Portrait de Ігор Каганець
Ігор Каганець
  • Visits: 866
  • Accès: 987

Діти Божі та діти диявола, або Хто такі фарисеї, психопати, рибоголові та рептилоїди згідно з Євангелієм

Категорія:

Моя оцінка корисності цієї статті: 
5 - Наша стратегія

Перша частина Доброї Новини розповідає про розгортання арійської тези під керуванням Ісуса Хреста. Друга частина присвячена подіям в Єрусалимі, де відбувається подолання іудейської антитези. Погляньмо на прояви цієї антитези згідно з євангельським текстом.

220111reptiloids.jpg

Насправді рептилоїди виглядають як звичайні люди
Насправді рептилоїди виглядають як звичайні люди

Попередня стаття: Золотий перетин і контрольна сума Євангелія – індикатор правильного очищення й відновлення цілісності Послання

Для будь-якого розвитку важлива наявність антитези. Долаючи її, теза стає глибшою і сильнішою. У цій справі життєво важливо розпізнати антитезу та визначити її якості. Тоді можна сформулювати проблему й цілеспрямовано її вирішити. Найрадикальніше подолання антитези відбувається під час кризи.

З погляду діалектичної тріади «теза – антитеза – синтез», теза – це те, що є первинним і самодостатнім. Натомість антитеза – це те, що заперечує тезу і створює для неї загрозу знищення, проте в такий спосіб лише мобілізує тезу та сприяє її глибшому розкриттю. Сенс синтезу в тому, що антитеза або ліквідується, або підпорядковується оновленій тезі.

Арійська теза: діти Божі й сини Божі

Ключова ідея арійської традиції, яскраво підтверджена Ісусом Хрестом, полягає в тому, що людина є втіленою божественною сутністю, яка розвивається шляхом багаторазових народжень у фізичному тілі. Цей феномен реінкарнації в Євангелії позначається терміном «палінгенезія» (гелленською мовою – παλινγενεσία або παλιγγενεσίας). «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Матвій 19.28–29).

Дедалі ясніше усвідомлення себе втіленим богом поступово перетворює людину на боголюдину – сина Божого: «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвій 5.9).

На актуалізацію цього внутрішнього бога спрямована головна заповідь аріянства: «Люби господа, бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь» (Матвій 22.34–39, Марко 12.28–31, Лука 10.25–26). Згадані внутрішні боги є частинкою соборної особистості Творця Всесвіту – Бога-Отця, до якого Ісус навчив звертатися у молитві «Отче наш». Тобто «ТВІЙ бог» – це внутрішній бог, а «НАШ Отець» – це Бог-Творець, який є колективною істотою, сокупією (синархією) божественних сутностей (внутрішніх богів).

Подібно як дитина має в собі частинку генокоду своїх батьків, так людина, будучи носієм внутрішнього бога, має в собі частинку Бога-Творця. Тому за своєю природою людина є дитиною Божою, що вона й констатує молитвою «Отче наш». Якщо ж ця дитина Божа актуалізує свого внутрішнього бога і набуває божественної свідомості, вона стає боголюдиною – сином Божим або дочкою Божою.

Будучи втіленим богом, людина є носієм творчості, совісті, любові та вільної волі. Відповідно, людина має високу гідність, а свобода, відповідальність, творчість, чесність, совість, доброзичливість, любов і милосердя є для неї базовими цінностями.

З першої заповіді випливає друга найбільша заповідь аріянства – «Люби ближнього твого, як себе самого». Любов до ближнього спонукає людину бути чесною та відповідальною. Будь-яке лицемірство та обман підривають взаємну довіру і руйнують спільноту, тому «Хай буде ваше слово: так – так; ні – ні. А що більше цього, те від злого» (Матвій 5.37). «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, будуть відповідати» (Матвій 12.36).

Життя спільноти тримається на чесності та щирості, натомість брехня веде до виродження і розпаду – це очевидно для будь-якої розумної людини з життєвим досвідом.

Проте щодо цього питання є й альтернативний погляд. Згідно з Євангелієм, протилежного підходу дотримувалася іудейська верхівка, передусім партія фарисеїв. Отже, переходимо до розгляду іудейської антитези.

Антитеза дітей диявола

Лицемірство

Перше, що привертає нашу увагу, то це лицемірство фарисеїв. Про це йдеться на самому початку Євангелія в оповіданні про Івана Хрестителя на Йордані у березні 30-го року: «Побачивши, що сила фарисеїв іде на омивання до нього, він до них мовив: Порода гадюча! Принесіть же плід, гідний оновлення, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама».

Мавпування

Схоже, що фарисеї механічно виконували ритуал, не розуміючи його сенсу. Вони вважали, що формальне виконання передноворічного ритуалу підвищить їхній соціальний статус і принесе удачу. Виконання дій без розуміння їх сенсу називається мавпуванням.

Цей механічний догматизм форисеїв яскраво проявився в ситуації, коли Ісус оздоровив сухорукого в суботу. Фарисеям було байдуже, що людина отримала здорову руку – їх хвилювало лише те, що це було зроблено в суботу, коли іудейський закон забороняє будь-яку роботу.

«Звідти пішов Ісус до місцевої громади. А був там чоловік з сухою правою рукою. Фарисеї стали за ним назирати, чи він оздоровить у суботу, щоб найти яке оскарження на нього. І вони, щоб обвинуватити його, спитали, кажучи: Чи можна зціляти в суботу? Він сказав до них: Чи є який між вами, що, маючи одну вівцю, не візьме її і не витягне, коли вона впаде в суботу в яму? А скільки ж людина над вівцю цінніша! Тим-то і в суботу можна добро чинити. І мовив Ісус до чоловіка, який мав суху руку: Стань посередині! Підвівся той і став. Тоді Ісус до них промовив: Питаю вас: що годиться в суботу чинити – добро чи зло? Вони мовчали. Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам’яніли, і, глянувши кругом на всіх, каже до чоловіка: Простягни руку! І той простягнув, і рука його стала здоровою, як і друга. Фарисеї ж, сповнені безумства, вийшли і зараз же прийняли рішення проти Ісуса, щоб його погубити».

Бездуховність

У вузькому значенні «серце» (серцевина, середина, центр) є символом духовної сутності людини з такими її проявами як совість, свідомість, воля, милосердя, творчість. У широкому значенні слово «серце» використовують для позначення всього внутрішнього складника людини, що включає як духовні, так психічні якості.

Термін «закам’яніле серце» означає відсутність зв’язку з власним духом, проявом чого є відсутність совісті, співчуття й милосердя. Тобто тут Ісус застосував термін «серце» у вузькому, точному сенсі – для позначення духовної сутності, адже психіка фарисеїв не була «закам’янілою», принаймні вони зберігали здатність до мовлення та умовиводів.

«Сповнені безумства» – йдеться не про психічний розлад, а про духовне засліплення, адже психіка фарисеїв залишалася в нормі, принаймні у них не було галюцинацій, втрати пам’яті, деменції чи інших розладів. Це підтверджує висновок, що «закам’янілість серця» – це духовний параліч, тобто повна відсутність зв’язку психіки з власним духом або й відсутність самого цього духу.

Комплекс неповноцінності

Але що так розлютувало фарисеїв, що вони вирішили вбити Ісуса? Це й заздрість, що вони такого не вміють. Це й відчуття приниження, що їхній культ Єгови не дозволяє оздоровлювати людей. Це і боязнь втратити авторитет серед народу і владу над ним. Це й тривога за свій шахрайський бізнес, адже важливим джерелом їхніх доходів був єрусалимський храм. Зауважимо, що саме Єрусалим був центром фарисейства, тому Ісусу протистояли передусім єрусалимські фарисеї, про що наголошує Добра Новина, наприклад: «Раз якось, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї, що прийшли були з Єрусалима» (Лука 5.17), «Тоді приступили до Ісуса фарисеї з Єрусалима» (Матвій 15.1), «Фарисеї, що були з Єруса­лима, зібрались коло Ісуса» (Марко 7.1).

Холоднокровна жорстокість

Звертає увагу жорстокість, рішучість і холоднокровність, з якими фарисеї ухвалили вбити Ісуса – попри абсолютну несправедливість і нелюдяність такого рішення. З цього епізоду випливає, що вбити людину єрусалимським фарисеям було так само просто, як роздушити муху.

Імпульсивність

«Фарисеї ж, сповнені безумства, вийшли і зараз же прийняли рішення проти Ісуса, щоб його погубити». Рішення було прийняте негайно, без врахування наявних норм, законів чи ймовірних наслідків. Їм так захотілося тут і тепер – і цього для них було досить.

Перевертання істини і нахабна брехня

Наступний епізод розповідає про особливий засіб, який застосували єрусалимські фарисеї у спробі дискредитації Ісуса, а саме «хулу проти Святого духа»:

«Тоді ж привели до нього біснуватого: сліпого та німого, і він зцілив його, так що німий і говорив, і бачив. І здивувалися всі люди, а фарисеї, які прийшли з Єрусалима, сказали: Отой Вельзевула має і не інакше виганяє бісів, як тільки Вельзевулом, князем бісівським. Тоді Ісус, знаючи думки їхні, прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: Як може сатана сатану виганяти? Коли яке царство поділене саме в собі, те царство не може встоятись. І кожне місто чи дім, розділені в собі самому, не встоїться. І коли яка родина розділена сама в собі, не може та родина встоятись. І коли сатана сатану виганяє, то він розділений у собі самому – як же тоді вдержиться його царство? Він не може встоятись, і кінець настав йому. Істинно кажу вам: усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили, але хула на Духа не проститься. І коли хто скаже слово проти Сина людського, проститься йому. Але хто вирече хулу проти Святого Духа, тому повіки не проститься ні в цьому світі, ні в наступному: він буде винен у гріху вічнім. Вони бо мовили: Він має нечистого духа».

Фарисеї застосували супернахабну брехню, яка в іудейській традиції позначається словом «хуцпа». Йдеться про радикальне перевертання істини, тому Ісус застосовує термін «хула проти Святого духа», адже Святий дух є духом Істини.

Сила хуцпи полягає в її екстремальності, відвертості, впевненості та рішучості, без огляду на можливі катастрофічні наслідки для хуцпіста. Людина, що володіє навіть зачатками совісті, не спроможна до хуцпи. Цей спосіб доступний тільки для тих, у кого «закам’яніле серце», тобто відсутній будь-який зв’язок з духовним світом. Відсутність внутрішнього духовного регулятора надає хуцпістам нестримності. Ця безшабашність та «відмороженість» створює у спостерігачів ілюзію впевненості у власній правоті, а тому сприймається ними як ознака правдивості.

Порода зла й розпусна

І далі сказав Ісус фарисеям: «Виплекаєте добре дерево, то й плід його буде добрий; а посадите погане дерево, то й плід його буде поганий. Бо дерево пізнається з плоду. Гадюча порода, як можете говорити слова добрі, будучи злими? З повноти бо серця уста промовляють. Добра людина з доброго скарбу добро виносить, зла ж зі злого скарбу зле виносить» (Матвій 12.33–35).

«І приступили фарисеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба. А він у відповідь сказав їм: Порода зла й розпусна шукає знаку, але знаку їй не дасться. І покинув їх і пішов звідти» (Матвій 16.1-4).

Ісус називає фарисеїв окремою породою. Застосоване ним слово «γενεὰ» (генеа) ще перекладають як «рід», «плем’я», «раса» – якщо йдеться про позитивний контекст, тут же контекст виразно негативний. Застосування слова «порода» вказує на вроджені, успадковані особливості. В україномовних перекладах Євангелія ще застосовують слова «поріддя» і «кодло». Йдеться про те, що злобність і розпусність фарисеїв не є випадковістю, а має сталий характер і є наслідком якщо не генетичної, то культурної спадкоємності.

Злобність

«Зло» – це протилежність добру. Слово «злий» (πονηρὰ, читається «понера») позначає того, хто є носієм зла і є ворожим добру. Проявами зла є жорстокість, підступність, недоброзичливість.

Розпусність

Слово «розпусний» (μοιχαλίς) означає «статево розбещений», «хтивий». У ширшому сенсі йдеться про потурання будь-яким власним порокам і пристрастям – через відсутність внутрішнього регулятора у вигляді совісті та самодисципліни.

Нерозумність

«Порода зла й розпусна шукає знаку, але знаку їй не дасться. І покинув їх і пішов звідти». Чому фарисеям не буде знаку? Тому що вони неспроможні його побачити. Цих знаків уже було цілком достатньо, аби пересвідчитися у продуктивності, отже істинності Ісусового вчення. Фарисеї не могли цього осягнути з причини особливостей їхньої породи та їхньої культури («того, що культивується»).

Короткозорість і наївність фарисеїв

Полишивши фарисеїв, Ісус звернувся до учнів: «Остерігайтесь фарисей­ської закваски. Нічого бо нема схо­ваного, що б не відкрилось, і скритого, що б не виявилось. Ось чому те, що ви сказали потемки, почується при світлі; і те, що ви говорили на вухо по сховках, оголоситься на крівлях» Лука 12.1-3).

Річ у тім, що фарисеї вважали брехню своїм великим здобутком, своєрідним мистецтвом, тому «брехали як дихали», вважали себе найхитрішими й були переконаними, що їхню брехню ніхто не бачить. Вочевидь, це прояв глибинної наївності та обмеженості. Так, змовившись убити Ісуса, вони тут же нахабно прийшли до нього, вимагаючи «знаку з неба», мовляв, коли отримають знак, то увірують. На цю тупість огидно було дивитися, тому Ісус не захотів більше з ними спілкуватися.

Єдність фарисеїв і садукеїв

Фарисеї вистежували Ісуса і збирали свідчення проти нього ще в Галілеї. Проте головною силою, що протидіяла Ісусу, були первосвященники (садукеї) – іудейська родова та грошова аристократія. Фарисеї та садукеї конкурували між собою, проте в бажанні убити Ісуса були одностайні. Так, після воскресіння Ісусом його друга Лазара, що був галілеянином, але мешкав на території Іудеї, «зібрали тоді первосвященники та фарисеї Сине­дріон і говорили: Що нам робити? Той чоловік робить силу чудес! Якщо ми лиши­мо його так, усі увірують у ньо­го! Від того, отже, дня вони радились між собою, як би його вбити. Тому Ісус не ходив уже більше явно серед іудеїв, але пішов звідти у місто, зване Сепфоріс, і пробував там з учнями своїми» (Іван 11.47-54). Принагідно зауважимо, що арійське місто Сепфоріс до 25 року н. е. було столицею Галілеї (пізніше столиця була перенесена до Тиверіади) і знаходилось на відстані 5 км від Назарета. Саме з Сепфоріса походила Діва Марія, там проживала її сестра Соломія та її сини Іван та Яків.

Напередодні Паски первосвященники вирішили вбити не лише Ісуса, а й Лазара: «Тим часом багато юдеїв дізналися, що він там, і зійшлися не тільки Ісуса ради, але також щоб Лазаря побачити, якого він воскресив з мертвих. Тоді первосвященники змовилися і Лазара вбити, бо багато іудеїв лишило їх через нього й увірувало в Ісуса» (Іван 12.9–11). Як бачимо, до підступних убивств були схильні не лише фарисеї, а й первосвященники.

Змії, порода гадюча!

Найбільш концентровано Ісус висловився про фарисеїв під час перебування в Єрусалимі: «Горе вам, фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство боже! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисті. Змії, порода гадюча!» (Матвій 23.13–33). Яка важлива інформація закладена у цій короткій промові?

«Людям замикаєте Царство боже!». Фарисеї закривають людям шлях духовного розвитку, тому що відчужені від духу і його можливостей. Вони просто не знають, що це таке. Подібно до тварин, їх цікавлять суто матеріальні речі, передусім домінування (влада) і задоволення (розпуста).

«Схожі на побілені гроби». Людська зовнішність фарисеїв не відповідає їхній нелюдській сутності. Вони духовно мертві: «повні мертвих кісток».

«Змії, порода гадюча!». Фарисеї – це окрема порода, для якої властиві холоднокровність і отруйність. Взаємодія з ними несе смерть і руйнування.

Хижі вовки

Згідно з Євангелієм, головною особливістю фарисеїв є лицемірство, тобто приховування своєї агресивної сутності під зовнішньою маскою доброти. Про те, як за привабливою зовнішністю розпізнати справжню внутрішню сутність, Ісус уже пояснив у Нагірній проповіді: «Стережіться фаль­шивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині – хижі вовки. За їхніми плодами ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіги – із будяків?» (Матвій 7.15–20). Тобто найбільш надійний критерій розпізнавання – реальні результати діяльності.

Агресивні та бездуховні тварюки

Як бачимо, фарисеї уособлювали собою особливу людиноподібну породу бездуховних істот. Тому Ісус не називав фарисеїв людьми – для їх позначення він використовував слова «змії», «гадюча порода», «хижі вовки». Оскільки вони за своєї природою неспроможні пізнати святі, духовні речі, Ісус дає настанову навіть не спілкуватися з ними на ці теми, адже це не лише безглуздо, а й небезпечно: «Не давайте святого псам і не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами і, обернувшись, не роздерли вас» (Матвій 7. 6). Вочевидь, тут йдеться не про людей, а про злих, імпульсивних, агресивних істот. А все тому, що ключовою ознакою людини є наявність совісті, яка є голосом духу. Іншими проявами духу є милосердя та співчутливість. Ці прояви людяності вказують на те, що людина є втіленою духовною сутністю.

У фарисеїв, описаних у Євангелії, усього цього не було. Якщо нема жодних проявів духу, значить цей дух відсутній. Тобто згадані «змії» і «хижі вовки» не були втіленими духовними сутностями – це окрема порода людиноподібних істот, відмінна від людської.

Діти диявола

На завершення Ісус пояснює, що справа не лише у тваринній природі фарисеїв і відсутності внутрішнього духовного регулятора, а й у тому, що вони підключені до диявольського егрегора. Розмова на цю тему відбулася одразу ж після наведеної вище промови Ісуса про «породу гадючу» в єрусалимському храмі.

«Коли він говорив так, численні увірували в нього. Сказав, отже, Ісус до іудеїв: Коли ви пробуватимете в моїм слові, справді будете учнями моїми; і ви пізнаєте правду, і правда визволить вас. Вони йому відповіли: Ми потомки Авраама й не були ніколи невільниками ні в кого. Як же ти говориш: будете визволені? Ісус відповів їм: Істинно, істинно кажу вам: кожен, хто чинить гріх, – гріха невільник. Диявол – ваш батько, і ви прагнете чинити волю батька вашого. Він душогубець в основі і не тримається правди, бо правди нема в ньому: коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і брехні батько. І сягнули по каміння, щоб кинути на нього» (Іван 8.30.59).

«Сказав, отже, Ісус до іудеїв». З цього слідує, що серед тих, хто сперечався з Ісусом і нападав на нього, могли бути не лише фарисеї, а й первосвященники та деякі інші іудеї. Легко здогадатися, що йдеться передусім про іудейську верхівку, яка з самого початку зайняла консолідовану і відверто ворожу позицію щодо Ісуса. «Іудеї» – це ревні носії світогляду іудаїзму.

«Диявол – ваш батько». Згадаймо, що коли Ісус звертався до людей, то навчав, що їхнім батьком є Бог-Творець – Небесний Батько, а щоб люди краще це усвідомили, дав їм молитву «Отче наш, що єси на небесах». Відповідно, всі люди є дітьми Божими. Натомість при розмові з іудейською верхівкою Ісус стверджує, що їхнім батьком є не Бог-Творець, а диявол. Тобто в людей і в іудейського активу різна природа, у них різні батьки. Згадані «іудеї» не можуть бути дітьми Божими, адже є дітьми диявола.

«Він душогубець в основі і не тримається правди». У сучасному перекладі цей фрагмент ще подається так: «Диявол вам батько, тож ви прагнете виконувати його волю. Він був убивцею з самого початку і ніколи не був на боці істини, бо нема її в нього. Коли він каже неправду, то це природно для нього, бо він сам брехун і породжує брехню». Тут Ісус дає стислу характеристику дияволу, якого іудеї називають Єговою і вважають своїм «богом». По-перше, він убивця, тобто вороже налаштований до життя. По-друге, він патологічний брехун, тому «бреше як дихає» – легко і невимушено. Ці дві властивості диявола в більшій чи меншій мірі поширюються на його послідовників, тобто тих, які вважають диявола своїм «богом».

Ставлення Ісуса до людей і до фарисеїв

Одразу ж впадає в око, що Ісус виявляє протилежне ставлення до людей і до фарисеїв. До людей ставлення максимально милосердне, з великою турботою, повагою та симпатією. Ісус навчає людей, зцілює їхні немочі, підбадьорює, заохочує до пробудження боголюдських потенцій: «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть». Для підкреслення високої гідності людини Ісус називає себе не інакше як «Син людський». Тобто Ісус постійно наголошує, що належить до роду людей. Самих людей він вважає Божими дітьми, тому навчає їх звертатися до Бога-Творця як до свого небесного Батька.

Натомість фарисеїв Ісус називає тваринами – зміями, хижими вовками, псами і свинями. Ці їхні тваринні якості він вважає не якимось випадковим гріховним набутком, а речами успадкованими, тому називає фарисеїв «породою злою й розпусною», «породою гадючою».

Наголосимо, що такого роду характеристики не є проявом надмірної емоційності чи художнього перебільшення. Мова Ісуса завжди точна, лаконічна і стримана, згідно з його ж настановою: «Хай буде ваше слово: так – так; ні – ні. А що більше цього, те від злого» (Матвій 5.37). «За кожне пусте слово, яке скажуть люди, будуть відповідати» (Матвій 12.36). Тож коли Ісус називає фарисеїв «зміями» і «породою гадючою», то це не емоції, а констатація доконаного факту. Застосування тваринних метафор має поважні підстави. Які?

Психопатична основа фарисейства

Погляньмо на перелік якостей, що їх Ісус вбачає у фарисеях:

  • лицемірство
  • догматизм і мавпування
  • бездуховність
  • комплекс неповноцінності
  • холоднокровна жорстокість
  • імпульсивність
  • супернахабна брехня – хуцпа
  • злобність
  • розпусність
  • нерозумність
  • короткозорість
  • агресивність

Хто це такі? Сучасна психологія і психіатрія дає точну відповідь – це психопати і соціопати. Відмінність між ними в тому, що психопатія передається генетично (успадковується від предків), а соціопатія набувається завдяки вихованню у психопатичному середовищі, під впливом психопатичної культури. Тож якщо Ісус вживав слово «порода», то він мав на увазі саме психопатів. Це зрозуміло ще й тому, що саме психопати є первинним ядром і мотором психопатичної культури й усього психопатичного руху. По суті, соціопати – це люди, виховані психопатами, зіпсовані ними, охижачені та збочені.

Згідно з відкритими даними, в сучасному суспільстві близько 2% психопатів, проте деякі дослідження вказують на те, що психопатів понад 5% (Томас Еріксон. В оточенні психопатів, або Як уникнути маніпуляцій з боку інших. – Thomas Erikson. Surrounded by Psychopaths or, How to Stop Being Exploited by Others. – 2017).

Для ідентифікації дорослих психопатів розроблені спеціальні опитувальники. Одним з найвідоміших є опитувальник PCL-R (Psychopathy Checklist – Revised), створений Робертом Хаером у 1991 році й модифікований у 2003 році. Цей «Перелік психопатичних рис» (ППР) заведено вважати галузевим «золотим стандартом». Він складається з 20 пунктів, по кожному з яких можна дати оцінку 0 (риса відсутня), 1 (невідомо або частково стосується) або 2 (стосується). Максимальний бал 40. Граничним (гарантованим) показником наявності психопатії вважається 30 у Сполучених Штатах і 25 у Великобританії. Наведемо заголовки згаданих 20 пунктів ППР, а в дужках проставимо оцінку на основі євангельського опису:

1. Балакучість / поверхнева привабливість (2)
2. Перебільшене почуття власної значущості (2)
3. Потреба в психічному збудженні (1)
4. Патологічна брехливість (2)
5. Шахрайство / маніпулювання (2)
6. Відсутність каяття і почуття провини (2)
7. Поверховість афективних реакцій (душевного хвилювання) (1)
8. Безсердечність / відсутність емпатії (співчуття) (2)
9. Паразитичний спосіб життя (2)
10. Слабкий поведінковий контроль (нестримність) (2)
11. Випадкові статеві зв’язки (2)
12. Проблемна поведінка в дитинстві (1)
13. Відсутність реалістичних цілей на майбутнє (гігантоманія) (2)
14. Імпульсивність (2)
15. Безвідповідальність (у стосунках з людьми, в різних сферах життя) (2)
16. Нездатність нести відповідальність за власні дії (невизнання власних помилок) (2)
17. Неодноразові недовгі шлюби (1)
18. Підліткова делінквентність (некримінальні правопорушення) (1)
19. Скасування умовного звільнення (тобто умовне засудження до позбавлення волі не є стримувальним фактором) (1)
20. Різноманітність злочинної діяльності (1)

Про більшість з наведених ознак прямо повідомляється в Євангелії, наприклад, шахрайство, розпусту, імпульсивність, безсердечність, безвідповідальність, відсутність каяття. Про деякі ознаки можна зробити висновок з характеру вчення, яке вони пропагували, наприклад, гігантоманія щодо підкорення своїй владі всього світу. Про перебільшене відчуття власної значущості говорить те, що вони лише себе вважали праведниками та святими, звідси самоназва «фарисеї» – «ті, що відособились». На схильність до маніпулювання вказує те, що фарисеї вважали себе носіями таємного усного передання від Мойсея, і нерідко це передання ставили вище Тори. Насправді фарисейські «передання старців» здебільшого були брехливими вигадками і зручним інструментом для маніпуляцій людською свідомістю. Через це фарисеї конфліктували з садукеями (первосвящениками), які заперечували всі ці фарисейські вигадки.

Homo intelis – інтелектуальні тварини

Згідно з сучасними дослідженнями, психопати не є людьми – це окремий біологічний вид інтелектуальних тварин – Гомо інтеліс (Homo intelis). На це вказує не лише відсутність у них людяності (совісті, любові, співчуття, милосердя, відповідальності, творчості), а й чисто фізіологічні відмінності – у психопатів по-іншому влаштований головний мозок, по-іншому працюють нервова та гормональна системи. Психопатія не є хворобою – це лише інша, нелюдська, тваринна норма. Дослідженню цієї теми присвячена серія статей, починаючи від «Політична зоологія: психопати і соціопати в ситуації глобальної кризи ­– повстання мавп (+аудіо)».

Психопати виразно відчувають свою відмінність від людей, досить чітко ідентифікують собі подібних і гуртуються з ними. Своє перебування серед людей вони відчувають як щось на кшталт «кіт у світі мишей» або «вовк у кошарі». У них нема людських почуттів, відтак наявність у людей совісті, любові, відповідальності та милосердя психопати вважають патологією та загрозою для свого існування.

Не всі інтеліси є психопатами, звідси поширена назва «просоціальні психопати». Вочевидь, це внутрішньо суперечливий термін, адже психопати за визначенням не можуть бути просоціальними. Інша справа, що в сучасному світі, де домінує психопатична масова культура, більшість інтелісів стають психопатами.

Психопатія (точніше, ген надтварини) передається спадково як рецесивна ознака. Це означає, що при схрещуванні людини і психопата народжується людина-носій психопатії. При взаємодії таких людей-носіїв з імовірністю 25 відсотків народжуються психопати, з імовірністю 25% народжуються люди (без рецесивних генів психопатії), а з імовірністю 50% народжують люди-носії (з рецесивними генами психопатії).

Вид Гомо інтеліс є проміжною ланкою від тварини до людини. Спочатку були створені інтелектуальні тварини «за образом Божим», тобто з людиноподібною формою. Після цього було здійснено генетичний апгрейд частини інтелісів і перетворення їх на людей «за подобою Божою», тобто з духовно-божественним змістом.

Проте інтеліси не зникли – вид Homo intelis продовжує своє існування серед людей як генетичний і соціальний паразит. Переважна більшість сучасних проблем викликана тим, що люди не розрізняють людей та психопатів – на відміну від психопатів, які інстинктивно відчувають своїх і ненавидять людей.

Фарисеї – перша легальна мережа психопатів

Чому Ісус спрямовував свою критику саме проти фарисеїв, а не проти садукеїв? Тому що найвища концентрація психопатів була саме в середовищі фарисеїв.

Річ у тім, що садукеї були замкненою групою родової аристократії, тож увійти до її складу було важко. Натомість фарисеї походили з нижчих класів суспільства і були більш відкритими для нових членів. Особливістю фарисеїв було генерування великої кількості нових приписів, обов’язкових до виконання. Відтак для долучення до фарисейства досить було формально дотримуватися цих приписів і не ставити зайвих запитань. З цієї причини молоді психопати, які завжди інстинктивно прагнуть влади, могли підвищити свій соціальний статус лише через партію фарисеїв.

У результаті такого добору серед фарисеїв відбулась настільки висока концентрація психопатів, що Ісус вважав їх усіх окремою породою – злою, розпусною, нелюдяною. Людям неможливо було вижити в їхньому середовищі, тож відбувся ефект «схлопування» фарисейської спільноти й виштовхування з неї всіх чужорідних елементів.

Ісус називав фарисеїв «зміями», тобто холоднокровними рептиліями. Це важлива характеристика, адже психопати не володіють ні людськими почуттями, ні людською емоційністю. Вони немилосердні й холодні, тому в наш час їх ще називають «рибоголовими». Про це навіть є документальний фільм «Я рибоголовий: чи всі корпоративні лідери є психопатами» (I am FishHead, 2011). Продюсери цього фільму характеризують «рибоголових» такими словами: проблемні, руйнівні, егоїстичні, байдужі, неспівчутливі, психопатичні, бездумні та холодні. Про цей та інші науково-популярні фільми на тему психопатів розповідає Роберт Хаер у бестселері: «Змії в костюмах: коли психопати йдуть на роботу» (Snakes in Suits: When Psychopaths Go to Work, 2006). З цим феноменом пов’язане й масове застосування терміну «рептилоїди» – це ті ж самі психопати.

Ідентифікація антитези: Хто? Як? Чому?

Як ми вже говорили, розвиток відбувається тільки через подолання перешкод. Для подолання перешкоди її треба ідентифікувати та сформулювати проблему. Правильно ідентифікована перешкода перетворюється на антитезу, подолання якої прискорено виводить тезу на вищий рівень розвитку.

Яку тезу описує Євангеліє? Її чітко формулює Ісус Хрестос: «Шукайте найперше Царства божого та правди його, і все інше вам додасться» (Матвій 6.33). Іншими словами, шукайте Простір волі та опановуйте його.

А як Ісус ідентифікує антитезу? Про це він висловився чітко й однозначно: «Горе вам, фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство боже! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всере­дині повні мертвих кісток і всякої нечисті. Змії, порода гадюча!» (Матвій 23.13, 28, 33). У цьому фрагменті Ісус дає відповідь на три запитання: Хто? Як? Чому?

Хто блокує піднесення у Царство боже? Відповідь: фарисеї.

Як їм це вдається? Відповідь: шляхом маскування і приховування своєї справжньої природи.

Чому вони це роблять? Відповідь: тому що є «зміями» (ὄφεις) і «породою гадючою» (γεννήματα ἐχιδνῶν).

Це не метафора. Ісус застосував слово «змії» не просто так – це традиційний термін для позначення тих, кого нині називають «психопатами», «зміями в костюмах», «рибоголовими» і «рептилоїдами».

Традиційний термін для позначення психопатів

Цей же традиційний термін, що позначає психопатів, застосував Іван Хреститель при зверненні до фарисеїв, які прийшли на Йордан: «Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на омивання до нього, він до них мовив: Порода гадюча!» (Матвій 3.7). Гелленською мовою це виглядає як «γεννήματα ἐχιδνῶν», різні перекладачі Євангелія пропонують такі варіанти: «породження гадюки», «роде зміїний», «гадюче поріддя», «кодло гадюче», «виплодки зміїні». Різниця між словами «порода» і «поріддя» тільки в тому, що друге слово застосовують як зневажливе або лайливе. Навряд чи Іван Хреститель лаявся, тому коректніше виглядає нейтральне «порода».

Іван був екстрасенсом, тому одразу ж побачив тваринну природу тих фарисеїв, що до нього прийшли. Вираз «порода гадюча» був не образою, а констатацією приналежності до біологічного виду, який відмінний від людського. Іван не терпів лицемірства, тому дав фарисеям зрозуміти, що знає, хто вони, тож хай не витрачають його час на свої лицемірні маніпуляції. До речі, ця сміливість Івана Хрестителя підтверджує той факт, що він володів величезним авторитетом і користувався масовою підтримкою населення всієї Палестини, в тому числі й Іудеї. Тому не боявся психопатів, які в житті є мстивими, нестримними й дуже небезпечними.

Співіснування людей з інтелісами триває 40 тисячоліть, тож логічно припустити, що люди ідентифікували антисоціальних інтелісів (психопатів), а для їх позначення використовували термін «гадюча порода», коротший варіант – «змії». Ісус використав обидва терміни – повний і короткий.

Про те, що люди знали про існування «зміїв у костюмах», говорить світова міфологія про людиноподібних рептилоїдів.

Рептилоїди – ті ж самі психопати

Як це нерідко буває, давні знання з часом спотворюються, а точні значення термінів розмиваються і затуманюються, обростають казковими деталями і відвертими вигадками. Так відбулося і з уявленнями про людиноподібних інтелектуальних тварин (Homo intelis), що добре видно на прикладі теми рептилоїдів.

Розмаїття уявлень про рептилоїдів, попри масу інформаційного шуму, містить і цілком раціональні моменти, які особливо яскраво проявилися з початком ковідної кризи, а особливо з 2021 року, коли психопати розпочали масову вакцинацію. Наведемо деякі з них і прокоментуємо:

1. «Рептилоїди хочуть поневолити людство». Справді, психопати прагнуть ослабити людство і запровадити цифровий концтабір. Для цього вони застосували примусову вакцинацію надзвичайно агресивними препаратами генетичної модифікації. Передбачено щонайменше 8 доз, що має призвести до повного руйнування природного імунітету. Хто виживе буде безплідним. Головний удар спрямовано на знищення Білої раси.

2. «Рептилоїди використовують людей для відтворення собі подібних». Це правда, адже психопати діють як генетичні паразити – подібно до зозулі, яка є гніздовим паразитом. Значна частина людей є носіями гена (точніше, аллеля) психопатії. При схрещуванні таких людей-носіїв у них з імовірністю 25% народжуються психопати, а з імовірністю 50% – носії психопатичного гена. Звісно, усіх їх виховують люди, оскільки психопати байдужі до своїх дітей. Про це у статті: Генетика психопатів, або Чому в людей народжуються людиноподібні тварини.

3. «Рептилоїди отримують енергію від негативних емоцій людей». Тут складніший механізм. З одного боку, психопати підключені до диявольського егрегора, а він живиться саме негативними думками та емоціями; тому Ісус відверто сказав єрусалимським психопатам, що їхнім батьком є диявол. З другого боку, для панування над людьми психопати намагаються опустити їх на нижчий енергетичний рівень, а це досягається шляхом зараження негативними думками та емоціями, передусім жахом і тривогою.

4. «Рептилоїди ворожо налаштовані щодо людей, адже розглядають їх як загрозу». Справді, психопати відчувають свою ненормальність у порівнянні людьми, які їх чисельно переважають. Це формує у них відчуття небезпеки. Найбільшою загрозою для себе вони вважають білих чоловіків.

5. «Рептилоїди колись створили людей за допомогою генної інженерії». Психопати, будучи тваринами, неспроможні до творчості. Проте в цих уявленнях є частинка істини: інтеліси є перехідною формою між людиною і твариною. Людина була сотворена шляхом генетичного апгрейду інтелісів. Про це у статті «Механіка генетичного апгрейду від Гомо інтеліс до Гомо сапієнс: як тварина стала людиною (+аудіо)»

6. «Рептилоїди захопили значну політичну владу на Землі й маніпулюють суспільством для контролю над планетою». Про те, що психопати опанували вищі органи влади, писали ще Анджей Лобачевський («Політична понерологія», 1984), Роберт Хаер («Змії в костюмах», 2006), Керрі Болтон («Ліві психопати», 2013). У 2021 році стало очевидним, що уряди багатьох країн керуються психопатами: «Політична зоологія: психопати і соціопати в ситуації глобальної кризи ­– повстання мавп (+аудіо)».

І ось тут ми впритул підійшли до розуміння антитези і формулювання проблеми, гостро актуальної для сучасного кризового людства. Але про це – в наступній статті: Чому відбулося руйнування Єрусалима і як його зміг передбачити Ісус Хрестос

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.
Наші інтереси: 

Досліджуємо Євангеліє і переконуємось у тому, що це практичні настанови для розв'язання нинішньої кризи.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Полювання на орків (художник Якуб Розальськи)

Війна в Україні завершиться тоді, коли буде досягнута її мета (+аудіо)

Справжня мета цієї війни полягає у формуванні нової української нації – носія передових світогляду та соціальної організації. Отже, війна припиниться тоді, коли процес постіндустріального...

Commentaires

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet

Фактично, фарисеї – це перша легальна мережа психопатів. Нині вона стала глобальною.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Андрій Гарас
0
No votes yet

Мені прийшла в голову думка: психопати не можуть писати вірші чи музику, насолоджуватися ними, бо вони не здатні до цього. Тому це може бути ще одним способом їх ідентифікації. Цікаво було б прослідкувати за ними, наприклад, на концерті класичної музики.
До речі, у фільмі "Частоти" одним із способів підвищення вібрацій вказується прослуховування класичної музики.

Радіймо життю граючи!

Portrait de Микола Погорілець
0
No votes yet

Вагнер(?)
Я багато чув, що на хорошу музику позитивно реагують не тільки люди й тварини, а й рослини. Тому музика може бути лікувальним фактором для будь-кого

Portrait de Микола Погорілець
0
No votes yet

Сильна стаття. З прекрасними паралелями до сучасності. Як важливо буває "переклад" класичних текстів на сленг сьогодення: відбувається стрибок розуміння не лише на інтелектуальному, а й на емоційному рівні, а це вже є енергетичний стрибок.

Дякую панові Ігорю!

Portrait de Андрій Гарас
0
No votes yet

Але оскільки у тварин немає духовного серця, хороша музика або поезія може підняти їх тільки до певного рівня, не вище простору боротьби. Тоді як людині сприяти до осягнення вищих просторів!

Радіймо життю граючи!

Portrait de Юр Цікавий
0
No votes yet

Мислення це не тільки "логічне мислення", хоча воно (останнє) не є мисленням, а тільки засобом формування мислі, як і мова. Мислення може бути і музикальним, поетичним, математичним, в котрому (математичному) логіка лише інструмент формування думки, як і усіх решта. Мисль, думка, це кінцевий результат. Її природа здається хвильова, а весь зовнішній антураж - артикуляція мовою, логічний ряд - лише інструменти створення думки, або її наслідок, коли думка приймається з простору. Який настрій (налаштування) - така й думка. А може я помиляюсь?

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet

Ну що, друзі, я вас здивував цією статтею? :)

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Юлія Гаркуша
0
No votes yet

Дякую за ґрунтовне дослідження!

Тема людей та інтелісів виявилася для мене такою захоплюючою, що я одразу зайнялася класифікацією всіх, хто попадав мені «під руку» на людей та нелюдів. А оскільки Євангеліє є для мене Книгою Життя і я до нього звертаюся щодня, то саме його персонажі найпершими опинилися в колі моєї уваги. Звісно, мої висновки співпали з висновками статті. Тож, це дослідження викликало у мене не стільки здивування, скільки захоплення талановитою подачею інформації.

До речі, в Євангелії я знайшла також явища «підкидання в гніздо», «виштовхування з гнізда» та «жука в мурашнику»))

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet

Юліє, це дуже важливо! Прошу про це написати!

Цитата:
Юлія Гаркуша: в Євангелії я знайшла також явища «підкидання в гніздо», «виштовхування з гнізда» та «жука в мурашнику»))

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Юлія Гаркуша
0
No votes yet

Добре. Оскільки це моя особиста думка)), накидаю малюнок у вигляді ескізу.

Загальновідомо, що повсякденне життя юдеїв часів Ісуса Хреста було тісно пов’язане з релігійним культом Єгови. Все було регламентоване . Починаючи з правил гігієни і закінчуючи сплатою десятини. Тому, якщо Іуда з власної ініціативи вирішив стати учнем учителя-галілеянина, нечистої людини з погляду юдеїв, то він мусив взяти дозвіл, або, принаймні, порадитися з місцевим ребе. А значить, про приєднання Іуди до школи Ісуса знала і релігійна верхівка . Іуда отримав благословення і ,цілком припускаю, несвідомо виступив в ролі «підкинутого яйця». Іуду могли і цілеспрямовано послали «на завдання»)). На таку думку наштовхує те, що Іуда був крадієм, а отже, вчення Хреста Іуда не сприймав серйозно. А якщо не сприймав серйозно, але продовжував залишатися в колі апостолів, значить мав якусь іншу мету. Адже правляча верхівка хотіла бути в курсі всього, що відбувається навколо. Так чи інакше, фарисеї мали уявлення про те, що відбувалося в гуртку Ісуса. Іуда, якщо не доповідав напряму, то розповідав про це, спілкуючись з родичами і знайомими. А коли настав час, Іуда був використаний в якості "виштовхувача з гнізда". З його допомогою схопили і позбавили життя Ісуса, сподіваючись, що гурток після цього розпадеться. І це ще не остання роль Іуди . З нього ще зробили цапа-відбувайла. Саме Іуда став найяскравішим символом зради. А замовники залишилися в полу-тіні.

Тепер про "жука в мурашнику". За якихось причин місія Ісуса була обмежена в часі. За запланований проміжок часу Ісус намагався знайти якомога біше прихильників і дати їм якомога більше знань. Про це свідчать слова: « Жнива великі, а робітників мало». А Іуда-зрадник був завжди перед очима, нагадуючи про те, що зволікати нема коли. На Таємній вечері Ісус напряму підштовхує Іуду словами «Що робиш, роби швидше».

Припускаю, що декому багато що здасться притягнутим за вуха). Можливо й так. Я й сама думаю, а чи не забагато уваги приділяю зраднику? Але якщо вважати його стороною антитези, то, може, стільки уваги і мусить бути… Словом, такий мій черговий хід в грі))

Portrait de Андрій Гарас
0
No votes yet

Цікава думка.
Але оскільки Іуда був одним з дванадцяти і міг оздоровлювати та зцілювати, ймовірно, він все ж був людиною, а не інтелісом. Але промивання мозгів все ж зробили своє діло.

Радіймо життю граючи!

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet

Слушні міркування, Юліє! Однак найважливіше те, що Іуда був обрізаним – це підписане кров'ю свідчення про підкорення дияволу і постійний канал зв'язку з ним. Тому й говориться: "І увійшов сатана в Іуду...".

Про те, що Іуда зрадив, Ісус дізнався тільки на Таємній вечері. І це стривожило Ісуса.

Інформація про те, що Іуда щось крав зі скарбниці, є вставкою. Це щоб приховати істинні причини його зради.

Цитата:
Юлія-3103 wrote: Добре. Оскільки це моя особиста думка)), накидаю малюнок у вигляді ескізу.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Арсен Дубовик
0
No votes yet

Ще один зразок "викидання з гнізда" можна побачити на прикладі Шауля-Павла. Купа "послань апостола Павла" вочевидь найбільша за послання усіх апостолів разом взятих.. І як ширма для його подальшого просування "як апостола" використовуються ікони, на яких апостол Петро обов'язково зображується з Шаулем-Павлом.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Portrait de Юлія Гаркуша
0
No votes yet

Саме так. Назвавши себе апостолом, Павло разом зі своїм світоглядом «підкинувся в гніздо»)). Написав найбільшу кількість послань, за допомогою яких ті, хто складали Іудо-християнські богослужіння, «повикидали з гнізда» (щоденних богослужінь) послання інших апостолів. Наприклад , тільки в січні на щоденних церковних службах послання Павла читаються 25разів, майже щодня, причому перед читанням Євангелія. Решту 6 днів читаються послання Якова та Петра. Послання Івана та Юди взагалі не згадується. З цих 25 днів послання до Євреїв читається 14 днів. Виникає питання: для кого взагалі писалися ці служби?))
Але це ще не все) Є тут і позитив. Цей кукіль фарисейських вставок виступив в ролі «жука в мурашнику», спонукаючи дослідників до пошуку істини)

Portrait de Андрій Гарас
0
No votes yet

Після серії твоїх статей про психопатів і активного обговорення в коментарях, ця думка назрівала.
Але ти її подав сконцентровано і дуже доступно.
Дякую.
Тепер нам потрібно правильно використати цю важливу інформацію.

Радіймо життю граючи!

Portrait de Андрій Гарас
0
No votes yet

Цікаво, коли Ісус прийняв Іуду до своєї школи. Адже про це не вказується. Говориться уже коли Ісус вибрав дванадцятьох апостолів.

Радіймо життю граючи!

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet

Іуда був прийнятий до школи до святкування літнього сонцестояння у Витаварі, здійсненого Ісусом та його учнями. Досить далекий похід з Капернауму до Витавари і повернення назад був необхідний для глибшого знайомства з учнями й перевірки їхніх якостей.

Цитата:

Андрій Гарас wrote:
Цікаво, коли Ісус прийняв Іуду до своєї школи. Адже про це не вказується. Говориться уже коли Ісус вибрав дванадцятьох апостолів.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet

Конструкція "порода гадюча" вживається в Євангелії тричі. Це свідчить про те, що йдеться про усталений термін для позначення психопатів.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet

У зв'язку з цим відкриваємо ще один аспект важливості генеалогії: знання про батьківську та материнську лінії предків дозволяли переконатися, що серед представників роду нема прихованих носіїв тваринних генів (рецесивних генів психопатії).

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Portrait de Ігор Каганець
0
No votes yet

«Фарисеї ж, сповнені безумства, вийшли і зараз же прийняли рішення проти Ісуса, щоб його погубити».

Безумство – це відсутність розуму (без ума). Фарисеї мали інтелект, але не мали розуму, тому й були безумними.

Все, що робиться з власної волі, – добро!