Зображення користувача Леонід Українець.
Леонід Українець
  • Відвідувань: 15
  • Переглядів: 17

Казка про Істоту

Спецтема:

А ким станеш ти коли виростеш?

      Одного разу в одному селищі з’явилась нова істота. Ця істота не пам’ятала, як вона тут опинилась, і що було з нею раніше. Тож вона поцікавилась у першого зустрічного Крота, що тут діється. Кріт був дуже доброю і працьовитою твариною, настільки працьовитою, що працював під землею увесь день і тільки іноді вилізав на поверхню. Саме в цей момент до нього підійшла Істота і задала питання: «А що ти робиш?» Почувши, що його праця когось цікавить Кріт гордовито відповів:

- Я рию землю. А чим ти хочеш зайнятись?

- Я ще не знаю, - відповіла Істота.

- Гайда разом зі мною! Там під землею стільки смачних черв’яків!! – запропонував Кріт.

- Гаразд, - відповіла Істота і почала уважно дивитись як Кріт риє землю і дістає звідти черв’яків. Але самій рити землю їй не вдавалось, хоча вона й дуже старалась. Добрий Кріт, побачивши, що Істота не здатна рити землю дав їй кілька черв’ячків. Але вони були не до вподоби Істоті на велике розчарування Крота.

- Слухай, - сказав згодом Кріт, - вочевидь порпатись в землі і їсти черв’яків – це не твоє заняття. То може ти Вівця?

- Не знаю…

- Тут на лузі пасеться дуже багато овець, то може ти – одна з них. Якщо ти підеш цією стежкою, то зможеш приєднатись до них і напевне знайдеш собі подібних…

      Розчарувавшись у справі, що робив Кріт, Істота вирушила до лугу, на якому паслись вівці. На велику радість вони були повною протилежністю Кротові: адже ходили по землі, у них була гарна кучерява шерсть, вони тримались зграї, а не повзали поодинці. І трава, яку вони щипали на лузі, була значно смачнішою за бридких черв’яків. Істота з радістю приєдналась до овець. Ті спочатку дивились насторожено, але коли новенька почала щипати траву разом з усіма, то прийняли її за свою.

      Життя овець було добре налагоджене: цілий день вони мирно паслись на лузі. Але вівці настільки сильно боялись хижаків, що навіть легкий подих вітру міг викликати у них паніку. І якщо одна з овець починала тікати в паніці, всі інші починали бігти за нею. Такий вже в них був стадний інстинкт. Істоті сподобалась доброзичливість та лагідна вдача овець, то вона вирішила залишитись у стаді. Там панувала любов та злагода. Серед овець в пошані була правдивість і вдячність. Але з часом виявилось, що життя овець не таке вже й безтурботне, бо вони справді потерпають від хижаків і постійно живуть у страхові.

      Тоді Істота вирішила покинути стадо. Три дні і три ночі, а може три роки і три місяці вона шукала собі нове місце у світі. Нові місця були не настільки приємними як зелений луг, до якого вже звикла Істота. Доводилось їсти, те що трапиться, а іноді й зовсім голодувати. Іноді доводилось тікати від справжніх хижаків, а не від раптового вітру. Іноді доводилось самостійно робити запаси на зиму. Все це було важко, але привчило Істоту особисто нести відповідальність, а не перекладати її на інших.

      Одного разу Істота зустріла Кота, що вправно ловив рибку у ставку. Істота побачила з яким смаком Кіт їсть рибку, що попросила в нього:

- Дай і мені, будь ласка, поїсти того, що ти їси.

- Ач яка! – замуркотів Кіт, - налови собі, коли хочеш поїсти.

- Але я не вмію, я ще ніколи не ловила рибу. А коли жила серед овець, то ми завжди ділились їжею.

- Так то вівці, а я Кіт, - пронявкав рудий Котик. А згодам додав: - Та ти щось не дуже схожа на вівцю, як ти опинилась в їх стаді?

Й Істота розповіла Котові про своє життя. Той уважно вислухав її і сказав: «Якщо хочеш, то можу навчити тебе ловити рибу, мишей, мух та іншу здобич, а за мою науку ти віддаватимеш мені одну десяту частину твого вилову протягом року.» «Гаразд», - погодилась Істота.

