Зображення користувача Леонід Українець.
Леонід Українець
  • Відвідувань: 10
  • Переглядів: 11

Казка про Істоту

Спецтема:

А ким станеш ти коли виростеш?

      Одного разу в одному селищі з’явилась нова істота. Ця істота не пам’ятала, як вона тут опинилась, і що було з нею раніше. Тож вона поцікавилась у першого зустрічного Крота, що тут діється. Кріт був дуже доброю і працьовитою твариною, настільки працьовитою, що працював під землею увесь день і тільки іноді вилізав на поверхню. Саме в цей момент до нього підійшла Істота і задала питання: «А що ти робиш?» Почувши, що його праця когось цікавить Кріт гордовито відповів:

- Я рию землю. А чим ти хочеш зайнятись?

- Я ще не знаю, - відповіла Істота.

- Гайда разом зі мною! Там під землею стільки смачних черв’яків!! – запропонував Кріт.

- Гаразд, - відповіла Істота і почала уважно дивитись як Кріт риє землю і дістає звідти черв’яків. Але самій рити землю їй не вдавалось, хоча вона й дуже старалась. Добрий Кріт, побачивши, що Істота не здатна рити землю дав їй кілька черв’ячків. Але вони були не до вподоби Істоті на велике розчарування Крота.

- Слухай, - сказав згодом Кріт, - вочевидь порпатись в землі і їсти черв’яків – це не твоє заняття. То може ти Вівця?

- Не знаю…

- Тут на лузі пасеться дуже багато овець, то може ти – одна з них. Якщо ти підеш цією стежкою, то зможеш приєднатись до них і напевне знайдеш собі подібних…

      Розчарувавшись у справі, що робив Кріт, Істота вирушила до лугу, на якому паслись вівці. На велику радість вони були повною протилежністю Кротові: адже ходили по землі, у них була гарна кучерява шерсть, вони тримались зграї, а не повзали поодинці. І трава, яку вони щипали на лузі, була значно смачнішою за бридких черв’яків. Істота з радістю приєдналась до овець. Ті спочатку дивились насторожено, але коли новенька почала щипати траву разом з усіма, то прийняли її за свою.

      Життя овець було добре налагоджене: цілий день вони мирно паслись на лузі. Але вівці настільки сильно боялись хижаків, що навіть легкий подих вітру міг викликати у них паніку. І якщо одна з овець починала тікати в паніці, всі інші починали бігти за нею. Такий вже в них був стадний інстинкт. Істоті сподобалась доброзичливість та лагідна вдача овець, то вона вирішила залишитись у стаді. Там панувала любов та злагода. Серед овець в пошані була правдивість і вдячність. Але з часом виявилось, що життя овець не таке вже й безтурботне, бо вони справді потерпають від хижаків і постійно живуть у страхові.

      Тоді Істота вирішила покинути стадо. Три дні і три ночі, а може три роки і три місяці вона шукала собі нове місце у світі. Нові місця були не настільки приємними як зелений луг, до якого вже звикла Істота. Доводилось їсти, те що трапиться, а іноді й зовсім голодувати. Іноді доводилось тікати від справжніх хижаків, а не від раптового вітру. Іноді доводилось самостійно робити запаси на зиму. Все це було важко, але привчило Істоту особисто нести відповідальність, а не перекладати її на інших.

      Одного разу Істота зустріла Кота, що вправно ловив рибку у ставку. Істота побачила з яким смаком Кіт їсть рибку, що попросила в нього:

- Дай і мені, будь ласка, поїсти того, що ти їси.

- Ач яка! – замуркотів Кіт, - налови собі, коли хочеш поїсти.

- Але я не вмію, я ще ніколи не ловила рибу. А коли жила серед овець, то ми завжди ділились їжею.

- Так то вівці, а я Кіт, - пронявкав рудий Котик. А згодам додав: - Та ти щось не дуже схожа на вівцю, як ти опинилась в їх стаді?

Й Істота розповіла Котові про своє життя. Той уважно вислухав її і сказав: «Якщо хочеш, то можу навчити тебе ловити рибу, мишей, мух та іншу здобич, а за мою науку ти віддаватимеш мені одну десяту частину твого вилову протягом року.» «Гаразд», - погодилась Істота.

