Громадянство Третього Гетьманату: застосовуємо досвід Ізраїлю і Швейцарії

Війна України з Росією викликала особливий інтерес до моделей національної самооборони Швейцарії та Ізраїлю. Проте ці держави можуть бути для нас корисними також у справі етнічної самоідентифікації та громадянства.

141128-ukrayinci-3.jpg

Радіймо, арії!
Радіймо, арії!

Бурхлива дискусія на тему «Що важливіше для народу: дух, мова чи генофонд?» поставила питання про те, як практично визначати, хто може бути українцем і громадянином нової Української держави. Технологія визнання своїх і надання їм громадянства має бути проста й однозначна. Для цього спробуймо все «розкласти по поличкам». 

Українська держава, єврейський досвід

Досвід Ізраїлю для нас корисний тим, що Ізраїль – це єврейська держава. Тобто де-факто і де-юре це держава єврейського народу.

У світлі спроб проголосити Ізраїль «державою всіх його громадян», Інститут сіоністської стратегії у своєму проекті формальної Конституції Ізраїлю запропонував наступне формулювання першої статті Конституції: «Держава Ізраїль є єврейською державою і національним домом єврейського народу, в якому єврейський народ здійснює своє самовизначення у відповідності зі своєю історичною та культурною спадщиною».

На закиди, що євреї не являють собою єдиний народ, так як їх об'єднує лише спільна релігія, міністерство іноземних справ відповідає, що єврейський народ є нацією, всі представники якої мають спільне походження, історію, релігію, мову і культуру.

Для того, щоб припинити дискусії, уряд Ізраїлю схвалив законопроект про єврейський характер держави. У ньому пропонується залишити єдиною державною мовою іврит (зараз в Ізраїлі другою державною є ще й арабська), а також затвердити норми єврейського релігійного права як «джерела натхнення для сучасної нормотворчості».

Євреї створили свою державу через два тисячоліття після втрати державності, причому зробили це на території, яка тривалий час була заселена арабами та іншими народами. Проте у них вистачило волі створити саме єврейську державу, а не «державу всіх громадян» (правду кажучи, тоді б її вже не існувало).

В українців ситуація незрівнянно ліпша, адже вони ніколи – з часів Трипілля, тобто протягом останніх 7 тисячоліть – не втрачали своєї землі, а тому нікого з неї не витискали. Відтак українці мають незрівнянно більше підстав заявити: «Третій Гетьманат є Українською державою і національним домом українського народу, в якому український народ здійснює своє самовизначення у відповідності зі своєю історичною та культурною спадщиною».

Нагадаємо, що згідно з Конституцією нинішня пост-радянська Україна – спадкоємець заснованої у Харкові в 1919 році більшовицької УРСР – є державою громадян усіх національностей. Щоб переконатися, що вона не є Українською державою, достатньо поглянути на її вище керівництво. Так що, услід за лідерами Німеччини, Франції, Великобританії та США, нині можемо сміло сказати: «мультинаціональна ідея не спрацювала».    

Хто такі українці? Порівняння з єврейським підходом

Українці – це ті, які належать до українського народу. У своєму первинному, а тому істинному значенні слово «народ» означає «люди одного роду», «ті, що мають спільного предка». Народ – це кровно споріднений біосоціальний організм, колективна істота.

Подібно до окремої людини, народний організм має дух, душу і плоть:

● дух народу – це його воля до життя,
● душа (психіка) – це мова і звичаї,
● плоть – це генофонд.

Відтак належність до Українського народу визначається духовною, психічною і генетичною спорідненістю:

● на духовному рівні: люди визнають себе українцями і підтверджують це діями на користь української справи;
● на психічному рівні: українці розмовляють українською мовою і плекають українську культуру;
● на генетичному рівні: українці мають спільного предка.

Цей принцип триєдності духу, душі і плоті чітко реалізовано в єврейській традиції. Згідно з нею, повноцінними євреями є ті, що сповідують іудаїзм, переймаються єврейською справою, володіють івритом і мають родичів євреїв. Оскільки протягом розсіяння євреї втратили свою мову (потім її довелося реконструювати), то головним ідентифікатором єврейства було народження єврейською матір’ю.

Для того, щоб неєврею стати євреєм, треба вивчити єврейські історію і звичаї, здійснити обряд ритуального омивання (чоловіки мають здійснити обрізання), вивчити іврит, прийняти іудаїзм і отримати у рабинів підтвердження щодо щирості свого долучення до єврейства. При цьому євреї плекають етнічну чистоту: як публічно заявив головний рабин Росії Берл Лазар, «міжетнічні змішування богопротивні».

Для самоідентифікації українці можуть дозволити собі суттєво простіший і ліберальніший підхід. Українцем є той, хто:

1) визнає себе українцем і переймається українською справою (тобто підтримує її думкою, словом і ділом, що вказує на щирість такого визнання),

2) володіє українською мовою,

3) належить до європейського антропологічного типу. Остання ознака пов’язана з тим, що всі європейські народи походять з України, отже всі європейці автоматично мають українського предка. Якщо ж людина має інший антропологічний тип, наприклад, є мулатом, то після виконання п.1. і п.2 має всі підстави автоматично вважатися «духовним українцем» (почесний статус за заслуги перед українським народом).

Громадянство Української держави

Народ може існувати у двох станах: 1) етносу (аморфний «етнічний натовп») і 2) нації (організований народ з власною державою). Відтак кожен українець є членом українського етносу, а от членами української нації є тільки ті українці, що належать до української державної організації, тобто є громадянами Української держави.

Сучасні українці є членами українського етносу, але не нації, оскільки не належать до Української держави – з причини її відсутності (нинішня держава, наголосимо, не є українською де-юре і де-факто). Тож перед нами стоїть двоєдине завдання – формування Української нації і Української держави. Ця поняття тісно пов’язані: нація творить державу, а держава творить націю.  

Згідно з усталеною термінологією, громадяни – це ті, що володіють політичними правами, тобто можуть обирати і бути обраними в центральні та місцеві органи державної влади. Всі інші мешканці країни можуть бути або підданими (мати право на постійне проживання без політичних прав), або гостями (мати право на тимчасове проживання без політичних прав).

Швейцарський досвід надання громадянства цікавий тим, що його обов’язковою умовою є згода місцевої громади, яка може висувати додаткові вимоги до кандидата, наприклад, деякі кантони можуть вимагати знання двох, а то й трьох мов — німецької, французької та італійської. Це в додаток до  суворих загальних вимог: тривале проживання (зазвичай більше 12 років) на території Швейцарії, законослухняність, фінансова спроможність кандидата, ступінь його інтеграції, знання мови, дотримання правил податкового законодавства.

Ізраїльський досвід цікавий наявністю «часового бар’єру»: будь-який єврей, який емігрував до Ізраїлю до 14 липня 1952 року, набув громадянство, заявивши про своє бажання постійно проживати в Ізраїлі. Після цієї дати громадянами Ізраїлю можуть стати тільки духовні євреї, що визнають своєю релігією іудаїзм, щиро переймаються долею Ізраїлю, є носіями єврейської генетики (мають родичів євреїв) і володіють івритом (хоча б на рівні курсів інтенсивного вивчення).

Українська держава може запропонувати значно простішу і ліберальнішу модель. Згідно зі Стратегемою 21 Національного Собору, вибори мають бути компетентними, а це можливо тільки в колективах до 150 осіб, де люди персонально знають один одного. Такі базові громади в українській традиції називаються сотнями. Відтак громадянином ТГ може бути тільки член первинної громади ТГ – територіальної або екстериторіальної сотні. Врешті-решт, усі політичні процедури здійснюються тільки у громадах, починаючи з сотні, тобто громадянство поза сотнями втрачає сенс.   

Звідси логічно випливає визначення: громадянином Української держави може бути тільки українець, який є членом первинної громади (сотні) ТГ.

