Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Російсько-китайська дружба міцніє, Континентальний блок розширюється

Категорія:

Російсько-китайський союз займає панівне становище в Євразії. Росія і Китай продовжують здійснювати свій проект з перетворення Шанхайської організації співробітництва на провідну організацію Євразії. 

Економіка і майбутнє - за Євразією, пише у своїй статті Аугусто Самора (Augusto Zamora) на El Mundo

Загальна площа і чисельність населення Росії та Китаю становить майже 27 мільйонів квадратних кілометрів і півтора мільярда людей. А з урахуванням їхніх союзників (Казахстан, Білорусь, Киргизія, Іран і т. д.) ці показники збільшаться ще на п'ять мільйонів квадратних кілометрів і 300 мільйонів жителів.

В цілому виходить близько 32 мільйонів квадратних кілометрів і 1,8 мільярда чоловік.

Це більше, ніж Африка (30,37 мільйонів квадратних кілометрів і 1,22 мільярда жителів).

Територія вищезазначених країн простягається від Камбоджі до Баренцевого моря, під їх контролем знаходиться Каспійське море, вони займають панівне становище в Чорному морі і вирішальне в Балтійському. Союз з Іраном дозволяє їм здійснювати проектування сили на Перську затоку та Індійський океан, а через Сирію забезпечувати присутність в Середземному морі.

Іншими словами, російсько-китайський союз займає панівне становище в Євразії і має небачену міць.

В Азії є два гравці, які мають величезне геостратегічне значення: Індія і Пакистан. США намагалися перетягнути Індію на свою сторону, але зіткнулися з двома непереборними перешкодами.

Перше: будучи регіональною державою, Індія діє за власним планом, в якому нема місця сумнівним і незрозумілим зближенням.

Друге: Індія є стратегічним союзником Росії - в минулому СРСР - і не збирається цей союз руйнувати, розглядаючи його як основний. Тим більше вона не хоче перетворитися на пішака далекої морської держави, що не грає в Індійському океані особливої ​​ролі.

Пакистан, давній суперник Індії, з якою він тричі воював (і завжди опинявся переможеним) та веде жорстку територіальну суперечку через Кашмір, був і продовжує залишатися союзником Китаю.

Пакистан підтримує з цією країною тісні зв'язки у військовій, торгово-економічній та стратегічній областях, які постійно розширюються. З деяких питань і в залежності від обставин він виступає (або не виступає) на стороні Вашингтона. Навряд чи кине Пакистан Пекін заради зближення з США.

Крім усього іншого Росія і Китай продовжують здійснювати свій проект, можливо, наймасштабніший і найоригінальніший в сучасному світі, з перетворення ШОС (Шанхайської організації співробітництва) на провідну організацію Євразії.

У червні Пакистан та Індія вступили в ШОС в якості повноправних членів. Цей важливий факт не отримав належного висвітлення в західних ЗМІ. Пакистан вступив за підтримки Китаю, а Індія - Росії.

Після прийому цих двох нових членів на ШОС припадає 60% території Євразії, 45% світового населення і 20% світового ВВП. Але зміни в Євразії на цьому не закінчуються.

У червні 2016 року Індія, Іран і Афганістан підписали угоду про будівництво в Ірані великого порту Чехбехар (Chabahar), який стане перевалочним пунктом для товарообігу між Середньою Азією та Афганістаном. З введенням в дію Чехбехара Іран перестане залежати від ОАЕ в питаннях навантаження і розвантаження великих кораблів. Індії цей порт дасть можливість подолати ті перешкоди, який Пакистан завдає індійській торгівлі з цим регіоном. Для Афганістану Чехбехар стане головним виходом до моря.

Китай і Пакистан також займаються питаннями розвитку портової інфраструктури. У листопаді 2016 року в Пакистані почав працювати порт Гвадар (Gwadar), основний елемент Економічного коридору Китай-Пакистан (ЕККП) довжиною три тисячі кілометрів. Домовленість про його будівництво було досягнуто в 2013 році, а саме будівництво почалося в 2015. Китай здійснює інвестиції в інфраструктуру в обсязі 46 мільярдів доларів, що в три рази більше іноземних інвестицій, отриманих Пакистаном з 2008 по 2015 рік.

ЕККП з'єднує китайське місто Кашгар (Kashgar), розташоване в Синьцзян-Уйгурському автономному районі, з Індійським океаном. Це приносить Пекіну чималі плюси, забезпечуючи прямий вихід на Середній Схід і більш гнучкий вплив в Африці. Дозволяє зменшити значення Малакської протоки, контрольованої флотом США (через яку проходить значна частина його товарообігу). До того ж виступає в якості своєрідної противаги порту Чехбехар і знижує вплив США в Пакистані.

Крім економічного ривка, забезпечення зайнятості населення та модернізації своєї інфраструктури ця країна набуває козирі в своєму затяжному конфлікті через Кашмір, який Індія вважає своєю територією.

Є ще один важливий аспект. Як зазначив прем'єр-міністр Пакистану, «ЕККП є новою концепцією дипломатії, що заснована на загальних цілях процвітання для Пакистану і всього регіону, проект, спрямований на викорінення бідності, безробіття і відставання в розвитку».

