважати, що така-то ваша дія призвела до результату? Цілком так само як і вважати, що могло так і не трапитися. Наприклад, ваш жорсткий примус іншого до якихось дій, може направити цього іншого "на шлях істини", а може спровокувати до сходження з його Шляху на манівці, околишні шляхи. Разом із тим, особистісне осмислення й усвідомлення вашого жорсткого примусу іншого до якихось дій, може виявити неправильність таких власних дій, не лише як власне сходження на манівці, а й спонукати до повернення на Шлях.
Шляхи ніби розійшлися, та все одно торуються до однієї мети — виконання задумів Творця, для нас незбагненних та величних.
Кожен із тих, хто йде Шляхом, врешті-решт виконує свою задачу. Навіть той, хто відмовляється йти своїм Шляхом, й ніби не виконує властиві єству дії, все одно йде своїм Шляхом даним.
Цей дуже цікавий плин думок -- також є частиною мого Шляху, та навіть частиною Шляху того, хто ці думки читає нині.
(14.03.2026 р.)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Ситуація смертельної небезпеки вимагає відкинути все зайве і зосередитись на тому, що веде до перемоги. Україна вже увійшла в таку ситуацію, тож доведеться позбутися брехні, дурості та паразитизму – і зробити це швидко (звісно, за історичними мірками).
Soumis par Олена Каганець le 28 Mars, 2026 - 19:57
У ніч на 28 березня був також атакований Ярославський НПЗ: завод виробляє бензин, дизель і реактивне пальне, які ворог використовує для забезпечення своєю армії, повідомив Генштаб ЗСУ.
Мені здається, що зарано нам перелічувати народні держави-республіки, спочатку варто було би зробиту хоча би одну з них, а саме, з України (а до цього ще двлеко). Поки не створимо ельфійську націю, це малоймовірно (то знову повертаємось до ельфізму).
А друге питання: чи впевнени ми в антипсихопатичності майбутних демосів? Не будемо недооцінювати силу пихопатів, їхню гнучкість, хітрість, підступність брехливість і т.п. Чи маємо ми діючі (не лише на словах) методи боротьби зі психопатами? Психопати успішно дурять нас уже багато років і впевнено уміють це робити. Хоч овдну з цих афер ми хоча би для себе зрозуміли ДО, а не після їхніх наслідків? Я не впевнений.
Те, що технологічні праві в США налаштовані серйозно, це факт. Але яким чином «технологічна республіка» буде перезавантажувати державний устрій? Поки що це все виглядає досить туманно.
А в мене завжди було навпаки: я ніколи ні перед ким не хвалився, навіть коли справді варто було б розповісти про добру справу чи якийсь свій успіх. Завжди думав, що це зайве люди самі якось дізнаються. А тепер он воно що: потрібне ритуальне самовиховання.
Мене не так турбує, ні як минуле, ні як майбутнє, так сьогодення. Якщо ми вже стали на шлях лебедів. то будь яка подія (чи позитивна, чи негативна) веде нас по тому самому ельфійському шляхові. Тепер з нами постійно мають бути і керована молодість, і інноваційність, і удача, тобто, нема за що турбуватись, залишатись спокійно та постійно щасливими.
За це, власне, я і турбуюсь. Може не варто залишатись у спокої, а світотворити будь що. Чи правий я?
Цікава та надихаюча розповідь. Мені сподобалося, що Оксана була твердо впевнена, що місце на посадку з'явиться, навіть якщо троє працівників сказали, що його нема. Я так розумію, така тверда впевненість у своєму варіанті розвитку подій, без найменшого сумніву, і є тим самим механізмом, який змінює реальність і творить чудеса. Можливо, це і є та сама віра?
В ніч на 29 березня безпілотники СБУ знову успішно уразили нафтотермінал «Усть-Луга» на Балтиці. Це ключовий морський порт РФ на Балтиці. Через нього здійснюється експорт нафти, у тому числі з використанням суден так званого тіньового флоту.
Про Шлях
Шлях — це не просто дорога впродовж життя. Шлях — це постійний вибір, унікальний вибір — яким відгалуженням йти — зроблений на відчуттях і довірі до Того Хто Веде, Творця.
З погляду іншої особи, Шлях іншого видається правильним (праведним), чи неправильним (неправедним). Однак, Шлях завжди правильний лише для того, хто ним йде. Головне, що ти ним ідеш
("Дорогу долає той, хто ним йде").
