Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
806

БРахМа, або що робити без авторитетних першоджерел

Категорія:

Важливість: 
4

Насправді першоджерел не існує: всі стародавні тексти – це копії, зроблені з інших копій. Найбільше, що ми можемо зробити, то це приблизно реконструювати первинний текст. У ситуації, коли будь-яке джерело може виявитися фальсифікатом, доводиться покладатися не на його уявну авторитетність, а на реальний сенс викладеної в ньому інформації. Наявність величезної маси сумнівних джерел перетворює «інформацію» на «інформаційний шум» і призводить до такого стану, ніби авторитетних духовних джерел взагалі нема. В духовному плані ми де-факто опинилися в інформаційній пустелі.

Сталий розвиток народу визначається його традицією (звичаєм, культурою), тобто перевіреним на практиці колективним життєвим досвідом і уявленнями про життя. З другого боку, цей же досвід є стримуючим чинником і навіть перешкодою для розвитку.

– Як співвідносяться розвиваючий і стримуючий аспекти традиції?

Традиція: розвиток і гальмування

Традиція розвивається разом з її носіями – народами, громадами, корпораціями, братствами. Тому для життя традиції властива циклічність. Кожен новий цикл починається Золотою ерою (Сатья-югою, тобто фазою святості), а закінчується Залізним віком (Калі-югою, тобто фазою пітьми). На початковому етапі традиції домінує її розвиваючий аспект, а на кінцевому – стримуючий. Фаза пітьми триває приблизно 1/10 тривалості циклу. Вона завершується або смертю традиції, або її оновленням, перенародженням, воскресінням.

– Яким чином відбувається перехід від фази вмирання до фази перенародження?

Це відбувається шляхом системного перевертання, тобто тотальної революції – світогляду, організації, технологій. Оскільки стара фаза доходить до збочень, маразму і абсурду, то нова фаза заперечує усе це і зносить стару систему. Такий механізм діалектичного заперечення і циклічного відтворення яскраво проявляється при переході від однієї суспільно-економічної формації до наступної.

Три принципи циклічності

Перехід до нового циклу розвитку традиції описується трьома системними принципами.

  • Принцип протилежності: Вартості початкової фази нового циклу (Золотої ери) є запереченням і революційним перевертанням вартостей попередньої фази (Залізного віку).
  • Принцип повторюваності: Нова Золота ера є відтворенням в нових історичних реаліях попередньої Золотої ери.
  • Принцип цілісності: Усі компоненти кожної фази щільно припасовані один до одного – «подібне притягується до подібного».

З цього випливає, що оновлення традиції відбувається шляхом заперечення вартостей Залізного віку і рішучої заміни їх вартостями Золотої ери.

Для пересічного спостерігача це виглядає як заперечення всієї традиції в цілому. Насправді ж відбувається оновлення і утвердження традиції на новому колі еволюційної спіралі.світлом вашим

Проблема літературних джерел

З появою книгодрукування розвиток традиції тримається не на усних переказах, а на текстових джерелах. Для сучасної людини вони є дуже важливими і сприймаються як авторитетні відомості про те, як колись було і як треба діяти тепер.

Дедалі більша важливість текстів спричинена передусім тим, що відбувається забування традиції: вона покидає щоденну практику, а тому необхідно її записувати.

Скажімо, людина, яка постійно читає певну молитву, не потребує її записувати, бо знає напам’ять. Але якщо вона припиняє регулярну молитовну практику, то через певний час почне забувати молитву. Для збереження цієї «традиції» їй доведеться записати молитву. Проблема в тому, що зазвичай записувати починають тоді, коли зрозуміли, що вже дещо забули.

Скажімо, тексти буддизму з’явилися через три століття після Будди. Тож уявіть собі, що до них могло увійти? І чи зміг би сам Будда упізнати в цих текстах своє вчення?

Але навіть коли тексти записуються «по гарячих слідах», вони можуть бути спотвореними до невпізнання. Характерний приклад – Євангеліє, автентична назва – «Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого». Цей документ було записано у 31 чи 32 роках, але вже до 70 року фарисеї  просто нашпигували його своїми вставками. Загальний обсяг фальшивих вставок перевищує обсяг оригінального тексту. Це було зроблено для того, щоб не лише заблокувати поширення вчення Ісуса Хреста, а й спрямувати його послідовників у протилежному напрямку.  

