Макрон мріє стати новим Наполеоном і вважає, що ЄС потрібна своя армія, в тому числі для захисту від США. Ця ідея вписується в концепцію створення «європейської держави», в якій ця армія і буде застосовуватися проти "незгодних", вважає польський політолог Мечислав Риба. Крім того, деякі представники європейських еліт хотіли б укласти стратегічну угоду з Росією.
Пропонуємо інтерв'ю з Мечиславом Рибою (Mieczysław Ryba) - співробітником Вищої школи соціальної культури і засобів масової інформації в Торуні і Люблінського Католицького університету.
Nasz Dziennik: У Франції пройшли урочисті заходи, присвячені 100-річчю від дня закінчення Першої світової війни, на яких був присутній в тому числі й Дональд Трамп. Як в цьому контексті розцінювати висловлювання президента Емманюеля Макрона про те, що слід створити європейську армію, яка дозволить захиститися, зокрема, від США?
Мечислав Риба: Варто враховувати те, що Макрон хоче стати в Європі кимось на кшталт нового Наполеона (принаймні, він заявляє про такі амбіції), але це набуває все більш карикатурну форму, він все більше відривається від реальності. Ми знаємо, що європейські ліві сили, які придумали і створили Макрона, принципово не погоджуються з політикою США, особливо у версії Дональда Трампа, тому вони вирішили використовувати річницю загальної перемоги над Німеччиною у Першій світовій війні.
Сенс цієї річниці зовсім інший, ми згадуємо про перемогу Франції та Великобританії над Німеччиною, США включилися в цю війну у 1918 і підтримували французів, так що розповіді Макрона про створення європейської армії, та ще й проти США, в якомусь сенсі спотворюють значення історичних подій. Це можна резюмувати так: який піп, такий і прихід.
- Макрон в черговий раз провокує Трампа ...
- Це, без сумніву, дипломатичне зіткнення, але нічого випадкового в ньому нема. Ліві європейські еліти поставили собі за мету створити Сполучені Штати Європи. Тим часом Сполучені Штати Америки, які чинять спротив певним лівим або глобалістським тенденціям, на роль стратегічного партнера для таких еліт не підходять. Еммануель Макрон втрачає позиції не тільки в своїй власній країні (його співвітчизники все менше сприймають його серйозно), а й на європейській (про світову я навіть не говорю) політичній сцені, але не дивлячись на це намагається грати м'язами.
Канцлер Меркель після чергових виборів втратила колишні політичні тили в німецьких регіонах, в Європі її позиція теж ослабла, користуючись цим, Макрон намагається зробити з себе нового імператора Європи, яка в своєму нинішньому вигляді теж починає розвалюватися.
- Чим можуть закінчитися для Європи спроби вийти з орбіти впливу США - ключового члена НАТО?
- Ситуація складна, ми знаємо, що деякі представники французьких і в першу чергу німецьких еліт хотіли б укласти стратегічну угоду з Росією і позбавити Євразію впливів США. У свою чергу, Америка намагається не допустити виникнення такої ситуації і навіть укладає локальні союзи, щоб не дозволити цій тенденції розвинутись. Питання, звичайно, звучить так: які шанси на виникнення нового альянсу, чи не розпадеться він раніше, ніж встигне консолідуватися?
Ми бачимо, що євроскептичні настрої посилюються, так що це, очевидно, утопічний проект. Росія, в свою чергу, стає все слабшою, у багатьох сферах вона загнана в кут, так що є зацікавленою в тому, щоб трансатлантичний альянс розпався. Тоді її військова перевага над Європою (і не тільки над нею) стане набагато значнішою, ніж зараз.
- Чи потрібна взагалі Європі власна армія?
Це хороше запитання ... Федералісти і центристи прагнуть створити європейську супердержаву, а для цього намагаються або узурпувати владу, як Європейська комісія або Суд Європейського союзу, які намагаються управляти Польщею, або створити нові інститути, які раніше існували на рівні окремих країн.
