Зображення користувача Вiктор Нокiд.
Вiктор Нокiд
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Китай – не Велика Британія, не США й не Росія… .

Категорія:

Китай ніколи не мав й не має зараз жодного глобального гонору. Його гонор вельми локальний, він обмежується власним ареалом та його ближніми околицями. Китай завжди значно більше переймався власними, внутрішніми проблемами, ніж зовнішніми.

151017-kytay.jpg

Загадковий Китай
Загадковий Китай

«Він хату залишив пішов воювати – щоб землю селянам в Гренаді віддати», - це точно не про Китай. Це про сутність мислення російського керівництва у всі часи та й власне про сутність мислення та відчуттів російського народу як такого, бо віддати землю власним селянам у Росії завжди було й є проблемою, а от віддати землю селянам у якійсь черговій «Гренаді» – будь ласка, за це кремлівські вожді завжди готові лити моря крові росіян та й самі росіяни проти того пролиття крові заради «землі селянам у Гренаді» не виступають. Зараз черга «віддати умовну землю умовним селянам у Сирії». Не вийшло із «новоросією» треба відволікти увагу від провалу в Україні на Сирію.

Що стосується власне Китаю, то відносно нього існують усталені блуди, активно поширювані російською пропагандою. Ці блуди вельми поширені й укорінені, але вони суперечать усій історії Китаю як такого.

По-перше, Китай ніколи не мав й не має зараз жодного глобального гонору. Його гонор вельми локальний, він обмежується власним ареалом та його ближніми околицями. Дійсно, Китаю потрібні ресурси, в тому числі енергетичні ресурси. Тому він промикується в Африку й в деякі інші регіони, де бачить можливі джерела цих ресурсів. Але в Сирію, наприклад, Китай ніколи не полізе, бо не бачить там жодних для себе зисків.

Уся історія та філософія Китаю свідчить про те, що Китай завжди значно більше переймався власними, внутрішніми проблемами, ніж зовнішніми. Китай ніколи не був просякнутий глобальним експансіонізмом, що притаманно США, Європі, усьому євроатлантичному світу та кремлівському керівництву разом із «російським» народом.

По-друге, Китай не має жодних намірів усунути США від світового, глобального лідерства. Максимум, на що претендує Китай – роль регіонального заступника США у його Китаю регіоні, тобто власне Китаю та його ближніх околиць.

По-третє, Китай розглядає США як джерело сучасних та перспективних технологій, без яких Китай просто не виживе: ніхто, крім США, сучасні технології Китаю надати не може, бо сам не має їх.

Тому ніколи Китай не піде у союзники ані до Росії, ані до жодної іншої третьої сили усупереч власним регіональним інтересам та інтересам США та усього атлантичного світу як такого.

Це легко бачити, наприклад, по нещодавнім взаємостосункам Китаю та РФ у енергетичних питаннях. Минулого року із великим пропагандистським галасом у Кремлі йшлося про укладання російсько-китайського контракту стосовно постачання російського газу Китаю та будуванню газогону під умовною назвою «Сила Сибіру». Як з’ясувалося, жодного контракту не існує, бо документ, у якому не визначено ціну товару, який домовилися продавати та купувати, не є контрактом. Китай відмовився фінансувати будування того самого газогону «Сила Сибіру».

Китай відмовився фінансувати швидкісну залізну дорогу Москва-Казань, яка конче потрібна для чемпіонату світу із футболу, який Москва сподівається таки провести у 2018 році.

Тобто сьогодні вже навіть Путіну та його оточенню має стати зрозумілим, що жодного «союзу» Росії та Китаю, тим більше «стратегічного» союзу, бути не може.

Китай безумовно бажає використовувати Росію як джерело ресурсів, але не більше того, й там й тоді, коли це вигідно виключно Китаю.

Стосовно ще одного «стратегічного» союзу Путіна, тобто Росії, - із Туреччиною в особі Реджепа Ердогана. Останні події свідчать, що там також Росія, тобто Путін, втрапила у чергову халепу. Бо Ердоган не поспішає реалізовувати ще одну велику енергетичну мрію Путіна – «Турецький потік». Про що також наприкінці минулого року кремлівські пропагандисти голосно верещали на усіх усюдах. То ж «Турецький потік» також виявляється швидше блефом, аніж реальністю. Крім того Ердоган запеклий ворог Башара Асада. А ще Путін чомусь вважав себе ментально близьким Ердогану, мовляв обидва вони – сильні лідери власних країн із схожою долею, які виникли на руїнах імперій й які відродилися із цих руїн.

Але ж очевидно, що це не так. У Ердогана інша доля. Він сидів у в’язниці, він прийшов до влади із опозиції. Путіна не можна уявити в опозиції. Він може прийти до влади тільки із влади й ніяк інакше…

То ж між Путіним й Ердоганом виявилися особисті непорозуміння. Оскільки для Путіна особисті стосунки завжди важливіші, ніж політичні, то це може мати вельми цікаві наслідки у стосунках між РФ та Туреччиною в умовах реальної війни у Сирії.

Стосовно ж Росії, як такої, є, як зараз кажуть, маємо гарну новину: «Путін і є Росія, про що минулого року офіційно було проголошено першим заступником голови адміністрації президента РФ В’ячеславом Володіним». Тобто не стане Путіна – не стане й Росії в той самий день, годину, хвилину та секунду…

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

«Євангеліє Ісуса Хреста» (Львів, «ПІРАМІДА», 2017 - 596 с. Зладив Ігор Каганець)

Яскравий подарунок для тих, кого любимо – «Євангеліє Ісуса Хреста» (Ігор Каганець, 2017)

Даруючи книги, ми розширюємо коло однодумців. Для придбання цієї книги насамперед треба визначитися з варіантом палітурки книжки (тверда чи м’яка) і кількістю примірників, порахувати загальну...

Останні записи

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Гарний авторський аналіз, Вікторе! Позитив.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Це ключова думка статті.

Цитата:
Китай безумовно бажає використовувати Росію як джерело ресурсів, але не більше того й там й тоді, коли це вигідно виключно Китаю.

Отже КНР позиціонує себе не союзником, а сюзереном Московії.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Ну так ж побутує така думка тільки суто теоретично, що Китай в загальному як держава є соціотипом ІЛІ, через що власне воно якби тоді і не дивно що Китай будучи 3-ою квадрою так зверхньо відноситься до Раші, на відмінно від побратимських хай і прихованим но все ж на соціонічному рівні як до собі подібних із Америкою (США).

А ось на рахунок Туреччини, то як на мене там така якась трохи заплутана ситуація. Якщо Туреччина, уточнюся Туреччина як держава в загальному, а не як особа у вигляді її лідера, поводить себе зараз так по агресивному в сторону Росії, то це певно тільки того, що Туреччина упевнена у тому що Раші вона не по зубам. Так як ситуація із Курдистаном і досі ніяка то відповідно Раші виходить що не вдасться буде застосувати цю карту в разі Н/З із Туреччиною.
Хоча з іншого ж боку союзником Туреччини є Азербайджан, який є ворогом Вірменія яка є союзником все тієї ж Раші.

Гиг, тим не менш, то що це виходить, що НАТО цієї осені не буде проводити свій план в дійсність по проведенню контратаки з боку України в глиб Раші з метою її розвалити?????? О_о
Хто зараз і головне для чого пише цей новий сценарій?=)
А може то просто Раша прочитала інфу про те що НАТО збиралося зробити в найближчі 2-3 міс. з моменту публікації яка вийшла числом 16 червня??

Як це все може статися найближчі два-три місяці?

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Клас!
А, що скажеш про соціотип Турції, Азербайджану, Вірменії? Ну, й інші країни можна розписати. Дай цю інформацію окремою статтею, друже Альберте.
Це ж важливо. Бо ми ж освідомлені про "малу людину" і "велику людину" - клітину -людину - суспільство - країну (ну і т.д.).

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

А нічого не можу сказати. Я тільки про кілька країн знаю, які якби між майже усіма соціоніками погоджені. А стосовно ось Китаю, то це лишень гіпотизи про те що Китай цілком ймовірно є ІЛІ, но я особисто вважаю що це цілком більш вірна версія якщо так дивитися з боку на Китай. Бо Китай і справді доволі скромно себе веде по відношенню демонстрації своєї сили і готовності йти на сусідів. Чого наприклад ніколи НЕ скажеш про Туреччину, яка завжди хвалиться демонстрацією своїх біцепсів та абсолютною зневагою до білих жінок. Тобто Туреччина мені у цьому плані більше нагадує Расєю, через що я особисто припускаю, що і вона також може бути СЛЕ, бо тільки СЛЕ та ЛСЕ можуть достойно оцінити свого опонента перш ніж почати давати йому фізичний опір чи/або навпаки чинити фізичний (або моральний) тиск по відношенню до іншого.
Тому тут то і писати нічого, на мою думку Туреччина то є СЛЕ, Азербайджан похожий чимось на Туреччину і тому не факт що і він також буде СЛЕ, а ось Вірменія якась не зрозуміла.. вона або ЕІІ або ІЕІ, но тут важко мені сказати бо іноді і вони мені також видаються за СЛЕ. Ось і все) Ну гай ще Грузія цілком ймовірно що є нашою тотожною країною ЕІІ =)