У кожного Шлях унікальний.
Але лише нащадки зможуть сказати: "У нього (неї) була така-то доля"
Ми маємо допомогти нащадкам врешті-решт "скласти пазли" про Рід, залишаючи по собі якісь сліди свого Шляху й, разом із тим, не заважати своїм сучасникам чи нащадкам йти своїм Шляхом.
Чи можемо ми з цілковитою упевненістю вважати, що така-то ваша дія призвела до результату? Цілком так само як і вважати, що могло так і не трапитися. Наприклад, ваш жорсткий примус іншого до якихось дій, може направити цього іншого "на шлях істини", а може спровокувати до сходження з його Шляху на манівці, околишні шляхи. Разом із тим, особистісне осмислення й усвідомлення вашого жорсткого примусу іншого до якихось дій, може виявити неправильність таких власних дій, не лише як власне сходження на манівці, а й спонукати до повернення на Шлях.
Шляхи ніби розійшлися, та все одно торуються до однієї мети — виконання задумів Творця, для нас незбагненних та величних.
Кожен із тих, хто йде Шляхом, врешті-решт виконує свою задачу. Навіть той, хто відмовляється йти своїм Шляхом, й ніби не виконує властиві єству дії, все одно йде своїм Шляхом даним.
Цей дуже цікавий плин думок -- також є частиною мого Шляху, та навіть частиною Шляху того, хто ці думки читає нині.
(14.03.2026 р.)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Ситуація смертельної небезпеки вимагає відкинути все зайве і зосередитись на тому, що веде до перемоги. Україна вже увійшла в таку ситуацію, тож доведеться позбутися брехні, дурості та паразитизму – і зробити це швидко (звісно, за історичними мірками).
Все, що робиться з власної волі, – добро!
У ніч на 28 березня був також атакований Ярославський НПЗ: завод виробляє бензин, дизель і реактивне пальне, які ворог використовує для забезпечення своєю армії, повідомив Генштаб ЗСУ.
Мені здається, що зарано нам перелічувати народні держави-республіки, спочатку варто було би зробиту хоча би одну з них, а саме, з України (а до цього ще двлеко). Поки не створимо ельфійську націю, це малоймовірно (то знову повертаємось до ельфізму).
А друге питання: чи впевнени ми в антипсихопатичності майбутних демосів? Не будемо недооцінювати силу пихопатів, їхню гнучкість, хітрість, підступність брехливість і т.п. Чи маємо ми діючі (не лише на словах) методи боротьби зі психопатами? Психопати успішно дурять нас уже багато років і впевнено уміють це робити. Хоч овдну з цих афер ми хоча би для себе зрозуміли ДО, а не після їхніх наслідків? Я не впевнений.
Все починається з Любові.
Те, що технологічні праві в США налаштовані серйозно, це факт. Але яким чином «технологічна республіка» буде перезавантажувати державний устрій? Поки що це все виглядає досить туманно.
Вір у себе!
А що тоді таке квантове поле?
Вірте що вже одержали і буде вам!
А в мене завжди було навпаки: я ніколи ні перед ким не хвалився, навіть коли справді варто було б розповісти про добру справу чи якийсь свій успіх. Завжди думав, що це зайве люди самі якось дізнаються. А тепер он воно що: потрібне ритуальне самовиховання.
Вір у себе!
Мене не так турбує, ні як минуле, ні як майбутнє, так сьогодення. Якщо ми вже стали на шлях лебедів. то будь яка подія (чи позитивна, чи негативна) веде нас по тому самому ельфійському шляхові. Тепер з нами постійно мають бути і керована молодість, і інноваційність, і удача, тобто, нема за що турбуватись, залишатись спокійно та постійно щасливими.
За це, власне, я і турбуюсь. Може не варто залишатись у спокої, а світотворити будь що. Чи правий я?
Все починається з Любові.
Цікава та надихаюча розповідь. Мені сподобалося, що Оксана була твердо впевнена, що місце на посадку з'явиться, навіть якщо троє працівників сказали, що його нема. Я так розумію, така тверда впевненість у своєму варіанті розвитку подій, без найменшого сумніву, і є тим самим механізмом, який змінює реальність і творить чудеса. Можливо, це і є та сама віра?
Вір у себе!
Pages