Прикладом тут може служити загальна Європейська служба прикордонної і берегової охорони, яка не підкорятиметься окремим країнам-членам ЄС, хоча кордони з точки зору суверенітету кожної держави - це найголовніше.
Звичайно, з'являються також ідеї про створення єдиної європейської армії, не пов'язаної з США. Цікаво, проти кого її планується використовувати? Може, проти країн, які критикують проект будівництва європейської супердержави і бездумну політику Брюсселя, що діє за вказівкою Парижа і Берліна?
- У Парижі відбулася неформальна зустріч Путін - Трамп.
- Сполучені Штати не вважають Росію стратегічним противником, адже Америка має набагато серйозніші затяжні проблеми. Досить згадати суперечки з Китаєм, що стосуються торгово-економічних питань. Ситуація виглядає складніше, оскільки США сильніше залежать від Пекіна, а той перевершує Москву за економічним потенціалом.
Росія представляє для Вашингтона, скоріше, проблему військово-геополітичного плану, однак це ядерна держава, тому лідери повинні постійно зустрічатися, щоб ситуація не вийшла з-під контролю. З польської точки зору основна небезпека полягала в тому, що Москва і Вашингтон могли дійти згоди, яка ущемляє наші інтереси.
Кроки, пов'язані з військовою сферою і перш за все з постачанням скрапленого газу зі США (Польський нафтогазовий концерн недавно підписав 24-річний контракт з компанією «Шеньєр»), показали, що Центральна Європа від контактів Москви і Вашингтона не постраждала. Добре, що сторони ведуть діалог, адже він завжди дає надію. Америці напевно хотілося б обмежити імперські амбіції Кремля і якимось чином не допустити зближення на лінії Пекін - Москва - Брюссель.
- Ця коротка зустріч двох лідерів відбулася після виборів, на яких Трампу і республіканцям не вдалося домогтися повного успіху: вони втратили контроль над Палатою представників. Позиція Трампа похитнулася?
- У Сполучених Штатах виборці завжди намагаються створити баланс у владі: якщо президентом опиняється людина з лав демократів, то дуже часто перевагу в Конгресі мають республіканці і навпаки. Так бувало вже багато разів. Ми пам'ятаємо, наприклад, як складно було Обамі затвердити бюджет, такого роду напруженість виникала не раз в різних контекстах. Говорити, що Дональд Трамп повністю позбувся громадської підтримки, буде помилкою, адже, як ми знаємо, що в Сенаті він переміг.
- Чи є шанс на те, що демократи відгукнуться на пропозицію Трампа налагодити в Сенаті співпрацю між двома партіями?
- Трамп в США знаходиться в тій же ситуації, що й польське керівництво: частина ЗМІ веде агресивну кампанію проти президента і уряду. Той, хто стежить за провідними американськими виданнями, легко помітить, що вони критикують Трампа так само, як «Газета виборча» (Gazeta Wyborcza) або телеканал «Те-Фау-ен» (TVN) критикують уряд польських Об'єднаних правих сил. Ця критика абсолютно ідентична, створюється навіть враження, що на польський ґрунт переносять американські зразки. Проти влади в США і у нас однаковим чином використовуються одні й ті ж теми: демократія, права людини і так далі.
Однак американські еліти ставлять на перше місце інтереси власної країни, вони готові вести суперечки лише до певної межі, не переступаючи тієї, за якою починаються розкол і хаос. Так що якась міжпартійна угода, що служить на благо США, цілком може з'явитися. Питання тільки, яким вона буде, на яких умовах вона буде укладена. Все це, звичайно, покаже час.
- Дякую за розмову.