Настали нові часи: Кіт навчив Істоту як майструвати знаряддя, як сидіти в засідці і чекати на здобич, оберігати себе від більших і сильніших хижаків, як планувати своє полювання і розраховувати свої сили, вірити в себе, але перевіряти обставини, вивчати причини успіхів і невдач на полюванні, бути цілеспрямованою, послідовною і наполегливою, орієнтуватись в часі і просторі за допомогою зірок, сонця, місяця, річок, дерев, мохів та інших природних вказівників і, що ще дуже важливо, вміти розрізняти своїх і чужих.

     Минав час: Істота навчилась у Кота всього, чого вміла і згодом почала полювати самостійно. Час від часу вони зустрічались з Котом під стародавнім дубом і обмінювались розповідями про свої пригоди. Одного разу Кіт розповів, як йому вдалось проникнути в комору, де зберігались сметана і молоко. Він вдосталь поласував цими смачними стравами і казав, що він в житті ще не їв нічого смачніше. На той час Істота вже вдосталь наситилась здобиччю, що можна впіймати в лісі або полі, і їй теж кортіло скуштувати чогось новенького і смачненького. Тож вона детально розпитала у Котика, де знаходиться та комора і одного дня вирушила туди, що поласувати молоком, сметаною та ще чимось.

      Вона проникла на задній двір, але вікно в комору виявилось зачиненим, а зовсім не так, як розповідав Кіт. Тоді Істота вирішила розбити скло, щоб проникнути всередину, аж дуже їй кортіло поласувати смачненьким. Скло – крихкий матеріал, тож не було важко його зламати, але при розбиванні скло дуже гучно дзвеніло. Істота проникла всередину комори – а там молоко свіже, сметана, масло! І все таке смачне і запашне!

      Та брязкіт скла почув місцевий пес Гарко. Він підбіг до розбитого вікна і одразу зрозумів, що туди проникнув хтось чужий. Пес застрибнув у розбите вікно і застав Істоту зненацька, вчепившись їй гострими зубами в ногу.

- Відпусти мене! – заблагала Істота, - Ось візьми краще сиру, молока чи сметани; тут на нас обох вистачить.

- Але це не твоя їжа і ти не маєш права її пропонувати мені! Хіба ти доклала хоч найменше зусилля, щоб отримати молоко, зібрати сметану, збити масло?

- Ні. Але один кіт розповідав мені, що був тут, ласував сметаною. Тож і мені теж закортіло, – невпевнено відповіла істота.

- Знаю цих котів, - спересердя відповів пес Гарко, - вони дуже цінують власну працю, але не дуже поважають працю інших. Нічого, якось і він мені попадеться до лап. А тебе я візьму під варту аж до тих пір, поки ти відшкодуєш заподіяну шкоду.

Так Істота провела три роки, виконуючи всі вказівки Гарка по господарству.

      А далі почала розпитувати у нього, чому він не полює, адже вдосталь сильний і спритний. Гарко відповів, що його обов’язок – забезпечувати справедливість і виконання правил. Звісно він міг би полювати і забезпечувати себе їжею в такий спосіб, але хто б підтримував порядок у світі? Вівці на це не здатні, бо надто боязкі. Коти не хочуть, бо надто жадібні, а коли наситяться, то стають ліниві. То ж доводиться вірному Гаркові забезпечувати дотримання правил іншими створіннями.

      Істоті дуже сподобався Гарко, бо він був справедливий, завжди дотримувався встановлених правил і його думки, слова і вчинки відповідали одне одному. А ще пес був дуже сильним і сміливим. Тож вона попросила Гарка, щоб він і її навчив правил, що забезпечують порядок у світі. Довго істота вивчала правила життя і тренувала свою силу…

      А потім стали вони удвох забезпечувати порядок і справедливість: відганяли хитрих лисиць, що полювали на беззахисних перепілок, проводили роз’яснювальну роботу серед котів, щоб вони не цупили сметану з комори, а коли слова не допомагали, то застосовували силу.

      Одного разу Істота побачила, як на високого горіха, що ріс у центрі селища, сіли двоє птахів і почали там вити гніздо. Це були великі і дивовижно білі птахи і тільки між очима в них була чорна цяточка. Істота обурилась, що птахи вирішили оселитись без дозволу і почала сварити птахів, щоб вони не вили гнізда. Тоді птахи здійнялись в небо і полетіли геть. А ввечері істота розказала про цей випадок Гаркові.

- Що ти наробила?! – загарчав Гарко, - це ж були лелеки – птахи, що приносять щастя!

- Я ж не знала, - знітилась Істота.

- Незнання правил не звільняє від відповідальності, - суворо відповів Гарко. – Тепер іди знайди їх і поверни їх назад.

Пішла Істота шукати лелек. Довго вона йшла: через швидкі ріки, густі ліси і довгі лани. І все запитувала вона зустрічних, чи бачив хто куди полетіли лелеки. Аж нарешті хтось підказав, що лелеки можуть жити на високій зеленій горі. Подалась Істота у гори, а дерева на той час уже почали вбиратись у жовте листя. Аж на решті побачила Істота лелек.

- Доброго дня! Пробачте мені, лелеки, що прогнала вас. Повертайтесь на дерево до селища, живіть з нами у мирі і злагоді.

- І тобі доброго здоров’я.  Ми не тримаємо на тебе зла. Але тут на горі ми вже звили гніздо, тут зросли наші діти і нам вже час летіти до вирію. Якщо хочеш, лети з нами.

- Але як я полечу, якщо не вмію літати?

- Ми тебе навчимо, - відповіли лелеки, - у тебе ж є крила!

- Й справді! – Аж тепер Істота зрозуміла, що той тягар, котрий завжди у неї був за плечима – то насправді крила.

- Ось ставай на край прірви і стрибай вниз, а коли набереш достатньо швидкості – розпрямляй крила!

- Як чудово!! – захоплено скрикнула Істота. – Тепер я можу літати високо, високо аж до Сонця!

- До Сонця дуже далеко, - відповіли лелеки, - щоб долетіти туди недостатньо мати крила, треба бути боголюдиною…

 

А ким станеш ти коли виростеш?

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Ласкаво просимо до церкви програмістів Aryan Softwerk

Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков

Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Припускаючи, що так воно могло бути, я й натякнув вам, що може не варто хапатись за прізвище, котре ви почули і одразу читати. Адже саме тому Альберт казав, що у Істоти не було власної думки, вона хапалась за те, що їй казали інші.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Коментарі

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Припускаючи, що так воно могло бути, я й натякнув вам, що може не варто хапатись за прізвище, котре ви почули і одразу читати. Адже саме тому Альберт казав, що у Істоти не було власної думки, вона хапалась за те, що їй казали інші.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Згоден! Тримайте гали! )))
Прошу, поділіться своїми думками про Берна +++ (може, не в цій темі ...навіть краще "не в цій темі"), а звідси дати посилання на статтю. Дякую.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Еріка Берна я читала давно, мабуть варто перечитати. Та й Матрицю передивитися ще раз. Але я зараз не про це.
Казка дуже цікава, але не дуже актуальна для сучасних дітей. Може це лише МЕНІ здається, що сучасна дитяча і особливо підлітково-юнацька література змінила вектор свого розвитку? Раніше в дитячих книгах головний герой був звичайною людиною і діяв у реальному світі, часом у технічно розвиненішому майбутньому. А різні чаклуни, маги і вампіри з перевертнями були другорядними й переважно негативними героями, яких потрібно було перемагати. А тепер головний герой у певний момент дізнається про свої надприродні здібності. І маги та вампіри стали головними позитивними героями дитячої літератури, які змушені до певного часу переховуватися і приховувати свої надприродні здібності від жорстоких людей БЕЗ таких здібностей. Складається враження, що письменники підштовхують дітей до розвитку так званих екстрасенсорних здібностей. І діти починають у ЦЕ вірити.
Оскільки я працюю з дітьми, то точно знаю, що кожна дитина у певний момент свого зростання-дорослішання відчуває свою "інакшість" від оточення і батьків, іноді це виливається в думки про таємне всиновлення. "Це не мої батьки, МОЇ батьки мають бути зовсім іншими." Сучасні діти інтуїтивно відчувають, що Світ влаштований зовсім не так як говорять дорослі. Їм залишилось лише повірити у власні надприродні сили.
Можливо, варто інструкцію Березовського впроваджувати як навчальну програму дитсадка? Тоді наша еволюція піде швидше.

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Пані Дзвінка, дякую!
Щодо інструкції Березовського згідний частково.
Наприклад якщо ви працюєте у такому дитячому садочку, то не факт що система тобто матриця вас звільнить з вашої роботи, і ви залишитеся безробітною=(
Та проте діточок які мають відношення до осіб які є прихильниками ТГ цілком якраз буде доречно виховувати саме по тій інструкції в українській інтерпритації)
До речі стосовно дітей то спостерігайте не тільки за ними, але ще і за їхніми батьками які приходять по тих діточок, і особливо звертайте свою увагу на їхні взаємовідносини.. Діти дуже чутливі до батьківства так як їхня психіка ще чиста без програмних вставок які батьки так вправно запрограмовують своїх чад. Тобто дійсно почитайте ще раз Берна про "Люди які грають в ігри" та "Ігри в які грають люди" + ще також можете трішки дещо почитати і по соціоніці..

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Не знаю чому у читачів ця казка асоціюється з Матрицею, бо у мене вона асоціюється з Чайкою на ім'я Джонатан Лівінгстон.
Якщо казка цікава, то її можна актуалізувати. Упирі і перевертні більш характерні для підліткової літератури, в дитячій такого не помітно, окрім казки про Червону Шапочку і Сірого Вовка. Це правда, що письменники підштовхують дітей до розвитку надзвичайних здібностей і Гарі Поттер тому яскравий приклад. Але Аз намагаюсь зацікавити дітей до етичного вдосконалення. Березовського можна асоціювати з Котом цієї казки, то ж його поради можуть бути корисними для окремих овець, але згубними для спільноти в цілому.
Головна думка: не прискорювати еволюцію, а спрямувати її у правильному напрямку.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Українець каже:
Але Аз намагаюсь зацікавити дітей до етичного вдосконалення.

Так для замітки виділив!!!

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Збираєш фактаж для типування?

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Ратше констатую!

Зображення користувача Богдан Бень.
0
Ще не підтримано

Дякую! Гарна казка.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Тор Норда каже:
Дякую! Гарна казка.

Радий, що тобі сподобалось.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Ох і намудрували! Берн, Березовський, Ніцше, Кант і т.д. Моя бабця мала чотири кляси, все життя прожила в селі. Але казала: "Синочку, не кажи - дурний, кажи - бідний". Тому вся інша філософія для мене не існує.
Казка гарна, багатопротирічлива, але це її не портить. Через це не можу проголосувати, щоб вибрати подобається вона мені, чи ні.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Які саме протиріччя ви помітили в казці?

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Хто саме може стати Боголюдиною? Той, хто хробачків копав, чи той, хто не знав, що в нього є крила? Яка алегорія міститься в цій казці? Тут ситуація накшалт історії про голого короля. Тільки король не зовсім голий, а по-крайній мірі в трусах. Кокретно я не в'їхав, але шосте відчуття підказує, що якась ідея існує. По-моєму бракує якоїсь закінцівки, огранки, тощо.

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

В цій казці найближчі до боголюдини лелеки, бо вони єдині згадують це слово, інші створіння про боголюдину не говорять. Істота дізнається від лелек про можливості боголюдини, тому в такий спосіб наближається до такого стану. Кріт не знає про боголюдину, тому поки що не може нею стати, але він знає про існування овець, тому має шанси на отримання певного досвіду.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Пане Андрію, то такий стиль написання, тому не дивуйтеся все добре.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Я справді експериментую зі стилями. Тому ця казка написана в одному стилі, а казка про маленького князя дещо в іншому.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Українець каже:
Я справді експериментую зі стилями. Тому ця казка написана в одному стилі, а казка про маленького князя дещо в іншому.

Це помітно!

Зображення користувача Арн Спокій.
0
Ще не підтримано

Спочатку істота повинна стати Людиною а потім Боголюдиною !

Найвища влада - влада над собою.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

А влучно! Правда?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Якщо людина - це гравець, то Істота була людиною з самого початку, вона грала різні ролі.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

І так правильно! Отже Істота є гравцем, тобто людиною. І ніяка вона не вівця, собака чи інше щось. Бо Людина має таки крила!!!
Тільки сьогодні слухав ще раз і ще раз вірш Ліни Костенко у виконанні Богдана Ступки. Раджу всім!
Богдан Ступка - КРИЛА (вірш Ліни Костенко)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Дуже влучний вірш.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Перепрошую, але істота була альбатросом!

У людини немає крил і вони не риють нори спільно з кротами, і крім того що ж то за собака така була паршива що вчила людину бути собакою.. О_о
Але уявити собі як людини ловить мишей, то це щось із чимось одначе=) Я он сьогодні уві сні таки не зумів упіймати мишу( ну бо під руками нічого такого широкого не було аби гримнути її, але вона була у сні прудкою і швидкою одначе.

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Кожен сприймає згідно своєї уяви.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

1)Послухайте уважно ще раз вірш - людина "таки крила має"!
2)мишу не впіймали увісні - це ознака того, що Ви не вловили якусь думку/ідею. Вона від Вас висковзнула. Треба було її не ловити - вона сама б до Вас прийшла. Не лякайте її! пам'ятаєте гарний приклад про те, як кабан ловив птаху щастя в "Трансерфінгу..."? ;) ))).
3)Така асоціація Істоти з Вашим альбатросом мені не подобається - зачуханий він якийсь. Альбатрос гарний, коли в польоті! :)
А Людина "таки крила має"!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Стосовно миші дякую)) приємно коли можна почути бодай якесь розтлумачення сна)) Стосовно зачуханого альбатроса) ну так він ж безпам"ятна істота, а істоти вони всі такі, живуть і навіть й не підозрюють що у них є відповідні здібності і таланти до тієї чи іншої діяльності))
Стосовно уяви, то вона і справді у всіх різна..
Зберіть сотні тисяч людей і опитайте з чим саме у них асоціююється дана істота, і побачити безліч різноманітних варіантів)) у тому числі й не адекватних)) хоча для когось вони будуть навіть цілком більш зрозуміліші чим інші асоціації)

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Стосовно миші, то мені вдавалось ловити її наяву.
Аз твій сон тлумачу дещо інакше. Тобі не вдалось визначити те, що спричиняє тобі шкоду. Бо миша - це шкідник.
А стосовно твоїх асоціацій, то справді вважаю їх неадекватними.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

І за це тлумачення також дякую, так як вважаю його дещо більш близьким до дійсності..
На рахунок уяви, ну я у попередньому повідомленні все написав)

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Якщо писати Сенсаром, то було б "вважаю його ближчим до дійсності".

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Вилучив опитування у зв'язку зі зміною способу відображення. Більшість опитаних висловила думку, що кінцівка казки є вдалою, тому на сайті Народного Оглядача залишаю її саме такою. Натомість усі зацікавлені можуть ознайомитись з іншим варіантом на сайті проекту Простір Казки.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Дзень Дзелень.
0
Ще не підтримано

Я поважаю вашу працю, бо рада що є люди, які творять для дітей, адже це наше майбутнє. З коментарів зрозуміла, що Ваш твір сприйняли як притчу, і це породило безліч "думок в квадраті". Але це казка, правда? Вона розрахована для дітей, які готові до алегорій і певних обговорень.
Так от, прочитавши другий варіант, що зрозуміла я.
Для мене кожна з тварин асоціюється з певним психотипом людей. Кріт - тварина працьовита, але обмежена, Бути працьовитим не є погано, праця - дисципліна для тіла, але не тільки цим людина живе. Вівці - це люди, які утворюють общини, і бачать в цьому силу, це не є погано, якщо вам важко реалізуватися в суспільстві, і якщо дійсно так , вам туди. Але людина повинна розуміти свою індивідуальність і розвиватись до самодостатності. Коти - люди, які знають своє, а все інше їх не хвилює, правда в них одна - своя, що тут скажеш. На противагу їм - Собаки, люди, які захищають інтереси і інших членів суспільства, аж ніяк не бачу в слові "собака" якогось принизливого підтексту. А Птахи - це не Сокіл і не Альбатрос, це люди, які бачать все суспільство в цілому, з висоти, вони працьовиті, але не обмежені, як кроти, вони знають силу суспільства, але самодостатні, вони справедливі і цінують чесну працю, а не чесну засуджують, і загалом діють в інтересах суспільства, приймаючи його багатогранність. Щодо визначення "Боголюдина", то для мене це не те, швидше це становлення людини - волхва, який покликаний піднімати суспільство на вищий духовний рівень. Цю казочку приймуть діти, які через 30 років стануть нами.
Творіть, а щодо коментарів, то завдяки їм я познайомилась ще з одним віршем Ліни Костенко, дякую автору за посилання, і слова бабці я теж пам'ятаю. Вони спонукають до розвитку, а пряма критика - це неповага до чужої думки, іншого розуміння, не Ви в цьому винні.

Добре є!

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Ви розумієте цю казку приблизно так, як і я. Задумав її для того, щоб в стислій формі показати дитині, які бувають типи людей. Для того, щоб їй легше було зорієнтуватись в житті. В моєму дитинстві подібних казок не траплялось. Своєю алегоричністю вона нагадує притчу, тому може бути цікава і дорослим.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Хто може намалювати ілюстрацію до цієї казки?

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Група акторів під керівництвом Енея Харалужного, здійснила озвучення цієї казки.

https://t.me/ETEPHET

Зображення користувача Леонід Українець.
0
Ще не підтримано

Хочу змінити ілюстрацію, але досі не можу редагувати допис. Тому відобразив на своєму сайті.

https://t.me/ETEPHET

Сторінки

  • <
  • Сторінка
  • of 2