Реконструкцію первинного тексту вдалося зробити тільки завдяки тому, що Євангеліє з самого початку писалося у формі, захищеній від фальсифікацій: для цього воно було свідомо розділене на 4 компоненти, написані різними євангелістами. В самому тексті Євангелія було дано попередження, що тест буде сфальсифіковано – у притчі про пшеницю і кукіль. Завдяки комп’ютеризованому аналізу вдалося вилучити «кукіль» (ворожі вставки), після чого чотири тексти Євангелія, наче пазли, легко склалися в цілісну, логічну, прекрасну картину.

Надмірні сподівання на першоджерела

Насправді першоджерел не існує: всі стародавні тексти – це копії, зроблені з інших копій. Найбільше, що ми можемо зробити, то це приблизно реконструювати первинний текст на основі його комплексного аналізу, а також розуміння історичного контексту і мотивів його фальсифікаторів.

Добре, що Євангеліє було захищене від спотворень. Але ж це унікальний випадок. Будь-який інший стародавній текст можна спотворити як завгодно і приписати кому завгодно. Понад те – існують повністю вигадані «першоджерела», написані на вигаданих мовах. Наприклад, «Біблія Вульфили», написана так званою «готською» мовою. Нині точно відомо, що це 100% фальшивка, а її мова не має з реальними готами нічого спільного. Проте це не заважає цілком серйозно викладати оснований на ній предмет «Готська мова» в університетах. Вже краще викладати ельфійські мови з «Володаря перснів» Джона Толкіна – принаймні, там усе чесно.

З причини такої ненадійності літературних джерел ставитися до них треба критично і обережно, особливо в плані практичного застосування. Але навіть якщо джерело не зазнало спотворень, то треба враховувати стан свідомості автора, а також те, для кого він писав і які завдання ставив перед собою.

По-перше, текст міг давати рекомендації для конкретної ситуації, яка може бути далекою від теперішньої.

По-друге, автор міг писати у жанрі фантастики або гумору (наприклад, Гомер про пригоди Одіссея – античного «остапа бендера»).

По-третє, автор міг бути духовно хворим або навіженим.

По-четверте, автор писав з метою дезінформації. Так, у 4 ст. палкий противник аріянства Аполінарій Лаодикійський та його учні створили великий корпус «псевдоепіграфів», які опублікували під іменами великих отців Церкви 3–4 ст. і які потім почали масово цитуватися в іншій іудохристиянській літературі. Інший приклад – Міф про гоніння християн.  

По-п’яте, автор міг щиро помилятися, і так далі.     

У ситуації, коли будь-яке джерело може виявитися фальсифікатом, доводиться покладатися не на його уявну авторитетність, а на реальний сенс викладеної в ньому інформації

– Як відрізнити правдиву інформацію від облудної?

Усе розмаїття уявлень про світ врешті-решт зводиться до двох фундаментальних ідей. Вони є діаметрально протилежними і між ними не може бути компромісу.

Арійська ідея

Слово «арійський» означає «шляхетний», «сонячний». Арій – це шляхетна людина, в душі якої світить божественне Сонце. 

Сенс арійської ідеї сконцентрований у формулі «БРахМа – Вишній і Святий». В індуїзмі після тисячолітніх спотворень вона перетворилася на трійцю богів: Брахма (творення), Вішну (утримання), Шива (руйнування). Проте первинний її сенс кристально чистий і простий.

1. Сакральне скорочення «Б - Ра - х - Ма» означає «Бог небесного (Ра) і земного (Ма)», видимого і невидимого, божественного і матеріального. Руна «Х» (хебо) означає гармонійне поєднання, примноження і синергію. Його сенс в тому, що небесне і земне посилюють, розвивають, розкривають одне одного. А все тому, що люди – це втілені божественні сутності. Приходячи у земний світ, вони його одухотворюють і обожествлюють, отримуючи за це новий досвід і радість творчості.  

2. «Вишній» означає, що Творець є найвищою силою і найвищою владою у сотвореному ним Всесвіті. Оскільки людина – це втілена частинка Творця Всесвіту, то потенційно вона є всемогутньою. Що більше людина розвиває в собі духовну і божественну свідомість, то більше керує своїм життям. Арійська людина усвідомлює себе творцем своєї долі. Причини своїх перемог і поразок вона шукає передусім у собі.  