Наші інтереси:
Америка прагне не допустити зближення на лінії Пекін - Москва - Брюссель.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
США протидіють союзу Брюссель - Москва - Пекін, – Nasz Dziennik (Польща)
Світ:
Спецтема:
Макрон мріє стати новим Наполеоном і вважає, що ЄС потрібна своя армія, в тому числі для захисту від США. Ця ідея вписується в концепцію створення «європейської держави», в якій ця армія і буде застосовуватися проти "незгодних", вважає польський політолог Мечислав Риба. Крім того, деякі представники європейських еліт хотіли б укласти стратегічну угоду з Росією.
mieczyslaw-ryba.jpg
Пропонуємо інтерв'ю з Мечиславом Рибою (Mieczysław Ryba) - співробітником Вищої школи соціальної культури і засобів масової інформації в Торуні і Люблінського Католицького університету.
Nasz Dziennik: У Франції пройшли урочисті заходи, присвячені 100-річчю від дня закінчення Першої світової війни, на яких був присутній в тому числі й Дональд Трамп. Як в цьому контексті розцінювати висловлювання президента Емманюеля Макрона про те, що слід створити європейську армію, яка дозволить захиститися, зокрема, від США?
Мечислав Риба: Варто враховувати те, що Макрон хоче стати в Європі кимось на кшталт нового Наполеона (принаймні, він заявляє про такі амбіції), але це набуває все більш карикатурну форму, він все більше відривається від реальності. Ми знаємо, що європейські ліві сили, які придумали і створили Макрона, принципово не погоджуються з політикою США, особливо у версії Дональда Трампа, тому вони вирішили використовувати річницю загальної перемоги над Німеччиною у Першій світовій війні.
Сенс цієї річниці зовсім інший, ми згадуємо про перемогу Франції та Великобританії над Німеччиною, США включилися в цю війну у 1918 і підтримували французів, так що розповіді Макрона про створення європейської армії, та ще й проти США, в якомусь сенсі спотворюють значення історичних подій. Це можна резюмувати так: який піп, такий і прихід.
- Макрон в черговий раз провокує Трампа ...
- Це, без сумніву, дипломатичне зіткнення, але нічого випадкового в ньому нема. Ліві європейські еліти поставили собі за мету створити Сполучені Штати Європи. Тим часом Сполучені Штати Америки, які чинять спротив певним лівим або глобалістським тенденціям, на роль стратегічного партнера для таких еліт не підходять. Еммануель Макрон втрачає позиції не тільки в своїй власній країні (його співвітчизники все менше сприймають його серйозно), а й на європейській (про світову я навіть не говорю) політичній сцені, але не дивлячись на це намагається грати м'язами.
Канцлер Меркель після чергових виборів втратила колишні політичні тили в німецьких регіонах, в Європі її позиція теж ослабла, користуючись цим, Макрон намагається зробити з себе нового імператора Європи, яка в своєму нинішньому вигляді теж починає розвалюватися.
- Чим можуть закінчитися для Європи спроби вийти з орбіти впливу США - ключового члена НАТО?
- Ситуація складна, ми знаємо, що деякі представники французьких і в першу чергу німецьких еліт хотіли б укласти стратегічну угоду з Росією і позбавити Євразію впливів США. У свою чергу, Америка намагається не допустити виникнення такої ситуації і навіть укладає локальні союзи, щоб не дозволити цій тенденції розвинутись. Питання, звичайно, звучить так: які шанси на виникнення нового альянсу, чи не розпадеться він раніше, ніж встигне консолідуватися?
Ми бачимо, що євроскептичні настрої посилюються, так що це, очевидно, утопічний проект. Росія, в свою чергу, стає все слабшою, у багатьох сферах вона загнана в кут, так що є зацікавленою в тому, щоб трансатлантичний альянс розпався. Тоді її військова перевага над Європою (і не тільки над нею) стане набагато значнішою, ніж зараз.
- Чи потрібна взагалі Європі власна армія?
Це хороше запитання ... Федералісти і центристи прагнуть створити європейську супердержаву, а для цього намагаються або узурпувати владу, як Європейська комісія або Суд Європейського союзу, які намагаються управляти Польщею, або створити нові інститути, які раніше існували на рівні окремих країн.
Прикладом тут може служити загальна Європейська служба прикордонної і берегової охорони, яка не підкорятиметься окремим країнам-членам ЄС, хоча кордони з точки зору суверенітету кожної держави - це найголовніше.
Звичайно, з'являються також ідеї про створення єдиної європейської армії, не пов'язаної з США. Цікаво, проти кого її планується використовувати? Може, проти країн, які критикують проект будівництва європейської супердержави і бездумну політику Брюсселя, що діє за вказівкою Парижа і Берліна?
- У Парижі відбулася неформальна зустріч Путін - Трамп.
- Сполучені Штати не вважають Росію стратегічним противником, адже Америка має набагато серйозніші затяжні проблеми. Досить згадати суперечки з Китаєм, що стосуються торгово-економічних питань. Ситуація виглядає складніше, оскільки США сильніше залежать від Пекіна, а той перевершує Москву за економічним потенціалом.
Росія представляє для Вашингтона, скоріше, проблему військово-геополітичного плану, однак це ядерна держава, тому лідери повинні постійно зустрічатися, щоб ситуація не вийшла з-під контролю. З польської точки зору основна небезпека полягала в тому, що Москва і Вашингтон могли дійти згоди, яка ущемляє наші інтереси.
Кроки, пов'язані з військовою сферою і перш за все з постачанням скрапленого газу зі США (Польський нафтогазовий концерн недавно підписав 24-річний контракт з компанією «Шеньєр»), показали, що Центральна Європа від контактів Москви і Вашингтона не постраждала. Добре, що сторони ведуть діалог, адже він завжди дає надію. Америці напевно хотілося б обмежити імперські амбіції Кремля і якимось чином не допустити зближення на лінії Пекін - Москва - Брюссель.
- Ця коротка зустріч двох лідерів відбулася після виборів, на яких Трампу і республіканцям не вдалося домогтися повного успіху: вони втратили контроль над Палатою представників. Позиція Трампа похитнулася?
- У Сполучених Штатах виборці завжди намагаються створити баланс у владі: якщо президентом опиняється людина з лав демократів, то дуже часто перевагу в Конгресі мають республіканці і навпаки. Так бувало вже багато разів. Ми пам'ятаємо, наприклад, як складно було Обамі затвердити бюджет, такого роду напруженість виникала не раз в різних контекстах. Говорити, що Дональд Трамп повністю позбувся громадської підтримки, буде помилкою, адже, як ми знаємо, що в Сенаті він переміг.
- Чи є шанс на те, що демократи відгукнуться на пропозицію Трампа налагодити в Сенаті співпрацю між двома партіями?
- Трамп в США знаходиться в тій же ситуації, що й польське керівництво: частина ЗМІ веде агресивну кампанію проти президента і уряду. Той, хто стежить за провідними американськими виданнями, легко помітить, що вони критикують Трампа так само, як «Газета виборча» (Gazeta Wyborcza) або телеканал «Те-Фау-ен» (TVN) критикують уряд польських Об'єднаних правих сил. Ця критика абсолютно ідентична, створюється навіть враження, що на польський ґрунт переносять американські зразки. Проти влади в США і у нас однаковим чином використовуються одні й ті ж теми: демократія, права людини і так далі.
Однак американські еліти ставлять на перше місце інтереси власної країни, вони готові вести суперечки лише до певної межі, не переступаючи тієї, за якою починаються розкол і хаос. Так що якась міжпартійна угода, що служить на благо США, цілком може з'явитися. Питання тільки, яким вона буде, на яких умовах вона буде укладена. Все це, звичайно, покаже час.
- Дякую за розмову.
Америка прагне не допустити зближення на лінії Пекін - Москва - Брюссель.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта