Зображення користувача Леонід Українець.
Леонід Українець

Казка про Істоту

Спецтема:

А ким станеш ти коли виростеш?

      Одного разу в одному селищі з’явилась нова істота. Ця істота не пам’ятала, як вона тут опинилась, і що було з нею раніше. Тож вона поцікавилась у першого зустрічного Крота, що тут діється. Кріт був дуже доброю і працьовитою твариною, настільки працьовитою, що працював під землею увесь день і тільки іноді вилізав на поверхню. Саме в цей момент до нього підійшла Істота і задала питання: «А що ти робиш?» Почувши, що його праця когось цікавить Кріт гордовито відповів:

- Я рию землю. А чим ти хочеш зайнятись?

- Я ще не знаю, - відповіла Істота.

- Гайда разом зі мною! Там під землею стільки смачних черв’яків!! – запропонував Кріт.

- Гаразд, - відповіла Істота і почала уважно дивитись як Кріт риє землю і дістає звідти черв’яків. Але самій рити землю їй не вдавалось, хоча вона й дуже старалась. Добрий Кріт, побачивши, що Істота не здатна рити землю дав їй кілька черв’ячків. Але вони були не до вподоби Істоті на велике розчарування Крота.

- Слухай, - сказав згодом Кріт, - вочевидь порпатись в землі і їсти черв’яків – це не твоє заняття. То може ти Вівця?

- Не знаю…

- Тут на лузі пасеться дуже багато овець, то може ти – одна з них. Якщо ти підеш цією стежкою, то зможеш приєднатись до них і напевне знайдеш собі подібних…

      Розчарувавшись у справі, що робив Кріт, Істота вирушила до лугу, на якому паслись вівці. На велику радість вони були повною протилежністю Кротові: адже ходили по землі, у них була гарна кучерява шерсть, вони тримались зграї, а не повзали поодинці. І трава, яку вони щипали на лузі, була значно смачнішою за бридких черв’яків. Істота з радістю приєдналась до овець. Ті спочатку дивились насторожено, але коли новенька почала щипати траву разом з усіма, то прийняли її за свою.

      Життя овець було добре налагоджене: цілий день вони мирно паслись на лузі. Але вівці настільки сильно боялись хижаків, що навіть легкий подих вітру міг викликати у них паніку. І якщо одна з овець починала тікати в паніці, всі інші починали бігти за нею. Такий вже в них був стадний інстинкт. Істоті сподобалась доброзичливість та лагідна вдача овець, то вона вирішила залишитись у стаді. Там панувала любов та злагода. Серед овець в пошані була правдивість і вдячність. Але з часом виявилось, що життя овець не таке вже й безтурботне, бо вони справді потерпають від хижаків і постійно живуть у страхові.

      Тоді Істота вирішила покинути стадо. Три дні і три ночі, а може три роки і три місяці вона шукала собі нове місце у світі. Нові місця були не настільки приємними як зелений луг, до якого вже звикла Істота. Доводилось їсти, те що трапиться, а іноді й зовсім голодувати. Іноді доводилось тікати від справжніх хижаків, а не від раптового вітру. Іноді доводилось самостійно робити запаси на зиму. Все це було важко, але привчило Істоту особисто нести відповідальність, а не перекладати її на інших.

      Одного разу Істота зустріла Кота, що вправно ловив рибку у ставку. Істота побачила з яким смаком Кіт їсть рибку, що попросила в нього:

- Дай і мені, будь ласка, поїсти того, що ти їси.

- Ач яка! – замуркотів Кіт, - налови собі, коли хочеш поїсти.

- Але я не вмію, я ще ніколи не ловила рибу. А коли жила серед овець, то ми завжди ділились їжею.

- Так то вівці, а я Кіт, - пронявкав рудий Котик. А згодам додав: - Та ти щось не дуже схожа на вівцю, як ти опинилась в їх стаді?

Й Істота розповіла Котові про своє життя. Той уважно вислухав її і сказав: «Якщо хочеш, то можу навчити тебе ловити рибу, мишей, мух та іншу здобич, а за мою науку ти віддаватимеш мені одну десяту частину твого вилову протягом року.» «Гаразд», - погодилась Істота.