Настали нові часи: Кіт навчив Істоту як майструвати знаряддя, як сидіти в засідці і чекати на здобич, оберігати себе від більших і сильніших хижаків, як планувати своє полювання і розраховувати свої сили, вірити в себе, але перевіряти обставини, вивчати причини успіхів і невдач на полюванні, бути цілеспрямованою, послідовною і наполегливою, орієнтуватись в часі і просторі за допомогою зірок, сонця, місяця, річок, дерев, мохів та інших природних вказівників і, що ще дуже важливо, вміти розрізняти своїх і чужих.

     Минав час: Істота навчилась у Кота всього, чого вміла і згодом почала полювати самостійно. Час від часу вони зустрічались з Котом під стародавнім дубом і обмінювались розповідями про свої пригоди. Одного разу Кіт розповів, як йому вдалось проникнути в комору, де зберігались сметана і молоко. Він вдосталь поласував цими смачними стравами і казав, що він в житті ще не їв нічого смачніше. На той час Істота вже вдосталь наситилась здобиччю, що можна впіймати в лісі або полі, і їй теж кортіло скуштувати чогось новенького і смачненького. Тож вона детально розпитала у Котика, де знаходиться та комора і одного дня вирушила туди, що поласувати молоком, сметаною та ще чимось.

      Вона проникла на задній двір, але вікно в комору виявилось зачиненим, а зовсім не так, як розповідав Кіт. Тоді Істота вирішила розбити скло, щоб проникнути всередину, аж дуже їй кортіло поласувати смачненьким. Скло – крихкий матеріал, тож не було важко його зламати, але при розбиванні скло дуже гучно дзвеніло. Істота проникла всередину комори – а там молоко свіже, сметана, масло! І все таке смачне і запашне!

      Та брязкіт скла почув місцевий пес Гарко. Він підбіг до розбитого вікна і одразу зрозумів, що туди проникнув хтось чужий. Пес застрибнув у розбите вікно і застав Істоту зненацька, вчепившись їй гострими зубами в ногу.

- Відпусти мене! – заблагала Істота, - Ось візьми краще сиру, молока чи сметани; тут на нас обох вистачить.

- Але це не твоя їжа і ти не маєш права її пропонувати мені! Хіба ти доклала хоч найменше зусилля, щоб отримати молоко, зібрати сметану, збити масло?

- Ні. Але один кіт розповідав мені, що був тут, ласував сметаною. Тож і мені теж закортіло, – невпевнено відповіла істота.

- Знаю цих котів, - спересердя відповів пес Гарко, - вони дуже цінують власну працю, але не дуже поважають працю інших. Нічого, якось і він мені попадеться до лап. А тебе я візьму під варту аж до тих пір, поки ти відшкодуєш заподіяну шкоду.

Так Істота провела три роки, виконуючи всі вказівки Гарка по господарству.

      А далі почала розпитувати у нього, чому він не полює, адже вдосталь сильний і спритний. Гарко відповів, що його обов’язок – забезпечувати справедливість і виконання правил. Звісно він міг би полювати і забезпечувати себе їжею в такий спосіб, але хто б підтримував порядок у світі? Вівці на це не здатні, бо надто боязкі. Коти не хочуть, бо надто жадібні, а коли наситяться, то стають ліниві. То ж доводиться вірному Гаркові забезпечувати дотримання правил іншими створіннями.

      Істоті дуже сподобався Гарко, бо він був справедливий, завжди дотримувався встановлених правил і його думки, слова і вчинки відповідали одне одному. А ще пес був дуже сильним і сміливим. Тож вона попросила Гарка, щоб він і її навчив правил, що забезпечують порядок у світі. Довго істота вивчала правила життя і тренувала свою силу…

      А потім стали вони удвох забезпечувати порядок і справедливість: відганяли хитрих лисиць, що полювали на беззахисних перепілок, проводили роз’яснювальну роботу серед котів, щоб вони не цупили сметану з комори, а коли слова не допомагали, то застосовували силу.

      Одного разу Істота побачила, як на високого горіха, що ріс у центрі селища, сіли двоє птахів і почали там вити гніздо. Це були великі і дивовижно білі птахи і тільки між очима в них була чорна цяточка. Істота обурилась, що птахи вирішили оселитись без дозволу і почала сварити птахів, щоб вони не вили гнізда. Тоді птахи здійнялись в небо і полетіли геть. А ввечері істота розказала про цей випадок Гаркові.

- Що ти наробила?! – загарчав Гарко, - це ж були лелеки – птахи, що приносять щастя!

- Я ж не знала, - знітилась Істота.

- Незнання правил не звільняє від відповідальності, - суворо відповів Гарко. – Тепер іди знайди їх і поверни їх назад.

Пішла Істота шукати лелек. Довго вона йшла: через швидкі ріки, густі ліси і довгі лани. І все запитувала вона зустрічних, чи бачив хто куди полетіли лелеки. Аж нарешті хтось підказав, що лелеки можуть жити на високій зеленій горі. Подалась Істота у гори, а дерева на той час уже почали вбиратись у жовте листя. Аж на решті побачила Істота лелек.

- Доброго дня! Пробачте мені, лелеки, що прогнала вас. Повертайтесь на дерево до селища, живіть з нами у мирі і злагоді.

- І тобі доброго здоров’я.  Ми не тримаємо на тебе зла. Але тут на горі ми вже звили гніздо, тут зросли наші діти і нам вже час летіти до вирію. Якщо хочеш, лети з нами.

- Але як я полечу, якщо не вмію літати?

- Ми тебе навчимо, - відповіли лелеки, - у тебе ж є крила!

- Й справді! – Аж тепер Істота зрозуміла, що той тягар, котрий завжди у неї був за плечима – то насправді крила.

- Ось ставай на край прірви і стрибай вниз, а коли набереш достатньо швидкості – розпрямляй крила!

- Як чудово!! – захоплено скрикнула Істота. – Тепер я можу літати високо, високо аж до Сонця!

- До Сонця дуже далеко, - відповіли лелеки, - щоб долетіти туди недостатньо мати крила, треба бути боголюдиною…

 

А ким станеш ти коли виростеш?

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Ельфи – з кінофільму "Володар перстенів"

Шлях Лебедів, або Як увійти в ельфійський простір волі. Світотворча тріада: омолодження, інновації, удача

Для заснування нової цивілізації необхідне поєднання трьох обов’язкових компонентів – керованої молодості, інноваційності та удачі. Щоб стати ельфом (елбедем, лебедем), треба піднестися в ельфійський...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Припускаючи, що так воно могло бути, я й натякнув вам, що може не варто хапатись за прізвище, котре ви почули і одразу читати. Адже саме тому Альберт казав, що у Істоти не було власної думки, вона хапалась за те, що їй казали інші.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Коментарі

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Класна казка!=))

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Альберт Саїн каже:
Класна казка!=))

Піймав тебе на слові!

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Дякую за казку! Сьогодні будемо з дітьми читати-розбирати. ))

П.С. Передбачаю, що коли прочитаю останній абзац:

Цитата:
"А ким станеш ти коли виростеш? Кротом, вівцею, котом, собакою, лелекою чи може боголюдиною?",

у якому читач звертається до слухача, відповіді-вибору від дітей не отримаю... бо з "Казки про Істоту" легко можна ідентифікуватися за тим, чим займається то й чи інший персонаж. І це клас!
Але питання про боголюдину, на жаль, "зависає"...
Думаю, має бути той, хто про боголюдину хоч розповість у вигляді легенди чи що...
Ще раз дякую )))

П.П.С. Паралелі між Істотою і брахманом див. у моєму коментарі ТУТ.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Справді питання про боголюдину в казці не розкрито і це спонукає до особистих зусиль.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

І як цю казку читати дітям? ;) "Дітки, а тепер кожен повинен задуматися як не стати тваринкою, а одразу ж боголюдиною." Тваринкою - зрозуміло, а боголюдиною?
"А це вже тема іншого сказання. Колись я Вам "Добру новину" прочитаю".
Десь так? ;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Все ж було б цікаво дочекатися відповіді від пана Арсена який мав сьогодні згідно його коментаря читати своїм діткам цю казку))

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

А не вийшло почитати! Щоб йому добро було!
Але, як сказано Мандачілом в х\ф "П'ятий елемент" (з Брюсом Уілісом у головній ролі) - "Час - ніщо, життя - усе!"
Ми ще прочитаємо і розберемо обов'язково, пане Альберте!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

А-а.. шкода що так вийшло..
Ну ви як тільки, то одразу і з нами поділіться тими подіями і відгуками діточок про казочку=)

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Врахувавши зауваги читачів, зробив певні виправлення та до додав опитування.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Все ж варто розраховувати на ширшу аудиторію, адже дитина обов'язково поцікавиться хто це боголюдина і далеко не всі батьки зможуть це пояснити. Це має бути приблизно-доступно розкрити це змістом, можливо у формі нової казки про боголюдину. Тоді казка зможе чогось навчити дітей і їх батьків(!).

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Сподіваюсь, що казку прочитає широка аудиторія. Приблизно за 20 000 гривень її можна опублікувати у видавництві Зелений Пес.
У новій редакції казку можна прочитати на сайті http://твори.укр. Хочу відредактувати її і тут, але поки що не можу. Звернувся по допомогу до розробника.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Публікувати книги можна по-іншому. Я серйозно задумувався над цим питанням і дійшов висновку: ми звикли на друковані тексти, для яких потрібні видавництва і значні кошти, та дух часу вимагає перетворень і шляху економії енергії.

Зараз люди надають перевагу інтернету і електронним носіям над книгарнями і бібліотеками. Ця тенденція постійно наростає. По собі знаю як зручно носити в кишені електронну книгу, де влазить ціла бібліотека і купа навчального відео.

Висновок: сучасне видавництво має здійснитися в електронній формі і роздача має йти прямо з нашого сайту. І хай хто що говорить, а Ми маємо йти на вістрі розвитку.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Електронна читалка - це дійсно дуже зручно. Останні кілька років тільки нею і користуюсь. Тільки є проблема з тим, що важко автору книги якось заробити на електронному варіанті. Але якщо прибуток не є метою, то звичайно краще в інтернеті розповсюджувати.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Маю на меті отримувати прибуток від творчості, але розповсюджую твори також в мережі через сайт: http://www.твори.укр/
Хто бажає, може конвертувати звідти казки у зручні формати для читання своїм дітям.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

?А хто говорив що це має бути безкоштовно. Раз щось має цінність для суспільства - за нього варто платити. Систему оплати можна створити так як інвестування в НО і за гали.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

А як, наприклад, здійснювати оплату галами, якщо над одним продуктом працювало кілько людей?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Окремо варто продумати подарунковий варіянт і треба підібрати зручний носій. Питання в тому який: диски поволі виходять з ужитку, а флешки замалі за геомертичними розмірами і досить дорогі. ?Може чиясь світла голова подала б мудру ідею?

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Можна ефективніше розпорядитись коштами. За 20 000 краще озброїтись технічними засобами для публікацій, озвучення, анімації, допрацювати сайт для зручного поширення казок і зібрати потужну команду, яка здатна на найвищому рівні втілювати задуми.

Щось мене сьогодні прорвало, а все тому, що давно вважаю казки надважливим напрямком в творенні спРаведливого світового устрою. Адже з самого дитинства людині закладаються програми, які діють протягом життя (а деякі і в наступних втіленнях). Тому вкрай важливо, щоб в них був відображений зміст Правил Творця. І це є надвідповідальна праця.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

А яка твоя улюблена казка в дитинстві?

Святослав Сонячний каже:
що давно вважаю казки надважливим напрямком в творенні спРаведливого світового устрою. Адже з самого дитинства людині закладаються програми, які діють протягом життя (а деякі і в наступних втіленнях). Тому вкрай важливо, щоб в них був відображений зміст Правил Творця. І це є надвідповідальна праця.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

!Дякую: гарне питання. Моєю улюбленою є "Казка про 7 лозин" я її називаю "Казкою про фашизм". Я вже публікував її в нас на НО. Чомусь вона найбільше запам'яталася. Можливо тому що вона вчить чомусь дуже потрібному у всі часи.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Так. Пригадую. Читав колись у дитинстві.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Ця казка про кожного із нас.І кожен звір у казці-це та сама душа в інших тілах після перевтілення. душа обмежена тілом буде страждати,поки не розпрямить крила і перестане себе асоціювати із тілом...Дякую Леоніде..Натхнення вам..

