Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач

Чому братва безумствує?

Або, виражаючись політкоректно, чому правляча верхівка робить демонстративні кроки для остаточної делегітимізації існуючої політичної системи? Навіщо їй повністю руйнувати правове поле держави і рубати гілку, на якій сидить?

Почнемо з того, що, завдяки метушливій діяльності бидлоеліти (це такий політологічний термін), нинішня республіка не має легітимної Конституції. Її зруйнували у 2004 році т. зв. «політреформою», а остаточно доконали у 2010, коли цю політреформу скасували Конституційним судом. Згідно з його рішенням, в Україні понад 4 роки діяла нелегітимна Конституція. Тож тепер в Україні немає жодного легітимного органу – ані Президента, який обирався з іншими повноваженнями, ані парламенту, який також обирався з іншими повноваженнями, ані місцевих адміністрацій, ані уряду, які так само призначені незаконно.

Отже, правове поле зруйноване, а оскільки держава тримається на праві, то виходить, що в Україні немає держави. Але й цього виявилося замало. Тепер цим квазідержавним утворенням керує людина, яка стала кандидатом у президенти завдяки сфальсифікованій біографії. Тому справжня біографія нинішнього, прости господи, президента – найбільша державна таємниця.

Ще цікавіше те, що ця таємниця відома всьому світу. Це перший президент України з кримінальним минулим. Те, що його визнали інші держави, свідчить, що він їх задовольняє. Пропагандистська тріскотня про «демократичні цінності» і «загальнолюдську мораль» немає нічого спільного з «реаль політік», тобто з суто утилітарним ставленням до України як до ресурсу. Адже зрозуміло, що чим слабкіша влада і чим вона тупіша, тим легше щось «відгризти»: природні ресурси, дешеву робочу силу, донорів для пересадки органів, красивих жінок, дітей...

Ті політики, які визнали законність нинішнього «президента», показали, що у них однакове з ним уявлення про законність, моральність і людяність. Визнання ними "президента" також означає їхнє визнання легітимним рішення підконтрольного "президенту" Конституційного суду, згідно з яким правові акти за попередні 4 роки мають бути переглянутими на предмет легітимності.

Ті держави, які вшановують його надуманими нагородами, засвідчують своє лицемірство: чого варті вищі нагороди Московської православної церкви (МП-ФСБ), чи присвоєння звання кавалера Великого хреста Ордена почесного легіону Франції, врученого особисто президентом Франції.

Ті фінансові структури, які надають кредити незаконному режиму, де-факто і де-юре здійснюють підтримку кримінального угруповання, вочевидь з надією взяти участь в утилізації України після її планового доведення до банкрутства. Мовою кримінального кодексу це називається «співучасть у злочині».

Всі, що підтримують ворога українського народу, записують себе в розряд ворогів українського народу. Всі, що сьогодні ведуть політику лицемірства, брехні і потурання злочинам, не заслуговують жодної поваги чи довіри. Це люди без честі і совісті, тому до них так і треба ставитися – як до брехунів, лицемірів і шахраїв.

Тепер запитання: В чому сенс демонстративної делегітимізації республіки і так само демонстративного визнання пануючого в ній режиму іноземними структурами? Адже ті ж самі дії було б значно зручніше робити приховано, під маскою благочестя, як це робилося за попередніх президентів.

Сенс в наступному.

1. Україна переживає перехід від старої до нової суспільно-економічної формації, тому їй потрібна свобода дій. Руйнування правового поля пост-радянської тимчасової республіки відкриває простір для творення нової системи.

2. Мобілізація: агресивна поведінка правлячої верхівки витискує українців з матриці вмираючої системи, жорстко стимулює їх до об’єднання проти спільного ворога і підштовхує до енергійного творення нової держави.

3. Згідно з рішенням Конституційного суду, після «політреформи» 2004 року в Україні діяла незаконна Конституція, ухвалювалися нелегітимні закони і підзаконні акти. Відповідно, всі угоди з іноземними державами і компаніями, в тому числі з приватизації землі і власності, а також угоди про кредити після 2004 року де-юре є незаконними або сумнівними. При необхідності ці незаконні угоди можуть бути денонсовані, а незаконно придбана власність націоналізована. Кредити ж мають віддавати ті, хто їх брав.

4. Рішення Конституційного суду відкриває шлях для відновлення справедливості: вся незаконна «прихватизація» після 1991 року скасовується, а нечесно здобута власність або націоналізується, або, за прикладом Великобританії, обкладається «податком на непередбачені доходи» (windfall profit tax, буквально «податок на прибуток, принесений вітром») - див.: Нова угода снайперів.

Віктор Янукович – це руйнівник комуністичної системи, пробуджувач нації та її мобілізатор. Це антиукраїнська антитеза, історично необхідна для повнішого розкриття Української тези. Це сліпий інструмент в Божих руках, що розв’язує Україні руки і відчиняє браму в майбутнє. Це спусковий гачок найсміливіших перетворень. Проте це його не виправдовує: «Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!» (Матвій 18.7).


Ми все повернемо, а винні будуть покарані.


В тему:

Чому влада рекламує фашизм
Як грамотно рекламувати фашизм
Схема порятунку мурашника
Три поверхи Великого Переходу: соціальний, національний, магічний
Янукович стискає пружину
Де знайти нову еліту?
12-й випуск Народного Оглядача: нова раса вибирає тверезість
Центр і периферія, або пробудження Пульсара
Енергосоти для Третього Гетьманату
Вара – постіндустріальний монастир
Тризуб свободи і Дракон волі
Золоте правило етики, або Залізний закон розплати
2011 – рік Українського дракона
Януковичам вдалося те, на чому зламали собі зуби Рух, Кравчук та Майдан
Янукович відкрив двері в невідомість
До зустрічі в новій УПА! 

Підписуюсь на новини

Останні записи