3. «Святий» означає, що Творець Всесвіту – незрівнянно добрий, люблячий, досконалий. Він створив досконалий Всесвіт, який живе і розвивається разом зі своїм Творцем. Якщо людина діє згідно з правилами Творця, то її життя цікаве, творче, приємне, розвиваюче. Якщо ж вона припускається помилок, то досконалий Всесвіт вказує на них людині труднощами, неприємностями, ударами долі, а якщо вона їх не сприймає – то стражданнями і смертю. Проте вже через рік після смерті божественно-духовна сутність готова до нового втілення, яке дає нові шанси, пригоди, враження і досвід.    

Три критерії правди

Прийняття арійської ідеї дає шляхетній людині інструментарій для визначення якості інформації з будь-якого джерела. Йдеться про три критерії правди:

1. Логічна цілісність і несуперечливість. Правдива інформація не може суперечити історичних реаліям, законам логіки і законам природи, її компоненти органічно доповнюють один одного.

2. Позитивні емоції. Правдива інформація завжди красива і приємна.

3. Добрі плоди. Правдива інформація завжди продуктивна, вона дає корисний результат.

Релігія божественного розгортання

Якщо світоглядно-релігійна система відповідає цим критеріям, то вона  правдива. Істинна релігія – це релігія знань, краси і творчості. Згідно з нею, божественний Творець здійснює експансію в наш фізичний світ. Він це робить, втілюючись у людей, які творять нове, вдосконалюючи природу, тваринний і рослинний світ, техносферу і самих себе. Тому арійська людина – це шляхетний соТворець.

Антиарійська ідея

Протилежний підхід полягає в запереченні арійської формули «Брахма – Вишній і Святий»:

1. Згідно з антиарійським підходом, Творець існує окремо від людини –  окремо від свого творіння. Людина не є втіленою частинкою Бога. Між Творцем і його творінням – нездоланна прірва.

2. Людина є рабом обставин. Причини своїх перемог і поразок вона шукає у зовнішніх подіях і обставинах.

3. Всесвіт є ворожим або байдужим до людини. Оскільки земний простір є сповнений страждань, то найкраще для людини – звільнитися від нього і відійти «в інший світ».

Світогляд евакуації

Згідно з антиарійською ідеєю, світ безнадійно зіпсований і сповнений неминучих страждань. Творець згортає свою присутність у земному світі, покидає його, залишаючи після себе випалену пустелю. Тому життєва стратегія людини полягає в тому, щоб якомога скоріше з нього евакуюватися і ніколи не повертатися.

У різних псевдорелігіях це проявляється по-різному, проте загальний сенс той самий: земне життя сповнене страждань, тому від нього треба звільнятися і  втікати «на небеса».  Докладніше про це у статті Вільна релігія вільних людей: прагматизм, раціональність, краса, позитивні емоції, продуктивність і в посиланнях до неї.

Інформаційна пустеля, духовний голод

Наголосимо, що літературні джерела світоглядного, езотеричного, метафізичного, духовного характеру дуже важливі для розуміння життя. Проте на завершальній фазі нинішнього природно-історичного циклу ці джерела надзвичайно забруднені, спотворені і заглушені дезінформацією. Наявність величезної маси сумнівних джерел перетворює «інформацію» на «інформаційний шум» і призводить до такого стану, ніби авторитетних духовних джерел взагалі нема. В духовному плані ми де-факто опинилися в інформаційній пустелі.

Це архетипова ситуація для міжциклового переходу, який завжди відбувається у повній темряві. Засилля джерел з претензією на авторитетність обертається відсутністю будь-яких авторитетів. У результаті вся духовна література гамузом записується до розряду «сумнівної», тобто такої, що вимагає надзвичайно критичного і обережного підходу. А як по-іншому, адже нас дурять на кожному кроці.

З чистої сторінки

Народження дитини супроводжується, за рідкими винятками, повним стиранням інформації про її попередні втілення. Подібне відбувається при народженні нової цивілізації: вона також починається з «чистої сторінки». Її наповнення новою інформацією здійснюється шляхом «переоцінки цінностей» – діалектичного заперечення і повного перевертання.

Те, що у фазі «Залізного віку» вважалося нормою життя, в новому циклі – у фазі нової Золотої ери – сприймається як збочення і безумство. І навпаки: для людей старого циклу життєві вартості «нових людей» виглядають як небезпечні дивацтва і безумства. Найпростіший приклад – радикальна зміна системи харчування. Скажіть пересічній людині, що не вживаєте термообробленої їжі, м’яса, шоколаду, алкоголю і таблеток (бо взагалі не хворієте) – і погляньте на її реакцію.  

Авторитетне першоджерело

«Царство Боже подібне до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, сівши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають» – так «Добра Новина» навчає про «переоцінку цінностей».

– На основі яких критеріїв відрізняють добре від непридатного?  

На основі описаних вище критеріїв логічної цілісності, позитивних емоцій і добрих плодів. Це критерії правдивих знань.

– А чи є надійне джерело, з якого можна черпати правдиві знання?

Так, є! Таким надійним джерелом є Образ Божий всередині кожної людини і природа навколо нас.

Пізнавай себе, досліджуй свою психіку і свою плоть – тут справжні, надійні знання!

Пізнавай суспільство і навколишню природу, тварин і рослини!

Приглянься до маленьких дітей: вони первозданно чисті і зазвичай перебувають у Просторі волі.   

Світлі люди, шляхетні справи, божественне Сонце всередині кожного з нас і краса навколишнього світу – ось справжнє, авторитетне, надійне першоджерело правдивих знань.

«Залишаєтеся, лицеміри, з наявним вашим сонцем. Ми в поганому вашому сонці знайдемо нове і прекрасне таке: Хай буде світло! Хай стане сонце! Й утвердиться сонце! Це за стіною і за межами вашими зустрічає нас, одягшись світлом наче ризою! Це проголошує нам: Радійте! Дерзайте! Мир вам! Не бійтеся! Я є світло! Прагни, хай прийде до мене і хай співає!»

Григорій Сковорода. «Наркіс. Розмова про те: Пізнай себе».

Наші інтереси: 

Авторитетні першоджерела завжди з нами. Вони всередині нас і навколо нас.

Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Богдан ДуБ.

*лайк* )

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Володимир Федько.

"Революція - не самоціль. Революційний потік, який вирвався на свободу, повинен бути спрямований в надійне русло еволюції".

(А.Г. / Промова 6 липня 1933 року в Берліні)

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Леонід Українець.

Може це не винятки, а випадки правила, яке ми ще тільки намагаємось вивчити.

Цитата:
Народження дитини супроводжується, за рідкими винятками, повним стиранням інформації про її попередні втілення.
Зображення користувача Ірина Чорна.

Дякую Ігоре!
Чудова стаття. Як на мене дуже актуальна. Спонукає до розвитку людини, до пізнання себе, до прислухання до себе, зрештою до віри собі. Лише потрібно очищатись і духовно рости. Щоб врешті самому розуміти світ, яким він є...
Це чудово! І головне пізнати все навколо просто, бо критерії правди чіткі і зрозумілі.

Зображення користувача Василь Глод.

Дуже цікава стаття. Так, треба пізнавати себе і навколишній світ. Рішуче позбуватися стереотипів, пізнавати правила Творця Всесвіту. Іти шляхом Навчання Творення Вдосконалення. Коли людина пізнала щось нове, Творець допоможе відкрити їй іще щось нове.Так людина рухається по спіралі до досконалості, до Боговідповідного стану.

Радіймо!

Зображення користувача Богдан ДуБ.

Цитата:
В духовному плані ми де-факто опинилися в інформаційній пустелі.

у мене протилежне враження - якісь джунглі і 7й кілометр.

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Михайло Харачко.

Все значно простіше: нема ніякої пустелі, ми просто не там шукаємо. Всі істинні знання перебувають на інформаційних рівнях нашої Планети. Тому правильним є шукати їх не в зовнішніх джерелах, а всередині себе. Ці знання відкриваються саме тоді, коли гравці їх потребують.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Михайло Харачко.

Ключем до істинної інформації є здатність самому аналізувати, перевіряти все можливе, зважувати здоровим глуздом і вмикати внутрішню свідомість.
Сліпо довіряти не можна в жодному разі, бо в людства виробилася шкідлива звичка: довіряти друкованій інформації, телебаченню, думкам всяких "експертів". Ця звичка відключає аналітичне мислення.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Явсе Світ.

Система працює із двох боків.З однієї сторони подається напівправда,а з іншої людям із дитинства систематично обробляються мізки.Коли потрібно вмикається важка артилерія-хуцпа.Робота йде із вихідною інформацією та із "приймачем" інформації.

Стаття чудова.Дякую.

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Аватар Арій.

І все ж таки, до авторитетних джерел я б відніс твори Джонатана Свіфта.

За добро заплатимо добром,
а за зло — по-справедливості.

Зображення користувача Володимир Федько.

Авторитетним джерелом є і "Моя боротьба"...

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Володимир Федько.

Цитата:
У ситуації, коли будь-яке джерело може виявитися фальсифікатом, доводиться покладатися не на його уявну авторитетність, а на реальний сенс викладеної в ньому інформації.

Додам від себе, що і в цьому випадку необхідно порівнювати викладену інформацію по іншим джерелам, оскільки автор міг володіти неповною інформацією.

Але головним правилом є відокремлення потрібної для себе інформації від загального інформаційного потоку. Наприклад, мені не потрібна інформація про металообробні верстати, жіночі креми та льсьйон... і т.п. Тому я одразу цю інформацію відфільтровую.

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Зір Чіткий.

Якщо не існує надійних писемних першоджерел, то чи існує Першоджерело, з якого виникло усе видиме і не видиме?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Арсен Дубовик.

?Що є "надійність писемних першоджерел"??

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Зір Чіткий.

Таких, яким можна довіряти без перевірки.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Дякую за відповідь, друже Арію )
Але... будуть два анекдоти :-)))

Перший ( щодо попереднього коментара):
"— А це правда, що в Одесі завжди відповідають запитанням на запитання?
— Хто вам сказав?"

Другий (щодо "довіряти"):
"- Заходжу я, значить, в агліцький клуб. Там всі виключно в карти грають.
Питаю: "- Що за гра?"
Відповідають: "- Очко"
Сідаю, граю. Тут він мені каже: "- Дев'ятнадцять", а я йому: "- Покажи, ну покажи! Може там ..."
І тут він мені каже: "- У нас в клубі джентльменам прийнято довіряти",
- і тут мені як стало везти! Везе і везе! Як прикуплю - двадцять одне! Не дев'ятнадцять, не двадцять ...прям везіння якесь!"

І наостанок - народна приказка (а "Народ скаже, як зав'яже"):
"Довіряй, але перевіряй"
Зовсім по-арійському, правда? ;-)
І правильно Ігор каже - усі першоджерела потребують перевірки за "критеріями правди"

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Зір Чіткий.

Чув ці анекдоти ще давно, тому не сміявся.
А якщо серйозно: то як перевірити існування Творця - колективної соборної особистості?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Володимир Федько.

Дискусія поступово скочується до єрєсі... :-(

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Ірина Чорна.

На даному етапі просто повірте, що Він є...
А по правді, усвідомте, відчуйте себе Його часточкою ( вона у Вас в середині, але мабуть спить). Це не перевіряться ззовні. Це розуміння приходить і тоді відчуваються, збуваються три критерії правди: простота розуміння, наче завжди так було, радість спокійна, від серця і логічна послідовність подій (чому саме прийшло розуміння)...

Зображення користувача Богдан ДуБ.

матеріальне перевіряється матеріальним. духовне - духовним. є в нас різні тіла/оболочки. І тою, якою ми думаємо - тою вже можна перевірити дане твердження. кажуть - це найтонший інструмент дослідження. Головне, як любий існтрумент, придбати поякісніший і тримати в чистоті.
Ну а перевірити емпірично - це вже розвинутись і очистити свої тіла до тої межі (паралельний, і не прямозалежиний процес на справді), щоб перш за все перевірити наявність усіх своїх тіл. Людям на такому рівні існування Творця є очевидним. Я їм довіряю. До речі, факт мудрої довіри і покладання, згідно від, є атрибутом (необхідною але недостатньою умовою) мудрості.

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Методика проста -
1) "Дивись кругом себе" (Т. Г. Шевченко)
2) і "...розважати, спостерігати й пізнавати,
Не стаючи ніколи скептиком, або руїнником"
(Р. Р. Кіплінг у перекладі Д. Донцова)

Арій Хрестовий каже:
Чув ці анекдоти ще давно, тому не сміявся.
А якщо серйозно: то як перевірити існування Творця - колективної соборної особистості?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Юр Цікавий.

Вірогідність появи Всесвіту через випадкові комбінації дорівнює нулю, отже він такі був створений.

Зображення користувача Зір Чіткий.

Так, це сильний аргумент.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)