Цікава та надихаюча розповідь. Мені сподобалося, що Оксана була твердо впевнена, що місце на посадку з'явиться, навіть якщо троє працівників сказали, що його нема. Я так розумію, така тверда впевненість у своєму варіанті розвитку подій, без найменшого сумніву, і є тим самим механізмом, який змінює реальність і творить чудеса. Можливо, це і є та сама віра?

А ми таки знаємо. Тоді ельфійська легкість завжди з нами, і ми вже щасливі.

Чи знав Ісус про тральфамадорський оптимізм і розповідав за нього своїм учням?
А якщо знав?

Дякую за вірш, Андрію! В ньому дійсно словам вільно, а думкам тісно).
Подяку хочу доповнити віршем Романа Шептицького "Собі своє я повертаю". Адже знання про палінгенезію - це те, що зараз люди повертають собі за допомогою Доброї Новини.

Собі своє я повертаю -
І те, що дали й що забрали,
І те, що в вічному житті
Мені світи благословляли.

Я повертаю давній код,
Що в серці світлом пробудився,
Де Дух - мій істинний народ,
Що в тілі формою явився.

Я повертаю звук творця,
Що в слові Всесвіт народив,
Де кожна думка - це іскра,
Що шлях реальності творив.

Я повертаю пам’ять сфер,
Де я - не ім’я і не тіло,
Де час - лиш тінь земних химер,
А Світло - сутність сокровенна й ціла.

Я повертаю код душі,
Що в матриці життя захований,
Де всі дороги - не чужі,
А планом Вищим намальовані.

Я повертаю свій потік
Божественний, ясний, безкраїй,
Де я - і учень, і прорік,
І храм, і шлях, і небокрай

Вогонь святий я повертаю,
Що вічно в серці він палає,
Бо все, що справді є моїм -
Мене це завжди упізнає.

Я повертаю право “Я” -
Без масок, страху і покори,
Бо істина моя свята
Не знає меж і заборони.

Собі своє я повертаю -
І карму світлом розчиняю,
Я той, хто пам’ять пізнає,
Я - той, хто світло в світ вертає.

Собі своє я повертаю -
По прву Духа, по закону:
Все, що моє - до мене йде
Бо я - у згоді з Вищим Троном.