Настали нові часи: Кіт навчив Істоту як майструвати знаряддя, як сидіти в засідці і чекати на здобич, оберігати себе від більших і сильніших хижаків, як планувати своє полювання і розраховувати свої сили, вірити в себе, але перевіряти обставини, вивчати причини успіхів і невдач на полюванні, бути цілеспрямованою, послідовною і наполегливою, орієнтуватись в часі і просторі за допомогою зірок, сонця, місяця, річок, дерев, мохів та інших природних вказівників і, що ще дуже важливо, вміти розрізняти своїх і чужих.

     Минав час: Істота навчилась у Кота всього, чого вміла і згодом почала полювати самостійно. Час від часу вони зустрічались з Котом під стародавнім дубом і обмінювались розповідями про свої пригоди. Одного разу Кіт розповів, як йому вдалось проникнути в комору, де зберігались сметана і молоко. Він вдосталь поласував цими смачними стравами і казав, що він в житті ще не їв нічого смачніше. На той час Істота вже вдосталь наситилась здобиччю, що можна впіймати в лісі або полі, і їй теж кортіло скуштувати чогось новенького і смачненького. Тож вона детально розпитала у Котика, де знаходиться та комора і одного дня вирушила туди, що поласувати молоком, сметаною та ще чимось.

      Вона проникла на задній двір, але вікно в комору виявилось зачиненим, а зовсім не так, як розповідав Кіт. Тоді Істота вирішила розбити скло, щоб проникнути всередину, аж дуже їй кортіло поласувати смачненьким. Скло – крихкий матеріал, тож не було важко його зламати, але при розбиванні скло дуже гучно дзвеніло. Істота проникла всередину комори – а там молоко свіже, сметана, масло! І все таке смачне і запашне!

      Та брязкіт скла почув місцевий пес Гарко. Він підбіг до розбитого вікна і одразу зрозумів, що туди проникнув хтось чужий. Пес застрибнув у розбите вікно і застав Істоту зненацька, вчепившись їй гострими зубами в ногу.

- Відпусти мене! – заблагала Істота, - Ось візьми краще сиру, молока чи сметани; тут на нас обох вистачить.

- Але це не твоя їжа і ти не маєш права її пропонувати мені! Хіба ти доклала хоч найменше зусилля, щоб отримати молоко, зібрати сметану, збити масло?

- Ні. Але один кіт розповідав мені, що був тут, ласував сметаною. Тож і мені теж закортіло, – невпевнено відповіла істота.

- Знаю цих котів, - спересердя відповів пес Гарко, - вони дуже цінують власну працю, але не дуже поважають працю інших. Нічого, якось і він мені попадеться до лап. А тебе я візьму під варту аж до тих пір, поки ти відшкодуєш заподіяну шкоду.

Так Істота провела три роки, виконуючи всі вказівки Гарка по господарству.

      А далі почала розпитувати у нього, чому він не полює, адже вдосталь сильний і спритний. Гарко відповів, що його обов’язок – забезпечувати справедливість і виконання правил. Звісно він міг би полювати і забезпечувати себе їжею в такий спосіб, але хто б підтримував порядок у світі? Вівці на це не здатні, бо надто боязкі. Коти не хочуть, бо надто жадібні, а коли наситяться, то стають ліниві. То ж доводиться вірному Гаркові забезпечувати дотримання правил іншими створіннями.

      Істоті дуже сподобався Гарко, бо він був справедливий, завжди дотримувався встановлених правил і його думки, слова і вчинки відповідали одне одному. А ще пес був дуже сильним і сміливим. Тож вона попросила Гарка, щоб він і її навчив правил, що забезпечують порядок у світі. Довго істота вивчала правила життя і тренувала свою силу…

      А потім стали вони удвох забезпечувати порядок і справедливість: відганяли хитрих лисиць, що полювали на беззахисних перепілок, проводили роз’яснювальну роботу серед котів, щоб вони не цупили сметану з комори, а коли слова не допомагали, то застосовували силу.

      Одного разу Істота побачила, як на високого горіха, що ріс у центрі селища, сіли двоє птахів і почали там вити гніздо. Це були великі і дивовижно білі птахи і тільки між очима в них була чорна цяточка. Істота обурилась, що птахи вирішили оселитись без дозволу і почала сварити птахів, щоб вони не вили гнізда. Тоді птахи здійнялись в небо і полетіли геть. А ввечері істота розказала про цей випадок Гаркові.

- Що ти наробила?! – загарчав Гарко, - це ж були лелеки – птахи, що приносять щастя!

- Я ж не знала, - знітилась Істота.