Росія також розробляє з Індією нові маршрути. У липні нинішнього року було оголошено про російсько-індійський проект з будівництва коридору Північ-Південь довжиною 7,2 тисячі кілометрів, який з'єднає Бомбей з Санкт-Петербургом і пройде по території Ірану і Азербайджану, з'єднавши індійські порти Кандла (Kandla) і Нава-Шева (Nhava Sheva) з іранським портом Бендер-Аббас (Bandar Abbás), звідки ходитимуть потяги в Росію.

Цей коридор аналогічний Новому шовковому шляху, за допомогою якого Китай має намір отримати вихід на Євразію і Африку. Щотижня з Китаю відправляються поїзди до Іспанії, а в січні відкрилася лінія Іу-Лондон, що з'єднує Великобританію і Китай. Подорож залізницею протяжністю 12 тисяч кілометрів займе 18 днів. Морським шляхом на це буде потрібно 30 днів.

В питаннях прокладки нових торгових маршрутів всі чотири держави мирно змагаються одна з одною. Пропоновані ними маршрути взаємно доповнюють один одного. Росія підтримує китайський проект «Новий шовковий шлях», а Китай - ЄвразЕС, на яке Росія покладає великі надії.

У 2014 році Іран підписав з Пакистаном дев'ять меморандумів про взаєморозуміння, а в березні 2016 - шість угод про співпрацю. «Безпека Пакистану - це наша безпека, а безпеку Ірану - це безпека Пакистану», - підсумував президент Ірану Гасан Рухані.

Перед XII зустріччю у верхах «великої двадцятки» голова КНР Сі Цзіньпін побував з офіційним візитом в Москві. Це була його 22 зустріч з Володимиром Путіним після вступу на посаду в березні 2013 року, тобто більше п'яти зустрічей на рік, або, в середньому, одна зустріч кожні два місяці.

А якщо до цього додати зустрічі російських і китайських міністрів та інших посадових осіб, то вийде наступна картина: постійний щоденний діалог між Москвою і Пекіном, що дозволяє скласти уявлення про ступінь взаєморозуміння між двома державами.

Сі Цзіньпін і Путін обговорили створення зони вільної торгівлі між Китаєм і ЄврАзЕС, а також китайську участь у будівництві високошвидкісної залізниці Москва-Казань.

Крім того, вони підписали угоди про співпрацю в енергетиці, космічних дослідженнях і виробництві продовольства. Сторони мають намір довести товарообіг до 200 мільярдів доларів і збільшити китайські капіталовкладення в Росію до 12 мільярдів доларів до 2020 року.

Також був заснований інвестиційний фонд для розвитку відносин між північно-східними районами Китаю і російським Далеким Сходом. Як зазначив Сі Цзіньпін, «Китай став найбільшим торговим партнером російського Далекого Сходу».

Окремої розмови заслуговує російсько-китайське військове співробітництво. У червні цього року в Астані міністри оборони двох країн підписали дорожню карту про зміцнення військового співробітництва між Росією і Китаєм в період з 2017 по 2020 рік. Як вказує китайська сторона, підписання цього документа свідчить про «високий рівень взаємної стратегічної довіри і стратегічної взаємодії між двома країнами».

Військові відомства Китаю і Росії проводять «регулярні консультації з питань стратегічної безпеки», остання з них відбулася у вересні 2016 року.

Росія є єдиною країною, яка поставляє Китаю великі партії зброї та надає послуги у військовій області. Міністр оборони РФ Сергій Шойгу під час візиту до Пекіна в листопаді 2016 року сказав, що обсяг продажів озброєння складає близько трьох мільярдів доларів на рік.

Якщо зіставити ці фантастичні суми і проекти Росії і Китаю з тим, що відбувається в Європі і США, то отримаємо дуже приблизне уявлення про перспективи світу.

На Заході нема аналогічних проектів. Протягом останніх двох десятиліть він виступив ініціатором низки воєн та інтервенцій, озброєних і неозброєних, дестабілізуючих інші країни.

Трамп вимагає від Європи збільшити свої військові витрати. НАТО вимагає відправити до Афганістану ще більше військ і збільшити їх чисельність в Сирії.
НАТО націлює свою військову машину проти супротивників, які в п'ять разів перевищують альянс за ресурсами, територією, розмахом і здатністю мобілізуватися. Вони займають величезний простір, який неможливо завоювати.

Економіка і майбутнє - за Євразією - вважає Аугусто Самора (Augusto Zamora) на El Mundo

Наші інтереси: 

Розуміти зростаючу міць російсько-китайського союзу і робити свій союз у новій Європі.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Росія і Китай доповнюють один одного. Росія - це держава зі слабкою економікою, яка любить воювати. Китай - це сильна економіка з відразою до ведення війни.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Росія і Китай доповнюють один одного. Росія - це держава зі слабкою економікою, яка любить воювати. Китай - це сильна економіка з відразою до ведення війни.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Їхній союз дійсно вражає своєю міцністю згідно даних описів...

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Там усередині також не все так гладко, як описано. Тим не менше, є те, що їх об’єднує - це неспроможність до постіндустріального переходу. Тому вони будуть разом боротися за своє існування.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Все значно краще для нас. Тут мова йде про кількість. На нашому боці якість, яка за правильної організації набуває надпотужної сили. Тут буде зростати важливість України, як магічного Планетарного центру і вічного джерела творчого потенціалу людей. Хочуть того чи ні, але союзники змушені будуть вкладати в нас свої ресурси. Зараз якраз США активно веде діяльність на розчищення перепон на цьому шляху, основною з яких є наша бюрократія і особи, які керують державою.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.