Ми колись обговорювали питання, у спільноті Народний оглядач, «хто є українцем?», і висновки — розважливі! https://www.ar25.org/article/hto-ye-ukrayincem-i-yak-ce-vyznachyty.html

Пригадую, як колишні політичні українські вʼязні, просячи французьке громадянство у 1960ʼ роках, мусіли присягати на вірність Франції в разі її війни з вільною Україною!

Щодо підтримки діяспори та економічної інтеграції: аргумент трохи утертий, з огляду на різні політичні впливи. 

Не говорячи про факти набуття паспортів західніх держав громадянами ворожих Україні країн.

Оскільки сьогодні, у воюючій Україні, не існує вільних виборів, як можна запроваджувати множинне громадянство взагалі?

І чи це питання підлягає національній безпеці — війна, чи ні? 

Як дитину з української діяспори, перші мої емоції схиляють до погодження на подвійне громадянство. Тим паче, що павутинею несеться повний позитив… 

Натомість, якщо задуматися, то виринають підводні камені.

Тож попросила у ШІ:

«Яке наукове обґрунтування шкідливости множинного громадянства ?»

Відповіді багатші, ніж сподівалася!

1. Безпекові ризики

•  Конфлікт лояльності: Одним із ключових аргументів проти множинного громадянства є потенційний конфлікт лояльності громадянина до різних держав. Наприклад, у разі війни чи геополітичного конфлікту між державами, громадянин із подвійним громадянством може опинитися в ситуації, коли його дії чи вибір можуть розглядатися як зрада однієї з держав. Це особливо актуально для країн, які перебувають у стані конфлікту чи мають напружені відносини з іншими державами.

•  Використання як інструменту впливу: Деякі країни можуть використовувати множинне громадянство як інструмент гібридної війни або втручання у внутрішні справи інших держав. Наприклад, надання громадянства жителям іншої країни може створювати “п’яту колону” чи впливати на політичні процеси через голосування чи лобіювання інтересів іноземної держави.

•  Проблеми з військовою службою: У країнах із обов’язковою військовою службою множинне громадянство може створювати юридичні колізії, коли особа має виконувати військовий обов’язок у кількох державах одночасно. Це може призводити до конфліктів із законом або ухилення від обов’язків.

Наукове обґрунтування: Дослідження в галузі міжнародного права, зокрема Європейська конвенція про громадянство 1963 року, підкреслюють необхідність скорочення випадків множинного громадянства через можливі юридичні та безпекові ускладнення. Аналітичні записки, такі як від Національного інституту стратегічних досліджень України, вказують на ризики використання множинного громадянства для посягання на суверенітет і територіальну цілісність держави.

2. Юридичні та адміністративні проблеми

•  Колізії законодавства: Множинне громадянство може ускладнювати застосування національного законодавства, особливо в питаннях оподаткування, спадщини, сімейного права чи кримінальної відповідальності. Наприклад, різні країни можуть мати різні вимоги до сплати податків, що може призводити до подвійного оподаткування або ухилення від нього.

•  Проблеми з правовим статусом: У правових відносинах із Україною особа з множинним громадянством визнається лише громадянином України (ст. 4 Конституції України), що може створювати невідповідності у визнанні прав і обов’язків у інших країнах.

•  Адміністративне навантаження: Визначення статусу осіб із множинним громадянством вимагає додаткових ресурсів для моніторингу, перевірки та врегулювання юридичних питань, що може перевантажувати державні інституції.

Наукове обґрунтування: Юридичні дослідження, зокрема в контексті Європейської конвенції про громадянство 1997 року, вказують на складнощі уніфікації правового статусу осіб із множинним громадянством. Це може ускладнювати міжнародне співробітництво та створювати правову невизначеність.

3. Політичні ризики

•  Вплив на політичні процеси: Особи з множинним громадянством можуть брати участь у виборах чи обіймати державні посади, що може викликати занепокоєння щодо їхньої лояльності. В Україні, наприклад, Конституція забороняє особам із подвійним громадянством обіймати певні державні посади, але контроль за дотриманням цієї норми ускладнений.

•  Послаблення національної ідентичності: Деякі дослідники стверджують, що множинне громадянство може послаблювати зв’язок із державою, оскільки особа може відчувати більшу лояльність до іншої країни, де вона проживає чи має економічні інтереси.

Наукове обґрунтування: Політологічні дослідження вказують, що множинне громадянство може створювати умови для зовнішнього впливу на внутрішню політику, особливо в країнах із нестабільними політичними системами. Наприклад, у постсовєтських країнах множинне громадянство часто асоціюється з ризиками сепаратизму чи іноземного втручання.

4. Соціальні та економічні аспекти

•  Нерівність у правах: Множинне громадянство може створювати враження нерівності між громадянами, оскільки особи з кількома паспортами мають більше можливостей для міграції, роботи чи доступу до соціальних благ у різних країнах.

•  Економічні втрати: У країнах із високим рівнем еміграції, як Україна, множинне громадянство може сприяти відтоку капіталу та людських ресурсів, якщо громадяни обирають проживання в економічно розвиненіших країнах.

Наукове обґрунтування: Соціологічні дослідження показують, що множинне громадянство може посилювати міграційні процеси, що негативно впливає на демографічну ситуацію та економічний розвиток країн із низьким рівнем доходів.

5. Контекст України

В Україні питання множинного громадянства є особливо чутливим через війну з Росією та окупацію частини територій. Законопроєкт №11469, ухвалений у червні 2025 року, дозволяє множинне громадянство, але з обмеженнями, зокрема забороною на громадянство країн-агресорів (Росії) чи тих, що не визнають територіальну цілісність України. Однак правозахисники критикують цей закон через нечіткість підстав для втрати громадянства, що може створювати ризики для українців в окупованих територіях, які вимушено отримують російські паспорти.

•  Ризики в окупованих територіях: Українці, які проживають на окупованих територіях і отримують громадянство РФ під примусом, можуть втрачати українське громадянство через розмиті формулювання в законі щодо “загроз національній безпеці”.

•  Геополітичний контекст: Дозвіл на множинне громадянство з країнами ЄС, США чи Канадою може зміцнити зв’язки з діаспорою, але водночас створює ризики, якщо інші країни (наприклад, Угорщина чи Румунія) використовуватимуть громадянство для впливу на прикордонні регіони України.

6. Контраргументи та пом’якшення ризиків

Хоча множинне громадянство має потенційні ризики, багато країн (понад 130, включно з більшістю країн ЄС, США, Канадою) дозволяють його, вважаючи, що переваги (залучення діаспори, економічна інтеграція, підтримка мігрантів) переважають недоліки. Для зменшення шкоди в Україні пропонується:

•  Чітке законодавче регулювання, яке визначає права та обов’язки осіб із множинним громадянством.

•  Заборона множинного громадянства з країнами-агресорами.

•  Посилення контролю за дотриманням законодавства щодо громадянства.

Висновок

Наукове обґрунтування шкідливости множинного громадянства базується на безпекових (конфлікт лояльності, гібридні загрози), юридичних (колізії законодавства), політичних (зовнішній вплив) та соціально-економічних (міграція, нерівність) аспектах. 

В Україні ці ризики посилюються через війну та геополітичну ситуацію. 

Водночас шкоду можна мінімізувати через чітке законодавство та обмеження щодо громадянства країн-агресорів. 

Для глибшого аналізу потрібні додаткові дослідження, зокрема щодо впливу множинного громадянства на національну безпеку та демографію України в умовах війни.