- Незнання правил не звільняє від відповідальності, - суворо відповів Гарко. – Тепер іди знайди їх і поверни їх назад.

Пішла Істота шукати лелек. Довго вона йшла: через швидкі ріки, густі ліси і довгі лани. І все запитувала вона зустрічних, чи бачив хто куди полетіли лелеки. Аж нарешті хтось підказав, що лелеки можуть жити на високій зеленій горі. Подалась Істота у гори, а дерева на той час уже почали вбиратись у жовте листя. Аж на решті побачила Істота лелек.

- Доброго дня! Пробачте мені, лелеки, що прогнала вас. Повертайтесь на дерево до селища, живіть з нами у мирі і злагоді.

- І тобі доброго здоров’я.  Ми не тримаємо на тебе зла. Але тут на горі ми вже звили гніздо, тут зросли наші діти і нам вже час летіти до вирію. Якщо хочеш, лети з нами.

- Але як я полечу, якщо не вмію літати?

- Ми тебе навчимо, - відповіли лелеки, - у тебе ж є крила!

- Й справді! – Аж тепер Істота зрозуміла, що той тягар, котрий завжди у неї був за плечима – то насправді крила.

- Ось ставай на край прірви і стрибай вниз, а коли набереш достатньо швидкості – розпрямляй крила!

- Як чудово!! – захоплено скрикнула Істота. – Тепер я можу літати високо, високо аж до Сонця!

- До Сонця дуже далеко, - відповіли лелеки, - щоб долетіти туди недостатньо мати крила, треба бути боголюдиною…

 

А ким станеш ти коли виростеш?

Підписуюсь на новини

Коментарі

Зображення користувача Альберт Саїн.

Класна казка!=))

Зображення користувача Леонід Українець.

Альберт Саїн каже:
Класна казка!=))

Піймав тебе на слові!

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Дякую за казку! Сьогодні будемо з дітьми читати-розбирати. ))

П.С. Передбачаю, що коли прочитаю останній абзац:

Цитата:
"А ким станеш ти коли виростеш? Кротом, вівцею, котом, собакою, лелекою чи може боголюдиною?",

у якому читач звертається до слухача, відповіді-вибору від дітей не отримаю... бо з "Казки про Істоту" легко можна ідентифікуватися за тим, чим займається то й чи інший персонаж. І це клас!
Але питання про боголюдину, на жаль, "зависає"...
Думаю, має бути той, хто про боголюдину хоч розповість у вигляді легенди чи що...
Ще раз дякую )))

П.П.С. Паралелі між Істотою і брахманом див. у моєму коментарі ТУТ.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Леонід Українець.

Справді питання про боголюдину в казці не розкрито і це спонукає до особистих зусиль.

Зображення користувача Володимир Майборода.

І як цю казку читати дітям? ;) "Дітки, а тепер кожен повинен задуматися як не стати тваринкою, а одразу ж боголюдиною." Тваринкою - зрозуміло, а боголюдиною?
"А це вже тема іншого сказання. Колись я Вам "Добру новину" прочитаю".
Десь так? ;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Альберт Саїн.

Все ж було б цікаво дочекатися відповіді від пана Арсена який мав сьогодні згідно його коментаря читати своїм діткам цю казку))

Зображення користувача Арсен Дубовик.

А не вийшло почитати! Щоб йому добро було!
Але, як сказано Мандачілом в х\ф "П'ятий елемент" (з Брюсом Уілісом у головній ролі) - "Час - ніщо, життя - усе!"
Ми ще прочитаємо і розберемо обов'язково, пане Альберте!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Альберт Саїн.

А-а.. шкода що так вийшло..
Ну ви як тільки, то одразу і з нами поділіться тими подіями і відгуками діточок про казочку=)

Зображення користувача Леонід Українець.

Врахувавши зауваги читачів, зробив певні виправлення та до додав опитування.

Зображення користувача Михайло Харачко.

Все ж варто розраховувати на ширшу аудиторію, адже дитина обов'язково поцікавиться хто це боголюдина і далеко не всі батьки зможуть це пояснити. Це має бути приблизно-доступно розкрити це змістом, можливо у формі нової казки про боголюдину. Тоді казка зможе чогось навчити дітей і їх батьків(!).

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Леонід Українець.

