Народ, етнос, нація, раса – виправлення імен, свята простота

«Народ», «етнос», «нація», «раса». Для цих чотирьох термінів підходить те ж саме визначення: «спільнота, яка відрізняється від усіх інших стійким комплексом якостей і спроможна його передати своїм нащадкам». А в чому між ними різниця?

Народ

Народ – це біосоціальний організм, колективна істота вищого таксономічного рівня, «велика людина». Саме народи є учасниками еволюційної змагальності, тому народ, або популяція є базовою еволюційною одиницею.

Подібно до «людини малої», тобто окремої особистості, народ має дух, душу і плоть. Відтак наведене вище загальне визначення потребує уточнення: Народ – це спільнота, яка відрізняється від усіх інших стійким КОМПЛЕКСОМ ДУХОВНИХ, ПСИХІЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ і спроможна його передати своїм нащадкам. 

Народ може володіти різною мірою організованості – від аморфного ЕТНОСУ до державно структурованої НАЦІЇ. Це подібно до того, що гомо сапієнс може перебувати у двох якісно відмінних станах – «гомо сімплекс» (гобіт, «простий») і «гомо дуплекс» (арій, «подвійний»). Про це у статті  Раси Міжмор’я: основи ідентифікації для творення нового світу по-ельфійськи.

Духовним чинником належності до народу є етнічна самосвідомість, відчуття свого, рідного.

Психічним чинником народної ідентичності є рідна мова,  притаманний народу стереотип поведінки (звичай, етнопсихіка, національний характер), спільний народний егрегор (психоенергетичний банк). 

Фізичним чинником народної ідентичності є унікальний генофонд. Усередині народів (популяцій) ймовірність схрещування у багато разів перевершує ймовірність схрещування з представниками інших народів. Це веде до формування унікального колективного генофонду і, відповідно, характерного усередненого колективного фенотипу (фізичних проявів).

Нація

Нація – це народ, який має власну систему управління. Натомість етнос – це народ, який не має такої системи, тому етнос схильний підпадати під зовнішнє керування. В результаті етнос – це об’єкт історії (той, ким керують), а нація – суб’єкт історії, суверен, гравець.

Як бачимо, терміни «етнос» і «нація» позначають перебування народу в одному з двох станів – аморфному і структурованому (сімплекс і дуплекс). А що означає термін раса?

Раса

Раса – це спільнота, яка відрізняється від інших стійким комплексом БІОЛОГІЧНИХ якостей і спроможна його передати своїм нащадкам. Тобто раса (порода) – це фізичний компонент народу. Оскільки кожний народ має унікальний генофонд, то виходить, що кожний народ має власну унікальну расову основу. Притаманну кожному народу «породу» ще називають «малою расою».  

Такий підхід відповідає сучасній популяційній концепції раси. Згідно з нею, раси – це популяції (народи), між якими можуть існувати плавні або різкі переходи. 

Наголосимо, що базовою одиницею еволюції є народ, а раса – це його фізичний компонент, який стало відтворюється у нащадках. Так само у нащадках відтворюються психічний і духовний компоненти народу. 

Великі раси

Усі раси («малі раси») походять від трьох первинних рас – див.: Расове питання в постіндустріальному суспільстві. В ході розвитку ці первинні раси не лише ділилися, а й змішувалися. Тим не менше кожну расу можна досить впевнено віднести до однієї з трьох «великих рас» – європеоїдів, монголоїдів і негроїдів. Велика раса – це загальна тілесна основа народів зі спільним походженням.    

– Чи правильно казати, що етнічні німці і етнічні українці належать до різних рас?

– Так, адже це різні народи  (популяції), у кожного з них є власний унікальний генофонд.

– Чи належать вони до споріднених рас?

– Так, адже вони походять від первинної європеоїдної (білої) раси, відтак належать до однієї великої раси.

Епігенетика

Раніше вважалося, що расові ознаки формуються тільки генетично, тобто є проявом комплексу генів (генотипу), що передається спадково. Також було уявлення, що расова основа народу існує автономно від його психічного і духовного компонентів. Проте згодом з’ясувалося, що спадково передаватися можуть і набуті ознаки. Дослідженням цього феномену займається наука епігенетика (над-генетика).

Згідно з епігенетичними дослідженнями, той самий генотип (генетичну програму) можна по-різному налаштовувати, що приводить до зміни фенотипу (зовнішнього вигляду) і поведінкових реакцій. Це нагадує налаштування роялю: настроєний по-різному інструмент може давати зовсім різне звучання. Ці «епігенетичні налаштування» – епігеном – передаються спадково разом із самим геномом.

Сучасній науці відомі деякі епігенетичні механізми, які дозволяють блокувати одні ділянки генокоду, натомість активувати інші. Встановлено, що епігенетичними «перемикачами» є харчування, стреси, емоції, стан навколишнього середовища, спосіб життя.

Епігенетика підтверджує традиційні уявлення про прямий зв’язок між духовним (світоглядно-вольовим), етнопсихічним (мова, звичаї) і расовим компонентами народу. Поліпшення «невидимих» компонентів дозволяє вдосконалювати видиму, тілесну основу народів, а вдосконалена «фізика» дає нові можливості для реалізації духовних задумів.

Нова раса чи новий народ?

На основі сказаного вище поняття «нової раси» набуває конкретніших обрисів. Раса, повторимо, – це лише один з компонентів народного організму. Частина залежить від цілого. Засобом вирішення сучасної глобальної кризи є формування постіндустріальної цивілізації, а вона почнеться з народу, який оволодіє постіндустріальними світоглядом, релігією, освітою, мистецтвом, мовою, суспільно-політичною організацією, технологіями, харчуванням і цілим способом життя. Правильні дії в усьому зазначеному спектрі позитивно вплинуть на расовий компонент народу, а він, зі свого боку, відкриє простір для вищих проявів духу і душі.