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Іноді подібні перетворення трапляються протягом одного життя в одному тілі.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Зоріна Небокрай.
0
Ще не підтримано

Й справді! – Аж тепер Істота зрозуміла, що той тягар, котрий завжди у неї був за плечима – то насправді крила.
Найкращий вислів - премія!

Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Зоріна Небокрай каже:
Й справді! – Аж тепер Істота зрозуміла, що той тягар, котрий завжди у неї був за плечима – то насправді крила.
Найкращий вислів - премія!

Особливо якщо ще й уявити як та істота із тими крилами рила нори у землі то це взагалі просто феноменально..
Такий собі вийшов Альбатрос землероб=)
http://s15.postimg.org/y8ko84z0r/image.jpg

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Тож учімось перетворювати недоліки на переваги!

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Еней Харалужний.
0
Ще не підтримано

Дуже гарна та повчальна казочка! Дякую, пане Леоніде!
Гарно було б, аби хтось взявся малювати малюнки до Ваших казок, цікаві вийшли б ілюстрації до цієї казочки!

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Власне пошук таких людей уже розпочато.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Дзень Дзелень.
0
Ще не підтримано

Я от що хотіла запитати у автора, якщо це пташка, то чому вона не любить черв'ячків?

Добре є!

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Не сказано, що Істота - це птаха. Скоріше це вигадана істота, котра проходить різні етапи поведінки, шукає себе, намагається згадати. Але здатність літати у неї була закладена з народження.

Крім того, не всі птахи їдять черв'яків. Соколи, наприклад.

Дякую за уважність до деталей.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

А я ось сьогодні за цілий день від нічого нероблення на знімальному майданчику якось задумався собі над ти, а чи не вчить ця казка НЕмати своєї власної думки і весь час довіряти її іншим.. Тобто скажуть що ти кріт, значить кріт, а як не сподобається їм те діло то назвуть козою, отже значить коза, і якщо козлам те діло сподобається то значить буде їхнім побратимом.. а як ні? то скажуть що він хробак значить варто буде повірити що воно (істота) є хробаком ну і т.д. Тобто я просто вражений від висновків до яких я сьогодні був дійшов.. Пропагувати в прихованому вигляді аморфність якось ну якби то так культурно сказати.. є пагубною справою.
ІМХО!

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Дякую за увагу до мого твору і бажання мати власну думку.
Казка починається з того, що істота не пам’ятала, як вона тут опинилась, і що було з нею раніше. Тому й власних думок було обмаль. Отже вона почала формувати свій світогляд, спілкуючись з іншими. Але оцінки подіям вона давала власні: їй одразу не сподобалось заняття крота, побувши трохи з вівцями, вона зрозуміла їх страхи і тому покинула стадо - це була її власна думка, ніхто її не підштовхував до цього. Більше того: вона не знала, що її чекає далі - це був дуже ризикований крок! І останнє питання в казці прямо підштовхує дитину до прояву власної думки.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Ух ти!)) А на мене воно все якось до навпаки по впливало) Певно таки вже завеликий для казочок)

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

А ти як персонаж із однієї казки, на котрого все впливало навпаки :)

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Можливо Вам такі аналогії, пане Альберте, допоможуть:
- Ваш тато каже Вам, що Ви ЛСІ. Ви сприйняли це, але все ж таки десь там глибоко відчуваєте, що Ви таки не ЛСІ і відмовляєтесь від такої долі, і шукаєте себе далі.
Вам пощастило швидше, ніж казковій Істоті і свій ТІМ віднайшли раніше і тепер радієте, що Ви ЕІІ! ;))
Як Вам така аналогія? Повеселішали?! Отож! :)
П.С. Це я під враженням матеріалу, який Ви розміщуєте в рубриці "Соціоніка Альберта Саїна". Мені - подобається за що Вам і дякую. Так тримати!

П.П.С. Пане Леоніде, "так тримати!" дарую і Вам - гарні казки Вам вдаються. Наснаги!

П.П.П.С. Не знаю, коли там п.Арсен поділиться своїми думками про читання дітям казки, а я можу сказати про своїх дітей:
В цілому слухали уважно (що не завжди буває ;) ), але в кінці бачу доведеться ще не одну казку розказати і про боголюдину... Цього не сприйняли - десь ніби повз вуха пролетіло... :( Вже думав, як спитають, то задам навідне запитання, а хто був Ісус Хрестос. "Повторення - мати навчання" тому прочитаємо ще раз :).

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Володимир Майборода каже:
Пане Леоніде, "так тримати!" дарую і Вам - гарні казки Вам вдаються. Наснаги!

Дякую за гарні побажання. Цю казку написав ще в 2012 році, тоді не думав, що вона так запам'ятається і моїй дитині і іншим.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Дякую за увагу!
Та проте ваша аналогія є безглуздою!
Для прикладу якщо батько скаже сину що він д*б*л то дитина це сприйме як за істину і в залежності від обставин сформує своє подальше майбутнє з інофрмацією про те що вона є дебілом.. І напрочуд якщо батько скаже своєму сину що він бог, то відповідно дитина буде формувати свою програму тобто ФАТУМ якого якби типу не існує (що є хупцою більш детальніше про це читайте у працях жида Еріка Берна) у відповідності до того що вона є богом а всі решту гоями.. Ну щодо по відношенню до інших гоїв то так вчать переважно батьки жиди. У першому випадку я є яскравим тим прикладом, а у другому варіанті є яскраві люди що досягли вершин у своєму життя, а також з доповненням про гоїв ми бачимо яскравий приклад на жидах. Більш детальніше про це ви можете дізнатися з уроків Березовського
Дякую за файні слова) но як я вже казав)) батьки в дитинстві допомагають дітям формувати їхню думку про самих себе настільки що подальша їхня свідомість діє автономно тобто незалежно від думок інших та навіть частково і своїх також..

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Маленька притча власного творива для кращого розуміння "Казки про Істоту". Для дорослих. Для дітей ще підбиратиму легкі\сприйнятливі для них аналогії:
- Батько\Матриця також казав Істоті\Нео, що він вівця, однак Нео піддав це запевнення жорсткій внутрішній критиці і дослідив, що це не так. Ствердилось! "Хто шукає, той знаходить". Потім йому допомогли (бо спочатку він зробив власне вольове зусилля) - дали на вибір таблетки (ритуал для закріплення в просторі). І Нео сотворив добро - обрав. Врешті це дало йому шанс стати боголюдиною.

Ну як? ;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Ви так швидко прочитали і опанували праці Еріка Берна?? О_о
Я просто вражений вашим здібностям!
В такому разі поясніть мені яким це дивом Батько\Матриця був\було запрограмовано на програмування переможеного?!?

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Іншими словами ти питаєш: "Як творити творця?"

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Іншими словами як саме Творець програмував Матрицю.
Батьки дітей ж не впали з неба, їх також народжували їхні батьки, а тих їхні, і так дуже глибоко аж впритул до першолюдини.. Ось вам і інтерпритація на основі Батька/Матриці..

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Тобі до вподоби Матриця-2 і Матриця-3 ?

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Так!

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Зрозуміло. Не знаю відповіді на твоє питання про Архітектора Матриці.

Скажу про Істоту з казки. Вона не пам'ятає минулих втілень, тому проходить процес навчання-вдосконалення і сягає вершин. Якщо буде продовження казки, то Істота, мабуть, отримає назву і буде творцем або вчителем інших істот і надаватиме їм в користування програми поведінки, написані з власного досвіду.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Ви ж підсвідомо розумієте, пане Альберте, що про те

Цитата:
"як саме Творець програмував Матрицю"

не скаже ніхто! Лише сам Творець!
Зате ми можемо на основі багатьох аналогій і будучи Творінням Творця розробляти сучасну технологію (стартап) творіння під першоназвою, яку гарно сформолював пан Леонід

Українець каже:
..."Як творити творця?"

Щоб творіння (наші діти) мало(и) змогу вийти за межі Матриці - пам'ятаймо, що

Цитата:
"Найбільше благодіяння, яке вчинив Творець - він дав Людині(Гравцю) можливість вибору".

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Насправді, лише маю їх опановувати ;).

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

А воно вам треба?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Чому так кажете? ;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Ви вже давно мали намір прочитати праці Берна чи він з'явився, щойно ви побачили його прізвище в цій темі?

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Обираю оце:

Цитата:
щойно ви побачили його прізвище в цій темі

;)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Сторінки

  • Сторінка
  • of 2
  • >