Сподіваюсь, що казку прочитає широка аудиторія. Приблизно за 20 000 гривень її можна опублікувати у видавництві Зелений Пес.
У новій редакції казку можна прочитати на сайті http://твори.укр. Хочу відредактувати її і тут, але поки що не можу. Звернувся по допомогу до розробника.

Зображення користувача Михайло Харачко.

Публікувати книги можна по-іншому. Я серйозно задумувався над цим питанням і дійшов висновку: ми звикли на друковані тексти, для яких потрібні видавництва і значні кошти, та дух часу вимагає перетворень і шляху економії енергії.

Зараз люди надають перевагу інтернету і електронним носіям над книгарнями і бібліотеками. Ця тенденція постійно наростає. По собі знаю як зручно носити в кишені електронну книгу, де влазить ціла бібліотека і купа навчального відео.

Висновок: сучасне видавництво має здійснитися в електронній формі і роздача має йти прямо з нашого сайту. І хай хто що говорить, а Ми маємо йти на вістрі розвитку.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Електронна читалка - це дійсно дуже зручно. Останні кілька років тільки нею і користуюсь. Тільки є проблема з тим, що важко автору книги якось заробити на електронному варіанті. Але якщо прибуток не є метою, то звичайно краще в інтернеті розповсюджувати.

Зображення користувача Леонід Українець.

Маю на меті отримувати прибуток від творчості, але розповсюджую твори також в мережі через сайт: http://www.твори.укр/
Хто бажає, може конвертувати звідти казки у зручні формати для читання своїм дітям.

Зображення користувача Михайло Харачко.

?А хто говорив що це має бути безкоштовно. Раз щось має цінність для суспільства - за нього варто платити. Систему оплати можна створити так як інвестування в НО і за гали.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Зір Чіткий.

А як, наприклад, здійснювати оплату галами, якщо над одним продуктом працювало кілько людей?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Михайло Харачко.

Окремо варто продумати подарунковий варіянт і треба підібрати зручний носій. Питання в тому який: диски поволі виходять з ужитку, а флешки замалі за геомертичними розмірами і досить дорогі. ?Може чиясь світла голова подала б мудру ідею?

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Михайло Харачко.

Можна ефективніше розпорядитись коштами. За 20 000 краще озброїтись технічними засобами для публікацій, озвучення, анімації, допрацювати сайт для зручного поширення казок і зібрати потужну команду, яка здатна на найвищому рівні втілювати задуми.

Щось мене сьогодні прорвало, а все тому, що давно вважаю казки надважливим напрямком в творенні спРаведливого світового устрою. Адже з самого дитинства людині закладаються програми, які діють протягом життя (а деякі і в наступних втіленнях). Тому вкрай важливо, щоб в них був відображений зміст Правил Творця. І це є надвідповідальна праця.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Зір Чіткий.

А яка твоя улюблена казка в дитинстві?

Святослав Сонячний каже:
що давно вважаю казки надважливим напрямком в творенні спРаведливого світового устрою. Адже з самого дитинства людині закладаються програми, які діють протягом життя (а деякі і в наступних втіленнях). Тому вкрай важливо, щоб в них був відображений зміст Правил Творця. І це є надвідповідальна праця.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Михайло Харачко.

!Дякую: гарне питання. Моєю улюбленою є "Казка про 7 лозин" я її називаю "Казкою про фашизм". Я вже публікував її в нас на НО. Чомусь вона найбільше запам'яталася. Можливо тому що вона вчить чомусь дуже потрібному у всі часи.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Зір Чіткий.

Так. Пригадую. Читав колись у дитинстві.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Явсе Світ.

Ця казка про кожного із нас.І кожен звір у казці-це та сама душа в інших тілах після перевтілення. душа обмежена тілом буде страждати,поки не розпрямить крила і перестане себе асоціювати із тілом...Дякую Леоніде..Натхнення вам..

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Леонід Українець.

Іноді подібні перетворення трапляються протягом одного життя в одному тілі.

Зображення користувача Зоріна Небокрай.

Й справді! – Аж тепер Істота зрозуміла, що той тягар, котрий завжди у неї був за плечима – то насправді крила.
Найкращий вислів - премія!

Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!

Зображення користувача Альберт Саїн.

Зоріна Небокрай каже:
Й справді! – Аж тепер Істота зрозуміла, що той тягар, котрий завжди у неї був за плечима – то насправді крила.
Найкращий вислів - премія!

Особливо якщо ще й уявити як та істота із тими крилами рила нори у землі то це взагалі просто феноменально..
Такий собі вийшов Альбатрос землероб=)
http://s15.postimg.org/y8ko84z0r/image.jpg

Зображення користувача Леонід Українець.

Тож учімось перетворювати недоліки на переваги!

Зображення користувача Еней Харалужний.

Дуже гарна та повчальна казочка! Дякую, пане Леоніде!
Гарно було б, аби хтось взявся малювати малюнки до Ваших казок, цікаві вийшли б ілюстрації до цієї казочки!

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Зображення користувача Леонід Українець.

Власне пошук таких людей уже розпочато.

Зображення користувача Дзень Дзелень.

Я от що хотіла запитати у автора, якщо це пташка, то чому вона не любить черв'ячків?

Добре є!

Зображення користувача Леонід Українець.

Не сказано, що Істота - це птаха. Скоріше це вигадана істота, котра проходить різні етапи поведінки, шукає себе, намагається згадати. Але здатність літати у неї була закладена з народження.

Крім того, не всі птахи їдять черв'яків. Соколи, наприклад.

Дякую за уважність до деталей.

Зображення користувача Альберт Саїн.

А я ось сьогодні за цілий день від нічого нероблення на знімальному майданчику якось задумався собі над ти, а чи не вчить ця казка НЕмати своєї власної думки і весь час довіряти її іншим.. Тобто скажуть що ти кріт, значить кріт, а як не сподобається їм те діло то назвуть козою, отже значить коза, і якщо козлам те діло сподобається то значить буде їхнім побратимом.. а як ні? то скажуть що він хробак значить варто буде повірити що воно (істота) є хробаком ну і т.д. Тобто я просто вражений від висновків до яких я сьогодні був дійшов.. Пропагувати в прихованому вигляді аморфність якось ну якби то так культурно сказати.. є пагубною справою.
ІМХО!

Зображення користувача Леонід Українець.

Дякую за увагу до мого твору і бажання мати власну думку.
Казка починається з того, що істота не пам’ятала, як вона тут опинилась, і що було з нею раніше. Тому й власних думок було обмаль. Отже вона почала формувати свій світогляд, спілкуючись з іншими. Але оцінки подіям вона давала власні: їй одразу не сподобалось заняття крота, побувши трохи з вівцями, вона зрозуміла їх страхи і тому покинула стадо - це була її власна думка, ніхто її не підштовхував до цього. Більше того: вона не знала, що її чекає далі - це був дуже ризикований крок! І останнє питання в казці прямо підштовхує дитину до прояву власної думки.

Зображення користувача Альберт Саїн.

Ух ти!)) А на мене воно все якось до навпаки по впливало) Певно таки вже завеликий для казочок)

Зображення користувача Леонід Українець.

А ти як персонаж із однієї казки, на котрого все впливало навпаки :)

Зображення користувача Володимир Майборода.

Можливо Вам такі аналогії, пане Альберте, допоможуть:
- Ваш тато каже Вам, що Ви ЛСІ. Ви сприйняли це, але все ж таки десь там глибоко відчуваєте, що Ви таки не ЛСІ і відмовляєтесь від такої долі, і шукаєте себе далі.
Вам пощастило швидше, ніж казковій Істоті і свій ТІМ віднайшли раніше і тепер радієте, що Ви ЕІІ! ;))
Як Вам така аналогія? Повеселішали?! Отож! :)
П.С. Це я під враженням матеріалу, який Ви розміщуєте в рубриці "Соціоніка Альберта Саїна". Мені - подобається за що Вам і дякую. Так тримати!

П.П.С. Пане Леоніде, "так тримати!" дарую і Вам - гарні казки Вам вдаються. Наснаги!

П.П.П.С. Не знаю, коли там п.Арсен поділиться своїми думками про читання дітям казки, а я можу сказати про своїх дітей:
В цілому слухали уважно (що не завжди буває ;) ), але в кінці бачу доведеться ще не одну казку розказати і про боголюдину... Цього не сприйняли - десь ніби повз вуха пролетіло... :( Вже думав, як спитають, то задам навідне запитання, а хто був Ісус Хрестос. "Повторення - мати навчання" тому прочитаємо ще раз :).

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Леонід Українець.

Володимир Майборода каже:
Пане Леоніде, "так тримати!" дарую і Вам - гарні казки Вам вдаються. Наснаги!

Дякую за гарні побажання. Цю казку написав ще в 2012 році, тоді не думав, що вона так запам'ятається і моїй дитині і іншим.

Зображення користувача Альберт Саїн.

Дякую за увагу!
Та проте ваша аналогія є безглуздою!
Для прикладу якщо батько скаже сину що він д*б*л то дитина це сприйме як за істину і в залежності від обставин сформує своє подальше майбутнє з інофрмацією про те що вона є дебілом.. І напрочуд якщо батько скаже своєму сину що він бог, то відповідно дитина буде формувати свою програму тобто ФАТУМ якого якби типу не існує (що є хупцою більш детальніше про це читайте у працях жида Еріка Берна) у відповідності до того що вона є богом а всі решту гоями.. Ну щодо по відношенню до інших гоїв то так вчать переважно батьки жиди. У першому випадку я є яскравим тим прикладом, а у другому варіанті є яскраві люди що досягли вершин у своєму життя, а також з доповненням про гоїв ми бачимо яскравий приклад на жидах. Більш детальніше про це ви можете дізнатися з уроків Березовського
Дякую за файні слова) но як я вже казав)) батьки в дитинстві допомагають дітям формувати їхню думку про самих себе настільки що подальша їхня свідомість діє автономно тобто незалежно від думок інших та навіть частково і своїх також..

Зображення користувача Володимир Майборода.

Маленька притча власного творива для кращого розуміння "Казки про Істоту". Для дорослих. Для дітей ще підбиратиму легкі\сприйнятливі для них аналогії:
- Батько\Матриця також казав Істоті\Нео, що він вівця, однак Нео піддав це запевнення жорсткій внутрішній критиці і дослідив, що це не так. Ствердилось! "Хто шукає, той знаходить". Потім йому допомогли (бо спочатку він зробив власне вольове зусилля) - дали на вибір таблетки (ритуал для закріплення в просторі). І Нео сотворив добро - обрав. Врешті це дало йому шанс стати боголюдиною.

Ну як? ;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Альберт Саїн.

Ви так швидко прочитали і опанували праці Еріка Берна?? О_о
Я просто вражений вашим здібностям!
В такому разі поясніть мені яким це дивом Батько\Матриця був\було запрограмовано на програмування переможеного?!?

Зображення користувача Леонід Українець.

Іншими словами ти питаєш: "Як творити творця?"

Зображення користувача Альберт Саїн.

Іншими словами як саме Творець програмував Матрицю.
Батьки дітей ж не впали з неба, їх також народжували їхні батьки, а тих їхні, і так дуже глибоко аж впритул до першолюдини.. Ось вам і інтерпритація на основі Батька/Матриці..

Зображення користувача Леонід Українець.

Тобі до вподоби Матриця-2 і Матриця-3 ?

Зображення користувача Альберт Саїн.

Так!

Зображення користувача Леонід Українець.

Зрозуміло. Не знаю відповіді на твоє питання про Архітектора Матриці.

Скажу про Істоту з казки. Вона не пам'ятає минулих втілень, тому проходить процес навчання-вдосконалення і сягає вершин. Якщо буде продовження казки, то Істота, мабуть, отримає назву і буде творцем або вчителем інших істот і надаватиме їм в користування програми поведінки, написані з власного досвіду.

Зображення користувача Володимир Майборода.

Ви ж підсвідомо розумієте, пане Альберте, що про те

Цитата:
"як саме Творець програмував Матрицю"

не скаже ніхто! Лише сам Творець!
Зате ми можемо на основі багатьох аналогій і будучи Творінням Творця розробляти сучасну технологію (стартап) творіння під першоназвою, яку гарно сформолював пан Леонід

Українець каже:
..."Як творити творця?"

Щоб творіння (наші діти) мало(и) змогу вийти за межі Матриці - пам'ятаймо, що

Цитата:
"Найбільше благодіяння, яке вчинив Творець - він дав Людині(Гравцю) можливість вибору".

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Володимир Майборода.

Насправді, лише маю їх опановувати ;).

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Зір Чіткий.

А воно вам треба?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Володимир Майборода.

Чому так кажете? ;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Зір Чіткий.

Ви вже давно мали намір прочитати праці Берна чи він з'явився, щойно ви побачили його прізвище в цій темі?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Володимир Майборода.

Обираю оце:

Цитата:
щойно ви побачили його прізвище в цій темі

;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Сторінки

  • Сторінка
  • of 2
  • >