Як може виглядати процедура надання громадянства

Оскільки критерії дуже прості, то процедура надання громадянства може зайняти 10 хвилин і виглядати так:

1. Кандидат на громадянство, маючи при собі стандартне фото для паспорту, приходить в офіс місцевої громади ТГ, який має повноваження надавати громадянство ТГ.

2. Кандидат пише власноруч заяву про те, що усвідомлює себе українцем. Для підтвердження щирості такої заяви може написати про те, що корисного для української справи він уже зробив чи планує зробити. Факт написання такого документу підтверджує, що кандидат володіє письмовою українською мовою.

3. Кандидат прочитує свою заяву і відповідає на запитання: це підтверджує його володіння усною мовою.

4. Якщо нема запитань щодо європейського антропологічного типу кандидата (доказ наявності спільного предка), то він тут же сплачує вартість послуги, у паспорт вклеюється фото, ставиться печатка,  громадянин власноруч записує у свій паспорт «українець» і отримує паспорт громадянина ТГ. В іншому випадку кандидат може отримати той самий паспорт, записавши в нього «духовний українець».

5. Дані нового громадянина разом з відсканованим зображенням заяви і аудіовідеозаписом процедури (записуються обидві сторони співбесіди) вносяться в електронний реєстр громади, який є частиною загальнодержавного реєстру. За бажанням громадянин може додатково замовити собі паспорт на пластиковій картці. 

6. Якщо кандидат з ознаками змішаного походження не погоджується зі статусом «духовного українця», він може звернутися до уповноваженого офісу іншої громади.   

У нинішньому паспорті громадянина України відсутній запис про національність. Це логічно, адже нинішня держава – спадкоємець УРСР – продовжує більшовицьку політику стирання національних ідентичностей. Відтак діти вже не знають, якого вони роду, принаймні, не мають документально підтвердження (запис про національність вилучено навіть зі свідоцтва про народження).

Третій Гетьманат виправляє цю хибу. Оскільки ТГ є Українською державою, то всі громадяни ТГ є українцями. Відтак паспорт громадянина ТГ одночасно документує належність до Українського народу.

Спрощена процедура отримання громадянства

Подібно до описаного вище досвіду Ізраїлю, Українська держава вводить дату, до якої надання громадянства відбувається за спрощеною процедурою. Такою точкою відліку є проведення Національного Собору, який проголосить заснування Української держави шляхом Установчих зборів.

До цієї дати всі учасники Установчих зборів (засновники) автоматично стають громадянами Третього Гетьманату – без співбесід та паперових паспортів. Щоб стати засновником, досить володіти письмовою українською мовою (це робоча мова Установчих зборів), зареєструватися на сайті і взяти участь у висуванні делегатів.

Процедура заснування Української держави описана в документі «Третій Гетьманат онлайн».  

Висновки

1. Українська держава створюється як держава українського народу, відтак її громадянами можуть бути тільки українці.

2. Українцями вважаються ті, які усвідомлюють себе українцями і володіють українською мовою.

3. До проведення Національного Собору (заключної фази Установчих зборів) надання громадянства відбувається за максимально спрощеною процедурою: достатньо володіти письмовою українською мовою і зареєструватися на сайті засновників Української держави.

Навіщо українцям потрібна Українська держава? Щоб жити у власному домі.

Чому неукраїнцям, що живуть в Україні, також потрібна Українська держава? Тому, що тільки Українська держава спроможна вистояти у війні з Росією і забезпечити мир в Україні.  

Нинішня мультикультурна держава не спроможна до довготривалого опору і приречена на знищення з усіма руйнівними наслідками для людей і природи України.  

То тепер розумієте, чому євреї створили Ізраїль як державу єврейського народу? 

Продовження у статті: Тонкощі ідентифікації: громадянство Третього Гетьманату

Додаткова аргументація у статті Геополітична доктрина Третього Гетьманату.

Гравець: 
Ігор Каганець

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка